Рішення

від 02.05.2025 по справі 500/1140/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1140/25

02 травня 2025 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-БУД», у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення (акт індивідуальної дії) Тернопільської міської ради від 13.12.2024 №8/45/143;

- зобов`язати Тернопільську міську раду прийняти рішення «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 », яким дати дозвіл гр. ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0431 га для встановлення земельного сервітуту терміном на п`ять років на право проходу, та проїзду до існуючого гаража за адресою АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Тернопільської міської ради від 13.12.2024 №8/45/143 позивачу вдруге відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0431 га для укладення договору земельного сервітуту для проходу та проїзду за адресою: АДРЕСА_1 з підстав того, що земельна ділянка площею до 0,0431 га, яку заявник бажає отримати в сервітутне користування, знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:003:0015 площею 0,1400 га, яка сформована як об`єкт цивільних прав та перебуває в оренді ТОВ «BBC-Буд» (речове право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18.12.2015), проте заявником подано заяву із документами, яка не відповідає встановленим нормам закону, у тому числі заявник не надав письмове погодження землекористувача на встановлення земельного сервітуту, справжність підпису на якому засвідчується нотаріально, а також до заяви додано графічні матеріали (викопіювання з оновленого плану м. Тернопіль з нанесенням проектної ділянки земельного сервітуту площею 0,0431 га, плану земельної ділянки площею 0,0431 га, кадастрового плану земельної ділянки площею 0,0431 га), на яких відображено некоректні (такі що не відповідають фактичним) відомості щодо меж та конфігурації земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:003:0015 площею 0,1400 га.

Позивач не погоджується із таким рішенням та вказує, що земельна ділянка площею 0,0431 га для запропонованого земельного сервітуту не входить і ніколи не входила до складу жодної із земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 .

Зазначає, що судовим рішенням у справі №500/4743/22 встановлено, що спірна земельна ділянка не є сформованою, оскільки Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 20.10.2022 у справі №500/1659/22, наголошуючи про не сформованість земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:12:003:0015, виходив з відсутності реєстрації належним чином у Державному земельному кадастрі сервітуту площею 0,0373 га, який зазначений на кадастровому плані вказаної земельної ділянки, що надана в оренду ТОВ «BBC-Буд», що підтверджується земельно-технічною експертизою від 31.10.2023 № 19325/23-41.

На переконання позивача, встановлені судами у справах №500/1659/22 та №500/4743/22 обставини спростовую наведені в оскарженому рішенні підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , а інших підстав таке не містить.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою від 04.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Ухвалою від 13.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача від 10.03.2025 про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 19.03.2025 задоволено заяву позивача від 17.03.2025 про відвід судді Баб`юка П.М. від розгляду справи №500/1140/25.

Відповідно до вимог статті 31 КАС України та за результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №500/1140/25 передано на розгляд судді Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович Уляні Анатоліївні.

Ухвалою від 21.03.2025 суд прийняв справу до свого провадження та ухвалив її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановив строки для подання процесуальних заяв по суті справи.

Ухвалою від 31.03.2025 суд повернув без розгляду клопотання представника позивача від 26.03.2025 про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін та використання при розгляді даної справи матеріалів судових справ №500/1659/22 та №500/4743/22.

15.04.2025 на адресу суду надійшов відзив з додатками на позовну заяву із змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію 06.11.2024 ОСОБА_1 подав заяву про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0431 га для встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду за адресою АДРЕСА_1 .

Вказує, що при розгляді вказаної заяви встановлено, що земельна ділянка площею до 0,0431 га, яку заявник бажає отримати в сервітутне користування знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:003:0015 площею 0,1400 га, яка сформована як об`єкт цивільних прав та перебуває в оренді ТОВ «BBC-Буд» (речове право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18.12.2015), проте заявником подано заяву із документами, яка не відповідає встановленим та наведеним вище нормам закону, у тому числі заявник не надав письмове погодження землекористувача на встановлення земельного сервітуту, справжність підпису на якому засвідчується нотаріально. Також до заяви додано графічні матеріали (викопіювання з оновленого плану м. Тернопіль з нанесенням проектної ділянки земельного сервітуту площею 0,0431га, плану земельної ділянки площею 0,0431га, кадастрового плану земельної ділянки площею 0,0431га), на яких відображено некоректні (такі що не відповідають фактичним) відомості щодо меж та конфігурації земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:003:0015 площею 0,1400 га (арк. справи 105-136).

Треті особи правом на подання пояснень не скористалися.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що позивачу - ОСОБА_1 на праві власності належить гараж за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №31970023 (арк. справи 127 зворот) та земельна ділянка кадастровий номер: 6110100000:12:003:0025 площею 0,0015 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №271871199 (арк. справи 127).

06.11.2024 позивач, через Центр надання адміністративних послуг Тернопільської міської ради, звернувся із заявою до відповідача із заявою (реєстраційний номер 29306/24), у якій просив надати йому дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0431 га для укладення договору земельного сервітуту для проходу та проїзду за адресою АДРЕСА_2 (арк. справи 133).

До вказаної заяви позивачем долучено документи, а саме: копія паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків, викопіювання з оновленого плану м. Тернопіль з нанесенням проектної ділянки земельного сервітуту площею 0,0431 га, плану земельної ділянки площею 0,0431 га, кадастрового плану земельної ділянки площею 0,0431 га, розрахунку потреби площі земельної ділянки, копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку із кадастровим номером 6110100000:12:003:0025 площею 0,0015 га, документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно, а також ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024, ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 (арк. справи 134).

Вказану заяву позивача з доданими до неї документами розглянуто на сорок п`ятій сесії Тернопільської міської ради восьмого скликання та прийнято рішення №8/45/143 від 13.12.2024, яким відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_1 .

Відмовляючи у наданні дозволу позивачу на складання проекту землеустрою щодо обраної земельної ділянки відповідач, покликаючись на статтю 79-1 Земельного кодексу України, зазначив, що земельна ділянка набуває статусу «об`єкта цивільних прав» з моменту її формування, яке (в свою чергу) полягає у визначенні її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Покликаючись на статтю 124-1 Земельного кодексу України, відповідач вказав, що законодавець передбачив встановлення сервітуту у випадку коли земельна ділянка сформована та перебуває в користуванні, і коли земельна ділянка не сформована та не перебуває в користуванні. У випадку коли земельна ділянка, на яку передбачається встановлення земельного сервітуту, сформована як об`єкт цивільних прав розробляється технічна документація із землеустрою без одержання дозволу на її розроблення, щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку буде поширюватись право сервітуту та додається письмове погодження землекористувача, справжність підпису на якому засвідчується нотаріально.

Надалі відповідачем вказано, що земельна ділянка площею до 0,0431 га, яку заявник бажає отримати в сервітутне користування, знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:003:0015 площею 0,1400 га, яка вже сформована як об`єкт цивільних прав, та перебуває в оренді ТОВ «BBC-Буд» (речове право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18.12.2015).

За таких обставин, зважаючи на те, що позивач не надав до заяви письмове погодження землекористувача на встановлення земельного сервітуту, справжність підпису на якому засвідчується нотаріально, а додані до заяви графічні матеріали (викопіювання з оновленого плану м. Тернопіль з нанесенням проектної ділянки земельного сервітуту площею 0,0431га, плану земельної ділянки площею 0,0431 га, кадастрового плану земельної ділянки площею 0,0431га), містили некоректні (такі що не відповідають фактичним) відомості щодо меж та конфігурації земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:003:0015 площею 0,1400 га, було прийнято рішення відмовити громадянину ОСОБА_1 у надані дозволу на складання проекту землеустрою згідно документів, долучених до заяви від 06.11.2024.

Вважаючи вказане рішення суб`єкта владних повноважень неправомірним та таким що прийнято без врахування, судових рішень у справах №500/1659/22 від №500/4743/22 щодо спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, - позивач звернувся із даним позовом в суд.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльності.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною першою статті 98 ЗК України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

В свою чергу, із змісту статті 99 ЗК України слідує, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема, право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Стаття 100 ЗК України передбачає, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.

Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту.

Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності врегульовано статтею 124-1 ЗК України, частиною першою якої визначено, що особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо:

а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;

б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.

У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.

До клопотання додаються:

а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);

б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;

в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);

г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);

ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).

В свою чергу, частина друга статті 124-1 ЗК України передбачає, що у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:

- особа відповідно до пункту «а» частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;

- особа відповідно до пункту «б» частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.

Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.

Згідно частини третьої статті 124-1 ЗК України у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування протягом одного місяця з дня отримання клопотання приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має зазначатися вичерпний перелік підстав для такої відмови з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

З аналізу вищенаведених вимог закону слідує, що у випадку встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці (або переданій в користування) особа звертається із клопотанням про встановлення земельного сервітуту до органу місцевого самоврядування (в спірному випадку) або землекористувача, в якому зазначає мету встановлення земельного сервітуту.

До поданого клопотання особа додає наступні документи: копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності); письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально; проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки); технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);

У випадку встановлення земельного сервітуту на несформованій земельній ділянці особа звертається із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту до органу місцевого самоврядування, в якому зазначає мету встановлення земельного сервітуту.

До поданого клопотання особа додає наступні документи: копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності); графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту).

Відтак, діючим земельним законодавством не передбачено звернення із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно сформованої земельної ділянки, оскільки проекти землеустрою складаються з метою формування нових земельних ділянок.

Якщо ж особа бажає скористатись правом на встановлення земельного сервітуту на раніше сформованій земельній ділянці, то вона зобов`язана у встановленому порядку замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту. Після розроблення такої технічної документації, остання додається особою до клопотання про встановлення земельного сервітуту.

При цьому, у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, заявник має до заяви додати письмове погодження землекористувача, справжність підпису на якому засвідчується нотаріально.

Із матеріалів даної судової справи слідує, що позивач, будучи власником гаража за адресою: вул. М. Паращука, 2, м. Тернопіль та земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:12:003:0025 площею 0,0015 га, неодноразово звертався до відповідача із заявами про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки площею 0,0431 га для укладення договору земельного сервітуту (заява від 15.02.2022 №3075/22, заява від 06.11.2024 №29306/24).

За результатом розгляду першої заяви позивача (від 15.02.2022 №3075/22) відповідач листом від 30.03.2022 №8429 роз`яснив, що задовольнити на даний час клопотання позивача не вбачається можливим, оскільки бажана для встановлення земельного сервітут земельна ділянка, є сформованою та перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-БУД» на підставі договору оренди.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом за результатом розгляду якого, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 у справі №500/1659/22 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання протиправними дій що виразились у навмисному невнесенню в порядку, передбаченому ст.124-1 ЗК України на розгляд сесії Тернопільської міської ради заяви позивача та доданих до неї документів, які вказані в описі від 15.02.2022 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,0431 га по вул. М. Паращука, 2 в м. Тернопіль, для укладення договору земельного сервітуту або відмови у наданні з підстав, які вказані для цього у Земельному кодексі України відмовлено.

Водночас, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022 у справі №500/1659/22, вказане рішення Тернопільського окружного адміністративного суду було скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання протиправними дій задоволено повністю. Визнано протиправними дії Тернопільської міської ради стосовно невнесення на розгляд сесії клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно земельної ділянки, площею 0,0431 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з метою вирішення питання земельного сервітуту. Зобов`язано Тернопільську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно земельної ділянки, площею 0,0431 га, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , з метою вирішення питання земельного сервітуту, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.

З матеріалів справи слідує, що 29.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виконати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022 у справі №500/1659/22 до якої додав виконавчий лист від 28.11.2022.

За наслідками розгляду вказаної заяви, з врахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022 у справі №500/1659/22, відповідач 19.12.2022 прийняв рішення №8/п21/44, яким відмовив ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0431 га для укладання договору земельного сервітуту для проходу та проїзду за адресою АДРЕСА_1 , оскільки бажане місце розташування земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту знаходиться в межах земельної ділянки за кадастровий номер 6110100000:12:003:0015, котра перебуває в користуванні ТОВ «ВВС-Буд».

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із відповідним позовом, за результатом розгляду якого рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №500/4743/22 в його задоволенні відмовлено.

Поряд з цим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №500/4743/22 вказане рішення Тернопільського окружного адміністративного суду було скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської міської ради №8/п21/44 від 19.12.2022.

Суд зазначає, що згідно оскарженого у даній судовій справі рішення, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є твердження відповідача про те, що земельна ділянка (яку заявник бажає отримати в сервітутне користування) знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:003:0015 площею 0,1400 га, яка сформована як об`єкт цивільних прав, та перебуває в оренді ТОВ «BBC-Буд» (речове право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18.12.2015).

В контексті спірних правовідносин, суд враховує, що обставини знаходження земельної ділянки, яку позивач бажає отримати в сервітутне користування, в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:003:0015 площею 0,1400 га, яка в свою чергу перебуває в оренді ТОВ «BBC-Буд», були предметом дослідження у межах вище зазначених судових справ.

Так зокрема, у межах судової справи №500/1659/22 суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції визнав протиправними дії Тернопільської міської ради стосовно невнесення на розгляд сесії клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно земельної ділянки, площею 0,0431 га, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , з метою вирішення питання земельного сервітуту та зобов`язав Тернопільську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно земельної ділянки, площею 0,0431 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з метою вирішення питання земельного сервітуту, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.

При цьому у межах вказаної судової справи суд апеляційної інстанції встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:12:003:0015 не є сформованою.

В свою чергу, в межах судової справи №500/4743/22 суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав, що за приписами частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак зазначив, що спірна земельна ділянка площею 0,373 га не є сформованою, оскільки Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 20.10.2022 у справі №500/1659/22, вказуючи про несформованість земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:12:003:0015, виходив з відсутності реєстрації належним чином у Державному земельному кадастрі сервітуту площею 0,0373 га, який зазначений на кадастровому плані вказаної земельної ділянки, що надана в оренду ТОВ «BBC-Буд», що підтверджується земельно-технічною експертизою від 31.10.2023 №19325/23-41, та не спростовано відповідачем.

Таким чином, в межах зазначених судових справ встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:12:003:0015 не є сформованою, відтак такі обставини в силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню у цій судовій справі. Додатково суд зазначає, що такі висновки судів відповідачем в межах розгляду даної справи не спростовано, та доказів належного формування зазначеної земельної ділянки не надано.

Відповідно, суд приходить висновку про те, що рішення Тернопільської міської ради №8/45/143 від 13.12.2024, яким відповідачу відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав того, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати в сервітутне користування, знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:003:0015 площею 0,1400 га, яка є сформована як об`єкт цивільних прав, та перебуває в оренді ТОВ «BBC-Буд», - є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Відтак, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. TheUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що відповідачем втретє неправомірно відмовлено позивачу у належному розгляді його заяви, в тому числі на виконання судових рішень, а також враховуючи те, що в межах даного розгляду справи відповідачем не доведено існування будь-яких інших перешкод для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в межах спірних правовідносин, суд вважає, що для ефективного захисту порушеного права позивача, слід зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 06.11.2024 та прийняти за результатом такого розгляду рішення про надання відповідного дозволу, що є гарантією того, що спір між сторонами буде вирішений остаточно.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд приходить до висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2422,40грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-БУД" про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення сорок п`ятої сесії Тернопільської міської ради восьмого скликання №8/45/143 від 13 грудня 2024 року "Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Тернопільську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 листопада 2024 року (реєстраційний номер 29306/24) та прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0431 га для встановлення земельного сервітуту на право проходу, та проїзду до існуючого гаража за адресою АДРЕСА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 травня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач: - Тернопільська міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 34334305);

треті особи: - ОСОБА_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) .

Головуючий суддяМірінович У.А.