Рішення

від 28.04.2025 по справі 380/21216/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 рокусправа № 380/21216/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Національного агенства з питань запобігання корупції, які полягають у ненаданні повної, достовірної інформації на запит ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Національне агенство з питань запобігання корупції надати декларацію судді Залізничного районного суду м. Львова, особи, уповноваженої на виконання функцій держави, ОСОБА_3 за 2022, 2023 рр;

- у разі якщо така інформація належить до інформації з обмеженим доступом, надати відповідний документ.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 серпня 2024 року позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації про надання декларації судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_3 , оскільки така не оприлюднена у відкритому доступі на офіційному сайті НАЗК. Повідомив, що НАЗК відмовило йому у наданні відповіді на запит. У відповіді було перелічено вимоги діючого законодавства, з яким можна ознайомитись в мережі Інтернет. Відповідний документ про те, що така інформація належить до інформації з обмеженим доступом, не надано. Стверджує, що на офіційному сайті НАЗК оприлюднено десятки, сотні декларацій суддів усіх інстанцій, що очевидно не є державною таємницею. Вказав, що ОСОБА_4 є стороною у справі, яку розглядає суддя Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_5 , і аналізуючи дії судді ОСОБА_5 з точки зору діючого законодавства, позивач дійшов висновку, що суддя ОСОБА_5 , використовуючи службове становище і посаду судді, спонукає його до дачі хабаря та отримання суддею ОСОБА_5 неправомірної вигоди, що може свідчити про те, що отримані нею доходи не відповідають способу життя. Зазначив, що 27 серпня 2024 р. у зв`язку з отриманою відпискою ОСОБА_4 повторно звернувся до НАЗК з клопотанням про надання декларації судді ОСОБА_3 та вдруге отримав відписку з переліком статей закону, що і стало підставою для звернення до суду. Стверджує, що особою, уповноваженою НАЗК надавати відповідь на інформаційний запит, не зазначено, у зв`язку з якими обставинами декларація судді ОСОБА_5 , яка займає посаду, пов`язану з корупційними ризиками, відсутня у відкритому доступі. Вказав, що якщо інформація, яка відображена у декларації судді ОСОБА_5 , містить державну таємницю, то НАЗК може надати як відповідь на інформаційний запит ОСОБА_2 декларацію, яка не містить даних про державну таємницю. Позивач вважає, що запитувана інформація не є інформацією з обмеженим доступом - конфіденційною, таємною, службовою. НАЗК не надало жодних належних і допустимих доказів про те, що декларація судді ОСОБА_5 є інформацією з обмеженим доступом, конфіденційною, таємною, службовою, а просто надало відписку з переліком діючого законодавства. Стверджує, що відповідач вчинив протиправні дії, що порушують вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України щодо дій посадових осіб та органів місцевого самоврядування виключно в межах, у спосіб та на підставах, передбачених Конституцією та законами України; порушують вимоги ч. 2 ст. 34 Конституції України щодо права на отримання інформації, оскільки вигадане ними обмеження в доступі не ґрунтується на законі; порушують норми, що гарантують мені законами України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» право на отримання відкритої за режимом доступу інформації, необхідної, в тому числі, для реалізації своїх завдань та функцій. Тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 21.10.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 82378 від 06.11.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що до Національного агентства надійшов запит позивача на доступ до публічної інформації в якому останній просив, з посиланням на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI, надати декларації судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_3 за 2022-2023 рр. Національне агентство, в свою чергу, за результатами розгляду вищевказаного запиту, листом від 09.08.2024 з посиланням на положення законодавства повідомило позивача про відсутність у публічній частині Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі Реєстр) запитуваних документів та підстав для їх надання у відповідь на запит. 28.08.2024 від позивача надійшов повторний запит на доступ до публічної інформації з проханням надати відповідні декларації судді Залізничного районного суду м. Львова або оприлюднити їх на офіційному сайті Національного агентства. Відповідач повторно повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення запиту. Повідомив, що положеннями п. 2-11 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону «Про запобігання корупції» встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України, Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Реєстру, відповідно до ст. 47 Закону з урахуванням таких особливостей: у відкритому доступі не відображаються декларації, подані суб`єктами декларування, зазначеними у ч.ч. 7 - 14 ст. 45 Закону (суб`єкти декларування з числа військовослужбовців, суб`єкти декларування, які для здійснення службових повноважень на постійній основі перебувають на територіях, на яких ведуться активні бойові дії, а також які перебувають на тимчасово окупованих територіях, в полоні, суб`єкти декларування, які серед членів сім`ї у відповідному звітному періоді мають осіб, щодо яких наявні зазначені у ч. 7 (крім осіб, зазначених у пп. 1-4 ч. 7 ст. 45), ч.ч. 8-13 ст. 45 обставини, тощо), у тому числі якщо відповідні декларації були подані до початку проходження військової служби, призначення на посади; Національне агентство вилучає з відкритого доступу декларації, зазначені у пп. 1 п. 2-11 Закону, на підставі письмового подання керівника (заступника керівника) державного органу, у якому проходить службу (працює) відповідний суб`єкт декларування або який уповноважений вести облік таких суб`єктів, письмового подання сільського, селищного, міського голови або секретаря сільської, селищної, міської ради, голови (заступника голови) районної у місті ради, районної, обласної ради, у якій проходить службу (працює) або виконує повноваження відповідний суб`єкт декларування. Порядок вилучення з відкритого доступу відповідних декларацій, порядок направлення письмового подання та його форму визначає Національне агентство з питань запобігання корупції. Повідомив, що в силу приписів п. 2 Порядку вилучення з відкритого доступу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.10.2023 № 221/23, Національне агентство не має права відмовити у вилученні декларацій особи, вказаної у поданні, якщо воно відповідає формальним вимогам. Зазначив, що до відповідача надійшло подання про вилучення декларацій судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_3 з відкритого доступу Реєстру. Вказав, що саме на підставі подання уповноваженого органу, до особи стосовно якої ОСОБА_1 у запитах від 05.08.2024 та від 28.08.2024 просив надати інформацію, відповідно до вимог Закону та Порядку, застосовано заходи безпеки, що в подальшому унеможливлювало поширення будь-якої інформації щодо неї. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх. № 21249ел від 12.11.2024) у якому зазначив, що відзив відповідача підписано особою, чиї повноваження не підтверджено у визначеному законодавством порядку. Також вказав, що відповідач не повідомив хто саме та на якій підставі звернувся до НАЗК з заявою про вилучення з відкритого доступу Декларації судді Залізничного районного суду м. Львова І. Мруць.

Відповідач надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 87468 від 26.11.2024) у якому навів доводи щодо наявності повноважень у підписанта відзиву на представництво відповідача. В іншій частині заперечення на відповідь на відзив містить доводи аналогічні тим, які викладені у відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд критично оцінює доводи позивача про відсутність у ОСОБА_6 повноважень підписувати процесуальні документи від імені Національного агенства з питань запобігання корупції з огляду на те, що відповідні повноваження підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також довіреністю у порядку передоручення від 22.02.2023.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації від 04.08.2024 в якому відповідно до ст.ст. 5, 6, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив надати йому декларацію судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_3 за 2022-2023. У випадку відсутності такої, просив чітко повідомити про її відсутність. Крім того просив у разі, якщо така інформація належить до інформації з обмеженим доступом, надати відповідний документ. Наголосив, що вказаний лист є запитом на інформацію відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Листом від 09.08.2024 № 92-02/28372-24 відповідач повідомив позивача про те, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», абз. 10 п. 1.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» в публічній частині Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відсутні документи, які б відповідали означенням, наведеним у запиті.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із повторним запитом на отримання публічної інформації від 27.08.2024 у якому просив надати наступну інформацію/документ, або оприлюднити декларацію судді І.С.Мруць на офіційному сайті НАЗК за 2022-2023р. Також у разі якщо така інформація належить до інформації з обмеженим доступом просив надати відповідний документ. Наголосив, що вказаний лист є запитом на інформацію відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Листом від 03.09.2024 № 92-02/63930-24 відповідач повторно повідомив позивача про те, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», абз. 10 п. 1.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» в публічній частині Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відсутні документи, які б відповідали означенням, наведеним у запиті.

Не погодившись із діями відповідача, які полягають у ненаданні повної, достовірної інформації на запит ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ч. 1 ст. 34 Конституції України).

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч. 2 ст. 34 Конституції України).

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон № 2939-VI).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону № 2939-VI на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону № 2939-VI).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.ч. 2-4 ст. 20 Закону № 2939-VI).

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI).

Згідно з ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

У силу приписів ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше (ч.ч. 3, 4 ст. 6 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом (ч. 6 ст. 6 Закону № 2939-VI).

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону № 2939-VI не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді.

Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону № 2939-VI обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Частиною 1 ст. 23 Закону № 2939-VI визначено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію (п. 3 ч. 2 ст. 23 Закону № 2939-VI).

Аналіз вищевказаних положень Закону № 2939-VI дає підстави для висновку, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація. При цьому, запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог п. 1-3 ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації трискладового тесту.

Суд звертає увагу на те, що положення ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі трискладового тесту.

Отже, обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Поряд з цим, суд наголошує на тому, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник інформації у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових трискладового тесту означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 806/1959/16, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 9901/249/19.

Судом встановлено, що подані позивачем запити на отримання публічної інформації від 04.08.2024, від 27.08.2024 стосувалися надання позивачу декларації судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_3 за 2022-2023.

Листами від 09.08.2024 № 92-02/58372-24, від 03.09.2024 № 92-02/63930-24 відповідач повідомив позивача про те, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», абз. 10 п. 1.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», в публічній частині Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відсутні документи, які б відповідали означенням, наведеним у запиті.

Позивач вважає, що відповідач вчинив протиправні дії, що порушують вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України щодо дій посадових осіб та органів місцевого самоврядування виключно в межах, у спосіб та на підставах, передбачених Конституцією та законами України; порушують вимоги ч. 2 ст. 34 Конституції України щодо права на отримання інформації, оскільки вигадане ними обмеження в доступі не ґрунтується на законі; порушують норми, що гарантують мені законами України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» право на отримання відкритої за режимом доступу інформації, необхідної, в тому числі, для реалізації своїх завдань та функцій.

Отже, судом встановлено, що відповідач надав відповіді на запити позивача, однак останній не погоджується з такими з огляду на те, що запитувану інформацію (декларації судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_3 за 2022-2023) останньому не надано. Суд зазначає, що відповідач мотивував причини не надання запитуваної інформації.

Суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався та діє станом на час розгляду цієї справи.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон) на офіційному веб-сайті Національного агентства забезпечується відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

Нормами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан це особливий правовий режим який передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 розділ ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону доповнено п. 2-11. Положеннями п. 2-11 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України, Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Реєстру, відповідно до ст. 47 Закону з урахуванням таких особливостей:

1) у відкритому доступі не відображаються декларації, подані суб`єктами декларування, зазначеними у ч.ч. 7 - 14 ст. 45 Закону (суб`єкти декларування з числа військовослужбовців, суб`єкти декларування, які для здійснення службових повноважень на постійній основі перебувають на територіях, на яких ведуться активні бойові дії, а також які перебувають на тимчасово окупованих територіях, в полоні, суб`єкти декларування, які серед членів сім`ї у відповідному звітному періоді мають осіб, щодо яких наявні зазначені у ч. 7 (крім осіб, зазначених у пп. 1-4 ч. 7 ст. 45), чч. 8-13 ст. 45 обставини, тощо), у тому числі якщо відповідні декларації були подані до початку проходження військової служби, призначення на посади;

2) Національне агентство вилучає з відкритого доступу декларації, зазначені у пп. 1 п. 2-11 Закону, на підставі письмового подання керівника (заступника керівника) державного органу, у якому проходить службу (працює) відповідний суб`єкт декларування або який уповноважений вести облік таких суб`єктів, письмового подання сільського, селищного, міського голови або секретаря сільської, селищної, міської ради, голови (заступника голови) районної у місті ради, районної, обласної ради, у якій проходить службу (працює) або виконує повноваження відповідний суб`єкт декларування. Порядок вилучення з відкритого доступу відповідних декларацій, порядок направлення письмового подання та його форму визначає Національне агентство з питань запобігання корупції.

На врегулювання вказаного положення Національним агентством було розроблено та затверджено Порядок вилучення з відкритого доступу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.10.2023 № 221/23, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2023 за № 1791/40847 (далі Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку, вилучення декларації з відкритого доступу Реєстру у період дії воєнного стану в Україні здійснюється Національним агентством за поданням осіб, зазначених у п. 3 Порядку.

Перелік осіб, на яких покладено обов`язок встановлення суб`єкта декларування, декларація якого на підставі п. 2-11 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону підлягає вилученню з відкритого доступу Реєстру (що включає перевірку наявності правових підстав для ініціювання внесення відповідного подання), та направлення до Національного агентства подання закріплено у п. 3 Порядку.

Національне агентство звертає увагу, що достовірність даних, вказаних у поданні, забезпечує особа, яка підписала подання (п. 7 Порядку).

Керуючись п. 8 Порядку, у разі отримання подання відповідної особи, Національне агентство вилучає з відкритого доступу Реєстру всі наявні в ньому документи, подані суб`єктом декларування, вказаним у поданні (крім випадків, коли подання залишено без розгляду з підстав, визначених у пункті 9 цього Порядку).

З аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства слідує, що перевірка обґрунтованості підстав для вилучення декларації з відкритого доступу Реєстру, зазначених у поданні, Національним агентством не проводиться.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що Порядок визначає виключний перелік підстав за яких подання залишається без розгляду: подання не відповідає формі, встановленій Порядком; подання або додаток до нього не підписано чи не скріплено печаткою органу (військового формування) або підписано особою, яка не мала права його підписувати; додаток до подання у машинозчитуваному форматі на електронному носієві інформації не надано або пошкоджено.

Суд приймає доводи відповідача про те, що оскільки на підставі подання уповноваженого органу, до особи стосовно якої ОСОБА_1 у запитах від 05.08.2024, від 28.08.2024 просив надати інформацію, відповідно до вимог Закону та Порядку, застосовано заходи безпеки, що в подальшому унеможливлювало поширення будь-якої інформації щодо неї.

Суд зазначає, що через відкриту військову агресію російської федерації проти України будь-яка деталізована інформація щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або членів їх сімей, декларації яких було вилучено з відкритого доступу за поданням відповідного органу, може бути використана з метою їх вербування, шантажу, примушування до вчинення державної зради, вчинення щодо них злочинних дій. Крім цього, одержана інформація може бути використана третіми особами для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 27 Конституції України встановлено, що обов`язок держави захищати життя людини.

У свою чергу, положення п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону № 2939-VI зобов`язують Національне агентство як розпорядника інформації, який володіє інформацією про особу, вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб, що особливо актуально в умовах дії правового режиму воєнного стану.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція), яку ратифіковано Законом від 17.07.1997 № 475/97- ВР, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Разом з тим, здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду (п. 2 ст. 10 Конвенції).

Положеннями ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI передбачена можливість обмеження доступу до інформації в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

В даному конкретному випадку, закріплюючи на законодавчому рівні можливість обмеження у доступі до декларацій певної категорії осіб, законодавець безумовно підтвердив, що розголошення інформації про таких осіб або членів їх сімей може завдати істотної шкоди їх інтересам, яка однозначно переважає суспільний інтерес в отриманні інформації. Адже жоден суспільний інтерес не може бути вищим за збереження життя і здоров`я людини, особливо в умовах воєнного стану.

З практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) слід визначити умови застосування так званого «трискладового тесту» - юридичної конструкції, що є засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеження прав, гарантованих Конвенцією.

У справі Полторацький, Назаренко, Алієв та інші проти України (рішення від 29.04.2003) ЄСПЛ зазначав: «Насамперед Суд повинен розглянути, чи втручання було здійснене «відповідно до закону». Цей вираз, по-перше, вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна бути здатна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

Як зазначалося, обмеження у доступі до декларацій певних осіб закріплено на законодавчому рівні, такі положення Закону є чинними, не визнані неконституційними та є передбачуваними для інших осіб.

Наявність легітимної мети та необхідність обмеження у доступі до даного виду інформації у демократичному суспільстві обґрунтовується інтересами національної безпеки, запобіганням заворушенням чи злочинам, необхідністю охорони життя та здоров`я осіб, декларації яких вилучені з публічного доступу та членів їх сімей, запобігання розголошенню конфіденційної інформації в умовах воєнного стану.

Одержана інформація може бути використана третіми особами з метою завдання негативних наслідків, як особам або членам їх сімей, декларації яких було вилучено з відкритого доступу за поданням відповідного органу, так і інтересам держави в цілому, оскільки Національне агентство не може передбачити ким і в яких цілях ця інформація може бути використана та кому передана. Вказане однозначно обґрунтовує наявність легітимної мети при обмеженні у доступі до даного виду інформації.

Крім того, варто наголосити, що надання будь-якої інформації про осіб, які є суб`єктами декларування чи членів їх сімей, декларації яких було вилучено з відкритого доступу за поданням відповідного органу чи розкриття ініціатора застосування заходів безпеки до таких осіб повністю нівелює законодавчо закріплену гарантію таких осіб на захист інформації про себе.

Отже, Національне агентство в межах повноважень та у спосіб визначений Законом № 2939-VI, з урахуванням положень спеціального законодавства приписів ст. 45, п. 2-11 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону та Порядку, з метою захисту чутливої інформації в умовах воєнного стану, належним чином розглянуло запити ОСОБА_1 , та правомірно повідомило останнього, що надання копій декларацій, вилучених з відкритого доступу, чи будь-яких документів, пов`язаних з таким вилученням неможливе.

Крім того суд критично оцінює доводи позивача, викладені у відповіді на відзив про те, що відповідач не повідомив хто саме та на якій підставі звернувся до НАЗК з заявою про вилучення з відкритого доступу Декларації судді Залізничного районного суду м. Львова Ірини Мруць, з огляду на те, що розкриття ініціатора застосування заходів безпеки до таких осіб повністю нівелює законодавчо закріплену гарантію осіб, які декларуються, на захист інформації щодо себе.

Отже, суд не встановив порушення відповідачем права позивача на інформацію при розгляді його запитів на отримання публічної інформації від 04.08.2024 та від 27.08.2024, тому у задоволенні позовної вимог про визнання протиправними дій Національного агенства з питань запобігання корупції, які полягають у ненаданні повної, достовірної інформації на запит ОСОБА_2 слід відмовити.

Оскільки позовна вимога про зобов`язання Національного агенства з питань запобігання корупції надати декларацію судді Залізничного районного суду м. Львова, особи, уповноваженої на виконання функцій держави, ОСОБА_3 за 2022, 2023 рр є похідною від основної вимоги, то така теж задоволенню не підлягає.

Таким чином суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

В силу приписів ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Національне агенство з питань запобігання корупції (01103 м. Київ бульвар Миколи Міхновського 28; код ЄДРПОУ 40381452).

СуддяР.П. Качур