Рішення

від 31.03.2025 по справі 193/43/25

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/43/25

Провадження 2/193/160/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

31 березня 2025 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі:головуючого судді Томинця О.В.,

за участі секретаря судового засідання Оселедець О.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Маголи Олега Ярославовича, поданого в інтересах держави в особі Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

07.01.2025 керівник Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Магола О.Я звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області до відповідача ОСОБА_1 , згідно вимог якого просив витребувати із незаконного володіння останнього земельну ділянку площею 2,0 га, за кадастровим номером 1225283800:02:002:0248, для ведення особистого селянського господарства, на користь Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області.

В обґрунтування заявлених позов них вимог прокурор зазначив, що третя особа у справі, ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, закріпленим у п. «б» ч. 1ст. 121 ЗК України, коли за його зверненням до Головного управління Дежгеокадастру у Миколаївській області він безоплатно отримав 05.09.2019 у власність земельну ділянку площею 2,0 га за кадастровим номером 4823682200:05:000:0155, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, усупереч положенням вказаної норми закону, за якою дозволено таке право громадянинові України реалізувати за життя лише один раз, ОСОБА_2 повторно звернувся з новим аналогічним клопотанням вже до Головного управління Дежгеокадастру у Дніпропетровській області за наказом якого за №4-3446/15-19-СГ від 06.11.2019 він знову безоплатно отримав у власність земельну ділянку площею 2,0 га за кадастровим номером 1225283800:02:002:0248, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів на території Софіївської селищної ради (Кам`янської сільської ради) Софіївського району Дніпропетровської області.

Всі вказані земельні ділянки відразу після їх набуття ОСОБА_2 у подальшому відчужував іншим громадянам.

Так і спірну земельну ділянку за кадастровим номером 1225283800:02:002:0248, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів на території Софіївської селищної ради (Кам`янської сільської ради) Софіївського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 відчужив на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23.10.2020 відповідачу у справі ОСОБА_1 .

За вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.09.2024, який набрав законної сили, ОСОБА_2 засуджено за ч.2ст.190КК України за вчинення таких злочинних шахрайських дій до покарання у вигляді штрафу у розмірі 51000 грн.

Таким чином, всупереч вимог ст.116,118,121 Земельного кодексу України, при отриманні наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-3446/15-19-СГ від 06.11.2019, ОСОБА_2 не повідомив той факт, що раніше ним фактично використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що призвело до того, що земельна ділянка ділянка площею 2,0 га за кадастровим номером 1225283800:02:002:0248 незаконно вибула із власності держави, тому прокурор просив позов задовольнити.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

10.01.2025 за ухвалою судді провадження у цивільній справі було відкрито та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник позивача Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву з проханням провести розгляд справи без його участі, позов прокурора підтримав і просив його задовольнити. Також не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся двічі належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзив на позов чи клопотань про відкладення розгляду справи він до суду не направляв.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 у судове засідання теж не з`явився, проте подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. Не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди прокурора-позивача та представника позивача, вирішено розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України,проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

III. Норми права, які застосовував суд.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її і, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в х території України, природні ресурси її континентального шельфу, очної (морської) економічної зони є об`єктами права власності їнського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 14 Конституції України та статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами другою, третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної шості (п.б ч.1 ст. 81 ЗК України).

Відповідно до положень ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Положеннями частин 3 і 4 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна педача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідно до п.б ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст.317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що згідно вироку Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.09.2024 у справі № 210/3237/24, який набрав чинності 18.10.2024, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 51 000 гривень (а.с.18-22).

За змістом цього вироку пред`явленим обвинуваченням було доведено те, що ОСОБА_2 подав до Головного управління Дежгеокадастру у Миколаївській області клопотання про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

На підставі вказаного клопотання ОСОБА_2 отримав Наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 6305/0/14/-19-СГ від 05.09.2019 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0 га в тому числі пасовища 2,0 га (кадастровий номер 4823682200:05:000:0155) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, розташовану на території Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, яку 18.09.2019 державним реєстратором відділу-дозвільних процедур Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області Лісковець К.О. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за останнім.

Таким чином, ОСОБА_2 використав своє право на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яке закріплене пунктом «б» ч. 1ст. 121 Земельного кодексу України.

В подальшому, ОСОБА_2 та невстановлена особа, діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб, узгодили план шахрайських дій, спрямованих на обман посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, з метою незаконного повторного надання шляхом обману ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2.0000 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Софіївської селищної ради (Кам`янської сільської ради) Софіївського району Дніпропетровської області та переданню її у власність для ведення особистого селянського господарства, з метою подальшої реалізації.

У зв`язку з цим, ОСОБА_2 , уповноважив невстановлену особу на передачу необхідних його особистих документів до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, з метою оформлення земельної ділянки, на підставі яких, вже після того, як ОСОБА_2 у вересні 2019 року отримав у власність земельну ділянку загальною площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з кадастровим номером 4823682200:05:000:0155, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-3446/15-19-СГ від 06.11.2019 ОСОБА_2 надано новий дозвіл на розроблення, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0000 га із цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Софіївської селищної ради (Кам`янської сільської ради) Софіївського району Дніпропетровської області.

Після того, як ОСОБА_2 отримав вищенаведений наказ, він 28.09.2019, знаходячись у приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу, на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2019, здійснив відчуження земельної ділянки загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з кадастровим номером 4823682200:05:000:0155, що у подальшому давало йому можливість приховати свої злочинні шахрайські дії та провести реєстрацію нової земельної ділянки указаної категорії в Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно та Реєстрі прав власності па нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек. Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 623-УБД від 28.08.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий помер 1225283800:02:002:0248), що знаходиться за межами населених пунктів на території Софіївської селищної ради (Кам`янської сільської ради) Софіївського району Дніпропетровської області та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного наказу, 19.10.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на указану земельну ділянку,

У подальшому, 23.10.2020 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І. за р.№4844 ОСОБА_2 вказана земельна ділянка була продана за 20 000 гривень ОСОБА_1 , відповідачу у справі (а.с.23-26).

Таким чином, внаслідок умисних злочинних дій, вчинених за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 незаконно отримав у власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1225283800:02:002:0248, що розташована за межами населених пунктів на території Софіївської селищної ради (Кам`янської сільської ради) Софіївського району Дніпропетровської області, вартістю 20 000 грн., спричинивши державі, в особі Софіївської селищної ради (Кам`янської сільської ради) Софіївського району Дніпропетровської області майнової шкоду на указану суму.

Під час розгляду вказаного кримінального провадження у суді ОСОБА_2 свою вину у скоєному злочину визнав у повному обсязіта показав, що він дійсно скоїв даний злочин за вказаних обставин.

V. Мотиви суду.

Положеннями ст.321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до положень ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а п.3 ч.1 ст.388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Крім того, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34).

Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 (пункти 148-150) та постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 379/818/22.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч.8 ст.60 закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, а також постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15.

Отже судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , отримав земельну ділянку у власність від особи, яка неправомірно нею заволоділа та не мала права її відчужувати.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики ЄСПЛ (рішення у справах «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року), втручання в право особи на мирне володіння майном має бути законним, повинно переслідувати «суспільний, публічний» інтерес та бути пропорційним визначеним цілям.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельної ділянки у державну власність, що незаперечно становить суспільний інтерес.

Виходячи з основних критеріїв дотримання вимог Статті 1 Першого протоколу до Конвенції у вказаній справі,суд констатує, що таке втручання у майно відповідача ОСОБА_1 є законним в контексті положень національного законодавства; переслідує «суспільний, публічний» інтерес, при цьому буде дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача, а отже, таке втручання буде законним та справедливим.

Враховуючи, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку площею 2,0 га. із кадастровим номером 1225283800:02:002:0248, вказана земельна ділянка вибула з комунальної власності поза волею власника, ОСОБА_2 не мав права відчужувати вказану земельну ділянку, про що набувач ОСОБА_1 не знав та не міг знати, а тому вказана земельна ділянка підлягає витребуванню в останнього у власність Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області.

VI. Обґрунтованість підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Положеннями ч.4 ст.56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом положень п.2 ч.1 ст.2, ч. 1,3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді, яка полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Таке представництво здійснюється прокурором тоді, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У рішенні Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», КСУ висловив позицію про те, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям і лише прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, прокурору достатньо дотриматися передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17, а також постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 379/818/22.

За цих обставин Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону під час виконання повноважень, визначених ст.1311 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру», своїм листом від 05.11.2024 повідомлено голову Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про наявність підстав для представництва інтересів держави щодо витребування із незаконного володіння громадянина України ОСОБА_1 на користь селищної ради, розташованої в її межах земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 1225283800:02:002:0248 для ведення особистого селянського господарства, яка вибула з володіння селищної ради не з її волі іншим шляхом та запропоновано самостійно пред`явити відповідний позов до суду (а.с.27-28).

За результатами розгляду відповідного повідомлення прокурора, селищним головою Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області листом від 05.11.2024 надано відповідь про доцільність представництва прокурором інтересів держави з цього питання, з огляду на вибуття даної земельної ділянки з володіння селищної ради не з його волі, а внаслідок вчинення кримінального правопорушення (а.с.29).

Отже, оскільки Софіївська селищна рада Криворізького району Дніпропетровської області самостійно не звернулась до суду для захисту свого порушеного права на спірну земельну ділянку, прокурором правомірно поданий даний позов в інтересах держави.

VII. Розподіл судових витрат.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, з відповідача також належить стягнути на користь Криворізької спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониСхідного регіону сплачений нею при зверненні з позовом до суду судовий збір у розмірі 3028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.14,19,131-1 Конституції України, ст.15,321,330,387 ЦК України, ст.22,78,116,118,121,152 ЦК України, ст.4, 13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-281 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Маголи Олега Ярославовича, поданого в інтересах держави в особі Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, - задовольнити повністю.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Софіївської селищноїради Криворізькогорайону Дніпропетровськоїобласті земельну ділянку площею 2,0 га, з кадастровим номером 1225283800:02:002:0248, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Софіївської селищної ради (колишньої Кам`янської сільської ради) Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону регіону (рахунок IBAN: НОМЕР_1 ,МФО 820172в ДКСУм.Київ,ЄДРПОУ 39969443) судові витрати понесені на оплату судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Відомості про учасників справи:

Ініціатор позову - прокурор: Криворізька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону, код ЄДРПОУ: ЄДРПОУ 39969443, місце розташування: вул. Свято-Миколаївська, буд. № 64-А м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50099;

Позивач: Софіївська селищна рада Криворізького району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ: 04339669, місце розташування: бульвар Шевченка, 19, сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, 53100;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 07.04.2025.

Суддя О. В. Томинець