Рішення

від 13.05.2025 по справі 910/1607/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: [email protected]РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2025Справа № 910/1607/25

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О, розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"

(03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А;

ідентифікаційний код: 30859524)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

(03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, прим. 6;

ідентифікаційний код: 20080515)

про стягнення 17 854, 79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі-відповідач) про відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 17 854,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1607/25 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.02.2025 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет 19.02.2025, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/1607/25, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

01.01.2024 року між ПАТ «СК «УСГ» та ПІІ «ВІП-Рент» був укладений Генеральний договір страхування наземних транспортних засобів №28-КАСКО-0199-2700\24-AVIS та Додаток № 1 до нього, предметом страхування якого є транспортний засіб «Renault Megane» державний реєстраційний № НОМЕР_1 .

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), 17.09.2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault Megane» державний реєстраційний № НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 та транспортного засобу «Mercedes-Benz» державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Враховуючи інформацію, зазначену в електронному європротоколі, вбачається, що водій автомобіля «Mercedes-Benz» державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 під час виїзду зі стоянки та повороту праворуч, був не уважним, в зв`язку з чим здійснив зіткнення з транспортним засобом «Renault Megane» державний реєстраційний № НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та який перебував в нерухомому стані, в зв`язку з чим ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження зазначених транспортних засобів.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

19.09.2024 року страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСГ» з повідомленням про настання події з транспортним засобом, а 23.09.2024 року із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та надав усі необхідні документи.

11.11.2024 року ПАТ «СК «УСГ на підставі акту надання послуг № VCT1104405 від 01.11.2024 року було складено страховий акт № CТОКА-24462 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі вищевказаних документів, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 17 854,79 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №86855 від 11.11.2024 року.

Таким чином, до Позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «MercedesBenz» державний реєстраційний № НОМЕР_2 станом на 17.09.2024 року була застрахована у Відповідача згідно полісу № ЕР-218301593, що підтверджується копією витягу з бази МТСБУ.

Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику, як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 17 854,79 грн.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «MercedesBenz» державний реєстраційний № НОМЕР_2 станом на 17.09.2024 року за шкоду майну перед третіми особами була застрахована у ПАТ СК «Еталон» згідно полісу №ЕР-218301593.

Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача, як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі, в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 р. по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Зокрема, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, положеннями статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі № 910/6094/17 від 02.05.2018 р., по справі № 910/5001/17 від 12.03.2018 р., по справі № 910/20199/17 від 01.06.2018 р., по справі № 910/22886/16 від 01.02.2018 р., по справі № 910/171/17 від 02.10.2018 р.

Також суд зважає на положення статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якими страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-218301593 ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 160 000,00 грн., а франшиза - 0,00 грн., відтак, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу з урахуванням франшизи становить 17 854,79 грн.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати суми страхового відшкодування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати шкоду відносно вказаної події позивачу.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 17 854,79 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 2422,40 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 5000,00 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

26.12.2024 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" (Клієнт) та Адвокатським бюро "Гедз" (Адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги № 20-12/24-ЮП (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" на представництво інтересів компанії видано адвокату Гедз Юлії Володимирівні довіреність № 0125-5 від 02.01.2025.

Підтвердженням того, що Гедз Юлія Володимирівна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10423/10 від 20.12.2021.

Згідно з п. 5.1 договору за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро, у справах, де Клієнт виступає в якості позивача, Клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого встановлюється залежно від ціни позову, а саме:

- у справах, де ціна позову (первинна) не перевищує або дорівнює 10.000,00 грн гонорар становить 3.000,00 грн;

- у справах, де ціна позову (первинна) перевищує 10.000,00 грн, але не більша ніж 50.000,00 грн гонорар становить 5.000,00 грн;

- у справах, де ціна позову (первинна) перевищує 50.000,00 грн гонорар становить 7.000,00 грн за кожну справу незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них.

Клієнт перераховує гонорар Адвокатському бюро не пізніше 5-ти (п`яти) робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього.

10.02.2025 між Клієнтом та Адвокатським бюро складено акт виконаних робіт до договору, з якого вбачається, що Клієнт прийняв надану Адвокатським бюро правничу допомогу (договір №28-КАСКО-0199-2700\24-AVIS, страхувальник ПП «ВІП РЕНТ», відповідач ПАТ "СК "Еталон") вартість яких склала 5000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно платіжної інструкції № 6053 від 10.02.2025 перерахував на рахунок Адвокатського бюро "Гедз" за надання правової допомоги кошти в сумі 19 000,00 грн.

Наведеними документами підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подано; не співмірність витрат не доведено.

З урахуванням наведеного, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським бюро ""Гедз" професійної правничої допомоги Приватному акціонерному товаристві "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" на суму 5000,00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, то суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, прим. 6; ідентифікаційний код: 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32-А; ідентифікаційний код: 30859524) страхове відшкодування в розмірі 17854,79,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов