Постанова

від 16.04.2025 по справі 380/16910/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16910/24 пров. № А/857/4614/25Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська взуттєва фабрика «Мальви» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року (судді Мартинюка В.Я., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 10 год. 24 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 24.12.2024) у справі №380/16910/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська взуттєва фабрика «Мальви» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Львівська взуттєва фабрика «Мальви» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 16.04.2024 року №17133/13-01-07-10.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська взуттєва фабрика «Мальви» подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що з урахуванням укладених угод сторони зовнішньоекономічних операцій, здійснюючи експортно-імпортні операції, обґрунтовано виходили з того, що законами України передбачено їх право на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних (грошових) вимог та обґрунтовано виходили з того, що таке право не може бути скасоване підзаконними актами. Оскільки по укладених угодах передбачений взаємозалік зустрічних однорідних вимог, зарахуванням зустрічних однорідних вимог за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів, саме тому ТзОВ «Львівська взуттєва фабрика «Мальви» здійснює зарахування зустрічних однорідних вимог із контрагентом, які виникають по даній угоді.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник ТзОВ «Львівська взуттєва фабрика «Мальви» Решота В.В. направив до суду заяву в якій просить суд розгляд справи проводити без участі апелянта та його представника та апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, розглянути справу №380/16910/24 за наявними справі матеріалами.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному зовнішньоекономічному контракту від 30.06.2020 №б/н, дата експорту товару 24.04.2023, 05.05.2023, 23.05.2023, відповідачем складено акт №12449/13-01-07-10/39074918 від 26.03.2024, встановлено порушення позивачем вимог п.2 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції №2473-VIII від 21.06.2018 з врахуванням вимог п.21 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті та п.14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану, в результаті чого допущено порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по експортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом від 30.06.2020 №б/н, укладеним з нерезидентом Bartek Sp.A., Польща.

На підставі згаданого акта перевірки у відповідності до підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, відповідно до змін п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, внесених Законом України від 12.05.2022 року №2260-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану та п.5 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2024 року №17133/13-01-07-10, відповідно до якого на підставі виявлених порушень загальна сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, яку позивач повинен сплатити за платежем Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (21081000) складає 3918983 грн. 40 коп.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач під час здійснення перевірки та прийняття оскарженого податного повідомлення-рішення діяв в межах та в спосіб передбачений законодавством.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень

Статтею 5 Посадкового кодексу України (далі - ПК України) унормовано, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Підпунктами 20.1.4, 20.1.19, 20.1.34 п.20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року №2473-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №2473-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (ч.4 ст.11 Закону №2473-VIII).

Частиною 1 ст.13 Закону №2473-VIII встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною 5 цієї норми передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин (ч.6 ст.13 Закону №2473-VIII).

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина 8 статті 16 Перехідних положень Закону №2473-VIII).

Правління Національного банку України (далі - НБУ) затвердило постановою від 02 січня 2019 року №5 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Пунктом 21 розділу II Положення № 5 встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 днів.

Пункт 23 розділу ІІ Положення №5 передбачає, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Водночас, 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).

Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

У подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).

Як встановлено судом, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.2 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції №2473-VIII від 21.06.2018 року, з врахуванням вимог п.21 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №5 Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті та п.14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану, в результаті чого допущено порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по експортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом від 30.06.2020 року №б/н, укладеним з нерезидентом «Bartek Sp.A.», Польща.

Станом на 17.01.2022 згідно з даними бухгалтерського обліку підприємства (картка рахунку 362 та 312, оборотно-сальдова відомість по рахунку 362) по контракту від 30.06.2020 № б/н обліковувалась дебіторська заборгованість в сумі 245671,25 злотих з граничним строком надходження грошових коштів - 04.11.2022 в сумі 45413,15 злотих та 17.11.2022 в сумі 200258,10 злотих. Грошові кошти в сумі 245000,00 злотих надійшли без порушення строків розрахунків на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ АКБ "Львів" (МФО 325268).

Зведені дані щодо експортних операцій ТзОВ "ЛВФ "Мальви" по контракту від 30.06.2020 № б/н та стан розрахунків з «Bartek Sp.A.» (Польща) станом на 06.12.2023 наведено в додатку № 1 до акту перевірки.

ТзОВ "ЛВФ "Мальви" надано до перевірки претензії (кредит-ноти) від «Bartek Sp.A.» (Польща) на отриманий неякісний товар на загальну суму 122159,95 злотих.

Нормативне визначення форс-мажору закріплено у ч.2 ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 року №671/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №671/97-ВР), у відповідності до якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Водночас, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) №530-ХІІ від 17.03.2020 року були внесені зміни у ч.2 ст.14-1 Закону №671/97-ВР, якими доповнено перелік форс-мажорних обставин - карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що з преамбули Закону № 2473-VIII вбачається, що такий є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Підпунктом 19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 липня 2024 року (справа № 240/25642/22) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.

Спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом № 2473-VIII, і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Оскільки до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), а тому, Верховний Суд дійшов висновку, що пеня, що передбачена частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII, застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Щодо форс-мажорних обставин, на які покликається позивач, то такі не можна віднести до обставин, які унеможливили виконання своїх обов`язків нерезидентами контрагентами за укладеними контрактами з наступних підстав.

Так, статтею 14-1 Закону №671/97-ВР передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової Палати від 18 грудня 2014 року № 44 (5) (далі Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Регіональні торгово-промислові палати здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП (ст.4.2 Регламенту).

При цьому, відповідно до ст.6.10. Регламенту, якщо уповноважена особа на підставі аналізу наданих заявником документів, даних, інформації, доказів дійшла до висновку про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об`єктивно унеможливили/унеможливлюють виконання зобов`язання заявника, термін виконання якого настав або настане найближчим часом, то вона приймає рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до розпорядження Торгово-промислової палати України № 3 від 25.02.2022 року Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених пунктом 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44 (5) (із змінами та доповненнями).

Верховний Суд у постанові від 13.07.2023 року у справі № 560/9742/22 зазначив, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

В матеріалах справи наявний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року, адресований всім кого це стосується, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022. Враховуючи те, що ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Окрім того, в матеріалах справи наявне також підтвердження Польсько-української господарчої палати від 25.06.2023 року, яким вона підтверджує виникнення на території діяльності польського суб`єкта господарювання стану крайньої необхідності ситуації, що має значний негативний вплив і перешкоджає або навіть унеможливлює належне виконання контрактів та господарських зобов`язань. Відповідно до належної комерційної практики суб`єкти господарювання, які співпрацюють, повинні брати до уваги проблеми, у яких не винна і які жодним чином не могла передбачити інша сторона договору, навіть проявивши максимальну обачність. Вищезазначене також стосується обставин, описаних у заяві від 24.05.2023 року компанією АТ Bartek щодо виконання договору від 01.12.2016 року, укладеного з українською компанією ТзОВ ЛВС ШУЗ.

Суд звертає увагу, що відповідно до практики Верховного Суду, посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 року у справі №915/531/17, від 26.05.2020 року у справі №918/289/19, від 17.12.2020 року у справі №913/785/17, від 30.11.2021 року у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 року у справі №906/540/22).

Отже, лист ТПП України має лише інформаційний характер та не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону. Разом з тим, лист також не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 620/14203/23.

Висновки про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання містяться також у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 року у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 року у справі №913/785/17, від року 30.11.2021 у справі №913/785/17.

З огляду на фактичні обставини справи та нормативно-правове регулювання, суд приходить до висновку, що введення карантину та воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для не перерахування контрагентом-нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічного контракту. Доказів у вигляді відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту або третьої країни, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків контрагентом позивача за контрактом матеріали справи не містять.

Більше того, уже згадане підтвердження Польсько-української господарчої палати від 25.06.2023 року у більшій мірі стосується виконання АТ Bartek договору від 01.12.2016 року, укладеного з українською компанією ТзОВ ЛВС ШУЗ, а не з позивачем.

Щодо посилання позивача на те, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, законодавство на час виникнення спірних правовідносин не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Постановою від 21.05.2024 у справі № 140/10623/23 Верховний Суд сформував наступні правові висновки щодо застосування пунктів 1,2,3 ст. 13 Закону № 2473-VIII, а саме: ст. 13 Закону № 2473-VIII, який є спеціальним Законом в сфері здійснення валютних операцій, передбачено проведення розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів виключно у грошовій формі, під якою слід розуміти надходження валютних цінностей як в національній так і в іноземній валюті, перерахований у національну валюту за курсом Національного банку України, в залежності від виду і особливостей зовнішньоекономічних договір в яких визначено валюту розрахунків.

Враховуючи встановлені у справі обставини, такі як не надходження у встановлений строк на рахунок позивача грошових коштів від нерезидента, Верховним Судом зроблено висновок про правомірність застосування контролюючим органом пені на підставі пункту 2 ст. 13 Закону України Про валюту і валютні операції.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України Про валюту і валютні операції прямо передбачено, що строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а не з наступного дня, як правильно звернув увагу суд першої інстанції. Крім того, правовідносини із нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України Про валюту і валютні операції, і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, у порівнянні із загальними нормами Цивільного кодексу України, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті та обчислення строків виплати заборгованості. Таким чином, відповідачем правильно встановлено граничні строки сплати контрагентом позивача заборгованості згідно з митними деклараціями.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення форми «С» від 16.04.2024 року №17133/13-01-07-10. Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи на підтвердження правомірності своїх дій позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Доводи апелянта із посиланням на позиції Львівського окружного адміністративного суду та Восьмого апеляційного адміністративного суду є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, оскільки незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська взуттєва фабрика «Мальви» залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №380/16910/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

С.П. Нос

Повний текст постанови складено і підписано 25.04.2025