Постанова

від 28.01.2025 по справі 922/3066/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/3066/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Керничного Н.І. (прокурор за посвідченням),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - Рижкова І. П. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Споживчого товариства "Надія-7"

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (судді: Мартюхіна Н.О. - головуючий, Лакіза В. В., Плахов О. В.) у справі

за позовом Київської окружної прокуратури міста Харкова

до: 1) Харківської міської ради,

2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

3) Споживчого товариства "Надія-7",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - фізична особа ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним та скасування пункту рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути нежитлові приміщення.

Короткий зміст позовних вимог і ухвалених судових рішень

1. У вересні 2020 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Споживчого товариства "Надія-7" (далі - СТ "Надія-7"), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 11 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.12.2017 № 5532-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та СТ "Надія-7", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н. В. і зареєстрований в реєстрі за № 4756, скасувавши його державну реєстрацію;

- зобов`язати СТ "Надія-7" повернути територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № І, 0-1-:0-3, ХХХVІ загальною площею 53,2 м2, в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 2, шляхом складання акта приймання-передачі.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення від 20.09.2017 № 757/17 (пункт 11 додатку) та у ході здійснення процедури відчуження спірного нерухомого майна комунальної власності і укладання оспорюваного договору купівлі-продажу від 28.12.2017 № 5532-В-С відповідачі порушили вимоги законодавства про приватизацію, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017- 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2021 у справі № 922/3066/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2021 у справі № 922/3066/20 залишено без задоволення; мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2021 у справі № 922/3066/20 змінено, шляхом викладення її в редакції цієї постанови; в решті рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2021 у справі № 922/3066/20 залишено без змін.

Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення та прийнятих судових рішень за результатами її розгляду

5. 07.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява представника СТ "Надія-7" - адвоката Рижкова І. П. (вх. №12788) в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про розподіл судових витрат, в якому заявник просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача за рахунок бюджетних асигнувань Харківської обласної прокуратури понесені СТ "Надія-7" судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 12 000,00 грн.

6. До зазначеної заяви було додано такі документи: завдання від 03.08.2021 № 1 до договору № 6/2020 про надання правничої (правової) допомоги від 21.02.2020 № 6/2020; акт № 4 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 04.10.2024 до договору № 6/2020, квитанцію АТ КБ "Приватбанк" від 04.10.2024 № 0.0.3923174881.1 про перерахування СТ "Надія-7" на рахунок адвоката Рижкова І. П. грошових коштів в сумі 12 000,00 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) від 05.10.2024.

7. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у відмовлено у задоволенні заяви СТ "Надія-7" про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2021 у справі № 922/3066/20.

8. Постанову мотивовано тим, що з огляду на встановлену у цій справі неправильність дій відповідачів, у тому числі відповідача-3 (СТ "Надія-7"), який подав заяву про приватизацію нерухомого майна шляхом викупу, на підставі якої було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за відсутності будь-яких доказів проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна у визначеному законодавством порядку, як наслідок вимушеного звернення прокурора до суду за захистом порушених прав та інтересів територіальної громади міста Харкова, при цьому після подання позову відповідач-3 відчужив спірне нерухоме майно на користь фізичної особи ОСОБА_1 , що фактично й призвело до відмови у задоволенні позову, суд визнав справедливим, і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, застосування частини 9 статті 129 ГПК України та необхідність покладення на відповідача-3 його судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки спір у цьому випадку виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі СТ "Надія-7" просить скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 922/3066/20 та ухвалити нове судове рішення про стягнення з позивача за рахунок бюджетних асигнувань Харківської обласної прокуратури понесені СТ "Надія-7" судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 12 000,00 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 9 статті 129 ГПК України, де закріплено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

11. Учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СТ"Надія-7" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 922/3066/20 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.01.2025.

Позиція Верховного Суду

13. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

15. Зміст пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України свідчить про те, що він спрямований на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 9 статті 129 ГПК України.

У контексті наведених скаржником доводів Суд зазначає таке.

16. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. За змістом пунктів 4, 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

17. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

18. У пунктах 54, 55 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 сформульовано висновок про те, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Отже, до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

19. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

20. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

21. Разом із тим процесуальне законодавство передбачає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі.

22. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

23. Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

24. При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

25. При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

26. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

27. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

28. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

29. У пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України, статей 126, 129 ГПК України:

"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

30. Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено таке:

"5.32. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

5.33. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

5.34. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

5.35. Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

5.36. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

5.37. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

5.38. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

5.39. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

5.40. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

5.41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

5.42. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

5.43. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

5.44. З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність".

31. Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2020 між адвокатом Рижковим І. П. та СТ "Надія-7" (клієнтом) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 6/2020, за умовами якого:

- клієнт надає завдання, а адвокат зобов`язується відповідно до завдань клієнта надавати йому за оплату юридичні послуги та професійну правничу допомогу (пункт 1.1);

- за послуги, надані адвокатом, клієнт здійснює оплату протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг (пункт 2.1);

- за фактом надання послуг сторони підписують акт наданих послуг, який складається адвокатом та у якому зазначаються всі надані за цей період послуги та їх вартість. Клієнт зобов`язаний підписати такий акт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання (пункт 2.2).

03.08.2021 між адвокатом Рижковим І. П. та СТ "Надія-7" (клієнтом) оформлено завдання № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 21.02.2020 № 6/2020, яким клієнт доручив, а адвокат прийняв до виконання завдання: здійснювати представництво інтересів клієнта в Східному апеляційному господарському суді при перегляді справи № 922/3066/20 за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2021.

04.10.2024 між адвокатом Рижковим І. П. та СТ "Надія-7" (клієнтом) підписано Акт № 4 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до договору № 6/2020 про надання правничої (правової) допомоги від 21.02.2020, в якому зазначено, що виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу з представництва інтересів клієнта в Східному апеляційному господарському суді при перегляді справи № 922/3066/20 за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2021 у сумі 12000,00грн, а саме:

- підготовка додаткових пояснень у справі від 01.09.2024 з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у справі №922/3066/20, а також висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладених в інших постановах, які стосуються предмету спору та ухвалені в період зупинення провадження у справі №922/3066/20 (7 годин) - 7000,00 грн;

- підготовка заяви про зупинення провадження у справі від 17.08.2021 (2 години) - 1000,00 грн;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні - 4000,00 грн, із розрахунку 2000,00 грн за 1 (одне) судове засідання (27.09.2021, 30.09.2024);

Всього до сплати 12000 грн.

Представництво інтересів СТ "Надія-7" під час перегляду справи № 922/3066/20 у Східному апеляційному господарському суді здійснювалося адвокатом Рижковим І. П.

32. Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Висновок щодо застування наведеної норми викладено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, відповідно до якого процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (такі висновки наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 905/716/20, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21).

Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 910/18790/19, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19 та додаткових постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 910/18790/19, від 04.03.2021 у справі № 916/376/19).

Отже, Верховний Суд у зазначених справа уже висловлював правову позицію щодо питання застосування частини 9 статті 129 ГПК України. Такі висновки є усталеними в судовій практиці вирішення подібних спорів, однак їх застосування залежить від наявності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

33. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті спірного рішення від 20.09.2017 № 757/17 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки. За висновками суду, прокурором не наведено жодного належного, достовірного та достатнього доказу стосовно наявності порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співмірними із наслідком таких порушень, які прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.

34. Східний апеляційний господарський суд встановив, що заявлений у цій справі позов був поданий прокурором 18.09.2020, тоді як відчуження спірного нерухомого майна СТ "Надія-7" на користь фізичної особи ОСОБА_1 відбулося 01.10.2020, тобто через два тижні після подання позовної заяви.

35. В свою чергу, апеляційний господарський суд не погодився з мотивами місцевого господарського суду для відмови у задоволенні позовних вимог (щодо законності проведеної процедури приватизації та укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна з дотриманням вимог законодавства) та визнав підставою для відмови у позові саме звернення прокурора до суду з позовом із застосуванням неналежного способу захисту та до неналежного відповідача (до СТ "Надія-7", а не до фактичного власника майна - ОСОБА_1 ).

36. Верховний Суд звертає увагу на те, що про відчуження спірного нерухомого майна СТ "Надія-7" на користь фізичної особи ОСОБА_1 , яка стала володільцем спірного майна і позов до якої прокурором не заявлений, що виключає можливість задоволення віндикаційного позову до особи, яка спірним майном не володіє, прокурору було відомо ще під час вирішення спору у суді першої інстанції.

37. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що судові витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції необхідно покласти на СТ "Надія-7" з підстав того, що спір у цьому випадку виник внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки прокурору було відомо про заявлення вимог до неналежного відповідача ще до звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

38. У контексті наведеного вище, Верховний Суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

39. Однак суд апеляційної інстанції, дійшовши передчасного висновку про повну відмову СТ "Надія-7" у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції через неправильні дії саме цього товариства, не оцінив подані стороною докази щодо розумності витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для відповідача.

40. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Таким чином, усупереч положень статей 126, 129 ГПК України суд апеляційної інстанції, обмежившись лише посиланням на неправильні дії СТ "Надія-7", фактично ухилився від вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виходити з критеріїв реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності таких витрат, розумності їх розміру, дійшов помилкового висновку про повну відмову СТ "Надія-7" у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

42. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної додаткової постанови з передачею справи № 922/3066/20 до Східного апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви СТ "Надія-7" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цій справі.

43. Враховуючи наявність висновків Верховного Суду про застосування частини 9 статті 129 ГПК України, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду з наведеного скаржником у касаційній скарзі питання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

46. Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

47. Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги частково знайшли підтвердження, тому додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 922/3066/20 слід скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для нового розгляду заяви СТ "Надія-7" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цій справі.

Розподіл судових витрат

48. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Споживчого товариства "Надія-7" задовольнити частково.

Додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 922/3066/20 скасувати, справу № 922/3066/20 передати до Східного апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви Споживчого товариства "Надія-7" про ухвалення додаткового рішення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай