Рішення від 09.06.2025 по справі 910/1525/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: [email protected]РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2025Справа № 910/1525/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" (03049, м. Київ, вул. Уманська, буд. 8, ідентифікаційний код 41022900)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гермес Трейдінг" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, офіс 5, ідентифікаційний код 42113176)

про стягнення 456 104,28 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гермес Трейдінг" про стягнення 456 104,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/24452/Ю від 03.09.2024, а саме в частині строків поставки товару, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 17 542,50 грн та штраф у розмірі 438 561,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

25.04.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гермес Трейдінг" подано заяву про вступ у справу як представника.

08.05.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гермес Трейдінг" подано відзив на позовну заяву (зареєстрований 09.05.2025), у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що вжив усіх можливих заходів для належного виконання зобов`язань за договором, а саме: своєчасно - 28.10.2024 поставив позивачу весь наявний у нього товар; несвоєчасна поставка частини товару була спричинена недоотриманням його від виробника; в свою чергу останній повідомив, що причиною затримки стало суттєве пошкодження виробничих потужностей внаслідок ракетного обстрілу 29.06.2024, надавши відповідні підтверджуючі документи; натомість отримавши решту товару 21.11.2024, відповідач одразу поставив його позивачу.

Також у відзиві, відповідач, з урахуванням надмірного розміру штрафних санкцій, відсутність підтвердження завданих збитків позивачу та ступінь виконання відповідачем зобов`язання, просить суд зменшити суму штрафних санкцій на 99% відсотків.

При цьому, у відзиві відповідачем також заявлено клопотання про поновлення строку на його подання, обґрунтоване тим, що представник відповідача отримав доступ до електронної справи лише 28.04.2025.

13.05.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС позивачем подано відповідь на відзив, у якій Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" не визнає доводи відповідача, викладені у відзиві, зокрема зазначивши, що відповідачем не надані докази його скрутного матеріального становища, та штрафні санкції нараховані позивачем у чіткій відповідності до умов договору, при цьому уклавши з позивачем договір, відповідач погодився з усіма його умовами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 продовжено відповідачу строк, встановлений пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/1525/25 до 09.05.2025 включно, залишено без задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гермес Трейдінг" про розгляд справи №910/1525/25 за правилами загального позовного провадження.

20.05.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначив щодо допущення прострочення поставки товару, щодо розміру штрафних санкцій, щодо строку на подання відзиву та просив зменшити розмір штрафних санкцій нарахованих позивачем на 99 %.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

03.09.2024 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" (надалі - позивач, покупець) та переможцем процедури закупівлі № UA-2024-06-14-007304-a (Лот 3) проведеної шляхом відкритих торгів на авторизованому електронному майданчику "ProZorro" Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гермес Трейдінг" (надалі - відповідач, постачальник) укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/24452/Ю (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування товару: (ПК-24Т_0238_ВО) код ДК 021:2015: 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (Вікна до пасажирських вагонів типу СМВ), Лот 3.

За умовами п. 1.3. договору, кількість, асортимент, марка, рік/дата виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього договору.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Відповідно до п. 4.3. договору, зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог Статут покупця щонайменше двома уповноваженими особами покупця з числа яких: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 або іншими уповноваженими особами покупця.

Пунктом 4.5. договору сторони домолись, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: (на розсуд покупця)

- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомлення про вручення);

- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;

- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Згідно з п. 4.6. договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому передачі товару або видаткової накладної.

Ціна договору становить 4 276 999,98 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 855 400,00 грн, усього з ПДВ 5 132 399,98 грн (п. 6.3. договору).

Відповідно до п. 8.3.1. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.

Пунктом п. 9.3.1. договору визначену, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024 (п. 16.1. договору).

Позивач, на виконання умов договору, 30.09.2024 направив на електронну адресу відповідача рознарядку на поставку партії товару №ПК-07/2157 від 30.09.2024.

Як вказує позивач, граничним днем поставки товару є 30.10.2024. Згідно видаткової накладної № 138 від 28.10.2024 товар на суму 2 208 654,76 грн було поставлено кінцевому одержувачу - виробничому підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна в строки, передбачені умовами договору. Проте, товар на суму 2 923 745,22 грн було поставлено тільки 21.11.2024, відповідно до видаткової накладної № 146 від 21.11.2024, тобто з простроченням на 21 календарний день.

Внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, позивач нарахування відповідно до п. 9.3.1. договору штрафні санкції у розмірі 456 104,28 грн, з яких: штраф - 438 561,78 грн; пеня - 17 542,50 грн.

Позивач 18.12.2024 направив на адресу відповідача претензію на суму 456 104,28 грн №ПК-07/2787 від 13.12.2024, якою просив сплатити на розрахунковий рахунок позивача пеню та штраф у сумі 456 104,28 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення, накладною № 0103284757118 від 18.12.2024 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» № 0103284757118 від 18.12.2024. Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 456 104,28 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що вжив усіх заходів для належного виконання зобов`язань за договором, 30.09.2024 відповідач подав заявку на поставку товару виробнику, узгодженого з позивачем, у день отримання рознарядки від останнього, а товар передано позивачу в обсягах, що відповідали фактично поставленим виробником. Затримка повного виконання зобов`язань була спричинена обставинами, які не залежали від відповідача, при цьому допоставка товару позивачу була виконана невідкладно в день передачі виробником товару відповідачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 30.09.2024 направив на електронному адресу відповідача рознарядку на поставку партії товару №ПК-07/2157 від 30.09.2024, відповідно до якої повідомив відповідача про замовлення зазначеної у рознарядці партії товару відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем (п. 4.2. договору).

Отже, відповідач повинен був у строк до 30.10.2024 поставити товар позивачу зазначений у рознарядці на поставку партії товару №ПК-07/2157 від 30.09.2024.

Матеріалами справи підтверджено і не спростовано відповідачем факт поставки товару на загальну суму 2 923 745, 35 грн, відповідно до видаткової накладної № 146 від 21.11.2024, з порушенням строків, передбачених умова договору.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Щодо тверджень відповідача про допущення прострочення поставки товару у зв`язку з недоотриманням його від виробника, який повідомив, що причиною затримки стало суттєве пошкодження виробничих потужностей внаслідок ракетного обстрілу 29.06.2024, натомість отримавши решту товару 21.11.2024, відповідач одразу поставив його позивачу.

Суд звертає увагу відповідача, що приписи ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України чітко визначають, що порушення зобов`язань контрагентами боржника та відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору) (п. 9.3.1. договору).

Враховуючи що, сторони передбачили умовами договору що у випадки порушення строків поставки товару застосування штрафу та пені, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства та умовам договору, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими.

У відзиві відповідач просив суд, з урахуванням надмірного розміру штрафних санкцій, відсутність підтвердження завданих збитків позивачу та ступінь виконання відповідачем зобов`язання, зменшити суму штрафних санкцій на 99% відсотків.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас вказані норми законодавства не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 та від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою ст. 231 Господарського кодексу України.

При цьому, щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що прострочення відбулося не звини останнього, відповідачем вжито усіх можливих заходів для належного виконання зобов`язань за договором, а саме: своєчасно - 28.10.2024 поставив позивачу весь наявний у нього товар; несвоєчасна поставка частини товару була спричинена недоотриманням його від виробника; в свою чергу останній повідомив, що причиною затримки стало суттєве пошкодження виробничих потужностей внаслідок ракетного обстрілу 29.06.2024, надавши відповідні підтверджуючі документи, а отримавши решту товару 21.11.2024, відповідач одразу поставив його позивачу.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання та вжиття останнім заходів до їх виконання, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру нарахованої позивачем пені та штрафу до 50% відсотків, а саме: 8 771,25 грн - пені та 219 280,89 грн - штрафу.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача частково.

При цьому, суд повідомляє, що судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення штрафу та пені, а зменшення судом їх розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гермес Трейдінг" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, офіс 5, ідентифікаційний код 42113176) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" (03049, м. Київ, вул. Уманська, буд. 8, ідентифікаційний код 41022900) пеню у розмірі 8 771 грн 25 коп., штраф у розмірі 219 280 грн 89 коп. та судовий збір у розмірі 5 473 грн 25 коп.

3. В іншій частині вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.06.2025.

Суддя Л. Г. Пукшин