Рішення

від 27.03.2025 по справі 466/39/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/39/22

Провадження № 2/466/113/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.

з участю:

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кушпети Ю.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Івасюта Любов Володимирівна, до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» («Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС») про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

04.01.2022 адвокат Івасюта Любов Володимирівна в інтересах ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» («Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС») ( далі ПАТ «ФК «ББС Іншуранс») в якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ПАТ «ФК «ББС Іншуранс» 59568,13 грн матеріальних збитків, 1000 грн витрат за проведення експертизи та 5000 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.08.2019 о 22 год. 25 хв. на пр. Червоної Калини, 61 у м. Львові ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 скоїв зіткнення з автомобілем BMW X6 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП позивачу було заподіяно суттєву матеріальну шкоду. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 24.10.2019 у справі №466/7818/19 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно висновку №235 експертного товарознавчого дослідження від 06.11.2019 загальна вартість ремонту становить 132103, 24 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових без врахування ПДВ на запчастини та матеріали становить 59568,13 коп. На момент вищезгаданої ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «ФК «ББС Іншуранс». Зазначає, що матеріальні збитки позивачу в позасудовому порядку не відшкодовані, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 від 10 січня 2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2023 року про відставку судді ОСОБА_4 , суддя виключений зі штату Шевченківського районного суду м. Львова.

На підставі Розпорядження від 15 січня 2024 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2024 року справу №466/39/22 передано для розгляду судді Баєвій О.І.

Ухвалою від 17 січня 2024 року суддя Баєва О.І. прийняла справу до свого провадження.

Відповідач ПАТ «ФК «ББС Іншуранс» скерував на адресу суду відзив, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог та просив в позові відмовити, обґрунтовуючи це тим, що позивач на протязі року з моменту ДТП не звернувся до страхувальника винуватця з заявою про виплату страхового відшкодування, а відтак пропустив річний строк звернення з такою заявою, який є присічним та поновленню не підлягає. Зазначив, що різниця між сумою матеріального збитку за оцінкою позивача перевищує вартість матеріального збитку за оцінкою відповідача на 22464,22 грн, оскільки експертом у звіті наданим позивачем враховані ремонт та заміна деталей автомобіля, які не були пошкоджені в ДТП. Стверджує, що відмова ПАТ «ФК «ББС Іншуранс» у виплаті позивачу страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб є обґрунтованою та такою, що кореспондується з правовою позицією Верховного суду у справі 465/4287/15.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кушпета І.В. подала до суду відзив у якому позовні вимоги позивача заперечила та зазначила, що у тексті позовної заяви зазначено дату ДТП 28.08.2019, натомість дійсною датою такого є 21.09.2019, а тому виникають сумніви згідно якої ДТП позивач просить стягнути матеріальну шкоду. Крім того, бездіяльність зі сторони позивача щодо неотримання відшкодування завданої шкоди від страховика не може впливати на права та обов`язки ОСОБА_1 та він не зобов`язаний відповідати за такі дії, оскільки його цивільна відповідальність була застрахована у встановленому законом порядку. Просить в позові відмовити.

Позивач та представник позивача в судове засідання жодного разу не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судових засідань, що суд в свою чергу розцінює як втрату інтересу позивача до заявленого ним позову.

Представник ПАТ «ФК «ББС Іншуранс» в судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце цього засідання, що в порядку ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні щодо позову заперечили, надали пояснення аналогічні змісту раніше поданого відзиву.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 21.09.2019 о 22 год. 25 хв. на пр. Червоної Калини, 61 у м. Львові ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 скоїв зіткнення з автомобілем BMW X6 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 24.10.2019 у справі №466/7818/19 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно висновку №235 експертного товарознавчого дослідження від 06.11.2019 загальна вартість ремонту становить 132103, 24 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових без врахування ПДВ на запчастини та матеріали становить 59568,13 коп.

Згідно звіту №869/19 від 29.10.2019 складеного ФОП ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту становить 76023,28 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 37103,91 грн (виключаючи ПДВ на запасні частини).

На момент вищезгаданої ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «ФК «ББС Іншуранс», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3991972, згідно якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю 200000 грн; за шкоду, заподіяну майну 100000 грн; розмір франшизи 1000 грн.

Оскільки матеріальні збитки позивачу не відшкодовані він звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення таких.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає відповідача таким, що повинен відшкодувати йому завдану матеріальну та моральну шкоду, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник, відповідно до ст. 386 ч. 3 ЦК України.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону - № 1961 IV).

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17.

Водночас в Законі № 1961-IV наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Суд звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак , законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії)винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Аналогічні висновки викладені в постанові ВП ВС від 14.12.2021 по справі №147/66/17.

Разом з тим, у справі, що розглядається, звертаючись до суду, позивач не посилається на те, що незвернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від її дій, та нею було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, доказів здійснення таких заходів чи поважності незвернення протягом річного строку до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування позивачем також не надано, а тому з огляду на положення застосовного законодавства та зважаючи на релевантну судову практику, суд приходить до висновку, що поведінка позивача не відповідає принципам добросовісності, що виключає можливість задоволення позову.

Крім того, ч. 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом висновку Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, висновок експерта не є належним та допустимим доказом якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що такий висновок підготовлено для подання до суду.

У справі яка розглядається наданий позивачем висновок не містить інформації про те, що він підготовлений для подання до суду і так само, немає жодної інформації про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, внаслідок чого окрім як пропуску встановленого річного строку для подання заяви про виплату страхового відшкодування, недоведеним залишається розмір заподіяної шкоди що також є підставою для відмови в позові.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами правомірності та законодавчої обґрунтованості звернення ним з вимогою про стягнення страхового відшкодування, відтак вимоги до відповідача ОСОБА_1 також не підлягають задоволенню, що є наслідком відмови в позові в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати стягненню з відповідачів на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Івасюта Любов Володимирівна, до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» («Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС») про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс», ЄДРПОУ 20344871, місце знаходження: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3.

Суддя О. І. Баєва