Постанова

від 19.03.2025 по справі 280/5968/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2025 року м.Дніпросправа № 280/5968/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі №280/5968/24 (суддя Мінаєва К.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбакор" (далі позивач) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/1002286/3 від 26.04.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2024/000768 від 06.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зауваження митного органу не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення оцінюваного товару, а також не впливають на правильність визначення митної вартості, митним органом не виявлено жодної з підстав, яка відповідно до статті 53 Митного кодексу України дозволяє вимагати додаткові документи і відмовляти у визначенні митної вартості за ціною договору. Наполягає, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно застосовано при визначенні митної вартості другорядний метод.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позовні вимоги позивача задоволено. Суд визнав протиправними та скасував оскаржені позивачем рішення відповідача.

Відповідачем на рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду у даній справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції, невірно розтлумачено норми ст. ст. 52 - 64, 257, 337 МКУ, не надано правової оцінки всім обставинам справи.

Відповідач зазначає, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, позивачем подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є явним порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Тому, оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів винесено з додержанням всіх норм чинного законодавства України.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 08.06.2017 між позивачем та Согда Лімітед Інк., що є юридичною особою за законодавством США (продавець), укладено контракт № 126А/2017S від 08.06.2017 (далі - Контракт) на поставку замороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).

Згідно Специфікації №2 від 08.02.2024р. до Інвойсу постачальника від 01.12.2023 № SOG10487 товар постачався за ціною 38 доларів США за кг товару на умовах CIF Клайпеда, Литва. Опису товару відповідають: морожена солона ікра кети (Oncorhynchus keta)

Для здійснення митного оформлення товару 05.03.2024 позивачем по електронній системі до м/п Львівської митниці було подано митну декларацію по формі МД-2 (реєстраційний номер митниці 24UA209230020194U2), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 1624817,66 гривень (тобто 1477,11 грн. або 38,55 доларів США за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно ч. 10 ст. 58 МК України, включає вартість товару згідно рахунків 1601504,30 грн. (41800 доларів США х 38,3135 курс), вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України 12800,00 грн., та вартість витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України 10513,36 грн.

Разом з митною декларацією були подані наступні документи:

- контракт № 126А/2017S від 08.06.2017;

- інвойс від 01.12.2023 № SOG10487;

- специфікація №2 до Інвойсу від 08.02.2024;

- транспортна накладна CMR від 28.02.2024;

- рахунок на перевезення № 000-000119(б) від 28.02.2024;

- довідка про вартість транспортних послуг № 5 від 28.02.2024;

- договір міжнародного перевезення №02/17МП від 08.04.2017 з замовленням

- інвойси експедитора UAB VPA Logistics,

- сертифікати якості;

- сертифікат походження від 01.12.2023.

Митницею направлено повідомлення декларанту про те, що митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Позивачу було запропоновано надати: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач надав відповідачу наявні додаткові документи, а саме: прайс-лист б/н від 10.10.2023; коносаменти MEDUPX243843; проформу-інвойс № 10487 від 13.10.2023; платіжне доручення № 1222454 від 12.02.2024, № 15112371 від 15.11.2023, № 522426 від 05.02.2024, № 1922411 від 19.02.2024.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100135/2 від 06.03.2024, на підставі якого також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000768 від 06.03.2024. При цьому відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 47 доларів США за 1 кг товару.

З метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів позивач оформив 06.03.2024 нову митну декларацію по формі МД-2 № 24UA209230020424U2, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів.

19.03.2024 позивач подав скаргу № 238 Державної митної служби України з вимогою визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100135/2 від 06.03.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000768 від 06.03.2024.

Рішенням № 15/15-02-02/13/2156 від 22.04.2024 Державна митна служба України скасувала рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100135/2 від 06.03.2024 та зобов`язала Львівську митницю прийняти нове рішення з врахуванням висновків ДМСУ.

26.04.2024 Львівська митниця оформила нове рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100228/3.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містили всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст.52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Під час здійснення Львівською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів у митній декларації та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом, у митного органу органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару, які викладені у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100228/3 від 26.04.2024.

Як зазначено у рішенні: одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (пункти 4, 6, 8 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII Про валюту і валютні операції, Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Постанова № 216). З урахуванням викладеного та 100 %. передоплати частинами, визначеної у проформі-інвойсі від 13.10.2023 № 10487 та інвойсі від 01.12.2023 № SOG10487, надані копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 15.11.2023 № 15112371, від 05.02.2024 № 522426, від 12.02.2024 № 1222454, від 19.12.2024 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містять: обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216; відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями.

Відповідно до пункту 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);

2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;

4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);

5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);

6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];

9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;

10) призначення платежу;

11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);

12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова);

13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України

Згідно з платіжними інструкціями від 05.02.2024 № 522426 на 50000,00 дол. США, від 12.02.2024 № 1222454 на 75000 дол. США, від 19.02.2024 № 1922411 на 73418,33 дол. США, від 15.11.2023 № 15112371 на 44430,00 дол. США позивач здійснив оплату на рахунок контрагента Sogda Limited Inc. як передоплати за договором № 126А/2017S від 08.06.2017 за морепродукти відповідно до проформи-інвойсу № 10487 від 13.10.2023. Так, в самому платіжному документі чітко вказані підстави оплати, а саме контракт та проформа-інвойс, отримувач коштів та його місцезнаходження, що позбавляє митний орган сумнівів в сумі вартості імпортованого товару. Більш того, у спірному рішенні Львівською митницею не зазначено конкретних реквізитів, стосовно яких у контролюючого органу виникли сумніви.

Щодо відсутності відмітки виконавця надавача платіжних послуг, які свідчать про виконання платіжних операцій за таким платіжним документом.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а дотримання умов оплати ціни товару. Відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.

Надалі митним органом встановлено, що вартість перевезення товарів за межами митної території України менша, ніж вартість перевезення товарів на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товарів. При цьому, визначених Наказом № 599 актів виконаних робіт (наданих послуг), банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, не надано.

Суд вірно звернув увагу, що відповідач не наділений повноваженнями перевіряти економічну доцільність визначення вартості перевезення товару до митного кордону України та подальшу вартість такого перевезення товару до пункту призначення, адже такі складові загальної вартості перевезення товару самостійно визначаються сторонами договору перевезення. Перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик. Відмінність вартості перевезення до кордону України та по території України не може свідчити про заниження транспортних витрат до кордону України.

08.04.2017 між ТОВ Альбакор (клієнт) та ПП ТРАНСЕКСПО (перевізник) укладено договір про міжнародні перевезення № 02/17МП, якими обумовлений порядок відносин між сторонами, що виникають під час транспортно-експедиційного обслуговування автомобільних перевезень вантаж клієнта у внутрішньому та міжнародному сполученні. За умовами договору перевізник зобов`язується виконати комплекс послуг з організації автомобільних транспортних перевезень за маршрутом та на умовах, зазначених клієнтом у разовій заявці, яка може бути отримана електронною поштою та має юридичну силу нарівні з оригіналом після підписання обома сторонами, а клієнт оплатити послуги перевізника у порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що разова заявка на виконання кожного перевезення повинна подаватися клієнтом не менш ніж за 48 годин до початку навантаження, не враховуючи час, необхідний для подання транспортного засобу за зазначеною у разовій заявці адресою. У заявці клієнт указує вантажовідправника та вантажоотримувача, дату і час навантаження, адресу навантаження та відвантаження, контактні телефони та адреса відповідальних осіб на місцях навантаження та відвантаження автомобіля, найменування та вагу вантажу, температурний режим, тип рухомого складу, а також інші необхідні дані.

На підставі зазначеного договору сторонами була складена заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 26.02.2024, у якій, зокрема, зазначено маршрут Литва, м.Клайпеда Україна, м.Львів, дата завантаження 28.02.2024, дата розмитнення 04.03.2024, дата розвантаження 05.03.2024, вартість перевезення 235000 грн

Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом були також надані:

- рахунок на оплату № 000-000119(б) від 28.02.2024 на суму 235000,00 грн, за яким транспортні послуги м.Клайпеда (Литва) п.Краківець (Україна) становлять 217800,00 грн, транспортні послуги п. Краківець (Україна) м.Львів (Україна) 17200,00 грн);

- довідка про транспортні витрати №5 від 28.02.2024, за змістом якої ПП ТРАНСЕКСПО повідомило, що вартість перевезення вантажу за маршрутом Клайпеда (Литва) п/п Краківець (Україна), відстань 1000 км, згідно інвойсу 1000187 складає: 205000,00 грн, згідно інвойсу SOG10487 складає 12800 грн до кордону Краківець. Навантажувальні роботи за рахунок відправника. Страхування вантажу не проводилось. Всього транспортні витрати складають 217800,00 грн;

- інвойси UAB VPA Logistics від 12.02.2024 № VPO09681, від 28.02.2024 № VPO10156:

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), яка містить місце завантаження та номер транспортного засобу, найменування та кількість вантажу, номери інвойсів. Суд зазначає, що вказані документи у сукупності дають можливість точно встановити транспорт, маршрут, транспортний документ (CMR), партію товару та вартість транспортування.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд при розгляді такої категорії справ, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати (разом з поясненнями) є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду, що у спірному рішенні відповідачем не обґрунтовано підстав для можливого заниження позивачем транспортних витрат та наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей.

Відповідачем зазначається, що за транспортним маршрутом (SEATTLE KLAIPEDA Україна) при умовах поставки CIF KLAIPEDA, експедитор повинен надавати в порту KLAIPEDA послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару, пов`язану з його транспортуванням. Разом з тим, згідно з графою 21 декларації митної вартості декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, хоча інформація про вартість таких витрат наявна в інвойсах від 12.02.2024 № VPO09681, від 28.02.2024 № VPO10156, виставлених UAB VPA Logistics на адресу одержувача. Таким чином, декларантом документально не підтверджено повноту включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, складових митної вартості, визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу.

Водночас, суд встановив, що позивачем надавалися пояснення, що технічно, при заповненні митної декларації в програмі митного брокера передбачено багато видів витрат, які можуть додаватись до фактурної вартості. Але, якщо брокер подає до митного оформлення товар за ціною угоди по 1 методу - в програмі відкривається для заповнення тільки "Комісійні та брокерські послуги, транспортування та доставка вантажу, навантаження, пакування та страхування". Всі інші витрати передбачено для декларування по 6 методу. Оскільки жоден вид витрат, окрім послуг, пов`язаних з транспортуванням та доставкою вантажу до кордону не підходить під поняття умов поставки DAP, CFR, CIF, тому що при таких умовах поставки витрати бере на себе Продавець, а брокер повинен внести тільки витрати, які поніс Покупець (стаття 58 МКУ), то коректно та технічно можливо буде в декларації митної вартості (ДМВ) в подальшому вносити всі витрати як витрати на транспортування, тому що витрати, які зазначені в рахунку UAB VPA Logistics, можна в повній мірі віднести до витрат, пов`язаних з транспортуванням товару. В ДМВ МД № 24UA209230020194U2 у графі 22 (41800,00 дол. США) ці витрати помилково (у зв`язку з технічною неможливістю, описаною вище) рознесені, як витрати на страхування. Проте, загальна митна вартість товару визначена вірно.

Позивачем також був наданий лист позивача про страхування від 18.07.2022 № 06/02-132 з поясненнями щодо страхування товару та сертифікат страхування №С50227/qCerts-86561 від 07/12/2023. Оскільки страхування здійснював постачальник на умовах CIF, то вартість страхування входить до ціни товару і не повинна додаватись до митної вартості окремо.

Крім того, у спірному рішенні зазначено, що до митного оформлення на порушення частини першої статті 52 Кодексу не надано визначених частиною другою статті 53 Кодексу страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, інформація про які також наявна в пункті 1.5 Контракту.

Згідно з пунктом 1.5 Контракту до переліку товаросупровідних документів належить, зокрема, оригінал страхового полісу чи копія генерального договору страхування, в разі застосування відповідних умов Інкотермс. Відповідно до проформи-інвойсу від 13.10.2023 № 10487 та інвойсу від 01.12.2023 № SOG10487 умови поставки товару CIF Klaipeda. Згідно з міжнародними правилами тлумачення CIF Інкотермс 2010 продавець зобов`язується за власний рахунок забезпечити морське страхування на користь покупця проти ризику втрати або пошкодження товару під час перевезення та надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття.

Так, у графі 22 ДМВ, як вказано в попередньому пункті, вказані витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, відповідно до інвойсів від 12.02.2024 № VPO09681, від 28.02.2024 № VPO10156, виставлених UAB VPA Logistics на користь отримувача товару. Відповідно до вимог умов поставки CIF Klaipeda, постачальник мав застрахувати вантаж, і вартість страхування врахована в ціні товару, тому окремо визначатись і додаватись до митної вартості товару не повинна.

Щодо посилань відповідача, що наданий коносамент №MEDUPX243843 не містить ні дати складання, ні дати завантаження на борт контейнера з вантажем, і не може вважатися належним транспортним документом. Так, коносамент є документом, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. У момент відправлення вантажу морським транспортом відправник повинен укласти договір перевезення із морським перевізником, визначивши пункт призначення, умови перевезення та оплати. Виписуванням коносаменту перевізник підтверджує укладання такого договору.

Ввезення оформлюваного товару в Україну відбувалось автотранспортним сполученням з міста Клайпеда (Литва) до міста Львів (Україна), на підтвердження ввезення товару на територію України позивачем були надані вже досліджені судом докази.

Відтак, суд дійшов вірного висновку, що коносамент не є самостійним та необхідним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару, а є лише додатковим документом, який декларант може але не зобов`язаний надати для митного контролю.

Для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Виявлені ж митним органом у поданих Товариством до митного оформлення документах розбіжності є такими, що не підтвердженні фактичними матеріалами справи та є формальними, які жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані в тому числі і відповідачу під час проведення митних процедур.

Відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною п`ятою статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із частиною 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування наступних за основним методів визначення митної вартості товарів (2а-2г), через відсутність інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

З урахуванням встановлених судом обставин, є вірними висновки суду першої інстанції, що відповідач безпідставно провів коригування митної вартості товару позивача за рішенням №UА209000/2024/100228/3 від 26.04.2024 року.

Картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

За обставинами справи картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000768 від 06.03.2024 складена у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості №209000/2024/100135/2 від 06.03.2024. За наслідками адміністративного оскарження рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №209000/2024/100135/2 від 06.03.2024 скасовано Держмитслужбою та зобов`язано прийняти нове рішення з урахуванням відповідних зауважень. У свою чергу, прийняте Львівською митницею рішення №UА209000/2024/100228/3 від 26.04.2024 року визнано судом протиправним.

Таким чином, наявні підстави для визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.03.2024.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 280/5968/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак