Постанова

від 03.05.2023 по справі 712/6190/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року

м. Черкаси

Справа № 712/6190/22Провадження № 22-ц/821/640/23категорія : на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,

секретаря: Ярошенка Б. М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Черкаська обласна військова адміністрація, Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Короля Олега Анатолійовича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаськоїобласної військовоїадміністрації,Аварійно-рятувальногозагону спеціальногопризначення Головногоуправління Державноїслужби Україниз надзвичайнихситуацій уЧеркаській областіпро визнанняпротиправним актута витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння,

в с т а н о в и в :

17 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Подана заява мотивована тим, що він є власником катеру ОСОБА_2 з двигуном Хонда Ф 130, яке знаходилося в управлінні державного агентства меліорації та рибного господарства у Черкаській області (далі - Управління).

05.05.2022 Управління звернулось із листом № 1-16-16/447-22 про можливість вилучення вказаного майна на потреби держави.

За результатами розгляду листа, 31.05.2022 складений протокол оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадження та виконанням заходів правового режиму воєнного стану № 136/6/01.

На виконання протоколу, робочою групою було складено Акт № 117/4/01/13-13-05 про примусове відчуження або вилучення майна.

На підставі зазначених протоколу та Акту, катер з двигуном Хонда Ф 130 передано аварійно-рятувальному загону спеціального призначення ГУ ДСУНС у Черкаській області.

Вказує, що протокол оперативної наради від 31.05.2022 складений неуповноваженим органом, оскільки колегіальний орган, створений при Черкаській ОВА, у розумінні ст. 3 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», не може вважатися військовим командуванням, тому відсутнє відповідне рішення командування про примусове відчуження майна, а Акт примусового відчуження від 31.05.2022 є незаконним, оскільки не містить назви військового командування, яке його складало та складений за відсутності погодженого рішення уповноваженого органу.

Також до Акту додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження. Вказаний висновок відсутній.

Наведені порушення призведуть до неможливості компенсації власнику вартості вказаного майна.

З урахуваннямвищевикладеного,позивач просивсуд визнати протиправнимта скасуватиАкт пропримусове відчуженняабо вилученнямайна №117/4/01/13-13-05від 31.05.2022щодо здійсненняпримусового відчуженнякатеру Амурз двигуномХонда Ф130,на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області; зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області повернути позивачу вилучене майно; стягнути з відповідачів судові витрати.

27.01.2023 року відповідачем Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області подано клопотання про закриття провадження по справі, яке мотивовано тим, що дана справа не належить до юрисдикції загальних судів, оскільки зі змісту позовних вимог вбачається, що даний спір підлягає розгляду адміністративним судом, тому провадження має бути закритим.

02лютого 2023року представником позивача адвокатом Королем О. М. було подано клопотання датоване 31.01.2023 про заміну первісного відповідача належним відповідачем, в якому просив змінити відповідача 2, а саме Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на належного відповідача управління розвідки Міністерства оборони України.

08 лютого 2023 року представником позивача адвокатом Королем О. М. було подано заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати Акт про примусове відчуження або вилучення майна № 117/4/01/13-13-05 від 31.05.2022 щодо здійснення примусового відчуження катеру Амур з двигуном Хонда Ф 130 № 1305099, визнати протиправним та скасувати Акт про примусове відчуження або вилучення майна без номеру та дати щодо здійснення примусового відчуження катеру Арум з двигуном Хонда Ф 130 №1305099 та лафета д.н.з. НОМЕР_1 та зобов`язати відповідача 2 повернути позивачу вилучене майно, стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної військової адміністрації, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправним акту та витребування майна з чужого незаконного володіння закрито.

Мотивація ухвали зводиться до того, що з матеріалів справи вбачається, що спір стосується не права власності позивача на транспортний засіб, який було вилучено, а позовні вимоги обґрунтовано протиправністю та незаконністю рішення робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна, а саме прийняте за відсутності правових підстав.

Вирішуючи питання до юрисдикції якого суду (цивільного чи адміністративного) належить вирішення даного спору суд визначив, яка з цих вимог є основною, а яка похідною. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) та дійшов висновку, що в даному випадку основною вимогою є визнання протиправним та скасування Акту про примусове відчуження або вилучення майна № 117/4/01/13-13-05 від 31.05.2022 щодо здійснення примусового відчуження катеру Амур з двигуном Хонда Ф 130, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області. Решта позовних вимог є похідними.

Отже, зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що воно прийнято суб`єктом владних повноважень з використанням ним наданих йому законодавством владних управлінських функцій.

Вказав, що спір виник щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень при примусовому відчуженні майна фізичної особи в умовах воєнного стану є публічно-правовим, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень виступає щодо позивача не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як суб`єкт, що законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Враховуючи обґрунтування позовних вимог, а саме те, що спірне рішення прийнято у межах/перевищення повноважень, за правових підстав, тощо, цей спір не є про право власності, і не є приватно-правовим, дійшов висновку, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. З таких підстав дійшов висновку про закриття провадження у справі з підстав п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В апеляційній скарзі поданій, 29 березня 2023 року, представником ОСОБА_1 - адвокатом Королем О. А., вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та постановлену з порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Мотивація скарги зводиться до того, що суд першої інстанції помилився із характером спірних правовідносин та помилково відніс спір щодо вилучення майна позивача та його подальшої реквізиції до публічно-правового, який повинен вирішуватися виключно адміністративним судом.

Зауважує, що у розумінні ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо впроваджений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб`єктів) , а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. (Правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17).

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спір, що виник між сторонами у даній справі, хоч і виник у площині публічного інтересу, однак стосується цивільних (майнових) прав позивача.

Вказує, що підставою даного позову є примусове відчуження у позивача належного йому на праві приватної власності майна під час дії правового режиму воєнного стану на підставі Акту про примусове відчуження або вилучення майна № 117/4/01/13-13-05 від 31.05.2022.

Згідно ст. 353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути відчужене у власника з наступним відшкодуванням його вартості.

Вказує, що судом не враховано, що спірні правовідносини регулюються приписами ст. 353 ЦК України, що свідчить про цивільно-правовий характер реквізиції належного особі майна у період дії воєнного стану в Україні.

Вказана позиція неодноразово підтримана у судовій практиці адміністративних судів, зокрема, в ухвалах Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі № 340/2497/22, Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі № 500/2484, Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі № 420/7684/22 про відмову у відкритті проваджень у адміністративних справах у спорах про реквізиції транспортних засобів в період дії правового режиму воєнного стану.

Як вказують адміністративні суди, визначальною ознакою приватно-правових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу.

Вказує, що за наведених у позовній заяві підстав правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачами не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а спрямовані на захист майнових прав позивача в тому числі шляхом витребування майна з незаконного володіння, тому вказаний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Крім того, згідно ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права і інтереси.

Одним із способів захисту порушеного права у сфері цивільно-правових відносин є, зокрема, звернення із вимогами про скасування правового акту індивідуальної дії, який даному випадку є Акт.

Судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок про похідний характеру вимог (від скасування акту) про повернення майна та відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля, які за способом захисту порушення права належать виключно до цивільно-правового способу захисту порушених майнових прав власника майна (ст. 16 ЦК України).

Крім того, оскаржуваний Акт про примусове відчуження або вилучення майна по суті є правовстановлюючим документом на транспортний засіб.

Зауважує, що Верховний Суд в постановах від 04.03.2020 у справі №440/1895/19 та від 17.04.2018 у справі № 815/6956/15 підкреслив, якщо у справі спір про право і таке право цивільне, то такий спір повинен вирішуватися в порядку, передбаченому ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу, Черкаська обласна військова адміністрація, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2023 року залишити без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що обґрунтовуючи свій позов, позивач вказує на незаконність складання Акту про примусове відчуження та просить районний суд визнати протиправним та скасувати Акт про примусове відчуження або вилучення майна.

Отже, спір стосується не права власності позивача на транспортний засіб, який було вилучено, а позовні вимоги гуртуються на протиправності рішення робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна, тобто дане рішення є результатом використання суб`єктом владних повноважень наданих йому законодавством владних управлінських функцій. Відмінність публічно-правових і приватно-правових відносин полягає у тому, що останнім характерна рівність сторін. Натомість за змістом оскаржуваного рішення здійснюється саме примусове відчуження транспортного засобу тобто реалізація саме владних управлінських функцій. В даному випадку суб`єкт владних повноважень виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який законодавчо уповноважений владно керувати майном інших суб`єктів.

Таким чином, основна вимога даного спору не належить до приватноправових спорів.

Позивач у даній справі оскаржує рішення посадових осіб суб`єкта владних повноважень, вчинені при реалізації ними своїх владних управлінських функцій, то керуючись загальними правилами, дана позовна заява підлягає розгляду адміністративним судом.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст.353ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, закриття провадження у справі.

Частиною 1 ст.367ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки даний спір, підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Проте такі висновку суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

У ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів ( ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна із сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ необхідно враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Таким чином, суду необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.

Справи адміністративної юрисдикції мають певну специфіку в частині визначення з боку позивача (юридичної чи фізичної особи) порушеного права, а з боку відповідача (суб`єкта владних повноважень) - обов`язку, що передбачає презумпцію правомірності дій позивача та обов`язок відповідача доводити відсутність з його боку протиправних рішень (дій, бездіяльності), що ставить сторони у завідомо нерівне становище, позаяк завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, що наведено у ч. 1ст. 2 КАС України.

За приписами ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адмінсудів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 3ст. 19 КАС Україниадміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Відповідно до п. п. 1 та 8 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

В свою чергу, хоча участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового, однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.

Суд зазначає, що приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

У постановах від 06.11.2019 № 756/4477/18 та від 23.10.2019 у справі № 352/536/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

У постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».

Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом даного строку є Акт про примусове відчуження або вилучення майна, а саме катеру Амур М з двигуном ОСОБА_3 НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві приватної власності, а також похідні вимоги витребування майна з чужого незаконного володіння.

Отже, спір, що виник між сторонами у надій справі, стосується цивільних (майнових) прав позивача, не зважаючи на те, що виник у площині публічного інтересу.

Відповідно до вимог ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України право власності є право особи на річ ( майно) , яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі, інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших особі лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 353 ЦК України з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості ( реквізиції). Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17 травня 2012 року № 4765-VІ примусове відчуження майна розуміється як позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

З урахуванням зазначеного й того, що у ст. 353 ЦК України вживається термін «власник» і набуття майна відбувається саме державою, такими суб`єктами можуть бути фізичні, юридичні особи, територіальні громади.

Згідно з ч. 1ст. 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Відповідно до ч. 2ст. 171 КАС Україниправо оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб`єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, тобто право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

Суд звертає увагу, що позивач фактично оспорює Акт про примусове відчуження майна, який є правовим актом індивідуальної дії.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок вилучення майна, які порушують, на думку позивача, його права, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних прав, у зв`язку із чим він звернувся до суду.

Зважаючи на те, що у даній справі спір фактично повязаний з реалізацією цивільних прав позивача, компетентним судом для вирішення спору є суд цивільної юрисдикції.

Та обставина, що відповідачами у справі визначено Черкаську обласну військову адміністрацію, Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСУНС в Черкаській області не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а стосуються захисту майнових прав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вказаний спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права та за наявності невідповідності висновків суду обставинам справи, прийшов до помилкового висновку про закриття провадження у цивільній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Водночас апеляційнийсуд звертаєувагу іна те,що наявнев матеріалахсправи клопотаннязареєстроване місцевимсудом 02лютого 2023року,подане представником позивача адвокатом Королем О. М. про заміну первісного відповідача належним відповідачем, в якому останній просив змінити відповідача 2, а саме Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на належного відповідача управління розвідки Міністерства оборони України, не знайшло свого вирішення у спосіб визначений цивільним процесуальним законодавством.

Згідно п. 6 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до приписів п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Короля О. А. підлягає частковому задоволенню, ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника представника ОСОБА_1 адвоката Короля Олега Анатолійовича задовольнити частково.

Ухвалу Соснівського районногосуду м.Черкаси від20березня 2023року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Текст постанови складено 03 травня 2023 року

Головуючий Л. І. Василенко

Судді : О. В. Карпенко

Л. В. Нерушак