Рішення

від 17.04.2025 по справі 904/51/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: [email protected], тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2025м. ДніпроСправа № 904/51/25

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Сидоренко О.А.;

від відповідача: Кобеляцький Д.М.;

від третьої особи-1: представник не з`явився;

від третьої особи-2: Орешина Т.А.;

від третьої особи-3: В`юнченко О.;

вільний слухач: ОСОБА_1;

дослідивши матеріали справи №904/51/25

за позовом Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ"

до Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня №4" Нікопольської міської ради

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДЕПАРТАМЕНТУ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ,

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, НІКОПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ,

про усунення перешкод у користуванні майном та заборону вчинення дій,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Обласне комунальне підприємство "ФАРМАЦІЯ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня №4" Нікопольської міської ради (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

усунути перешкоди у здійсненні позивачем свого права користування і розпорядження нежитловими приміщеннями загальною площею 23 кв. м (прим. 38а, 39) і 29,2 кв. м (прим. 24, 25), які розташовані на першому поверсі в будівлі (літ. А-5) відповідача за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, 50, шляхом виселення з цих приміщень відповідача;

заборонити відповідачу будь-яким способом чи дією перешкоджати позивачу користуватися і розпоряджатися нежитловими приміщеннями загальною площею 23 кв. м (прим. 38а, 39) і 29,2 кв. м (прим. 24, 25), які розташовані на першому поверсі в будівлі (літ. А-5) відповідача за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, 50.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/51/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025.

Ухвалою від 07.01.2025 позовну заяву залишено без руху. Того ж дня (07.01.2025) виявлені судом недоліки були усунуті.

Ухвалою від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.02.2025.

Через відділ документального забезпечення 28.01.2025 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ДЕПАРТАМЕНТ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ та ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ ОБЛАСНУ РАДУ.

Через відділ документального забезпечення 28.01.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 06.02.2025 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено ДЕПАРТАМЕНТ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (далі - третя особа-1), ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ ОБЛАСНУ РАДУ (далі - третя особа-2) та НІКОПОЛЬСЬКУ МІСЬКУ РАДУ (далі - третя особа-3). Строк підготовчого провадження продовжено, підготовче засідання відкладено до 05.03.2025.

Через відділ документального забезпечення 25.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі.

Через відділ документального забезпечення 28.02.2025 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні майном, а саме нежитловими приміщеннями загальною площею 23,0 кв. м (прим. 38а, 39).

Через відділ документального забезпечення 03.03.2025 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог.

Через відділ документального забезпечення 04.03.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження обраної правової позиції.

Через відділ документального забезпечення 05.03.2025 від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення, у яких Дніпропетровська обласна адміністрація підтримує позовні вимоги.

Через відділ документального забезпечення 05.03.2025 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

За результатами судового засідання, яке відбулося 05.03.2025, оголошено перерву до 20.03.2025.

Через відділ документального забезпечення 17.03.2025 від третьої особи-2 надійшли пояснення щодо законності проведеної реконструкції.

Через відділ документального забезпечення 19.03.2025 від позивача надійшли доповнення до клопотання проти призначення судової експертизи.

Через відділ документального забезпечення 19.03.2025 від третьої особи-2 надійшли додаткові пояснення у справі, у яких третя особа-2 заперечувала проти призначення судової експертизи та наголошувала на тому, що відповідач ввів в оману представників третьої особи-1 і надав (без належних прав) під реконструкцію всі без виключення приміщення лікарні (в тому числі і спірні).

Через відділ документального забезпечення 20.03.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач наголосив на відповідності проведеної реконструкції вимогам законодавства та позиціям сторін.

Ухвалою від 20.03.2025 у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи від 25.02.2025 відмовлено. Підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 02.04.2025.

Через загрозу безпеці учасників справи, під час судового засідання, у зв`язку з тим, що о 13:32 год у Дніпропетровській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Дніпропетровська область"), було оголошено перерву до її закінчення. Оскільки відбою тривоги тривалий час не було, справу було знято з подальшого розгляду.

Ухвалою від 02.04.2025 призначено судове засідання у справі на 03.04.2025.

У судовому засіданні 03.04.2025 суд, розглянувши усні клопотання відповідача, заявлені у судових засіданнях 02.04.2025 та 03.04.2025, а також письмове клопотання третьої особи-3 від 02.04.2025, протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому розгляді до 17.04.2025.

Через відділ документального забезпечення 17.04.2025 та відповідача та від третьої особи-3 надійшли письмові промови у судових дебатах.

У судовому засіданні 17.04.2025 представники позивача та третьої особи-2 надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи-3 надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні позову.

Представники третьої особи-1 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся з позовом до суду, оскільки на праві господарського відання йому (позивачу) належать спірні приміщення, а відповідач знехтував правами позивача та здійснив реконструкцію лікарні, в тому числі за рахунок спірних приміщень.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач не заперечує перебування у господарському віданні позивача спірних приміщень, проте вказує, що у приміщенні відповідача відбулася реконструкція за договором укладеним із третьою особою-1. Отже, задоволення позову призведе до матеріальних втрат відповідача та зашкодить територіальній громаді міста Нікополю.

Стислий виклад позиції третьої особи-1

Третя особа-1 наголосила на правомірності проведеної реконструкції та зауважила, що повернення об`єкта до попереднього вигляду є неможливим, оскільки це спричинить руйнування реконструйованих приміщень та не призведе до попередньої їх конфігурації.

Стислий виклад позиції третьої особи-2

Третя особа-2 визнає закріплене за позивачем право господарського відання на спірні приміщення.

Третя особа-2 наголосила на тому, що відповідність проведеної реконструкції вимогам ДБН під сумнів не ставиться, проте зауважила, що відповідач не міг передати для реконструкції приміщення лікарні у повному обсязі (в тому числі з урахуванням спірних приміщень).

Справу №904/2826/15 третя особа-2 вважає не релевантною до даної справи.

Стислий виклад позиції третьої особи-3

27.03.2020 третьою особою-2 було прийнято рішення про внесення змін до обласного бюджету на 2020 рік згідно із яким передбачено грошові кошти головному розпоряднику - третій особі-1 для фінансування проєкту «Реконструкція відділення екстреної медичної допомоги КП «Нікопольська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради».

15.09.2021 на підставі відповідних рішень між третіми особами 2 та 3 було підписано акт приймання-передачі юридичної особи - відповідача від третьої особи-2 до третьої особи-3.

З огляду на наявні у справі докази підстави вважати проведену реконструкцію незаконною відсутні.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини наявності у позивача права користування і розпорядження майном та обставини, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним (позивачем) цих правомочностей.

Відповідно до інформаційної довідки №406537527 від 04.12.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна суд встановив таке.

Будівля міської лікарні №4, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, будинок 50 була зареєстрована 15.10.2003 на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Нікополя в особі Нікопольської міської ради.

В подальшому 1/97 (розмір частки) у будівлі міської лікарні №4 загальною площею 5.057,2 кв. м, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, будинок 50 на праві власності зареєстровано за територіальною громадою сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради 20.02.2015. Інша частка (96/97) на праві спільної часткової власності була зареєстрована (23.09.2021) за територіальною громадою міста Нікополя в особі Нікопольської міської ради.

27.02.2015 аптечний пункт на першому поверсі №24, 25 загальною площею 29,2 кв. м, власником якого є територіальна громада сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради, на праві господарського віддання зареєстровано за позивачем.

03.07.2018 У літ. А-5 на І поверсі аптечний пункт поз. 38а, 39 загальною площею 23,0 кв. м, власником якого є територіальна громада сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради, на праві господарського віддання зареєстровано за позивачем.

Водночас, 13.10.2020 будівля міської лікарні №4 (крім приміщень площею 29,2 кв. м та 23,0 кв. м, розташованих на І-му поверсі) на праві оперативного управління зареєстрована за відповідачем.

Відповідач звернувся до позивача з листом від 13.11.2020 (арк. 12, том 1), у якому просив позивача розглянути можливість перенесення торгівельної площі підрозділу позивача (розташованого в приміщенні стаціонарного корпусу лікарні) до іншого структурного підрозділу лікарні, оскільки відповідно рішення третьої особи-2 третя особа-1 здійснює в рамках проєкту «Реконструкція відділення екстреної медичної допомоги КП «Нікопольська міська лікарня №4» НМР» реконструкцію всіх приміщень, розташованих в приміщенні стаціонарного корпусу лікарні.

У позові позивач визнав факт отримання зазначено листа та тимчасового припинення використання спірних приміщень (арк. 1 зворот, том 1).

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом від 20.03.2024 (арк. 13, том 1), у якому позивач повідомив відповідача про те, що розглядає можливість відновлення роботи аптечних закладів у спірних приміщеннях та вказав, що при проведенні реконструкції був проігнорований факт приналежності даних приміщень позивачу, що призвело до зміни їх конфігурації та функціонального призначення.

У відповідь на лист позивача відповідач у листі від 17.06.2024 повідомив, що звільнити, відновити попередню конфігурацію та повернути спірні приміщення позивачу не вбачається за можливе з огляду на те, що спірні приміщення необхідні відповідачу для відповідності вимогам ДБН та доручення Прем`єр Міністра України щодо ремонту і приведення відділень екстреної медичної допомоги до уніфікованого зовнішнього вигляду з урахуванням оптимізації маршрутів бригад екстреної медичної допомоги та встановлення необхідного обладнання.

Також відповідач повідомив, що вживає заходів задля припинення права господарського відання позивача на спірні приміщення та їх передачі до комунальної власності територіальної громади міста Нікополя.

У листі від 08.08.2024 позивач повідомив відповідача, що листом від 28.03.2022 за №354/0/526-22 третя особа-2 заборонила відчужувати майно позивача без згоди начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації. Крім цього, розпорядженням виконуючого обов`язки голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації від 06.10.2023 №370/0/527-23 підприємство позивача було визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Отже, позивач повідомив відповідача, що за захистом своїх прав звернеться до суду.

Оскільки сторони не дійшли згоди щодо повернення спірних приміщень позивачу, враховуючи наведені вище обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив (1) усунення перешкод у здійсненні позивачем свого права користування і розпорядження нежитловими приміщеннями загальною площею 23 кв. м (прим. 38а, 39) і 29,2 кв. м (прим. 24, 25), які розташовані на першому поверсі в будівлі (літ. А-5) відповідача за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, 50, шляхом виселення з цих приміщень відповідача та (2) заборону відповідачу будь-яким способом чи дією перешкоджати позивачу користуватися і розпоряджатися нежитловими приміщеннями загальною площею 23 кв. м (прим. 38а, 39) і 29,2 кв. м (прим. 24, 25), які розташовані на першому поверсі в будівлі (літ. А-5) відповідача за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, 50.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів ст. 4 ГПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а також самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)). У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). Тож, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності, в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: (1) визнання права; (2) визнання правочину недійсним; (3) припинення дії, яка порушує право; (4) відновлення становища, яке існувало до порушення; (5) примусове виконання обов`язку в натурі; (6) зміна правовідношення; (7) припинення правовідношення; (8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; (9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; (10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування майном позивач повинен довести суду, по-перше, наявність у нього права користування і розпорядження майном, а по-друге, фактичні обставини, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

За статтею 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За змістом ст. 327 ЦК України в комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є в комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом (на підставі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) та не спростовано учасниками справи, спірне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 23 кв. м (прим. 38а, 39) і 29,2 кв. м (прим. 24, 25), які розташовані на першому поверсі в будівлі (літ. А-5) відповідача за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, 50 - об`єкти, які перебувають у власності територіальної громади сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради (третьої особи-2) і передані в господарське відання позивачу.

З листування між сторонами вбачається, що відповідач визнає перебування спірних приміщень у господарському віданні позивача, однак заперечує їх повернення останньому.

На час вирішення спору по суті в результаті реалізації проєкту «Реконструкція відділення екстреної медичної допомоги КП «Нікопольська міська лікарня №4» НМР» відбулася реконструкція всіх приміщень (в тому числі спірних), розташованих в приміщенні стаціонарного корпусу лікарні.

В подальшому позивач у листі від 08.08.2024, адресованому відповідачу, висловив прохання, зокрема, щодо відновлення попередньої конфігурації спірних приміщень і їх повернення позивачу.

Згідно з матеріалами справи, зокрема технічними паспортами станом на 2020 - 2021 р.р., реконструйований об`єкт нерухомого майна, в т.ч. конструктивні елементи, площа, призначення спірних приміщень не відповідають тому об`єкту нерухомості, який вибув з права користування позивача.

При цьому, посилання позивача та третьої особи під час розгляду справи на те, що технічні паспорти містить помилки не свідчить про їх неналежність як доказів в цілому. Навпаки, в сукупності вказані обставини свідчать про те, що спірні приміщення видозмінені.

Отже, наявні у справі докази вказують на те, що в первісних межах спірних приміщень станом на час розгляду спору не існує, такі приміщення в результаті проведеної реконструкції змінилися та не можуть використовуватися за своїм попереднім призначенням.

Таким чином, вимоги позивача стосуються об`єкта нерухомості (спірні приміщення), який(і) за час реконструкції видозмінився і за індивідуальними ознаками не відповідає тому об`єкту нерухомості, який вибув з права користування та розпорядження позивача.

Як визначено у п. 4.19 Постанови Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №910/14341/22: «Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

Позивач у позові визначив спосіб усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом виселення з приміщень, яких фактично не існує.

Відтак, позовні вимоги з точки зору ефективності їх задоволення та з урахуванням встановленої судом обставини видозміни спірних приміщень в результаті проведеної реконструкції не спроможні попередити стверджуване порушення чи його продовження.

А тому суд дійшов висновку про неможливість задоволення вимог про усунення перешкод у здійсненні позивачем свого права користування і розпорядження нежитловими приміщеннями загальною площею 23 кв. м (прим. 38а, 39) і 29,2 кв. м (прим. 24, 25), які розташовані на першому поверсі в будівлі (літ. А-5) відповідача за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, 50, шляхом виселення з цих приміщень відповідача у зв`язку з їх (спірних приміщень) видозміною.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.09.2024 у справі №751/1620/23, від 11.12.2024 у справі №523/6336/16-ц та зазначив, що оскільки річ (об`єкт нерухомого майна), перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності. Інакше виконати судове рішення про задоволення позову буде неможливо.

З огляду на фактичні обставини справи позивач обрав неправильний (неефективний) спосіб захисту, а задоволення вимоги позивача не спроможне реально відновити наявне суб`єктивне право позивача. При цьому, позивач позовних вимог про компенсацію йому збитків тощо не заявляє.

Верховний Суд у п. 4.35 постанови від 22.01.2025 у справі №910/14341/22 вказав, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (пункт 8.2).

Такими чином, якщо особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, то виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Згідно з матеріалами справи позивачем зареєстровано право господарського відання на спірні приміщення, проте після проведеної відповідачем реконструкції конструктивні елементи, площа, статус спірних приміщень не відповідають тому об`єкту нерухомості, який вибув з права користування позивача, а територія (з урахуванням спірних приміщень) використовується відповідачем для надання медичної допомоги (оптимізації маршрутів бригад екстреної медичної допомоги з використанням необхідного встановленого обладнання в цих (спірних) приміщеннях).

Таким чином, суд доходить висновку, що задоволення позовних вимог про виселення відповідача з приміщень та про заборону перешкоджати позивачу користуватися і розпоряджатися нежитловими приміщеннями, яких не існує, не відновить стан позивача, який існував до порушення, про яке стверджує позивач, оскільки виконання такого рішення є фактично неможливим.

Суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц).

Дослідивши фактичні обставини справи, господарський суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не спроможний бути ефективним для захисту прав позивача.

Отже, у задоволенні заявлених позивачем вимог слід відмовити з підстав обрання неефективного способу захисту та неможливості виконання судового рішення у разі задоволення такого позову.

Окремо суд відзначає, що відповідачем було заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні майном, а саме нежитловими приміщеннями загальною площею 23,0 кв. м (прим. 38а, 39).

Відповідач заявлене клопотання вмотивував тим, що у 2015-2016 роках в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/2826/15 за позовом позивача та за участю відповідача (який у справі №904/2826/15 мав статус третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Фірма МЕДСЕРВІС") про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення загальною площею 23,0 кв. м, розташоване на першому поверсі будівлі (літера А-1). Відповідач наголосив, що справа №904/2826/15 стосувалася спірного приміщення загальною площею 23,0 кв. м.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Пунктом 2 частиною 1 статті 175 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зміст ч. 4 ст. 75 ГПК України свідчить про те, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вивчивши клопотання відповідача та оцінивши їх з урахуванням положень чинного законодавства суд доходить таких висновків.

(1) У справі №904/2826/15 суб`єктний склад був відмінний від суб`єктного складу у справі №904/51/25.

Так, у справі №904/2826/15 позов ініціювало Обласне комунальне підприємство "ФАРМАЦІЯ" (позивач у справі №904/51/25) до Приватного підприємства "Фірма МЕДСЕРВІС" (не бере участі у справі №904/51/25), а в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі №904/2826/15 виступав заклад "Нікопольська міська лікарня №4" (відповідач у справі №904/51/25).

(2) Предмети у справі №904/2826/15 та у справі №904/51/25 частково співпадають, дійсно спірним є питання у цих справах, зокрема про звільнення нежитлового приміщення загальною площею 23,0 кв. м, розташованого на першому поверсі будівлі (літера А-1), однак підстави позовів у справі №904/2826/15 та у справі №904/51/25 є різні, що підтверджується тим, що рішення у справі №904/2826/15 набрало законної сили 03.01.2017 (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень), а державна реєстрація приміщення права господарського відання за позивачем на спірне приміщення відбулася лише у 2018 році.

Отже, рішення у справі №904/2826/15 не встановлює преюдиційних обставин у справі №904/51/25, а підстави для часткового закриття провадження у справі №904/51/25 відсутні.

Таким чином, клопотання відповідача про часткове закриття провадження у справі №904/51/25 задоволенню не підлягає.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 17.04.2025.

Суддя С.А. Дупляк