Рішення

від 01.06.2023 по справі 503/732/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/732/22

Провадження № 2/503/38/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

Позивач подала до суду з вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відкрилась спадщина на майно належне спадкодавцеві, зокрема на право на земельну частку (пай) розміром 3,05 умовних кадастрових гектарів, що було посвідчене сертифікатом серії ОД-12 № 0258477 виданим Кодимською районною державною адміністрацією. Інші спадкоємці відсутні, оскільки дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач відзначає також те, що про наявність вище згаданого права їй стало відомо нещодавно, тому вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але нотаріус відмовила у заведені спадкової справи посилаючись на пропуск строку на подання заяви про прийняття спадщини. Однак, позивач вказує, що у визначений шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини через свою юридичну необізнаність з порядком успадкування, віддаленість свого місця проживання та відсутність грошових коштів. У зв`язку з чим на теперішній час позивач змушена пред`явити до відповідача відповідний позов шляхом подання до суду даної позовної заяви, в якій просить суд визначити їй додатковий строк тривалістю шість місяці для подання до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 .

06.07.2022 року ухвалою суду (а.с.26-27) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі розгляд якої визначено проводити в порядку загального позовного провадження, а також вирішено питання про витребування від Кодимської державної нотаріальної контори інформації щодо спадкової справи і спадкоємців з метою встановлення кола останніх, належності відповідача у справі та наявності або відсутності інших осіб на права яких могло вплинути рішення у цій справі; від Кодимської міської ради Одеської області, як правонаступника Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області, інформації про нявність чи відсутність заповіту, складеного ОСОБА_2 ; а від Державного нотаріального архіву Миколаївської області відомостей про нявність чи відсутність заповіту складеного ОСОБА_2 та наявність чи відсутність спадкової справи (в тому числі зі спадкового реєстру), заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , за заявами спадкоємців, зокрема ОСОБА_3 .

22.07.2022 року ухвалою суду (а.с.37) було продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.

16.05.2023 року ухвалою суду (а.с.99-100) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник за її довіреністю - ОСОБА_4 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання були своєчасно повідомлені належним чином у відповідності до положень ч.2, 4-6, 8 п.1 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, про що свідчить відповідна розписка представника за її довіреністю - ОСОБА_4 від 17.05.2023 року (а.с.102). При цьому, 01.06.2023 року представник позивача - ОСОБА_4 подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності і відсутності позивача.

Представник відповідача - Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання відповідач був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.1 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України. При цьому, відповідач раніше неодноразово подавав до суду письмові клопотання від 20.07.2022 року № 03-17/1832 (а.с.34-35), від 27.07.2022 року № 03-17/1921 (а.с.44), 10.10.2022 року № 03-17/2762 (а.с.58), 06.03.2023 року № 03-17/840 (а.с.81) та від 11.05.2023 року № 03-17/1469 (а.с.97) про проведення розгляду справи за відсутності його представника, в яких додатково відзначав, що 20.07.2022 року за вих. № 03-17/1832 направив до суду заяву про невизнання позовних вимог у повному обсязі. В свою чергу у самому клопотанні від 20.07.2022 року № 03-17/1832 (а.с.34-35) представник відповідача відзначав ті обставини, що строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 закінчився 03.05.2001 року, тобто ще до набрання чинності ЦК України, а позивачкою ОСОБА_1 не доведено, що спадщина не була прийнята кимось із спадкоємців, у тому числі шляхом вступу в управління та володінням майном відповідно до ст. 549 ЦК УРСР. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, що передбачено ч.4 ст. 267 ЦК України. У зв`язку з чим представник відповідача просив суд відмовити у повному обсязі в задоволенні позову пред`явленого позивачем.

Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. В свою чергу згідно п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Водночас, згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Будеї у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 народилась дитина - дочка ОСОБА_7 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 видане Кодимським районним бюро ЗАГС Одеської області 24.03.1954 року, поновлений актовий запис № 151 від 24.03.1954 року (а.с.8).

Докази про зміну свого прізвища ОСОБА_7 , зокрема на « ОСОБА_8 », у тому числі в результаті укладення шлюбу відсутні, але це не впливає на можливість встановлення судом обставин, які мають значення для вирішення даної справи.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Будеї у ОСОБА_9 та ОСОБА_2 народилась дитина - дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 повторно видане Кодимським районним бюро ЗАГС Одеської області 20.02.1982 року, актовий запис № 153 від 20.02.1952 року (а.с.9).

13.11.1960 року в с. Будеї ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 , у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_1 », про що свідчить копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 видане Будеївською сільською Радою Кодимського району Одеської області 13.11.1960 року, актовий запис № 40 від 13.11.1960 року (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Миколаєві у ОСОБА_11 та ОСОБА_3 народилась дитина - дочка ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 видане Міським бюро запису актів громадянського стану Виконавчого комітету Миколаївської міської Ради депутатів трудящих 08.01.1970 року № 75 (а.с.11).

З 27.03.1978 року ОСОБА_2 була зареєстрована в с. Будеї Кодимського району Одеської області, що підтверджується копією відповідної довідки виданої старостою с. Будеї, с. Смолянка та зареєстрована виконавчим комітетом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області 18.05.2022 року № 179 (а.с.15).

30.12.1995 року в м. Миколаєві ОСОБА_13 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 , у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », про що свідчить копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_5 повторно видане Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 22.04.2016 року, актовий запис № 1951 від 30.12.1995 року (а.с.12).

10.01.1996 року Кодимською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 15, згідно якого в подальшому ОСОБА_2 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0258477 на території Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області, який був зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) 18.09.1997 року за № 477, із визначенням розміру зазначеної земельної ділянки 3,05 га в умовних кадастрових гектарах, що підтверджується копією архівної довідки виданої архівним відділом Подільської районної державної адміністрації Одеської області (м. Кодима) 06.06.2022 року № 08.3-06-05/129 (а.с.16).

З 19.11.1996 року позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідний реєстраційний запис зроблений на сторінці 11 в розділі «Місце проживання» виданого їй паспорту громадянина України серії НОМЕР_6 виданому Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області у листопаді 1996 року (а.с.4-6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві померла ОСОБА_2 у віці 75 років, актовий запис № 5451 від 03.11.2000 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Виконкому Миколаївської міської ради Миколаївської області 03.11.2000 року (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Миколаєві померла ОСОБА_3 у віці 76 років, актовий запис № 2570 від 13.08.2020 року, про що свідчить копія свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_8 виданого Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 13.08.2020 року (а.с.14).

29.06.2022 року Кодимською державною нотаріальною конторою, на відповідне звернення позивача ОСОБА_1 , останній було надано лист-відповідь за № 334/01-16 (а.с.17), згідно якого завести спадкову справу та видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом щодо земельної частки (паю) розміром 3,05 га в умовних кадастрових гектарах на території Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області, що належало ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є можливим, оскільки нею пропущений шестимісячний термін для прийняття спадщини та відсутні правовстановлюючі документи. При цьому, позивачу ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду.

20.07.2022 року Кодимською міською радою Подільського району Одеської області, як правонаступником Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області, на виконання ухвали суду від 06.07.2022 року, було надано лист-повідомлення за № 03-17/1837 (а.с.33), згідно якого відсутні відомості щодо складення заповіту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16.08.2022 року Державним нотаріальним архівом Миколаївської області, на виконання ухвали суду від 06.07.2022 року, було надано лист-повідомлення за № 299/01-21-2 (а.с.59), згідно якого:

- за Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 69713461 (а.с.61) в останньому відсутня інформація про складення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві;

- за Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 69713402 (а.с.60) в останньому відсутня інформація про заведення спадкової справи (в тому числі зі спадкового реєстру) після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ;

- окрім того, в результаті перевірки паперових носіїв Першої миколаївської державної нотаріальної контори, Другої миколаївської державної нотаріальної контори, Третьої миколаївської державної нотаріальної контори, Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори, П`ятої миколаївської державної нотаріальної контори в період з 2000 по 2008 роки - спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.

01.09.2022 року Кодимською державною нотаріальною конторою, на виконання ухвали суду від 06.07.2022 року, було надано лист-повідомлення за № 381/01-16 (а.с.45), згідно якого після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці в держнотконтору не звертались, спадкова справа не заводилась.

Висновки суду

- щодо нормативно-правового регулювання правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі:

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року, норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року. Правила Книги 6 цього кодексу застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим кодексом чинності.

Згідно абзацу 3 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах по спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР, якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

Таким чином, строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 закінчився до набуття чинності Цивільним кодексом України, а тому застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу УРСР (1963 року), який втратив чинність з 01 січня 2004 року, але був чинним на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та протягом всього шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Статтею 524 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом або за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до положень ст. 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття - останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Свідченням прийняття спадщини є подача спадкоємцем до нотаріуса заяви про прийняття спадщини або фактичний вступ спадкоємця в управління та володіння спадковим майном, при цьому такі дії мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (ст. 549 ЦК УРСР).

В свою чергу, згідно першого речення ч.1 ст. 550 ЦК УРСР, строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Водночас із цим у змісті позовної заяви позивач ОСОБА_1 обґрунтовує заявлену нею позовну вимогу посиланням на положення ч.3 ст. 1272 ЦК України, яка не була чинною на час відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_2 та протягом шести місяців після цього, у зв`язку з чим не може бути застосована судом при вирішенні даного спору.

В свою чергу до спірних правовідносин мають бути застосовані положення першого речення ч.1 ст. 550 ЦК УРСР (1963 року), які були чинні на час відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_2 та протягом шести місяців після цього.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (правовий висновок висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

- щодо відповідності позивача у даній справі статусу спадкоємця:

Як вже відзначалося вище, при вирішенні даної справи підлягають застосуванню норми ЦК УРСР (1963 року), які були чинні на час відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_2 та протягом шести місяців після цього.

Позивач ОСОБА_1 є онукою (внучкою) померлої ОСОБА_2 .

