Постанова

від 06.12.2022 по справі 910/18996/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. Справа№ 910/18996/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

секретар судового засідання - Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 06.12.2022

перевіривши матеріали апеляційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.11.2021 (повний текст рішення складено 03.12.2021)

у справі №910/18996/16 (суддя - Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації

третя особа Акціонерне товариство "Українська залізниця"

про стягнення 11 314 857,89 грн

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації про стягнення 17098690,23 грн збитків. Позовні вимоги обгрунтовувались завданням відповідачем позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди через протиправне непродовження відповідачем позивачу дії ліцензій на надання ним послуг фіксованого міжнародного і міжміського телефонного зв`язку з використанням лише ІР-телефонної лінії серії АБ № 222866 та серії АБ № 222865 від 29.12.2005 (далі - Ліцензії), внаслідок чого стало неможливим надання позивачем послуг споживачам за укладеними договорами, зокрема, договору № UZ/KrDSS-VTS-04.2009-ПШ09702НЮ від 30.04.2009, укладеного між позивачем та Статутним територіально-галузевим об`єднанням "Південна Залізниця"; договору № UZ/KhDS-VTS-24.04.09-ПШ09696/НЮ від 29.04.2009, укладеного між позивачем та Статутним територіально-галузевим об`єднанням "Південна Залізниця"; договору № UZps-VTS-03.2009-ПШ-09591/НЮ від 10.04.2009, укладеного між позивачем та Статутним територіально-галузевим об`єднанням "Південна Залізниця"; договору № ETT-UZ-VTS-1/2009/П/Ш09666/НЮ від 23.04.2009, укладеного між позивачем та Статутним територіально-галузевим об`єднанням "Південна Залізниця"; договору № ETT-CSS-VTS.03/2009 від 01.06.2009, укладеного між позивачем та Державним підприємством "Центральна станція зв`язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України; договору № UZ-01.06 від 01.06.2009, укладеного між позивачем та Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" Господарська служба та призвело до заподіяння збитків за цими угодами на спірну суму. В ході розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги, зокрема заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 11314857,89 грн збитків, а також 188395,17 грн судового збору, витрат за проведення двох судових експертиз в сумі 50000 грн та 99850 грн та витрат на оплату юридичних послуг в сумі 100 000 грн. Останнім рішенням Господарського суду міста Києва 19.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 позов задоволення та стягнуто з відповідача на користь позивача 11314857,89 грн упущеної вигоди, 169722,87 грн судового збору, 99850 грн витрат на проведення судово-економічної експертизи та 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Постановою Верховного Суду від 11.02.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/18996/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Позивачем в ході розгляду справи подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що сума упущеної вигоди була розрахована позивачем виходячи з суми збитків з урахуванням щорічного зростання ринку, визначеної у висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи. Так, Верховний Суд у своїй постанові зазначив про безпідставність врахування судами щорічного зростання ринку у розрахунку упущеної вигоди, без дослідження правової природи цього поняття. Крім того судом визнано неправильним врахування інфляційних втрат при розрахунку упущеної вигоди. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму упущеної вигоди в розмірі 7167374,70 грн згідно висновку експертів без урахування щорічного зростання ринку. Також просить стягнути 188395,17 грн судового збору, , витрати на проведення двох експертиз в розмірі 50000 грн та 99850 грн та витрат на оплату правової допомоги в сумі 100000 грн. Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався з урахуванням даної заяви. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/18996/16 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 7167374 (сім мільйонів сто шістдесят сім тисяч триста сімдесят чотири) грн 70 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 107510 (сто сім тисяч п`ятсот десять) грн 62 коп., витрати за проведення судової експертизи у розмірі 99850 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. Суд першої інстанції при винесенні рішення керувався висновками, зробленими у постанові Касаційного господарського суду Верховного суду від 11.02.2021, прийнятого у даній справі. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи скасування судом, як неправомірних, рішень відповідача щодо непродовження ним позивачу дії Ліцензій на надання ним послуг фіксованого міжнародного і міжміського телефонного зв`язку з використанням лише ІР-телефонної лінії; припинення правовідносин позивача з контрагентами за Договорами 1-6 - з причин цих неправомірних дій відповідача, що призвело до неможливості надання позивачем послуг споживачам за Договорами 1-6 внаслідок зазначених рішень відповідача; наявності збитків позивача у вигляді упущеної вигоди за цими договорами суд приходить до висновку, що неправомірні дії відповідача (прийняття незаконних рішень щодо непродовження позивачу дії Ліцензій), були єдиною причиною для припинення правовідносин позивача за Договорами 1-6, та заподіяння цим шкоди позивачу у вигляді упущеної вигоди за цими угодами, що підтверджує наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною позивачу шкодою, вимоги щодо якої заявлені у спірних правовідносинах. Також судом було враховано, що дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, які виникають у зв`язку із відшкодуванням збитків, а отже відсутні підстави для врахування наведеного у висновку експертів розміру щорічного зростання ринку, що по суті є інфляційними нарахуваннями на суму упущеної вигоди та стягнуто з відповідача розмір упущеної вигоди без суми розміру щорічного зростання ринку. Не погодившись із вказаним рішенням, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 23.11.2021 у справі №910/18996/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також у апеляційній скарзі викладено клопотання. Так апелянт просить суд оцінити і дослідити доказ - лист від 07.09.2021 АТ «Укртелеком», який не був долучений судом першої інстанції до доказів. Інше клопотання полягає у витребуванні у ПАТ «Київстар» інформацію (докази) чи відбулось у порівнянні з 2010 роком збільшення оплат із зазначенням сум за вказані нижче періоди на користь ПАТ «Київстар» за надання послуг фіксованого телефонного зв`язку, у тому числі міжміського, міжнародного та від взаєморозрахунків з операторами телекомунікацій за транзит трафіка від ДП «Південна залізниця» за період з 01.06.2011 по 27.07.2015 , ДП «Центральна станція зв`язку» за період з 01.01.2011 по 27.07.2015 та ДТГО «Південно-Західна залізниця» за той же період.

Клопотання судом апеляційної інстанції розглянуті та протокольно залишені без задоволення в силу їх необгрунтованості.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме неправомірно відмовлено відповідачу у задоволенні клопотань про витребування доказів та призначення експертизи. Також судом не взято до уваги лист АТ «Укртелеком» поданий апелянтом до суду першої інстанції у якості доказу. На думку апелянта судом безпідставно було покладено за основу висновок судової експертизи від 28.10.2019, оскільки Верховний суд зробив висновки у своїй постанові, з яких випливає сумнівність та незаконність розміру упущеної вигоди , що розрахована на підставі висновку експертів. Крім того, відповідач указує на те, що даний висновок складений без врахування цін, сплачених позивачем контрагентам коштів за договорами 1-5 за вартість термінації з`єднання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18996/16 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/18996/16. Після задоволення самовідводу суддів Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І. справу було передано на розгляд колегії судді Коробенко Г.П., Кравчук Г.П. Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/18996/16 за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації та призначено розгляд справи.

На адресу суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами апеляційної скарги, зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, після проведення колегією суддів наради головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частину постанови, якою апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/18996/16 без змін, при цьому колегія суддів виходила з наступного. Судом встановлено, що позивач на підставі Ліцензій здійснював господарську діяльність в галузі телекомунікацій, зокрема, надавав послуги фіксованого міжнародного та міжміського телефонного зв`язку із застосуванням лише технології IP-телефонії.

30.04.2009 між позивачем та Статутним територіально-галузевим об`єднанням "Південна Залізниця" в особі начальника Кременчуцької дистанції сигналізації та зв`язку (оператор) було укладено договір № UZ/KrDSS-VTS-04.2009-ПШ09702НЮ (далі - Договір-1), відповідно до якого його предметом є взаємне надання сторонами телекомунікаційних послуг у точках взаємоз`єднання мереж, організованих для пропуску міжміського та міжнародного телефонного трафіку в м. Кременчук, а також порядку та умови розрахунків за ці послуги.

Відповідно до пункту 1.3. Договору-1 позивач надає оператору наступні телекомунікаційні послуги: послуги міжміського та міжнародного телефонного зв`язку (телефонні розмови та факсимільний зв`язок в межах області і України, телефонні розмови та обмін іншими повідомленнями з абонентами мереж операторів рухомого (мобільного) зв`язку з використанням кодів їх мереж "050", " 066", " 095", "099" - ЗАТ "Український мобільний зв`язок", "067", "097", "096", "098" - ЗАТ "Київстар Дж.Ес.ЕМ", "039" - ТОВ "Голден Телеком", " 068" - ЗАТ "Українські радіосистеми", "063", "093" - ТОВ "Астеліт", "094" - ТОВ "Інтертелеком", "092" - ТОВ "Телесистеми України", " 091" - ВАТ "Укртелеком", а також телефонні розмови і факсимільний зв`язок з абонентами держав - членів СНД та інших іноземних держав); додаткові послуги міжміського та міжнародного телефонного зв`язку.

Пунктами 7.1., 7.2. Договору-1 передбачено, що він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009. Продовження дії договору оформляється укладанням додаткової угоди до нього або продовжується автоматично на наступний рік, якщо жодна зі сторін за 60 календарних днів до припинення дії договору не направить іншій стороні листа про розірвання договору.

Дія договору припиняється достроково у таких випадках: за взаємною згодою сторін, позбавлення ліцензії однієї зі сторін, закінчення терміну дії ліцензії однієї зі сторін, ліквідація будь-якої зі сторін, порушення процедури банкрутства щодо будь-якої зі сторін, скасування державної реєстрації однієї зі сторін, якщо протягом місяця після призупинення (обмеження) надання послуг ЄТТ/оператору в порядку, встановленому пунктами 2.4., 2.5. договору та на підставах, встановлених пунктами 2.4., 2.5., позивач/оператор не розрахувався з ЄТТ/оператором у повному обсязі (пункт 7.3. Договору-1).

Судом встановлено, що жодних заперечень щодо продовження вказаного договору за 60 календарних днів до погодженого терміну його дії (31.12.2009) в порядку, передбаченому пунктом 7.2., сторонами зазначено не було. В подальшому жодних заперечень щодо продовження строку дії договору на наступний рік, тобто за 60 календарних днів до погодженого терміну його дії (31.12.2010) в порядку, передбаченому пунктом 7.2. сторони не зазначили.

29.04.2009 позивач та Статутне територіально-галузеве об`єднання "Південна Залізниця" (оператор) в особі начальника Харківської дистанції сигналізації та зв`язку уклали договір № UZ/KhDS-VTS-24.04.09-ПШ09696/НЮ (далі - Договір 2), відповідно до якого його предметом є взаємне надання сторонами телекомунікаційних послуг у точках взаємоз`єднання мереж, організованих для пропуску міжміського та міжнародного телефонного трафіку в м. Харків, а також порядку та умови розрахунків за ці послуги.

Відповідно до пункту 1.3. Договору-2, позивач надає оператору наступні телекомунікаційні послуги: послуги міжміського та міжнародного телефонного зв`язку (телефонні розмови та факсимільний зв`язок в межах області і України, телефонні розмови та обмін іншими повідомленнями з абонентами мереж операторів рухомого (мобільного) зв`язку з використанням кодів їх мереж "050", "066", "095", "099" - ЗАТ "Український мобільний зв`язок", "067", "097", "096", "098" - ЗАТ "Київстар Дж.Ес.ЕМ", " 039" - ТОВ "Голден Телеком", "068" - ЗАТ "Українські радіосистеми", " 063", "093" - ТОВ "Астеліт", "094" - ТОВ "Інтертелеком", " 092" - ТОВ "Телесистеми України", " 091" - ВАТ "Укртелеком", а також телефонні розмови і факсимільний зв`язок з абонентами держав - членів СНД та інших іноземних держав); додаткові послуги міжміського та міжнародного телефонного зв`язку.

Пунктами 7.1., 7.2. Договору-2 встановлено, що він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009. Продовження дії договору оформляється укладанням додаткової угоди до нього або продовжується автоматично на наступний рік, якщо жодна зі сторін за 60 календарних днів до припинення дії договору не направить іншій стороні листа про розірвання договору.

Дія договору припиняється достроково у таких випадках: за взаємною згодою сторін, позбавлення ліцензії однієї зі сторін, закінчення терміну дії ліцензії однієї зі сторін, ліквідація будь-якої зі сторін, порушення процедури банкрутства щодо будь-якої зі сторін, скасування державної реєстрації однієї зі сторін, якщо протягом місяця після призупинення (обмеження) надання послуг позивачем/оператору в порядку, встановленому пунктами 2.4., 2.5. договору та на підставах, встановлених пунктами 2.4., 2.5. позивач/оператор не розрахувався з позивачем/оператором у повному обсязі (пункт 7.3. Договору-2).

Жодних заперечень щодо продовження договору за 60 календарних днів до погодженого терміну його дії (31.12.2009.) в порядку, передбаченому пунктом 7.2., сторонами зазначено не було. В подальшому жодних заперечень щодо продовження строку дії договору на наступний рік, тобто за 60 календарних днів до погодженого терміну його дії (31.12.2010), в порядку, передбаченому пунктом 7.2., сторони не зазначили.

10.04.2009 позивач та Статутне територіально-галузеве об`єднання "Південна Залізниця" (оператор) в особі начальника Полтавської дистанції сигналізації та зв`язку уклали договір № UZps-VTS-03.2009-ПШ-09591/НЮ (далі - Договір-3), відповідно до якого його предметом є надання клієнтам оператора послуг міжнародної, міжміської і місцевої ІР-телефонії, які надаються позивачем у межах цього договору на підставі та відповідно до ліцензій, виданих позивачем Національною комісією з питань регулювання зв`язку України або її правонаступниками

Пунктами 5.1., 5.2. Договору-3 встановлено, що він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009. Якщо жодна зі сторін за 2 місяці до закінчення терміну дії договору не заявить про своє небажання продовжувати відносини, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на таких самих умовах.

Жодних заперечень щодо продовження вказаного договору за 2 місяці до погодженого терміну його дії (31.12.2009) в порядку, передбаченому пунктом 5.2., сторонами зазначено не було, що свідчить про автоматичне продовження строку дії договору відповідно до пункту 5.1. договору до 31.12.2010. В подальшому жодних заперечень щодо продовження строку дії договору на наступний рік, тобто за 2 місяці до погодженого терміну його дії (31.12.2010) в порядку, передбаченому пунктом 5.2. сторони не зазначили.

23.04.2009 між позивачем та Статутним територіально-галузевим об`єднанням "Південна Залізниця" (оператор) в особі начальника Сумської дистанції сигналізації та зв`язку було укладено договір №ETT-UZ-VTS-1/2009/П/Ш09666/НЮ (далі - Договір-4), відповідно до якого його предметом є надання клієнтам оператора послуг міжнародної, міжміської і місцевої ІР-телефонії, які надаються позивачем у межах цього договору на підставі та відповідно до ліцензій, виданих позивачу Національною комісією з питань регулювання зв`язку України або її правонаступниками

Пунктами 5.1., 5.2. Договору-4 встановлено, що він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009. Якщо жодна зі сторін за 2 місяці до закінчення терміну дії договору не заявить про своє небажання продовжувати відносини, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на таких самих умовах.

Жодних заперечень щодо продовження вказаного договору за 2 місяці до погодженого терміну його дії (31.12.2009) в порядку, передбаченому пунктом 5.2., сторони не зазначили, що свідчить про автоматичне продовження строку дії договору відповідно до пункту 5.1. договору до 31.12.2010. Також, в подальшому жодних заперечень щодо продовження строку дії договору на наступний рік, тобто за 2 місяці до погодженого терміну його дії (31.12.2010) в порядку, передбаченому пунктом 5.2. сторони не зазначили.

01.06.2009 між позивачем та Державним підприємством "Центральна станція зв`язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України (оператор) було укладено договір № ETT-CSS-VTS.03/2009 (далі - Договір-5), відповідно до якого його предметом є взаємне надання сторонами телекомунікаційних послуг у точках взаємоз`єднання мереж, організованих для пропуску міжміського та міжнародного телефонного трафіку в м. Київ, а також порядку та умови розрахунків за ці послуги.

Відповідно до пункту 1.3. Договору-5 позивач надає оператору наступні телекомунікаційні послуги: завершення з`єднань з абонентами мереж операторів рухомого (мобільного) зв`язку з використанням кодів їх мереж "050", "066", "095", "099" - ЗАТ "Український мобільний зв`язок", "067", "097", "096", "098" - ЗАТ "Київстар Дж.Ес.ЕМ", "039" - ТОВ "Голден Телеком", "068" - ЗАТ "Українські радіосистеми", "063", "093" - ТОВ "Астеліт", "094" - ТОВ "Інтертелеком", "092" - ТОВ "Телесистеми України", "091" - ВАТ "Укртелеком".

Пунктами 7.1., 7.2. Договору-5 встановлено, що він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009. Продовження дії договору оформляється укладанням додаткової угоди до нього.

Дія договору припиняється достроково у таких випадках: за взаємною згодою сторін, позбавлення ліцензії однієї зі сторін, закінчення терміну дії ліцензії однієї зі сторін, ліквідація будь-якої зі сторін, порушення процедури банкрутства щодо будь-якої зі сторін, скасування державної реєстрації однієї зі сторін (пункт 7.3. Договору-5).

31.12.2009 між позивачем та Державним підприємством "Центральна станція зв`язку" (оператор) було укладено додаткову угоду № 31/12/2009 до Договору 5, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору на наступний календарний рік на тих же умовах з подальшою пролонгацією на той самий період, якщо жодна зі сторін за 2 тижні до моменту припинення договору письмово не заявить про інше.

01.06.2009 між позивачем (оператор) та Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна Залізниця" (абонент) було укладено договір № UZ-01.06 (далі - Договір-6), відповідно до якого його предметом є надання оператором на підставі ліцензій НКРЗ України серії АБ222865 від 29.12.2005 абоненту послуг фіксованого міжміського телефонного зв`язку з використанням лише технології ІР-телефонії на всій території України, а абонент зобов`язується оплачувати їх відповідно до умов договору.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору 6, послуги надаються оператором відповідно до тарифів і цін, що зазначених в додатку №1 до цього договору. Оплата послуг здійснюється на підставі рахунків, що виставляються оператором відповідно до умов цього договору. Оператор направляє абоненту рахунок до 10 числа кожного місяця на оплату послуг, наданих абоненту в попередньому місяці.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору-6 встановлено, що він набуває чинності з 01.06.2009 та діє до 31.12.2009. Продовження дії договору на той же період і на тих же умовах можливе шляхом укладання додаткової угоди до нього.

Додатком № 1 до Договору-6 його сторонами погоджено розрахункові ставки за доступ до мереж операторів стільникового зв`язку через національні коди.

Сторони не уклали жодних додаткових угод щодо продовження строку дії договору № UZ-01.06 в порядку, передбаченому пунктом 6.2. цього договору.

01.01.2010 між позивачем (оператор) та Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна Залізниця" (абонент) було укладено договір №D110 (ПЗ/НА-10340/НЮ), умови якого є аналогічними до умов Договору-6. Разом з тим, пунктами 6.1., 6.2. договору № UZ-D110 (ПЗ/НА-10340/НЮ) встановлено, що він набуває чинності з 01.01.2010 та діє до 31.12.2010. Продовження дії договору на той же період і на тих же умовах можливе шляхом укладання додаткової угоди до нього.

Договори 1-6 між позивачем та Третьою особою укладені на виконання генеральної угоди про співробітництво № 589/01 від 27.01.2001 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та позивачем, предметом якої є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації мережі зв`язку (сукупність засобів і споруд ЄТТ, об`єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв`язку в межах земель транспорту, що встановив і використовує ЄТТ) для задоволення потреб Укрзалізниці та надання послуг зв`язку з використанням ресурсів мережі.

Відповідно до Доповнення № 1 від 05.07.2004 до генеральної угоди про співробітництво № 589/01, доповнено розділ 1 генеральної угоди терміном "термін експлуатації мережі" - інтервал часу з моменту введення в експлуатацію однієї із споруд мережі до моменту припинення експлуатації всіх споруд і засобів мережі в результаті фізичного зношування, але не менше розрахункового строку служби волоконно-оптичного кабелю - 25 років.

16.06.2010 позивач звернувся до Національної комісії з питань регулювання зв`язку України із заявою про продовження строку дії Ліцензій у зв`язку з тим, що 29.12.2010 спливає строк їх дії.

24.06.2010 Національна комісія з питань регулювання зв`язку України листом № 03-2927/102 повідомила позивача, що заява щодо продовження дії ліцензій залишена без розгляду, оскільки Законом України "Про телекомунікації" та Ліцензійними умовами здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку із правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку: місцевого, міжміського, міжнародного, затвердженими рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України № 1789 від 10.12.2009 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13 січня 2010 року за № 19/17314) не передбачено подачу заяв, видачу ліцензій і продовження терміну дії ліцензій на надання послуг міжміського, міжнародного телефонного зв`язку з використанням лише технології ІР-телефонії.

Листом від 27.12.2010 № ЦСЗ-867, адресованим позивачеві, Державне підприємство "Центральна станція зв`язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України зазначило про те, що з засобів масової інформації стало відомо про те, що НКРЗ України відмовило позивачу у продовженні строку дії ліцензії, у зв`язку з чим просило надати відповідні пояснення, а також зазначало, що у випадку відсутності достатнього правового обґрунтування, буде змушене зупинити взаємодію в межах укладених договорів (Договору 5) про взаємоз`єднання.

У листі від 05.05.2011 позивачу Служба сигналізації та зв`язку Статутного територіально-галузевого об`єднання "Південна Залізниця" зазначила, що після отримання позивачем ліцензій на надання послуг фіксованого міжміського, міжнародного, місцевого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, співпрацю щодо взаємного надання послуг може бути відновлено.

05.05.2011 Служба сигналізації та зв`язку Статутного територіально-галузевого об`єднання "Південна Залізниця" звернулась до позивача листом від, у якому зазначила, що при укладенні договорів між СТГО "Південна залізниця" та позивачем останнім були надані копії Ліцензій, однак відповідно до відомостей на сайті Національної комісії з питань регулювання зв`язку України, вказані ліцензії станом на 01.04.2011 мають статус не діючих, у зв`язку з чим СТГО "Південна залізниця" було направлено позивачу для розгляду та підписання додаткові угоди до Договорів 1,2,3,4 та відповідні повідомлення про ліквідацію взаємоз`єднання. При цьому, у вказаному листі Статутне територіально-галузеве об`єднання "Південна Залізниця" зазначило, що після отримання позивачем ліцензій на надання послуг фіксованого міжміського, міжнародного, місцевого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, співпрацю щодо взаємного надання послуг може бути відновлено.

05.05.2011 між позивачем та Статутним територіально-галузевим об`єднанням "Південна Залізниця" було укладено додаткову угоду № 1 до Договору-1, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 7.1. договору в наступній редакції: договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.05.2011 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання; пункт 7.2. договору виключити.

Позивач та Статутне територіально-галузеве об`єднання "Південна Залізниця" (Кременчуцька дистанція сигналізації та зв`язку) складено повідомлення про ліквідацію взаємоз`єднання телекомунікаційних мереж загального користування відповідно до Договору-1 (дата виводу точки взаємоз`єднання з експлуатації 10.01.2011, дата припинення дії договору 31.05.2011, причини розірвання договору про взаємоз`єднання - дострокове припинення дії договору за згодою сторін).

05.05.2011 між позивачем та Статутним територіально-галузевим об`єднанням "Південна Залізниця" було укладено додаткову угоду № 1 до Договору-2, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 7.1. договору в наступній редакції: договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.05.2011 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання; пункт 7.2. договору виключити.

Позивач та Статутне територіально-галузеве об`єднання "Південна Залізниця" (Харківська дистанція сигналізації та зв`язку) складені повідомлення про ліквідацію взаємоз`єднання телекомунікаційних мереж загального користування відповідно до Договору-2 (дата виводу точки взаємоз`єднання з експлуатації 10.01.2011, дата припинення дії договору 31.05.2011, причини розірвання договору про взаємоз`єднання - дострокове припинення дії договору за згодою сторін).

05.05.2011 між позивачем та Статутним територіально-галузевим об`єднанням "Південна Залізниця" укладено додаткову угоду № 1 до Договору-3, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 5.1. договору в наступній редакції: договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.05.2011 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання; пункт 5.2. договору виключити.

Позивач та Статутне територіально-галузевим об`єднанням "Південна Залізниця" (Полтавська дистанція сигналізації та зв`язку) склали повідомлення про ліквідацію взаємоз`єднання телекомунікаційних мереж загального користування відповідно до Договору-3 (дата виводу точки взаємоз`єднання з експлуатації 10.01.2011, дата припинення дії договору 31.05.2011, причини розірвання договору про взаємоз`єднання - дострокове припинення дії договору за згодою сторін).

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 10.04.2012 № 212 змінено найменування Статутного територіально-галузевого об`єднання "Південна залізниця" на Державне підприємство "Південна залізниця".

Третя особа як юридична особа утворена згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (ідентифікаційний код 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Відповідно до Переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється підприємство Третьої особи, що є додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", до вказаного переліку включено Державне підприємство "Південна залізниця", Державне підприємство "Центральна станція зв`язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця".

Позивач, вважаючи неправомірними дії Національної комісії з питань регулювання зв`язку України щодо не продовження дії Ліцензій, звернулось з позовом до суду.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2012 у справі № К/9991/25252/11 були скасовані рішення першої та апеляційної інстанцій, позовні вимоги задоволено частково, а саме - зобов`язано Національну комісію з питань регулювання зв`язку України розглянути заяву позивача від 16.06.2010 про продовження строку дії Ліцензій відповідно до вимог діючого законодавства.

Указом Президента України від 23.11.2011 № 1065/2011 "Про ліквідацію Національної комісії з питань регулювання зв`язку України" було ліквідовано Національну комісію з питань регулювання зв`язку України.

Указом Президента України від 23.11.2011 № 1067/2011 утворено юридичну особу відповідача.

22.04.2014 відповідач прийняв рішення № 255 "Про розгляд заяв ТОВ "Євротранстелеком", яким позивачу відмовлено у продовженні строку дії Ліцензій.

Не погодившись із цим рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Наведені обставини встановлено у постанові Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 № К/800/6863/15 у справі за позовом позивача до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення № 255 від 22.04.2014 "Про розгляд заяв ТОВ "Євротранстелеком"; зобов`язання відповідача прийняти рішення про продовження строку дії Ліцензій на строк не менше ніж 15 років із оплатою 30% розміру плати за видачу відповідної ліцензії.

Цією постановою Вищого адміністративного суду скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, позовні вимоги позивача задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача № 255 від 22.04.2014 "Про розгляд заяв ТОВ "Євротранстелеком", зобов`язано відповідача прийняти рішення про продовження строку дії Ліцензій позивача.

Відповідно до рішення від 28.07.2015 № 392 "Про ліцензування у сфері телекомунікацій" на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 в адміністративній справі № К/800/6863/15 відповідач вирішив продовжити позивачу строк дії Ліцензій з 29.12.2010 до 28.12.2015.

Наведені обставини встановлено у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2015, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 у справі № 826/16716/15 за вимогами позивача до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 у справі № 826/16716/15, адміністративний вимоги позивача задоволені повністю, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача в частині визначення розміру оплати та строку подовження дії Ліцензій на право надання послуг фіксованого міжнародного і міжміського зв`язку з використанням лише ІР-телефонії строком дії до 29.12.2010; зобов`язано відповідача прийняти рішення про встановлення розміру оплати за подовження строку дії Ліцензій позивачу відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2005 № 773 "Про розміри та порядок зарахування плати за видачу, переоформлення, видачу дубліката, копії ліцензії на провадження діяльності у сфері телекомунікацій і продовження строку її дії" в редакції від 16.06.2004.

Дана постанова мотивована, зокрема, тими обставинами, що рішення відповідача від 28.07.2015 № 392 "Про ліцензування у сфері телекомунікацій" в частині продовження позивачу строку дії Ліцензій з 29.12.2010 по 28.12.2015 не відповідає приписам Закону України "Про телекомунікації" та є протиправним. Так, фактично строк дії Ліцензій позивача продовжено строком на 5 місяців, що суперечить приписам частини п`ятої статті 48 Закону України "Про телекомунікації" в частині строку дії ліцензії не менше ніж п`ять років; решта ж строку з 29.12.2010 по 28.07.2015, на думку суду, не вважається продовженням строку дії ліцензії, оскільки це "продовження" строку дії ліцензії на минуле.

19.04.2016 відповідач видав позивачу ліцензію серії ДП № 000412 на надання послуг фіксованого міжміського телефонного зв`язку з використанням лише ІР-телефонії на всій території України (строк дії ліцензії з 28.07.2015 до 27.07.2020; дата прийняття рішення про продовження строку дії ліцензії 12.04.2016 № 194); 19.04.2016 відповідач видав позивачу ліцензію серія ДП № 000411 на надання послуг фіксованого міжнародного телефонного зв`язку з використанням лише ІР-телефонії на всій території України (строк дії ліцензії з 28.07.2015 по 27.07.2020; дата прийняття рішення про продовження строку дії ліцензії 12.04.2016 № 194).

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За частиною третьою статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Норми статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Враховуючи викладене, зокрема скасування судом, як неправомірних, рішень відповідача щодо непродовження ним позивачу дії Ліцензій на надання ним послуг фіксованого міжнародного і міжміського телефонного зв`язку з використанням лише ІР-телефонної лінії; припинення правовідносин позивача з контрагентами за Договорами 1-6 - з причин цих неправомірних дій відповідача, що призвело до неможливості надання позивачем послуг споживачам за Договорами 1-6 внаслідок зазначених рішень відповідача; наявності збитків позивача у вигляді упущеної вигоди за цими договорами суд приходить до висновку, що неправомірні дії відповідача (прийняття незаконних рішень щодо непродовження позивачу дії Ліцензій), були єдиною причиною для припинення правовідносин позивача за Договорами 1-6, та заподіяння цим шкоди позивачу у вигляді упущеної вигоди за цими угодами, що підтверджує наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною позивачу шкодою, вимоги щодо якої заявлені у спірних правовідносинах.

З вказаною обставиною також погодився і Верховний Суд у своїй постанові від 11.02.2021р.

Положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення категорії збитків наводиться також у частині другій статті 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 цього Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з частиною другою цієї статті ГК України склад валового доходу та валових витрат суб`єктів господарювання визначається законодавством.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 225 ГК України ("Склад і розмір відшкодування збитків") при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Позивачем заявлено до стягнення упущену вигоду по Договорам 1-4 за період з 01.06.2011 по 27.07.2015, по Договорам 5,6 - за період з 01.01.2011 по 27.07.2015. Так, кінцева дата періоду розрахунку розміру упущеної вигоди пов`язана з тими обставинами, що строк дії ліцензій позивача поновлено з 28.07.2015.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. Належних та допустимих доказів зворотного матеріали справи не містять.

За наслідками проведення експертного дослідження встановлено, що документально підтверджується розрахунок розміру збитків (упущеної вгоди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" спричинених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації у зв`язку з непродовженням відповідачем строку дії ліцензій позивача на надання послуг фіксованого міжнародного і міжміського телефонного зв`язку з використанням лише ІР-телефонії серії АБ № 222866 та серії АБ № 222865 за Договорами 1-6 без врахування щорічного зростання ринку на загальну суму 7167374,70 грн.

При цьому судом 1-ї інстанції враховано, що дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із відшкодуванням збитків, а отже відсутні підстави для врахування наведеного у висновку експертів розміру щорічного зростання ринку, що по суті є інфляційними нарахуваннями на суму упущеної вигоди.

Доводи відповідача щодо неврахування при розрахунку розміру упущеної вигоди цін, що існували між сторонами вказаних договорів станом на час звернення до суду з позовною заявою судом відхиляються з огляду на те, що згідно наявного в матеріалах справи листа АТ «Укрзалізниця» від 17.06.2021 №Ц-2-88/3114-21 після припинення договірних відносин з ТОВ «Євротранстелеком» про надання телекомунікаційних послуг ціни та обсяги телекомунікаційних послуг за договорами з іншими операторами телекомунікацій не змінювалися. Відповідачем не надано суду доказів зміни рівня цін за вказаними договорами з часу розірвання договорів до звернення позивача до суду.

Також судом відхиляються доводи відповідача про безпідставне покладення судами відповідальності на відповідача замість ліквідованої особи, що вчинила правопорушення щодо позивача у спірних правовідносинах оскільки питання припинення юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, слід розглядати не лише у контексті припинення її майнових зобов`язань, оскільки така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Відповідно, функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, у будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про "функціональне" правонаступництво юридичної особи публічного права.

Судом також відхиляються аргументи скаржника про неправильне обрахування періоду заподіяння збитків відповідно до кінцевої дати заподіяння збитків - 27.07.2015, оскільки ця дата була визначена з огляду на встановлені судами обставини справи щодо нового періоду початку дії виданих відповідачем Ліцензій - з 28.07.2015, так як з огляду на предмет спору (збитки, заподіяні позивачу прийняттям відповідачем незаконних рішень з відмови у продовженні Ліцензій), до предмету доказування належить можливість продовження виконання сторонами Договорів 1-6 та отримання саме позивачем, однак не його контрагентами, доходів в період відсутніх/нечинних Ліцензій; не належить до предмету доказування у цьому спорі питання законності/незаконності виконання Договорів 1-6 сторонами; а можливість непродовження відповідних ліцензій контрагентам позивача, у разі закінчення строку їх дії, в свою чергу, є припущенням скаржника.

Наразі, суд зазначає, що частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження іншого розміру упущеної вигоди.

Щодо стягнення з відповідача 100000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом встановлено наступне.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

До стягнення позивачем за рахунок відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу на підставі договору від 06.08.2018 про надання професійної правничої допомоги, за умовами якого позивач як Клієнт та Адвокатське об`єднання «Дерев`янчук, Макаренко та Партнери» як Виконавець узгодили, що Клієнт відповідно до умов Договору замовляє та доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в межах господарської справи № 910/18996/16, у тому числі здійснювати представництво і захист прав та законних інтересів Клієнта в межах судового спору та виконавчого провадження, що буде відкрито на підставі рішення у зазначеній справі; у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; надавати консультації та роз`яснення з правових питань, пов`язаних із розглядом і супроводженням судової справи, виконавчого провадження у порядку, строки та на умовах, визначених в Договорі. Послуги включають в себе збір інформації, вивчення документів, складання та подання позовних заяв, клопотань, пояснень, скарг, запитів, будь-яких інших процесуальних і не процесуальних документів, надання усних та письмових консультацій, участь у переговорах, представництво і захист прав і законних інтересів Клієнта на всіх стадіях судового та виконавчого провадження, прийняття та зберігання документів, посвідчення копій документів, збір необхідної для захисту інтересів Клієнта інформації, а також вчинення будь-яких інших необхідних дій, направлених на виконання завдання, вказаного в п. 1.1. Договору.

Розділом 4 вказаного правочину Клієнт та Виконавець погодили, що вартість (ціна) юридичних послуг (надання правничої допомоги) становить 50000 грн. Сторони домовились, що ціна послуг за цим Договором формується таким чином: 2000 грн. за підготовку пояснень по суті спору; 1500 грн за участь у судовому засіданні у справі Клієнта, що знаходиться у провадженні суду, якщо розгляд справи відбувся по суті спору; 500 грн за участь у судовому засіданні у справі Клієнта, що знаходиться у провадженні суду, якщо розгляд справи було відкладено без розгляду по суті спору; 1000 грн за підготовку інших документів, в тому числі процесуальних, в межах судової справи Клієнта, окрім заяв по суті спору; 800 грн за ознайомлення з матеріалами справи в суді; 750 грн за 1 годину за ознайомлення з матеріалами справи підготовка до написання письмових документів, надання Клієнту інших послуг (у тому числі консультативних як у письмовому, так і в усному вигляді), які необхідні для належного виконання умов Договору. Оплата надання правової допомоги здійснюється на підставі виставленого Виконавцем рахунку протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання Клієнтом рахунку, в безготівковій формі.

Між Клієнтом та Виконавцем було складено, підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі наданих послуг від 18.12.2019, у відповідності до якого Виконавцем відповідно до умов Договору належним чином надано комплекс послуг професійної правничої допомоги. Зокрема, в межах господарської справи № 910/18996/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації про стягнення 11314857,89 грн, що перебуває у провадженні Господарського суду м. Києва, було надано такі послуги: Ознайомлення з матеріалами справи - тричі, 2,6 год, 800 грн/год., всього 2080 грн; Підготовка до участі у судових засіданнях (вивчення матеріалів справи, узгодження правової позиції тощо) 8 разів, 11,8 год., 500 грн/год., всього 17700 грн; Підготовка і подання інших документів, у тому числі процесуальних, окрім заяв по суті спору - Клопотання про виклик експерта 08.06.2018 року, 1000 грн (фіксовано), всього 1000 грн; Підготовка і подання заяв та/або інших документів по суті справи (клопотань, пояснень тощо) - Заява про зменшення розміру позовних вимог 11.06.2018 року, 2000 грн (фіксовано), всього 2000 грн; Участь у судових засіданнях по суті справи -11 засідань (17.05.2018, 05.06.2018,12.06.2018, 21.06.2018, 12.07.2018, 26.07.2018, 19.03.2019, 02.04.2019, 05.12.2019, 10.12.2019, 18.12.2019) - 2000 грн (фіксовано), всього 22000 грн; Надання Клієнту інших послуг (у тому числі консультативних, як у письмовому, так і в усному вигляді), які необхідні для належного виконання умов Договору - 16 консультацій, 15,6 год, 750 грн/год., всього 11700 грн. Послуг надано на загальну суму 56480 грн.

Платіжним дорученням №6587 від 22.11.19. Клієнт сплатив Виконавцю 50000,00 грн за надання професійної правничої допомоги.

Ураховуючи принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду і складність справи, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги обґрунтованість та розумність розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, суд визнає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн, які і належить стягнути з відповідача.

Разом з тим, рахунок-фактура №СФ-0000001 від 06.06.2018 на суму 100000 грн судом не може бути доказом понесення витрат на надання правової допомоги, оскільки у вказаному рахунку не зазначено призначення та підстави платежу. Суд апеляційної інстанції погоджується з розподілом судових витрат, здійснених судом першої інстанції.

Стосовно доводів апеллянта з приводу підтвердження розміру упущеної вигоди варто зазначити наступне. Судом першої інстанції при розрахунку розміру упущеної вигоди взято до уваги розрахунок позивача та висновок судового експерта у даній справі. Натомість відповідачем не надано власного контрозрахунку, а лише надано лист ПАТ «Укртелеком» та просило витребувати у ПрАТ «Київстар» інформацію щодо надання третім особам послуг фіксованого телефонного зв`язку. При цьому Верховний суд у своїй постанові від 11.02.2021 у даній справі указував, на те що з огляду на предмет спору у цій справі (збитки, заподіяні Позивачу прийняттям Відповідачем незаконних рішень з відмови у продовженні Ліцензій), до предмету доказування належить можливість продовження виконання сторонами Договорів 1-6 та отримання саме Позивачем, однак не його контрагентами, доходів в період відсутніх/нечинних Ліцензій, отже, доводи апелянта щодо вказаних обставин відхиляються судом, як необґрунтовані.

Щодо інших доводів , наведених у апеляційній скарзі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, про невмотивованість оскаржуваного ухвали суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.20212 у справі №910/18996/16 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм процесуального законодавства, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги), згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/18996/16 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

4. Матеріали справи № 910/18996/16 повернути Господарському суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир