Рішення

від 30.04.2025 по справі 757/4522/24-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 757/4522/24-ц

Провадження №2/367/3427/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 квітня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Тараненко О.М.,

представника позивача Гурез І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Дієса" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна,-

в с т а н о в и в:

24.02.2025 до Ірпінського міського суду Київської області відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02.02.2024 року про передачу справи за підсудністю надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ "Дієса" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна.

Позов мотивований тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (надалі - Відповідач) та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір оренди №255 від 04.08.2020р. (надалі-Договір), відповідно до умов якого Відповідач приймав в оренду та користувався нежилим приміщенням, площею 264,5 метрів квадратних, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов Договору загальна щомісячна сума орендної плати становить 92 200, 44 грн з ПДВ.

ОСОБА_1 є спадкоємицею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а отже є правонаступником ОСОБА_2 з усім обсягом прав та обов?язків, які належали ОСОБА_2 , в тому числі, і з приводу вимоги заборгованості ТОВ «Дієса» перед ОСОБА_2 за Договором оренди №255 від 04.08.2020р.

Порушуючи умови укладеного Договору, Відповідач здійснював часткову оплату за оренду нежилого приміщення, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість за користування нежилим приміщенням перед Позивачем.

На день подання позову до суду, заборгованість Відповідача на користь Позивача становить грошову суму у розмірі596973,02 грн за оренду нежитлового приміщення, що виникла на підставі виставлених та неоплачених боржником рахунків.

Крім того, позивач надає Розрахунок 3% річних за період з 01.09.2021 по 15.01.2024, що складає 42491,00 грн та розрахунок інфляційних втрат за несплату платежів за користування нежитловим приміщенням за період з вересня 2021 по січень 2024, що складає 225393,67 грн.

Просить суд стягнути з ТОВ "Дієса" на користь ОСОБА_1 заборгвоаність за договором оренди №255 від 04.08.2020 в розмірі 596973,02 грн, 3% річних в сумі 42491,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 225393,67 грн. Стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 26.02.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлені, причини неявки суду не відомі. З матеріалів справи вбачається, а саме з рекомендованого повідомлення про вручення судової кореспонденції, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовну заяву з доданими до неї документами представником відповідача отримано 13.03.2025. Відзиву на позовну заяву до суду від відповідача не надійшло.

Клопотань про відкладення розгляду справи чи будь яких інших клопотань до суду від відповідача не надходило.

Так, Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, що відповідає положенням пункту 3, пункту 4 частини 1 статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно дост. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

За змістом статей 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частина другастатті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Так, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного 04.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» та ФОП ОСОБА_2 Договору оренди №255 від 04.08.2020р., відповідно до умов якого орендодавець передає в тимчасове платне користування, а орендар приймає за двостроннім Актом прийому-передачі нежиле приміщення, площею 264,5 метрів квадратних, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, згідно вказаного договору, орендодавець ОСОБА_2 користується об`єктом оренди на підставі Договору №21/04-18 від 21.04.2018, чинного до 21.03.2021.

Згідно п.12.1 Договору оренди, строк оренди починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі та закінчується 31.03.2021 (включно).

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст.286 ГК України).

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 5.3 договору, Орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 5-го числі поточного місяця згідно рахунку за поточний місяць.

Відповідно до п. 5.2. Договору оренди загальна щомісячна сума орендної плати відповідно становить 92 200, 44 грн з ПДВ.

Відповідно до положень ч.1 ст.530 ЦК України, узгоджених в договорі умов щодо строків оплати, відповідач зобов`язаний був сплатити орендну плату за договором в загальній сумі 596973,02 грн: рахунок №176 від 01.09.2020 на суму 66076,94 грн, рахунок №200 від 01.10.2020 на суму 92200,44 грн, рахунок №205 від 01.11.2020 на суму 92200,44 грн, рахунок №210 від 01.12.2020 на суму 92200,44 грн, рахунок №1 від 01.01.2021 на суму 92200,44 грн, рахунок №5 від 01.02.2021 на суму 92200,44 грн, рахунок №9 від 01.03.2021 на суму 69893,88 грн.

З поданого позивачем акту взаємних розрахунків за період вересень 2020 р. вересень 2023 р., заборгованість ТОВ «ДІЄСА» за оренду нежитлового приміщення складала 596973,02 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування орендної плати за визначений у позовній заяві період, судом встановлено, що він є правильним та обґрунтованим. Доказів сплати вказаного боргу матеріали справи не містять.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з орендної плати в загальній сумі 596973,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує наступне.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

П. 9.1. укладеного Договору передбачено, що за несвоєчасне або неналежне виконання Сторонами своїх обов?язків, винна Сторона несе відповідальність у порядку і розмірах, передбачених чинним законодавством України та цим Договором. Винна Сторона відшкодовує іншій спричинені збитки.

Відповідно до п. 9.2. Договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій та збитків не звільняє Сторони від виконання своїх зобов?язань у повному обсязі відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 9.3. укладеного Договору, за прострочення внесення орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку 3% річних за період з 01.09.2021 по 15.01.2024 складає 42491,00 грн, інфляційні втрати за несплату платежів за користування нежитловим приміщенням за період з вересня 2021 по січень 2024 складають 225393,67 грн.

У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" розрахунок проведених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 42491,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 225393,67 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідност.1216 Цивільного кодексу України(даліЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно достатті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, у спадщину переходять: обов`язки, що випливають з цивільно-правових договорів (крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця); обов`язки з відшкодування матеріальної шкоди (збитків); обов`язки по відшкодуванню моральної шкоди (присудженої судом за життя спадкодавця); обов`язки по виплаті неустойки у вигляді штрафу або пені (присудженої судом за життя спадкодавця); витрати на утримання, догляд, лікування, поховання спадкодавця (але не більш, ніж за 3 роки); обов`язки за договором оренди житла з викупом.

Відповідно до п.5 ч.1ст. 1219ЦК Українине входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 608 ЦК України,зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1296ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно зі статтями1220,1221 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки, вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

З довідки державного нотаріуса Бучанської нотаріальної контори Чернишової Вікторії Валеріївни №1372від 18.10.2023р., вбачається, що в Бучанській нотаріальній конторі за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу №200/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Станом на 18.10.2023свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом не видавались. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, Позивач є правонаступником ОСОБА_2 з усім обсягом прав та обов?язків, які належали ОСОБА_2 , в тому числі, за вимогою про стягнення заборгованості з ТОВ «Дієса» перед ОСОБА_2 за Договором оренди №255 від 04.08.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно ч. ч. 1 -2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показанням свідків.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за договором оренди №255 від 04.08.2020 р. в розмірі 596973,02 грн, 3% річних за несплату чергових платежів за оренду нежитлового приміщення за договором оренди №255 від 01.08.2020 р. в розмірі 42491,00 грн, інфляційні втрати за несплату платежів за користування нежитловим приміщенням за договором оренди №255 від 04.08.2020 р. в розмірі 225393,67 грн, є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 8648,57 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.3430934372.1 від 22.01.2024 року. Пред`явлений позов задоволений повністю. З огляду на зазначене, суд вважає, що з ТОВ «ДІЄСА» на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 8648,57 грн.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625, 626, 759-763, ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355, ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" про стягнення заборгованності за договором оренди нерухомого майна, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за договором оренди №255 від 04.08.2020 р. в розмірі 596973,02 грн, 3% річних за несплату чергових платежів за оренду нежитлового приміщення за договором оренди №255 від 01.08.2020 р. в розмірі 42491,00 грн, інфляційні втрати за несплату платежів за користування нежитловим приміщенням за договором оренди №255 від 04.08.2020 р. в розмірі 225393,67 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 8648,57 грн.

Копію заочного рішення суду направити сторонам для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л.В. Мерзлий