При цьому, позивач ОСОБА_1 не є спадкоємцем після спадкодавця ОСОБА_2 за заповітом, оскільки як судом було встановлено із відповідей як Державного нотаріальну архіву Миколаївської області так і Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, як правонаступником Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області, ОСОБА_2 за свого життя не склала заповіту.

В свою чергу ЦК УРСР (1963 року) передбачав дві черги спадкоємців за законом:

- згідно ч.1-2 ст. 529 (Перша черга спадкоємців за законом) ЦК УРСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частині, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю;

- ст. 530 (Друга черга спадкоємців за законом) ЦК УРСР (1963 року), при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Таким чином, у відповідності до положень ч.2 ст. 529 ЦК УРСР (1963 року), позивач ОСОБА_1 , як онука спадкодавця ОСОБА_2 , могла бути спадкоємцем останньої виключно у випадку, якщо на час відкриття спадщини не було в живих в живих її матері - ОСОБА_3 , яка в свою чергу була дочкою ОСОБА_2 та відповідно спадкоємцем першої черги за законом.

Однак, ОСОБА_3 на той час була жива та померла лише ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У зв`язку з чим суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не є спадкоємцем після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , зокрема за законом, а тому саме звернення до суду з поданою нею позовною заявою є безпідставним, оскільки скористатися можливістю на продовження строку для прийняття спадщини у порядку, передбаченому ст. 550 ЦК УРСР (1963 року), мають лише спадкоємці.

- щодо необізнаності про строки на подання заяви про прийняття спадщини та віддаленості місця проживання позивача, як поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини:

Юридична необізнаність відносно строків на подання заяви про прийняття спадщини та віддаленість Кодимського (на теперішній час - Подільського) району від місця проживання позивача в м. Миколаєві, зазначені позивачем в своїй позовній заяві як причини пропуску зазначеного строку, не є поважними причинами пропуску останнього.

Такі висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 756/2764/15-ц (провадження № 61-29705св18).

Водночас суд звертає увагу на ті обставини, що згідно довідки виданої старостою с. Будеї, с. Смолянка та зареєстрованої виконавчим комітетом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області 18.05.2022 року № 179 (а.с.15) виходить, що спадкодавець ОСОБА_2 була лише зареєстрована на момент настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , але при цьому не відзначено, що вона саме фактично проживала в с. Будеї на час своєї смерті. В свою чергу, згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Виконкому Миколаївської міської ради Миколаївської області 03.11.2000 року (а.с.13), ОСОБА_2 померла в м. Миколаєві.

В свою чергу позивач ОСОБА_1 з 19.11.1996 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому відсутні жодні підстави для того щоб вважати взагалі наявним віддаленість місця проживання позивача ОСОБА_1 від місця відкриття спадщини спадкоємця ОСОБА_2

- щодо відсутності грошових коштів, як поважної причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини:

Дана підстава не підтверджена позивачем ОСОБА_1 жодними доказами, зокрема про її доходи в продовж 2000-2001 років, а також це твердження не пояснює причин не надіслання заяви про прийняття спадщини поштою принаймні у простій письмовій формі та без нотаріального її посвідчення.

Водночас у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17 (провадження № 61-21751св18) відзначено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.

- щодо постійної зайнятості позивача, як поважної причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини:

Дана підстава була зазначена не у змісті позовної заяви, а у змісті письмового клопотання представника позивача від 10.03.2022 року (а.с.82) разом із доказами - копією трудової книжки серії НОМЕР_9 (а.с.83-89), до якого не було додано доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, згідно вимог першого речення ч.5 ст. 49 ЦПК України.

Згідно вимог другого речення ч.5 ст. 49 ЦПК України, у разі неподання таких доказів (направлення копії заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи) суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Відповідно до ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Тому суд не приймає до розгляду клопотання представника позивача від 10.03.2022 року (а.с.82) та повертає заявнику відповідну заяву, а докази - копію трудової книжки серії НОМЕР_9 (а.с.83-89) не бере до уваги.

Водночас суд звертає увагу позивача ОСОБА_1 , що навіть за умов постійного працевлаштування, то у працівника є право принаймні на отримання щорічної відпустки, час якої останній має можливість використовувати на власний розсуд, зокрема для вирішення своїх спадкових прав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Ураховуючи вище викладене суд вважає, що заявлений позивачем позов є необґрунтований, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Водночас суд з метою реалізації прав позивача звертає увагу на ту обставину, що у випадку, якщо спадкодавець ОСОБА_2 на час настання її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживала разом з особою (особами), які були спадкоємцями за законом, зокрема із своєю дочкою - ОСОБА_3 , то остання могла успадкувати її спадщину у відповідності до положень пункту 1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) шляхом фактичного вступу спадкоємця в управління та володіння спадковим майном. В свою чергу пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 передбачено, що заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. Таким чином, за умов наявності доказів відповідної обставини, у цьому випадку спадщина ОСОБА_2 увійшла до складу спадщини ОСОБА_3 , а тому на останню мають право її спадкоємець(-ці).

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_10 ; до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна, 106, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04527342, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко