Рішення

від 23.04.2025 по справі 761/413/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/413/23

Провадження № 2-а/761/133/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 р. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 16.12.2022 р. Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , винесену на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 18643 від 06.12.2022 р. та акту фактичної перевірки № 35405/26/15/07/30217001 від 04.11.2022р., і закрити справу про адміністративне правопорушення, стягнути витрати по сплаті судового збору та на сплату правничої допомоги.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в жовтні на підставі наказу № 3335-п від 30 серпня 2022 року відповідачем розпочато проведення фактичної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю об`єднана торговельна компанія "ЄВРОПЛЮС" (код ЄДРПОУ: 30217001) за адресою: м. Київ, просп. П. Григоренка, 22/20, за результатами якої складено акт перевірки від 04.11.2022 № 35405/26/15/07/30217001 (бланк 04497). За змістом вказаного акту Товариством порушено п. 6 розд. II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні з огляду на встановлені в ході перевірки факти порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари, а саме: перевищення граничних сум розрахунків готівкою протягом дня. На підставі акту 06.12.2022 р. відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 18643, яким зафіксовано склад адміністративного правопорушення щодо керівника ТОВ ОТК "ЄВРОПЛЮС" (код ЄДРПОУ - 30217001) ОСОБА_1 про порушення останнім п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями). На підставі протоколу та акту, 16.12.2022 р. заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Інною Якушко винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17000 грн за порушення ч. 2 ст. 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки:

- оскаржувана постанова складена за порушення ч. 2 ст. 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення без даних про притягнення позивача раніше до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-15 КУпАП, в постанові не обґрунтовано застосування максимального розміру стягнення;

- позивач не являється суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, не надано доказів того, що позивач є посадовою особою відповідальною за проведення розрахунків в магазині за адресою: м. Київ, просп. П. Григоренка, 22/20. Вважає, що посадові особи відповідальні за розрахункові операції - це касири магазину;

- пропущено строк накладення адміністративного стягнення, з моменту проведення готівкових операцій (29.06.2022) і до моменту винесення Постанови (16.12.2022) минуло більше двох місяців;

Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

У відзиві на позов, представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що 29.06.2022 ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС» відповідно до чеків проведено готівковий розрахунок протягом одного дня на суму 57099,00 грн, внаслідок чого встановлено порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги). Звертає увагу, що позивач є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-15 Кодексу України, оскільки керівники суб`єктів господарювання несуть відповідальність за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою. Відтак, керівник ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС» ОСОБА_1 несе відповідальність за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою та може бути притягнутий до відповідальності в установленому законодавством України порядку. ОСОБА_1 попередньо притягався до адміністративної відповідальності, вказане правопорушення було вчинено позивачем неодноразово та систематично, про що свідчить також кількість оскаржуваних постанов позивачем у провадженні суду. Вважає строк накладення адмінстягнення не пропущено, правопорушення є триваючим, зазначений строк обчислюється з дня виявлення правопорушення.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи.

05.03.2025 р. справу передано до судді Осаулова А.А.

Ухвалою суду від 06.03.2025 року, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, представник подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, судом враховано, що постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року).

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 30.08.2022 року № 3335-п проведено фактичну перевірку за адресою: м. Київ, просп. П. Григоренка, 22/20, де здійснює діяльність TOB ОТК «ЄВРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ 30217001) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

За результатом проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 04.11.2022 реєстраційний № 35405/26/15/07/30217001 (бланк 04497), згідно з яким встановлено порушення суб`єктом господарювання вимог: п. 6 розділ ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 29.12.17 № 148, а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму через ПРРО.

На підставі акту 06.12.2022 р. відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 18643, яким зафіксовано склад адміністративного правопорушення щодо керівника ТОВ ОТК "ЄВРОПЛЮС" (код ЄДРПОУ - 30217001) ОСОБА_1 про порушення останнім п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями).

На підставі протоколу та акту, 16.12.2022 р. заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Якушко І.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17000 грн за порушення ч. 2 ст. 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу І Положення № 148 це Положення розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами. Пунктом 6 розділу ІІ Положення № 148 встановлено, що суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб`єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується. Обмеження, установлене в пункті 6 розділу II цього Положення, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою платіжного інструменту.

Відповідно до ст. 163-15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, -тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18).

Це означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач не оспорює сам факт допущеного порушення, а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму через ПРРО.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами, затверджений постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148 про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Положення № 148).

Відповідно до пункту 47 Положення №148 керівники суб`єктів господарювання несуть відповідальність за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. Контролюючий орган в разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою застосовує до порушників штрафні санкції згідно з законодавством України.

Таким чином, ОСОБА_1 , як керівник TOB ОТК «ЄВРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ 30217001), є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частинами ст. 163-15 КУпАП.

Щодо притягнення позивача ч. 2 ст. 163-15 КУпАП та розміру накладеного стягнення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальністю за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, тобто як особу, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення.

Між тим, в протоколі про адміністративне правопорушення, на підставі якого прийнята оскаржувана постанова, у графі «притягався до адміністративної відповідальності раніше і за що» містить відомості «інформація відсутня».

При цьому, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення від 16.12.2022, відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, не містить даних та належних доказів, що вчинена позивачем дія, передбачена ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, носить повторний характер, а позивача піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, яке передбачено диспозицією ч. 2 ст. 163-15 КУпАП.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.163-15 КУпАП, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було встановлено обставини, підтвердженої відповідними належними і допустимими доказами, що протягом року позивача було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення.

Щодо розміру накладеного стягнення, то адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Тобто, не відноситься до компетенції суду досліджувати розмір накладеного стягнення, оскільки в такому випадку це буде втручання в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.

Щодо строків накладення адмінстягнення.

Статтею 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття триваюче правопорушення. Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

В постанові Верховного Суду від 11.12.2018 р. (справа № 242/924/17) зазначено, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Факти правопорушень, за які позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, мали місце 29.06.2022, а оскаржувана постанова винесена 16.12.2022.

За диспозицією частини першої статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення у виді перевищення граничних сум розрахунків готівкою є одноразовою дією, оскільки його склад є закінченим з моменту перевищення граничної суми такого розрахунку.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.11.2020 р. у справі № 203/24/17

Відтак, у відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 1 статті 38 КУпАП, а тому відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Так, встановлений частиною третьою ст. 286 КАС України перелік можливих судових рішень вичерпним, і не передбачає право суду визнавати протиправною оскаржувану постанову.

До схожого висновку неодноразово приходив Шостий апеляційний адміністративний в постановах від 16.03.2021 р. у справі 761/26944/20 , від 03.08.2021 р. у справі № 752/25043/20, від 28.06.2022 р. у справі № 753/8647/21.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення даного позову та скасування постанови заступника начальника Головного управління ДПС у м. Києві Якушко І.В. від 16.12.2022 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 163-15 ч.2 КУпАП, і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на це з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 536,80 грн.

Стосовно відшкодування витрат на професійну правничу допомогу варто зазначити настпуне.

У відповідності до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивача надано договір про надання правової допомоги №1003/23 від 01.12.2022, за яким винагорода визначається на підстав погодинних ставок, розмір погодинної ставки - 5470,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг №41 від 15.02.2023 р. з переліком та вартістю наданих послуг, квитанцію до платіжного доручення від 15.02.2023 р. про сплату 5470,00 грн.

У свою чергу, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу, не погоджується із заявленим розміром витрат на правничу допомогу, оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі № 640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21.

Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 28 липня 2022 року у справі №640/18791/20.

Судом також враховано висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. …При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з тим, Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом, значимості таких дій у справі, беручи до уваги наявність клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки позовну заяву задоволено частково, суд вважає можливим стягнути з Головного управління ДПС у м.Києві на користь ОСОБА_1 кошти судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 3000 гривень 00 коп. В задоволенні іншої частини вимог заяви про стягнення коштів судових витрат на правничу допомогу потрібно відмовити. На думку суду, вказаний розмір витрат на правничу допомогу співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 78, 286 КАС України, ст.ст. 38, 163-15 КУПАП, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі,- задовольнити частково.

Скасувати постанову заступника начальника Головного управління ДПС у м. Києві Якушко І.В. від 16.12.2022 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 163-15 ч.2 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 536,80 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, а всього 3536,80 грн.

В іншій частині позовну заяву,- залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Реквізити сторін

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС у м.Києві, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011.

Суддя: А.А.Осаулов