Рішення від 17.09.2024 по справі 320/9921/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року № 320/9921/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватної фірми «АНЖІО» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Начальника відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Кривобока Віктора Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Приватна фірма «АНЖІО» з позовом, у якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №351337 від 07.02.2023, винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Кривобоком Віктором Володимировичем.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №351337 від 07.02.2023.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що Приватна фірма «АНЖІО» зареєстрована як юридична особа, код ЄДРПОУ 21475635, основним видом діяльності, якої є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73).

Між позивачем (Роботодавець) та ОСОБА_1 (Працівник) 17.03.2008 укладено Трудовий договір, відповідно до якого Працівник приймається на роботу в якості водія.

Крім того, між позивачем (Наймач) та ОСОБА_2 (Наймодавець) 14.03.2018 укладено Договір найму (оренди) транспортного засобу, відповідно до якого Наймодавець передає, а Наймач приймає у строкове платне користування транспортні засоби: автомобіль марки VOLVO, модель FH 12, 2004 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , повна маса 26100кг, об`єм двигуна 12100 см куб, тип ТЗ вантажний бортовий тентований С, зареєстрований за Наймодавцем ВРЕР-9 УДАІ в м. Києві 31.12.2010 та належить на праві Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР-9 УДАІ в м. Києві 31.12.2010 та транспортний засіб марки SCHMITZ, модель ZPR 18/L, 2004 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , повна маса 19000кг, тип ТЗ причіп бортовий тентований-С, зареєстрований за Наймодавцем ВРЕР-9 УДАІ в м. Києві 30.12.2010 та належить на праві Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданого ВРЕР-9 УДАІ в м. Києві 30.12.2010.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору за домовленістю сторін предмет найму (оренди) може використовуватися Наймачем при здійсненні виробничої діяльності, а саме вантажного перевезення.

Так, керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві на підставі направлення на рейдову перевірку від 15.12.2022 №000399 проведена рейдова перевірка у м. Києві, Столичне шосе, дорога дублер біля АЗС «Амік».

Під час перевірки відповідачем складено акт №347599 від 20.12.2022, у якому зафіксовано, що 20.12.2022 автомобіль VOLVO, модель FH 12, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ПФ «АНЖІО», під керуванням водія ОСОБА_1 рухався з відсутнім протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та п. 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №30 (далі Положення №340) та п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385) повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.

Листом Відділ Державного нагляду (контролю) у м. Києві від 27.01.2023 запрошено ПФ «АНЖІО» на комісію з розгляду порушень, які встановлені актом №347599.

Відділом Державного нагляду (контролю) у м. Києві 07.02.2023 прийнято постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №351337, передбаченого абазом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000 грн.

Позивач, вважаючи постанову відповідача протиправною, звернувся до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України Про автомобільний транспорт, від 05.04.2001 № 2344-III (далі по тексту Закон № 2344-III) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

З наведеної дефініції вбачається, що перевізником є не лише ті особи, що здійснюють перевезення на договірній основі, а й ті, які, як позивач, здійснюють перевезення для власних потреб.

В силу статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Частиною восьмою статті 53 Закону № 2344-ІІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Приписами частини другої статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначені документи для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а саме: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, Закон передбачає, що перелік документів, які мають бути надані до перевірки не є виключним та може визначатися й іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Так, згідно з пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 (далі - Положення № 340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення № 340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км,вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Таким чином, законодавством передбачено вимогу до облаштування повіреним тахографом будь-якого вантажного автомобіля, вагою понад 3.5 тонни.

При цьому, суд звертає увагу, що порядок такого облаштування передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення (а не здійснюють його для власних потреб, як позивач).

Зокрема пунктом 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385) встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Суд зазначає, що законодавством не передбачено іншого порядку повірки та адаптації тахографів, крім згаданого.

З викладеного вбачається, що законодавець хоч і передбачив наявність відповідного обов`язку, проте не визначив процедури його дотримання для окремої категорії осіб, до якої відноситься і позивач (оскільки останній не надає послуг з перевезення).

Суд звертає увагу, що об`єктивною стороною правопорушення, за яке застосовано оскаржуваний штраф, визначено відсутність протоколу повірки та адаптації тахографа.

Оскільки порядок складення такого протоколу визначений нормативним актом, який не розповсюджує свою дію на позивача, то він не мав законної можливості виконати свій обов`язок.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) висловив наступні правові позиції: державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Волков проти України» (заява № 21722/11, п.п. 170, 171) характеризуючи загальні принципи законності втручання, Суд наголосив на тому, що вислів «згідно із законом» ... також стосується якості закону, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе (рішення у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), заява № 23224/94, п. 55); «якість закону» передбачає, inter alia (з лат. «серед інших речей і справ»), що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на конвенційні права особи (рішення у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, п. 39); законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів (рішення у справі «Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, п. 46). Крім того, у пункті 179 цього Рішення ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону була фактором, який призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення (рішення у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства» (Goodwin v. the United Kingdom), заява № 17488/90, п. 33).

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (заява № 77703/01, п. 115) зазначено, що в світлі положень Конвенції, втручання може бути виправданим, якщо воно «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, а й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі, у разі потреби, за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку (рішення у справах Larissis and Others v. Greece, заява № 23372/94, п. 40; Metropolitan, заява № 45701/99 п. 109).

Застосовуючи наведені висновки у справі, що розглядається, суд вважає, що позивач був позбавлений можливості належним чином виконати свій обов`язок, внаслідок недостатньої якості законодавства. Це, на переконання суду, позбавляє державу права притягати особу до відповідальності за невиконання відповідного обов`язку.

З викладеного суд приходить до висновку про незаконність оскаржуваної постанови та задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2684,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 03.03.2023 №1419. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2684,00грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №351337 від 07.02.2023, винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_3 .

Стягнути на користь Приватно фірми «АНЖІО» судові витрати в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.