Рішення

від 07.05.2025 по справі 591/1823/25

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/1823/25

Провадження № 2/591/364/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - Клименко А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ»

про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «СУМИХІМПРОМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди і свої позовні вимоги мотивує тим, що він працював у відповідача. 06.05.2024 року його було звільнено з роботи на підставі ст.38 КЗпП України. На день звільнення з роботи відповідачем не було проведено повний розрахунок та не виплачено нараховану заробітну плату. Заборгованість по заробітній платі складає 30521 грн. 62 коп.. Вказує, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 07.05.2024 року, але не більше ніж за шість місяців, моральну шкоду в розмірі 2500 грн. 00 коп. та судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Качан Н.Ф. надала заяву про слухання справи у її відсутність та відсутність позивача, просить суд позов задоволити.

Відповідач про день та час слухання справи повідомлений належним чином, представник в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача. 06.05.2024 року його було звільнено з роботи на підставі ст.. 38 КЗпП України. На день звільнення з роботи відповідачем не було проведено повний розрахунок та не виплачено нараховану заробітну плату. Заборгованість по заробітній платі складає 30521 грн. 62 коп..

Згідност. 115 КЗпП Українизаробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що в день звільнення позивач відповідачем не було виплачено належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 КЗпП України.

Заборгованість по заробітній платі перед позивачкою складає 39521 грн. 62 коп. (ця сума визначена з урахуванням утриманих податків і обов`язкових платежів), що підтверджується розрахунковим листком та довідкою.

Факту наявності заборгованості заробітної плати відповідачем не спростовано, заперечень щодо суми такої заборгованості перед позивачем, станом на день винесення рішення суду, не подано.

А тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, на підставістатті 117 КЗпП України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.05.2024 року але не більше чим за 6 місяців.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 рокунарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 40228 грн.32 коп..

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного:

Як зазначено у пункті 2.3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях32,56,62,152 Основного Закону України.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 підкреслив, що у практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20.10.2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку, що інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, а тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено устатті 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Верховний Суд України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 сформулював основні підходи до відшкодування моральної шкоди у разі порушення прав працівника. Так, Верховний Суд України указав, що нормастатті 237-1 КЗпП Українимістить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положеннязаконупідставоюдля відшкодування моральної шкодиє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті3,4,11,31 ЦПК України).

НормиКЗпП Українине містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, астаття 237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин,

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставістатті 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Отже компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Згідно висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 235/3191/19, де Суд констатував, що моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У постанові від 13 січня 2021року у справі № 495/2876/18 Верховним Судом наведено критерії визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, згідно яких такий розмір суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Під час судового розгляду встановлено, що дії відповідача щодо несвоєчасної виплати заробітної плати призвели до порушення законних прав позивача, завдали моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

В той же час, визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує характер порушення прав позивача, тяжкість і істотність вимушених змін у житті внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, виходячи з засадрозумності та справедливості, визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1500 грн. 00 коп..

У відповідності дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, а також те, що стороною відповідача не надано жодного доказу на спростування вимог позивача, а тому позов в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди підлягає задоволенню частково.

Відповідно дост.141ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави 1211,20 грн. судового збору, та на користь позивача 968 грн. 96коп. в рахунок відшкодування судового збору при подачі позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.115,116,117КЗпП України, ст.ст.12,13,76-81,141,247, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 30521 грн. 62 грн. (ця сума визначена з урахуванням утриманих податків і обов`язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 40228 грн. 32 коп. з подальшим утриманням всіх податків і обов`язкових платежів, 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 968 грн.96 коп. в рахунок повернення судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) на користь держави - 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 травня 2025 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО