Постанова

від 25.11.2024 по справі 756/4786/23

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М.

Єдиний унікальний номер справи № 756/4786/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13276/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В.,Соколової В.В.

секретар - Олешко Л.Ю.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення моральної шкоди та визнання причини залиття.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідившиматеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачкає власницею 2/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності та договором дарування, а також користувачем іншої 1/3 частки даної квартири, відповідно до договору безоплатного користування майном.

Близько 21 години 00 хвилин, 20 березня 2023 року в будинку АДРЕСА_1 відбулося залиття через порив трьохходового крана на стояку опалення, внаслідок якого було залито приміщення кухні, коридору та кімнат, що підтверджується актом про залиття квартири від 28 березня 2023 року складеного працівниками ОД-502.

Відповідно до даного акту встановлено, що причиною залиття є пошкодження внутрішньо квартирної системи центрального опалення, а саме самовільний демонтаж мешканцями квартири АДРЕСА_2 штока трьохходового крана внутрішньо квартирної мережі опалення та встановлення замість нього заглушки, яка не витрамала робочого тиску теплоносія в трубопроводі. Однак дані обставини викладені в акті обстеження не відповідають дійсності, оскільки згідно із Додаток 2 до пункту 2.1.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, періодичність профілактичних оглядів системи централізованого опалення в квартирі становить 3-6 місяців в опалювальний період. Впродовж останніх 10 років з 2013 по 2023 роки жодного профілактичного огляду в квартирі АДРЕСА_2 не проводилося.

Таким чином, відповідач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» ухилявся від виконання своїх обов`язків по управлінню та обслуговуванню будинком АДРЕСА_3 , не здійснював технічного обслуговування внутрішньобудинкової системи централізованого опалення у квартирах. Внаслідок залиття квартири позивачки, їй було завдано матеріальну шкоду в розмірі 57 609,00грн, згідно звіту №18/14-23 від 25липня 2023 року проведеного судовим експертом ОСОБА_3 (вартість послуг склала 19 118,00 грн).

Оскільки будинок за адресою АДРЕСА_3 перебуває на балансі відповідача, а тому позивачка вважає, що через недотримання вимог законодавства відповідачем, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києві», позивачці було завдано матеріальну шкоду в зазначеному розмірі.

Висновком експерта «18/14-23 від 25 липня 2023 року за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи, встановлено, що «причиною залиття квартири АДРЕСА_4 , яке сталося 20 березня 2023року, є втрата технічних властивостей (технічного ресурсу) регульованим трьохходовим краном пробкового типу щодо утримання робочого тиску теплоносія в системі трубопроводу опалення, що встановлений у приміщенні №5 цієї квартири». «Причиною виходу із ладу трьохходового на стояку опалення у квартирі АДРЕСА_4 , яке сталося 20 березня 2023 року,може бути за відсутності комплексного систематичного технічного обслуговування, огляду за станом внутрішньо будинкової системи тепло постання, виявлення несправностей, недолікві їх елементів та усунення виявлення несправностей, недоліків за встановленими правилами нормативно- правових актів відносно обслуговування та експлуатації внутрішньо будинкової системи теплопостачання, а також можлива втрата технічного ресурсу трьохходового крана, експлуатаційна тривалість якого до капітального ремонту має бути 10 років».

Крім того, через порушення відповідачемзаконодавства України, позивачці було завдано і моральної шкоди, яка полягає у тому, що позивачка не мала можливості в повній мірі користуватися своїм майном, адже в квартирі утворилися непридатні умови для проживання. Також у позивачки виникла необхідність постійно відвідувати квартиру для усунення наслідків протікання, на що витрачалися час та грошові кошти, регулярні спори з відповідачем змушували позивачку постійно нервуватися, що також завдало моральної шкоди.

Просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачкиОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 57609,00 грн, моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн, а також визнати причиною залиття 20 березня 2023 року квартири АДРЕСА_4 неналежне технічне обслуговування внутрішньо будинкової системи опалення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва»

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КП«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 57 609,00 гривень, моральну шкоду в розмірі 2 000,00 гривень, витрати пов`язані із проведенням будівельно-технічного експертного дослідження у розмірі 19118,00 гривеньта судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі вказує, що судом не взято до уваги той факт, що трьохходовий кран розташований після відгалуження від стояка у межах приміщення позивачки та не є зоною відповідальності відповідача, а відтак обслуговування вказаної ділянки (тобто, від стояка) та запірно-регульовальної арматури (трьохходового крану) є обов?язком співласників квартири, зокрема, позивачки.

Зазначає, оскаржуване рішення винесено на підставі неправдивих відомостей та неналежних доказів, зокрема, на підставі договору, який не укладався між позивачкою, як споживачем, та КП «Керуюча компанія», як виконавцем послуг, та обов?язків, які не виникли у відповідача.

Апелянт критично відноситься до висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 25 липня 2023 року № 18/14-23, який став підставою для винесення оскаржуваного рішення, оскільки вказане дослідження грунтується на недостовірних даних, а тому вказаний доказ є недопустимим та недостовірним.

Звертає увагу, що до матеріалів справи не додано доказів здійснення державної реєстрації переходу права власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 .

У відзиві позивачка зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а висновки суду відповідають обставинам справи.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 25 листопада2024 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи.

В судове засідання до Київського апеляційного суду з`явивсяпредставник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Івасин О.Р. та представник відповідача КП«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» - Поливач О.С.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є власницею 2/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності та договором дарування, а також користувачем іншої 1/3 частки даної квартири, відповідно до договору безоплатного користування майном від 27 квітня 2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Комісією в складі головного інженеру ОСОБА_5 , інженера ОСОБА_6 , та слюсаря-сантехника ОСОБА_7 , 28 березня 2023 року складено акт про залиття квартири АДРЕСА_1 , який затверджений начальником ОД-502 ОСОБА_8 .

Відповідно до даного акту встановлено, що причиною залиття є пошкодження внутрішньо квартирної системи центрального опалення, а саме самовільний демонтаж мешканцями квартири АДРЕСА_2 штока трьохходового крана внутрішньо квартирної мережі опалення та встановлення замість нього заглушки, яка не витрамала робочого тиску теплоносія в трубопроводі.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. . Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЖК України громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов`язані забезпечити його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені цивільним законодавством.

Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ від 24 січня 2006 року №45, власники квартир зобов`язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

ОСОБА_1 є власницею 2/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності та договором дарування, а також користувачем іншої 1/3 частки даної квартири, відповідно до договору безоплатного користування майном від 27 квітня 2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі Договору №5138/09 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, природного газу від 06 травня 2010 року, що підтверджується листом Оболонської районної в місті Києві Державної адміністрації №104-2186.

Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Факт залиття належної позивачці квартири з вини відповідача та розмір завданої шкоди підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: актом про залиття № 170 від 28 березня 2023 року, зведеним кошторисним розрахунком вартості об'єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 , пояснювальною запискою, локальним кошторисом на будівельні роботи №02-01-01, підсумковою відомістю ресурсів, висновком з проведення судової будівельно-технічної експертизи від 25 липня 2023 року № 18-14-23 проведеного судовим експертом Чернін Я.О.

Висновком експерта «18/14-23 від 25 липня 2023 року за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи, встановлено, що «причиною залиття квартири АДРЕСА_4 , яке сталося 20 березня 2023 року, є втрата технічних властивостей (технічного ресурсу) регульованим трьохходовим краном пробкового типу щодо утримання робочого тиску теплоносія в системі трубопроводу опалення, що встановлений у приміщенні №5 цієї квартири». «Причиною виходу із ладу трьохходового на стояку опалення у квартирі АДРЕСА_4 , яке сталося 20 березня 2023 року, може бути за відсутності комплексного систематичного технічного обслуговування, огляду за станом внутрішньо будинкової системи тепло постання, виявлення несправностей, недолікві їх елементів та усунення виявлення несправностей, недоліків за встановленими правилами нормативно- правових актів відносно обслуговування та експлуатації внутрішньо будинкової системи теплопостачання, а також можлива втрата технічного ресурсу трьохходового крана, експлуатаційна тривалість якого до капітального ремонту має бути 10 років».

Підпунктом 3 п. 16 Договору №5138/09 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, природного газу від 06 травня 2010 року (права та обов`язки сторін) передбачено, що споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг.

Відповідно до п.п. 5, 10 п. 32 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року виконавець зобов`язаний проводити 2 рази на рік перевірку стану внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акту, утримувати внутрішньо будинкові системи в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт.

Підпунктом 2.1.1 п. 2.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом № 76 Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 встановлено, що планові огляди житлових будинків розподіляються на загальні та профілактичні. Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік - навесні та восени (весняний та осінній огляди).

Згідно із п. 4 Порядку обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водовідведення, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2019 №219 виконавець надає послуги з технічного обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення в межах (до точки приєднання).

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Порядку обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водовідведення, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2019 №219 точка приєднання внутрішньо будинкової системи водовідведення багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - трійник на відгалуженні від стояка внутрішньо будинкової системи водовідведення (трійник належить до внутрішньо будинкової системи).

Згідно п. 3 (резолютивної частини) висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 25 липня 2023 року №18/14-23 стояк опалення, на якому трапилася аварія та на якому розміщено трьохходовий кран №5 квартири АДРЕСА_4 та не є частиною внутрішньо квартирної системи опалення квартири АДРЕСА_2 , оскільки він являється одним із елементів мережі єдиної внутрішньо будинкової системи централізованого опалення всього житлового будинку з мережами трубопроводів з приладами опалення, запірно-регулювальною арматурою та фітингами. В даному багатоквартирному будинку відсутнє квартирне теплопостачання, оскільки відсутній елемент такого теплопостачання, як індивідуальне джерело теплопостачання теплогенератор.

Відповідачем не спростовано презумпцію його вини у заподіянні шкоди майну позивачці та не надано безспірних доказів того, що шкода була спричинена не з його вини.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведенності того факту, що залиття квартири позивачки сталось саме з вини відповідача, а тому суд правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 57 609,00 гривень та відшкодування за проведення будівельно-технічного експертного дослідження у розмірі 19 118,00 грн.

Згідно ч.3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 5 зазначеної постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що мало місце залиття квартири позивача, з вини відповідача внаслідок якого було пошкодженойого майно, також це залиття спричинило у позивача негативні зміни у звичайних умовах її життя, що зумовлено витрачанням часу на документальне оформлення випадку залиття, тривалого захисту свого порушеного права в суді.

Внаслідок залиття квартири позивачу ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, що виразилася у душевних стражданнях, переживаннях, погіршенні стану здоров`я. Розмір завданої моральної шкоди позивачкою оцінений у 100 000,00 гривень.

Так, позивачці завдано моральної шкоди у зв`язку із пошкодженням належного йому майна, що в свою чергу призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, завданих пошкодженням його майна, а також керується принципами співмірності, розумності та справедливості.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди з 100 000,00 грн до 2000,00 грн.

Доводи апелянта, що до матеріалів справи не додано доказів здійснення державної реєстрації переходу права власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 спростовуються свідоцтвом про право власності на житло та договором дарування квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , а також договором дарування, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Тому колегія суддів відхиляє вище вказані доводи апелянта.

Апеляційний суд критично ставиться до доводів апелянта, що оскаржуване рішення винесено на підставі неправдивих відомостей та неналежних доказів, зокрема, на підставі договору, який не укладався між позивачкою, як споживачем, та КП «Керуюча компанія», як виконавцем послуг, та обов?язків, які не виникли у відповідача, оскільки у матеріалах срави міститься Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, природного газу від 06 травня 2010 року підписаний відповідачем з однієї сторони та позивакою з іншої сторони.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє вказані доводи апеляційної скарги та доходить висновку про належність та допустимість договору про надання послуг від 06 травня 2010 року.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд також враховує, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого, звертається увага на те, що виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

За таких обставин, апеляційна скарга КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києві», підлягає залишенню без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 травня 2024 року залишенню без змін.

При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивачку понесених відповідачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргукомунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2024 року.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова