Рішення від 15.04.2025 по справі 902/352/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: [email protected]

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2025 р.Cправа № 902/352/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Отіч О.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Волинської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Поліська Січ, буд. 12, м. Луцьк, 43020)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "2629" (вул. Келецька, буд. 118, м. Вінниця, 21030)

про стягнення 43 164 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 25.03.2025 (вх. № 377/25 від 25.03.2025) Волинської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "2629" про стягнення 43 164 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим Покупець позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 43 164 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 28.03.2025, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/352/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 15.04.2025.

11.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява № б/н від 11.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/3815/25 від 11.04.2025) про розгляд справи за відсутності представника Волинської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає на заяву № б/н від 11.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/3815/25 від 11.04.2025) про розгляд справи за відсутності представника Волинської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 28.03.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету відповідача - 29.03.2025 о 00:55 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 31.03.2025.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У судовому засіданні 15.04.2025 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

21.09.2023 між Волинською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (позивач, за Договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "2629" (відповідач, за Договором Постачальник) укладено Договір № 89, за яким Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити Товар по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені Сторонами і вказані в рахунках, видаткових накладних та "Специфікації" (Додаток 1), що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом є придбання Персональних комп`ютерів (системний блок, монітор, мишка та клавіатура) ДК 021:2015 - 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина): у кількості 15 штук. Персональних комп`ютерів (ноутбук) ДК 021:2015 - 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина): у кількості 2 штуки.

Згідно із п. 1.2 Договору номенклатура, асортимент та кількість товару, що поставляється за даним Договором зазначається у "Специфікації" (додаток № 1 до Договору), рахунку та видатковій накладній, що видані на підставі даного Договору.

Пунктом 1.3 Договору сторонами визначено, що Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити Товар по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені Сторонами і вказані в рахунках, видаткових накладних та "Специфікації" (Додаток 1), що є невід`ємною частиною даного Договору.

За умовами п. 1.8 Договору до ціни товару включається вартість упаковки та доставки на адресу Замовника.

Поставка Товару за цим Договором здійснюється за рахунок Постачальника до м. Луцька за адресою, що зазначається Замовником під час здійснення заявки (п. 2.1 Договору).

Відповідно до 2.2 Договору Постачальник зобов`язаний здійснювати поставку Товару однією партією в строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання від Замовника відповідної заявки.

Обов`язок щодо поставки вважається виконаним з моменту передачі Товару та підписання видаткової накладної (п. 2.3 Договору).

Згідно із п. 2.4 Договору право власності на Товар, зазначений в пункті 1.1. цього Договору, переходить до Замовника після поставки Товару та підписання видаткової накладної.

У пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що сума договору становить 258 984 грн. 00 коп. (двісті п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) в тому числі 20 % ПДВ - 43 164 грн. 00 коп. (сорок три тисячі сто шістдесят чотири гривні нуль копійок).

Оплата за договором здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунку, видаткової накладної протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Замовником Товара (п. 3.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторонами визначено, що приймання Товару здійснюється за адресою у м. Луцьк, зазначеною Замовником у заявці: за якістю відповідно із умовами договору та технічними вимогами; за кількістю відповідно до найменування Товару, зазначеного у видатковій накладній.

Відповідно до п. 7.4 Договору розрахунок за поставлений Товар здійснюється у відповідності до статті 49 Бюджетного кодексу України. У разі затримки надходжень бюджетних коштів розрахунок за поставлений Товар здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання коштів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Постачальником та Замовником і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань за договором (п. 9.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печаткою Замовника.

Як стверджується матеріалами справи, відповідачем на виконання умов Договору № 89 від 21.09.2023, поставлено позивачу товар на загальну суму 258 984,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 4771 від 21.09.2023.

Вказана видаткова накладна підписана сторонами. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видатковій накладній товар прийнятий позивачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Замовник здійснив оплату за отриманий товар в загальній сумі 258 984,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.09.2023 № 646 (внутрішній номер 296556553).

Відповідачем було складено та направлено для реєстрації податкову накладну № 19 від 30.10.2023 та отримано 18.11.2023 від ДПС України Квитанцію про реєстрацію ПН/РККіВПдоПН в ЄРПН № 9313343974 про зупинення її реєстрації.

14.10.2024 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про усунення порушень податкового законодавства та вжиття заходів щодо належної реєстрації податкової накладної за Договором № 89 від 21.09.2023 на суму 258 984,00 грн. Водночас у випадку нереєстрації податкової накладної позивач вимагав відшкодувати завдані збитки у розмірі суми ПДВ - 43 164 грн.

Факт направлення Вимоги підтверджується описом вкладення до цінного листа та накладною.

Позивач стверджує, що сума в розмірі 43 164 грн мала бути додана до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно із встановленим податковим законодавством порядком. У зв`язку з цим Волинська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів була позбавлена права включити суми ПДВ у розмірі 43 164 грн до складу податкового кредиту та відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання.

У зв`язку з наведеними обставинами позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 43 164 грн збитків, у вигляді неотриманих сум податкового кредиту, завданих внаслідок порушення відповідачем, як контрагентом за договором, обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

За приписами статті 16 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України:

- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;

- збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною першою статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611ЦК України та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Суд враховує, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачає, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац другий пункту 201.10 статті 201 ПКУ).

Відповідач не виконав вимог податкового законодавства, а саме не здійснив реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 258 984,00 грн (сума ПДВ 43 164 грн).

Наведене відповідачем не спростовано, доказів реєстрації накладної на суму позову не подано.

Оскільки відповідач не виконав вимог статті 201 ПК України, позивач був позбавлений права і можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання на суму ПДВ, що складає 43 164 грн.

При цьому, хоча обов`язок продавця скласти та зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків на зазначену суму ПДВ.

Щодо наявності підстав застосування заявленої міри відповідальності (стягнення збитків), суд зазначає про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку скласти і зареєструвати податкові накладні і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливістю зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18, так і в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Згідно із правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 бездіяльність контрагента щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи.

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 15.06.2023 року у справі № 914/2524/21, від 22.01.2024 року у справі № 906/267/23 та інших.

Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 Верховний Суд зазначив, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Постановою Верховного Суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22 обов`язок доведення наявності збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається на позивача. Чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи непроведення ним відповідної перевірки, оскільки права покупця у випадку порушення продавцем свого обов`язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може. Отже, обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючи, органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд вважає, що наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, а збитки, заподіяні внаслідок порушення податкового законодавства складають суму податку на додану вартість - 43 164 грн та підлягають стягненню з відповідача.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в т.ч. доказів погашення заявленої заборгованості (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.

Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 43 164 грн, розмір судового збору з якої становить 3 028,00 грн.

При цьому суд зважає, що позовна заява № б/н від 25.03.2025 направлена до Господарського суду Вінницької області 25.03.2025 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та зареєстрована в канцелярії суду 25.03.2025, що підтверджується штампом суду за вх. № 377/25.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовною заявою до суду Волинською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 177 (внутрішній номер 412258012) від 24.03.2025.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "2629" (вул. Келецька, буд. 118, м. Вінниця, 21030; код ЄДРПОУ 45032336) на користь Волинської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Поліська Січ, буд. 12, м. Луцьк, 43020; код ЄДРПОУ 00692682) 43 164 грн 00 коп - збитків та 2 422 грн 40 коп - витрат зі сплати судового збору.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 21 квітня 2025 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи.