Ухвала

від 21.11.2024 по справі 921/525/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21 листопада 2024 рокуСправа № 921/525/24УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув заяву Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 (вх. №8190 від 28.10.2024)

у справі №921/525/24

за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , має статус ФОП

про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства

За участю учасників судового процесу:

від заявника: Філь Б.М. адвокат.

керуючий реструктуризацією Шимечко А.Я.

Учасникам судового процесу оголошено склад суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

У судовому засіданні 21.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Встановив:

30.08.2024 фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2024, для розгляду справи визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.09.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, прийнято до розгляду та підготовче засідання призначено на 03.10.2024.

Ухвалою суду від 03.10.2024 відкрито провадження у справі №921/525/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , має статус ФОП. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи Фінков"як ОСОБА_3 , арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича ( свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №738 від 08.04.2013, вул. Полковника Д.Нечая, 25 а, оф. 3, м. Тернопіль). Заборонено фізичній особі ОСОБА_4 - відчужувати майно. Призначено попереднє засідання на 21.11.2024.

З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 03.10.2024 судом здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_5

28.10.2024 Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог до боржника ОСОБА_1 (вх.№8190).

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2024 , для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 31.10.2024 прийнято заяву Т АКБ "Львів" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Фінков"як В.Р. (вх. №8190 від 28.10.2024), до розгляду. Розгляд заяви призначено на 21.11.2024.

Представник заявника в судове засідання 21.11.2024 з"явився, підтримав заяву з підстав, викладених в ній. Просить суд визнати заявлені кредиторські грошові вимоги АТ АКБ "Львів" відносно боржника, що забезпеченні заставою та 6056,00 грн судовий збір за подання даної заяви.

Представник боржника в судове засідання 21.11.2024 не з"явився.

Керуючий реструктуризацією Шимечко А.Я. в судове засідання 21.11.2024 з"явився. Кредиторські грошові вимоги АТ АКБ "Львів" розглянуто та визнано вимоги повністю у заявленій сумі, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог ( вх. №8942 від 21.11.2024).

Розглянувши заяву про визнання кредиторських грошових вимог та матеріали справи, судом встановлено таке.

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства) .

Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Як визначено статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 03.10.2024 судом здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_5

28.10.2024 Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог до боржника ОСОБА_1 (вх.№8190).

Отже, заява АТ Акціонерно-комерційний банк "Львів" подана в строк, встановлений статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Із заяви вбачається, що рішенням Господарського суду Тернопільського області від 15.11.2023 у справі №921/399/23 за позов Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" до відповідача - 1 Фізичної особи-підприємця Фінков`як Віктора Романовича, до відповідача - 2 Нехай Сергія Володимировичата до відповідача - 3 ОСОБА_6 про стягнення солідарно з відповідача - 1 та відповідача - 2 заборгованість за Додатковим договором №430/В/2019-4 від 11.11.2020 про надання кредиту до Генерального договору в розмірі 335 075,04 грн, з яких: заборгованість по основному боргу 298962,62 грн, заборгованість по відсотках 36112,42 грн; стягнення солідарно з відповідача - 1 та відповідача - 3 заборгованість за Додатковим договором №430/В/2019-4 від 11.11.2020 про надання кредиту до Генерального договору в розмірі 335 075,04 грн, з яких: заборгованість по основному боргу 298962,62 грн, заборгованість по відсотках 36112,42 грн, позов задоволено. Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця Фінков`як Віктора Романовича, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" 335 075,04 грн, з яких: заборгованість по основному боргу 298962,62 грн, заборгованість по відсотках 36112,42 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Фінков`як Віктора Романовича на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" - 1675,40 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" - 1675, 40 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів"- 1675,40 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Судовим рішенням встановлено неналежне виконання Фінков"як Віктором Романовичем умов Додаткового договору №430/В/2019-4 від 11.11.2020 про надання кредиту до Генерального договору №430/В/2019 від 25.10.2020 щодо повернення грошових коштів у розмірі 335 075,04 грн.

05.01.2024 Господарським судом Тернопільської області на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2023 у справі №921/399/23, на підставі статті 327 Господарського процесуального кодексу України, видано наказ.

Як визначено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 916/495/21.

Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення.

Як визначено статтею 129 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 326 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Тому обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Тернопільського області від 15.11.2023 у справі №921/399/23 повинні бути враховані як преюдиційні при розгляді даної заяви.

Оскільки факт наявності заборгованості Фінков"як Віктора Романовича перед АТ АКБ "Львів" за Додатковим договором №430/В/2019-4 від 11.11.2020 про надання кредиту до Генерального договору №430/В/2019 від 25.10.2020 вже встановлено судовим рішенням Господарського суду Тернопільського від 15.11.2023 у справі №921/399/23, яке набрало законної сили 03.01.2024, а тому доказуванню не потребують.

Таким чином, станом на дату подання заяви з грошовими вимогами АТ "АКБ "Львів" відносно боржника Фінков"як В.Р. загальна сума заборгованості становить 336 750,44 грн, з яких: 335 075,04 грн борг та 1675,40 грн в повернення сплаченого судового збору, підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Грошові вимоги, зазначені в заяві є повністю неоплаченими боржником, у зв`язку з фактичною неплатоспроможністю.

Боржник визнає наявну заборгованість.

Також, керуючим реструктуризацією розглянуто кредиторські грошові вимоги АТ АКБ "Львів", визнано вимоги, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог (вх. №8942 від 21.11.2024).

За змістом статті 1 КУзПБ забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов`язання, зокрема виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою.

Як визначено статтею 575 Цивільного кодексу України Іпотекою є окремим видом застави, а саме застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій дотримання майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Тобто, у випадку невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до відповідальності за невиконання зобов`язання також притягуються разом із боржником треті особи, зокрема поручителі, заставодавці (іпотекодавці).

Відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов`язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою), з урахуванням чого норми КУзПБ щодо забезпечених кредиторів слід застосовувати з огляду на відповідні суміжні норми законодавства про заставу (іпотеку).

Тому, визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, зокрема статей 572, 575, 589 ЦК України, Законів України "Про заставу" та "Про іпотеку".

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Як визначено статтею 574 Цивільного кодексу України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (стаття 576 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 583 Цивільного кодексу України вказано, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

У договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору (стаття 584 Цивільного кодексу України).

Так, 25.10.2019 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів", як Іпотекодержатель та гр. ОСОБА_8 , як Іпотекодавець укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. та зареєстрований в реєстрі за №4191, відповідно до умов якого, Іпотекою за даним Договором забезпечується вимоги Іпотекодержателя , що випливають з умов Генерального договору № 430/В/2019 від 25.10.2019 та додаткових договорів до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому (Генеральний договір), укладеного між Іпотекодержателем та Фінков"яком Віктором Романовичем (Позичальник), відповідно до якого Іпотекодержатель встановив Позичальнику максимальний ліміт заборгованості (кредитування) у сумі 5 000 000,00 грн на строк до 24.10.2029 року, в межах якого Іпотекодержатель зобов"язується надавати Позичальнику кредити, офердрафти, гарантії, відкривати кредитні лінії (кредити) у розмірі та на умовах, обумовлених Генеральним Договором та Додатковими Договорами до нього, а Позичальник зобов"язується виконувати свої обов"язки по поверненню кредитів, в тому числі по сплаті процентів, комісій за користування ними, а також інших платежів, передбачених Генеральним договором та Додатковими договорами до нього (основне зобов"язання) (п.1.1 Договір іпотеки).

Предметом іпотеки є нерухоме майно:

- ковбасний цех, площею 818 кв.м., який знаходиться за адресою вул. Малі Гаї, будинок 15, с. Чистопади, Зборівський район, Тернопільська область, який належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області від 21.08.2013 за № 8261915, що підтверджується також даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майна , дата державної реєстрації 21.08.2013, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 138000361226 (Предмет іпотеки 1);

- земельна ділянка, кадастровий номер 6122689600:01:001:0600, площею 1,0200 га, яка розташована на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що перебуває у власності Іпотекодавця на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 204006, виданого Управлінням Держкомзему у Зборівському районі Тернопільської області 28.09.2011, що підтверджується також даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 33832124, дата державної реєстрації 22.10.2019, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 1945016761226 (Предмет іпотеки 2) (п. 1.3 Договір іпотеки).

Заставна вартість Предмета іпотеки визначається Сторонами у сумі 1 105 000, 00 грн, а саме: предмет іпотеки 1 - 894 200,00 грн, предмет іпотеки 2 210 800,00 грн (п. 1.5 Договір іпотеки ).

Цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Позичальником та/або Іпотекодавцем зобов"язань за Генеральним договором та додатковими Договорами до нього ( п. 7.1 Договору застави).

Дані обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта за №391099247 від 15.08.2024.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Законом України "Про іпотеку" визначаються основні положення про іпотеку.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").

Положеннями частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру.

Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні положення також передбачено частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку", в яких зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Отже, системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що іпотека має похідну (акцесорну, додаткову) до основного зобов`язання правову природу, і не може існувати як самостійний правочин за відсутності укладеного основного правочину, виконання зобов`язань за яким забезпечуються відповідним майном.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв`язку зі зверненням на нього стягнення заставодаводержателем (іпотекодержателем) відповідне забезпечувальне зобов`язання припиняється ( частина 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку").

Отже, за наведеними положеннями законодавства заставодержатель (іпотекодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою вимоги до боржника у розмірі вартості фактичної реалізації предмета іпотеки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом). Виражений у грошовій формі розмір зобов`язання боржника визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.

У справі про банкрутство (неплатоспроможність) кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації за наслідком якої з дотриманням вимог КУзПБ застава (іпотека) припиняється, а вимоги забезпеченого кредитора вважаються погашеними.

Тлумачення абзацу третього частини 2 статті 45 КУзПБ у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до боржника, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).

Кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації.

Застава (іпотека) припиняється, а вимоги забезпеченого кредитора вважаються погашеними у разі реалізації предмета застави (іпотеки) з дотриманням вимог КУзПБ.

КУзПБ не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж врегульовано зазначеними вище положеннями законодавства, не пов`язують визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог із договірною вартістю предметів забезпечення.

Судом встановлено та як слідує із заяви, відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, заявник вказує в заяві, що вимоги АТ АКБ "Львів" відносно ОСОБА_1 є частково забезпеченими в межах погодженої сторонами вартості предмета іпотеки в сумі 335 075,04 грн, а в іншій частині 1 675,40 грн (судовий збір в повернення сплачених судових витрат у справі №921/399/23) є незабезпеченими.

Отже, зазначені вимоги у розмірі 335 075,04 грн є забезпеченні Договором іпотеки.

Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.

Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на обґрунтованість вимог АТ АКБ "Львів" вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно до приписів ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання АТ АКБ "Львів" як забезпеченого кредитора в розмірі 335 075,04 грн.

Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється позачергово (частина 6 статті 64 КУзПБ).

Тобто, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи наведене, суд вирішив визнати грошові вимоги АТ АКБ "Львів" у розмірі 335 075,04 грн - окремо внести до реєстру грошові вимоги Акціонерного товариства АКБ "Львів", що забезпечені іпотекою.

Окремо внести до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави відповідно до договору застави та державних реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна.

Відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості, зокрема у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами, внесені до реєстру вимог кредиторів.

За таких обставин, в іншій частині кредиторських грошових вимог АТ АКБ "Львів" відносно боржника ОСОБА_5 в сумі 1 675,40 грн є обґрунтованими і підлягають визнанню та внесенню до Реєстру вимог кредиторів відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства в наступній черговості: черговість задоволення грошових вимог кредитора в сумі 1 675,40 грн (судовий збір, стягнений за судовим рішенням) - друга.

Частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, витрати на оплату судового збору в сумі 6056,00 грн сплачені платіжним дорученням №1027401 від 23.10.2024 та зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписки Господарського суду Тернопільської області, покладаються на боржника та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 232, 234, 235 ГПК України, Господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 (вх. №8190 від 28.10.2024) у справі №921/525/24, задовольнити.

2. Визнати кредиторські грошові вимоги Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 1 675,40 грн та включити їх в Реєстр вимог кредиторів.

Черговість задоволення грошових вимог кредитора:

в сумі 1 675,40 грн (судовий збір, стягнений за судовим рішенням) - друга.

3. Окремо внести до Реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" в сумі 335 075,04 грн, що забезпеченні іпотекою.

4. Окремо внести до Реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави відповідно до Договору іпотеки та державних реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна.

5. Витрати на оплату судового збору в розмірі 6056,00 грн покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

6. Копію ухвали надіслати учасникам судового процесу відповідно до вимог статті 6 ГПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Ухвалу підписано "14" січня 2025 року.

СуддяЯ.Я. Боровець