Рішення

від 31.07.2023 по справі 503/605/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/605/23

Провадження № 2/503/282/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Поліковської О.І.,

розглянувши в підготовчому засіданні у залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

Позивач подав до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що його батьку - ОСОБА_2 за життя належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3602 га, що розташована на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області, право власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 060441. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. Позивач зазначає, що є спадкоємцем за заповітом після померлого та прийняв спадщину, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою, проте не може оформити право власності на земельну ділянку, оскільки державний акт, яким посвідчене право приватної власності померлого на цю земельну ділянку, був втрачений. У зв`язку з цим на теперішній час позивач змушений пред`явити до відповідача відповідний позов шляхом подання позовної заяви, в якій просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3602 га кадастровий номер 5122581600:01:002:013, яка розташована на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, яка належала на праві власності, померлому ОСОБА_2 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ОД № 060441, виданого Кодимською райдержадміністрацією 11.03.2004 року на підставі розпорядження від 28.01.2004 року № 61.

26.05.2023 року ухвалою суду (а.с.23-24) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у загальному позовному провадженні, а також витребувано докази з Кодимської державної нотаріальної контори Одеської області та Відділу №6 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце підготовчого засідання був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-5 ст. 128 ЦПК України. При цьому, позивач подав заяви від 23.06.2023 року (а.с.33) та від 06.07.2023 року (а.с.41) про розгляд справи за його відсутності, в яких зазначив про підтримання заявлених позовних вимог.

Представник відповідача - Кодимської міської ради Одеської області в підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце підготовчого засідання була своєчасно повідомлена належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, про що свідчить відповідна розписка представника відповідача від 18.07.2023 року про отримання судової повістки про виклик. (а.с.52). При цьому, відповідач також подав до суду клопотання від 01.06.2023 року № 03-17/1721 (а.с.31), від 06.07.2023 року № 03-17/2127 (а.с.42) та 19.07.2023 року № 03-17/2274 (а.с.54) про розгляд справи за відсутності його представника, в яких також зазначив, що позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до положень ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Крім того, згідно ч.4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,36 га розташована на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області (наразі територія Кодимської міської територіальної громади Подільського району Одеської області) на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 060441 (а.с.17), виданого Кодимською районною державною адміністрацією 11 березня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 227, що підтверджується копією відповідного державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 060441 та листом-повідомленням Відділу №6 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 28.06.2023 року № 1783/340-23 (а.с.56) отриманого від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за № 9-15-0.62-2982/2-23 від 19.07.2023 року (а.с.55).

За життя, а саме 27.07.2015 року, ОСОБА_1 , який був зареєстрований та постійно проживав в с. Грабове, но той час Кодимського району (наразі Подільський район) Одеської області, склав заповіт, згідно якого заповів своєму синові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усе своє майно нерухоме та рухоме, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде мені належати і на що буде за законом матиме право, про що свідчить копія заповіту посвідченого посадовою особою виконавчого комітету Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області та зареєстрований в реєстрі за № 26 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , виданого Кодимським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 25.09.2019 року (а.с.11).

Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч.1 і 2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Стаття 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Аналогічну за своїм змістом норму містить ч.4 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ (в редакції чинній на час складання заповіту - 27.07.2015 року), у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбаченні статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування. При цьому, у пункті 2 ч.1 ст. 37 зазначеного Закону передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії як посвідчення заповітів (крім секретних).

В свою чергу ч.1 ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 , у додатковий строк визначений рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 05.10.2022 року у справі № 503/644/22 (а.с.20-22), яке набрало законної сили, строк звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, внаслідок чого була заведена спадкова справа № 13/2023, про що свідчать листи-повідомлення Кодимської державної нотаріальної контори від 09.02.2023 року № 48/02-14 (а.с.13) та від 12.06.2023 року № 251/02-14 (а.с.32).

В свою чергу абзацом 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Однак, при відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно - акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 060441 від 11.03.2004 року, внаслідок його втрати, позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості оформити своє право на прийняту спадщину шляхом одержання в нотаріальній конторі відповідного свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується змістом листа-повідомлення Кодимської державної нотаріальної контори від 09.02.2023 року № 48/02-14 (а.с.13).

При наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави зазначені нотаріусами, при цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтв нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса лист чи постанова про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 369/8878/16-ц). Відмова в отриманні спадкових прав не постановою нотаріуса, а листом, не може бути перешкодою позивачці для захисту своїх прав у судовому порядку (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 707/1309/15-ц). В свою чергу сам відповідний лист нотаріальної контори є фактично відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 613/1289/17).

Частина 1 ст. 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, суд відзначає, що додані позивачем до позовної заяви письмові докази не містять в собі підтвердження тих обставин, що площа вище вказаної земельної ділянки «2,3602 га», а самій цій земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 5122581600:01:002:013, зокрема позивачем не надано суду відповідного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У зв`язку з чим суд вважає, що зазначені позивачем у змісті своєї позовної заяви як завищені розміри площі земельної ділянки - 2,3602 га так і її кадастровий номер (його наявність у неї) не доведені належними доказами. При цьому, за заявою самого позивача судовий розгляд відбувався за його відсутності, що також певним чином перешкодило суду уточнити зазначені обставини під час проведення підготовчого провадження у даній справі.

Згідно ст. 12 і 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Положеннями частин 1-3 статті 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положенням ч.2-3 ст. 83 ЦПК України встановлено процесуальний обов`язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідача разом з поданням відзиву.

Ураховуючи вище викладене суд вважає, що заявлений позивачем позов обґрунтований, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, але із зазначенням ідентифікуючого реквізиту земельної ділянки - АДРЕСА_1 та розміру її площі 2,36 га, які зазначений у змісті копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 060441 від 11.03.2004 року (а.с.17) та підтвердженні листом-повідомленням Відділу №6 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 28.06.2023 року № 1783/340-23 (а.с.56). У зв`язку з чим в частині позовних вимог щодо зазначення ідентифікуючого реквізиту земельної ділянки - кадастрового номеру 5122581600:01:002:013 та розміру її площі 2,3602 га суд вважає необхідним відмовити.

Керуючись ст. 223, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 392, 1235, 1236, 1251, 1268, 1269 ЦК України, ст. 1, 38 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ, пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 , до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області; місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, пл. Перемоги, 1-1; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04527342, про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку № 8/43 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,36 га, розташовану на території Кодимської міської територіальної громади Подільського району Одеської області (раніше - Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області), яка на підставі втраченого державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 060441 належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко