Рішення

від 22.12.2022 по справі 503/816/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/816/22

Провадження № 2/503/262/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Журби С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що перебував з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільних малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свою чергу рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 28.12.2015 року у справі № 503/2048/15-ц, яким було розірвано шлюб укладений між сторонами, також було вирішено питання про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з їх батьком - позивачем ОСОБА_1 . При цьому, позивач ОСОБА_1 відзначає те, що після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 фактично не виконує своїх батьківських обов`язків у відношенні дітей; нехтує ними; не бере участі у вирішенні важливих питань, пов`язаних з їх вихованням та утриманням; не піклується про стан їх здоров`я; не забезпечує дітям належні умови для здорового зростання і духовного та фізичного розвитку; не намагається забезпечити належного рівня життя, медичного обслуговування; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, як це передбачено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Крім того, судовим рішенням - судовим наказом виданим Кодимським районним судом Одеської області 18.12.2018 року у справі № 503/2369/18 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей. Однак, незважаючи на наявність обов`язку зі сплати аліментів на утримання своїх дітей відповідач ОСОБА_2 не сплачувала їх, внаслідок чого має заборгованість за ними. Таким чином, позивач ОСОБА_1 зазначає, що фактично утриманням та вихованням дітей вимушений займатися сам. У зв`язку з чим позивач пред`явив до відповідача відповідний позов шляхом подання до суду позовної заяви, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

29.08.2022 року ухвалою суду (а.с.20-21) у даній справі відкрито провадження та призначено проведення розгляду в порядку загального позовного провадження, якою також від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Кодимської міської ради Одеської області витребувано висновок щодо розв`язання спору у даній справі.

11.10.2022 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву (а.с.49-214), в якому зазначила, що пред`явлений позивачем позов до неї не визнає та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на ті обставини, що позов є безпідставним, а наведені у ньому твердження необґрунтованими. Відповідач ОСОБА_2 відзначає, що регулярно відвідувала своїх дітей, зокрема намагалася обов`язково на свята, дні їх народжень та інші визначні події; і, відповідно, брала участь у їх вихованні та утриманні; несла витрати на їх утримання спільно зі своїм колишнім чоловіком - позивачем ОСОБА_1 різними способами (купівля одягу, продуктів харчування, гаджетів, поповнень рахунків телефонів дітей, перерахунку коштів на карту позивача ОСОБА_1 ). Крім того, регулярно спілкується із дітьми по телефону, використовуючи при цьому соціальні мережі і месенджери. В свою чергу судовий наказ про стягнення з неї аліментів не отримувала та про його існування не знала, зокрема від самого позивача ОСОБА_1 з яким регулярно спілкувалась, а тому вважає це прихованням з боку останнього з метою навмисного під лаштування обставин для створення уявлення про неї, як такої, що не бере участі у вихованні та утриманні своїх дітей; а також не повідомив суду відомі йому повні контактні дані про неї, щоб суд був позбавлений можливості повідомити її про розгляд справ, які її стосувались. Вважає згадані дії позивача ОСОБА_1 недобросовісними та підступними.

26.10.2022 року ухвалою суду було продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.

14.11.2022 року ухвалою суду у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У встановлений судом строк позивач ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом позивача на подання відповіді на відзив, у зв`язку з чим відповідач ОСОБА_2 заперечення також не подала.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мартинюк Ю.М. не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання були своєчасно повідомлені належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, про що свідчить відповідна розписка представника - адвоката Мартинюка Ю.М. від 08.12.2022 року. При цьому, 22.12.2022 року представник позивача - адвокат Мартинюк Ю.М. подав до суду письмове клопотання від 22.12.2022 року про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. В свою чергу будучи присутнім у судовому засіданні, яке відбулось у даній справі раніше - 08.12.2022 року, представник позивача - адвокат Мартинюк Ю.М. пред`явлений позов підтримував та просив задовольнити з підстав викладених позивачем в своїй позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Василюк А.П. в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання були своєчасно повідомлені належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, про що свідчить відповідна розписка представника - адвоката Василюка А.П. від 08.12.2022 року. При цьому, 22.12.2022 року представник відповідача - адвокат Василюк А.П. надіслав до суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача, в якому також відзначив про заперечення щодо позову і підтримання в повному обсязі позиції викладеної в поданому відзиві на позовну заяву. В свою чергу будучи присутнім у судовому засіданні, яке відбулось у даній справі раніше - 08.12.2022 року, представник відповідача - адвокат Василюк А.П. заперечував проти позову і просив суд відмовити в його задоволенні, а також зазначав, що докази понесених відповідачем судових витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у даній справі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання третя особа була своєчасно повідомлена належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, про що свідчить відповідна розписка представника від 12.12.2022 року. Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Водночас із цим п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

Сторони у справі в період з 08.08.2008 року по 08.01.2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія рішення Кодимського районного суду Одеської області від 28.12.2015 року у справі № 503/2048/15-ц, яке згідно відповідної відмітки на ньому набрало законної сили 08.01.2016 року (а.с.11-12).

Від даного шлюбу сторони у справі мають спільних малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 01.02.2011 року, актовий запис № 143 (а.с.9) та копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції Одеської області 23.08.2012 року, актовий запис № 159 (а.с.10).

Окрім вирішення питання про розірвання шлюбу вище вказаним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 28.12.2015 року у справі № 503/2048/15-ц, ним також було вирішено питання про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з їх батьком - позивачем ОСОБА_1 .

При цьому, для вирішення судом згаданого питання під час розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 звертався із заявою щодо доцільності проживання з ним малолітніх дітей до органу опіки та піклування Кодимської районної державної адміністрації, яким 16.12.2015 року було складено висновок № 01-29/2283 (а.с.13-14) про доцільність проживання малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 і дочки ОСОБА_4 разом з батьком - позивачем ОСОБА_1 .

Водночас із цим у висновку органу опіки та піклування Кодимської районної державної адміністрації від 16.12.2015 року № 01-29/2283 було відзначено те, що мати малолітніх дітей - ОСОБА_2 залишила дітей на утримання та виховання їх батька - ОСОБА_1 , виїхала в невідомому напряму, не виявляє бажання займатися вихованням, розвитком та забезпеченням дітей, погоджується на проживання дітей разом з батьком, про що написала письмову заяву.

Згідно змісту рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 28.12.2015 року у справі № 503/2048/15-ц (а.с.11-12) відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася подавши заяву про визнання позовних вимог (в рішенні предметом спору у справі було зазначено лише розірвання шлюбу) та розгляд справи без її участі.

В свою чергу у мотивувальній частині рішення від 28.12.2015 року у справі № 503/2048/15-ц судом було зазначено висновок про те, що «відповідач ( ОСОБА_2 ) дітей залишила та тривалий час з ними не спілкується».

З огляду на дату набрання судовим рішенням від 28.12.2015 року законної сили - 08.01.2016 року воно в апеляційному порядку не оскаржувалось, зокрема відповідачем ОСОБА_2 в частині яка стосувалась визначення місця проживання дітей.

Відповідачем ОСОБА_2 суду надані копії роздруківок скріншотів її переписки із своїми малолітніми дітьми у месенджерах (а.с.62-110), належність яких згаданим особам не була заперечена позивачем ОСОБА_1 та/або його представником протягом судового розгляду, що підтверджують підтримання як зв`язків між відповідачем ОСОБА_2 і дітьми так наявність у неї інтересу до них щонайменше за період з грудня 2021 року.

Також відповідачем ОСОБА_2 суду надані копії роздруківок численних фіскальних чеків та платіжних документів за придбані нею дитячі іграшки та дитячий одяг для хлопчика і дівчинки (а.с.148-149, 153, 157, 160, 163, 167-168) принаймні починаючи з 26.08.2019 року.

Крім того, відповідачем ОСОБА_2 суду надані копії роздруківок банківських дублікатів квитанцій АТ КБ «Приватбанк» про переказ нею грошових коштів на банківський рахунок позивача ОСОБА_1 24.04.2020 року в сумі 402,1 грн та 700 грн із зазначенням в графі «Призначення» - переказ особистих коштів для дітей.

Відеозаписи надані суду відповідачем ОСОБА_2 на DVD-R диску (а.с.212) та дослідженні в судовому засіданні, яке відбулось 08.12.2022 року, шляхом їх відтворення за допомогою технічних засобів, якими обладнаний зал судових засідань, підтверджують спілкування спілкування відповідачем ОСОБА_2 із малолітніми дітьми - сином ОСОБА_3 і дочкою ОСОБА_4 , які на думку суду за своїм характером притаманні спілкуванням між матір`ю і дітьми, а також підтверджує їх події у різні пори року, зокрема взимку під час катання на санчатах і влітку на природі коли рослинність вкрита зеленю), у період Новорічно-різдвяних свят (на фоні прикрашеної ялинки, що встановлена у помешканні).

Роздруківки світлин (а.с.197-208), які за змістом є стоп-кадрами з відеозаписів на DVD-R диску (а.с.212), також аналогічним чином підтверджують вище зазначені обставини, зокрема рівень прив`язаності та близькості між відповідачем ОСОБА_2 та малолітніми дітьми, яке демонструють їх обійми. Крім того, суд відзначає існування світлин зроблених в однаковій обстановці помешкання як за участі відповідача ОСОБА_2 із малолітніми дітьми так і за участі позивача ОСОБА_1 із малолітніми дітьми, що підтверджує випадок спільного проведення ними часу вже після розірвання шлюбу.

В свою чергу висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 20.09.2022 року № 440, наданого суду на виконання вимог ч.4 ст. 19 СК України, позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недоцільним у зв`язку з тим, що недостатньо надано інформації та документів про ОСОБА_2 , що підтверджують її ухилення від виконання батьківських обов`язків, про що свідчать копії відповідного висновку та рішення (а.с.43-44). При цьому, згідно змісту самого висновку ОСОБА_2 , як мати, жодного разу не притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, в поле зору соціальних служб не перебуває, питання щодо неналежного виконання нею батьківських обов`язків на комісіях з питань захисту прав дитини не розглядались, відомості щодо аморального способу її життя до органу опіки та піклування не надходили, скарги чи повідомлення з навчальних закладів щодо неналежного виконання мамою батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей не надходили.

Нормативно-правове обґрунтування:

У відповідності до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч.2 і 5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

А частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Схожі за своєю суттю принципи закріплені у пунктах 6-7 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно яких дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

В свою чергу, згідно до пункту 2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Згідно до абзацу другого пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У відповідності до ч.1 ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Крім того, згідно до положень ч.4-5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч.4 ст. 164 СК України, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

В свою чергу відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно ч.3 ст. 157 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Висновки суду

Згідно вимог ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає, що позивачем не надано жодних достовірних і достатніх доказів на підставі, яких можна дійти висновку про існування обставин ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своїх малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 і дочки ОСОБА_4 .

Водночас надану позивачем ОСОБА_1 суду копію висновку органу опіки та піклування Кодимської районної державної адміністрації від 16.12.2015 року № 01-29/2283 суд не вважає достовірним і достатнім доказом на підставі якого суд мав би можливість на даний час прийти до висновку про ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки його було складено близько семи років тому і згідно самого його змісту рішення органу опіки та піклування гуртувалось на матеріалах наданих позивачем ОСОБА_1 та результатах вивчення справи службою у справах дітей райдержадміністрації. Таким чином відповідач ОСОБА_2 не подавала ніяких матеріалів і з самого висновку не вбачається того, що їй було відомо про зміст матеріалів наданих до органу опіки та піклування позивачем ОСОБА_1 . В свою чергу подання ОСОБА_2 письмової заяви про надання свої згоди на проживання дітей разом з їх батьком - позивачем ОСОБА_1 жодним чином не підтверджує її згоду із самим змістом наданих позивачем ОСОБА_1 матеріалів до органу опіки та піклування та самими висновками зробленими органом опіки та піклування і наведеними в своєму висновку.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Даний висновок викладений у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

Таким чином суд приймає обставини встановленні рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 28.12.2015 року у справі № 503/2048/15-ц щодо обставин її участі у вихованні дітей лише як ті, що існували на час ухвалення зазначеного судового рішення, тобто близько семи років тому.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що з часу визначення місця проживання дітей разом з їх батьком - позивачем ОСОБА_1 за рішенням суду аж до 26.07.2022 року, коли до суду було подану позовну заяву у даній справі, позивач ОСОБА_1 не пред`являв до суду аналогічного позову про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав або принаймні не звертався до органу опіки та піклування щодо її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків.

Тому суд приходить до висновку, що з часу розірвання шлюбу між сторонами склався певний фактичний порядок виконання ними своїх батьківських обов`язків у відношенні спільних дітей, який влаштовував їх, зокрема позивача ОСОБА_1 до певного часу - 26.07.2022 року, коли ним до суду було подану позовну заяву про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав у даній справі. При цьому, мотиви пред`явлення ним позову вже саме на даний час суд не мав можливості встановити безпосередньо у позивача ОСОБА_1 , оскільки останній особисто участі в засіданнях (підготовчих і судових) не брав і приймав участь у справі виключно через свого представника - адвоката Мартинюка Ю.М. Однак, самі мотиви пред`явлення позову жодним чином не впливають на можливість розгляду судом цієї справи та її вирішення.

Натомість відповідачем ОСОБА_2 суду надано письмові докази, які підтверджують її участь як у вихованні своїх малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 і дочки ОСОБА_4 так і у їх утриманні вже тривалий проміжок часу після розірвання шлюбу між сторонами. Крім того, надані докази підтверджують наявність у відповідача ОСОБА_2 інтересу до своїх дітей та її дії щодо забезпечення своїм дітям належних умов для належного рівня життя, їх зростання, духовного, культурного та фізичного розвитку.

Суд звертає увагу на те, що на умови і порядок участі відповідача ОСОБА_2 у виконанні батьківських обов`язків щодо своїх малолітніх дітей впливає та обставина, що за рішенням суду від 28.12.2015 року у справі № 503/2048/15-ц місце проживання малолітніх дітей було визначено з їх батьком - позивачем ОСОБА_1 , а в свою чергу після розірвання шлюбу укладеного між сторонами відповідач ОСОБА_2 проживає окремо на значній відстані від свого колишнього чоловіка - позивача ОСОБА_1 та своїх малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 і дочки ОСОБА_4 , що не може не впливати відповідним чином на безпосереднє спілкування матері зі своїми дітьми. Однак, дана обставина жодним чином не може оцінюватись як ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання нею батьківських обов`язків та втрати нею інтересу до дітей, оскільки є об`єктивним наслідком припинення шлюбу з позивачем ОСОБА_1 і наявністю у неї власного особистого життя.

Свідченням втрати відповідачем інтересу до своїх малолітніх дітей є її ігнорування судових засідань, незважаючи на належне повідомлення про час його проведення, та не подання до суду будь-яких заперечень проти позбавлення батьківських прав, які за змістом п.58 рішення Європейського Суду з прав людини, прийнятого у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, могли б бути свідченням її інтересу до своїх дітей.

Водночас із цим суд враховує також те, що відповідач ОСОБА_2 брала участь у даній справі, зокрема подала відзив на позовну заяву, в якому виклала свої заперечення проти позову, а також додала до нього докази на підтвердження викладених в ньому обставин. Таким чином суд вважає, що відповідачем ОСОБА_2 було вжито активних процесуальних дій для захисту своїх батьківських прав, що в свою чергу вказує на зацікавленість останньої в них.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Ураховуючи встановлені судом фактичні обставини суд приходить до висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно своїх малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 і дочки ОСОБА_4

- щодо судових витрат

Ураховуючи положення ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви до суду понесенні позивачем ОСОБА_1 в розмірі 992.4 грн та підтвердженні відповідною квитанцією (а.с.1) відшкодуванню шляхом їх стягнення з відповідача ОСОБА_2 не підлягають з огляду на повну відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, представником відповідача було зроблено заяву про надання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв`язку з чим на підставі ст. 246 ЦПК України питання про судові витрати буде вирішуватись судом вже після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. 223, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 до ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про позбавлення батьківських прав; місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, пл. Перемоги, 1-1; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04527342, про позбавлення батьківських прав.

Для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог призначити судове засідання на 28 грудня 2022 року о 09:30 год. в залі судових засідань в приміщенні Кодимського районного суду Одеської області, у зв`язку з чим визначити відповідачу строк тривалістю п`ять днів після ухвалення рішення суду для подання доказів розміру витрат, які відповідач поніс.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 26.12.2022 року.

Суддя Д.В. Вороненко