Ухвала від 20.05.2025 по справі 947/14582/25

Номер провадження: 11-сс/813/950/25

Справа № 947/14582/25 1-кс/947/6201/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.05.2025 року відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бондурівка Чечельницького району Вінницької області Одеської області, з вищою освітою, одруженого, неповнолітніх дітей не має, обіймає виборчу посаду Слобідського селищного голови Подільського району Одеської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України в рамках кримінального провадження № 12025160000000275 від 19.03.2025 року,-

установив

Зміст оскарженого судового рішення

Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27.06.2025 року, з визначенням розміру застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1514 000 (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та за результатами її розгляду просить постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою або визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник підозрюваного доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики, на які посилається слідчий у клопотанні не доведені; оскаржувана ухвала не містить в собі обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого або альтернативного запобіжного заходу.

Крім того звертає увагу, що ОСОБА_8 є пенсіонером, має дружину, дітей та внуків, що вказує на міцність соціальних зв`язків, раніше не судимий, ані до кримінально, ані до адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, майновий стан підозрюваного не відповідає тому, що зазначено у клопотанні слідчого.

Також захисник зазначає, що підозрюваний «переніс» інфаркт, має незадовільний стан здоров`я.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити; прокурора,який заперечувавпроти їїзадоволення, дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.

Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з приписом п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025160000000275 від 19.03.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_8 інкримінується вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 26.11.2020 ОСОБА_8 обрано Слобідським селищним головою. Відповідно до рішення Слобідської селищної ради Кодимського району Одеської області № 2-VIII від 18.11.2020 ОСОБА_8 приступив до виконання повноважень Слобідської сільської ради Кодимського району Одеської області (наразі Подільського району Одеської області (далі у тексті селищний голова).

Наприкінці січня 2025 року представник ТОВ «БЕСТ ФЬЮЕЛ» ОСОБА_10 прибув до приміщення Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області з метою отримання в користування земельної ділянки для розміщення автомобільної газової заправної станції.

Селищна рада розташована за адресою: Одеська область, Подільський район, селище Слобідка, вул. Незалежності 2.

У приміщенні селищної ради ОСОБА_10 познайомився із селищним головою ОСОБА_8 та передав йому звернення ТОВ «БЕСТ ФЬЮЕЛ» про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

ОСОБА_8 повідомив йому, що такі рішення приймає виконавчий комітет Слобідської селищної ради, які він підписує як голова.

Виконавчий комітет Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області 24.01.2025 прийняв рішення «Про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (розміщення автомобільної газової заправної станції)» № 04, яким надано дозвіл ТОВ «БЕСТ ФЬЮЕЛ» на виготовлення та погодження паспорту прив`язки тимчасової споруди на земельній ділянці в межах селища Слобідка.

ОСОБА_10 , на виконання домовленостей із ОСОБА_8 , 10.03.2025 року прибув до селищної ради. В салоні автомобіля марки «TOYOTA RAV4» д/н НОМЕР_1 , припаркованого біля селищної ради, ОСОБА_8 одержав від ОСОБА_10 проєкт паспорту прив`язки та обговорив порядок його подальшого погодження.

Також, під час зустрічі ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_10 , що позитивне рішення виконавчого комітету може бути прийнято виключно за умови надання йому неправомірної вигоди у розмірі 2500 доларів США.

ОСОБА_10 , вимушено погодився на протиправну вимогу ОСОБА_8 , оскільки розумів, що іншим чином отримати дозвіл на розміщення об`єкту для здійснення підприємницької діяльності може не отримати.

Через допущену технічну помилку в кадастровому номері земельної ділянки у рішенні Виконавчого комітет Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області від 24.01.2025 № 04, ОСОБА_8 видав нове рішення за тими ж реквізитами.

ОСОБА_10 , на виконання домовленостей із ОСОБА_8 , 02.04.2025 року об 11 год. повторно прибув до селищної ради та в салоні того ж автомобіля, припаркованого біля селищної ради, передав йому новий примірник паспорту прив`язки та частину обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 1000 дол. США, що станом на вказану дату складало 41320 гривень.

У подальшому, ОСОБА_10 , 30.04.2025 року об 11 год. прибув до селищної ради, де в салоні того ж автомобіля, припаркованого біля селищної ради, передав ОСОБА_8 другу частину неправомірної вигоди у розмірі 1500 доларів США, що станом на вказану дату складало 62280 гривень.

Після отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_8 передав ОСОБА_10 рішення Виконавчого комітету Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області «Про погодження паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (розміщення автомобільної газової заправної станції)» від 18.04.2025 № 32, другий примірник паспорту прив`язки тимчасової споруди від 18.04.2025, реєстраційний № 02-071/2025.

У вказаний спосіб ОСОБА_8 одержав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду в сумі 2500 доларів США, що складає 103600 грн., за прийняття рішення про погодження паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ТОВ «БЕСТ ФЬЮЕЛ».

За вищевикладених обставин, 01.05.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.368 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження, дослідженими слідчим суддею та стороною захисту не оскаржується.

Крім того, вирішуючи питання про обґрунтованість підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

На підставі зазначеного, апеляційний суд вважає, що надані слідчим та прокурором докази, які долучені до клопотання, доводять на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді в цій частині.

Колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про те, що дії, у ймовірному вчиненні яких наразі підозрюється ОСОБА_8 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 України, тобто є кримінально- карними. Тому немає підстав для висновків, що такі дії не можуть становити жодного злочину. Водночас, описана у клопотанні слідчого та повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказують на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з відповідним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст.368 КК України, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Не погоджуючись із доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Апеляційний судпогоджується здоводами клопотанняслідчого тависновками слідчогосудді стосовноіснування ризиківпередбачених ст.177КПК України,а саме,що підозрюваний ОСОБА_8 може здійснитиспроби переховуватисьвід органівдосудового розслідуваннята судуз метоюуникнення покарання,незаконного впливуна свідків,експертів укримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги про те, що жодний ризик передбачений ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений, оскільки підозрюваному ОСОБА_8 не має сенсу переховуватись від органів слідства, так як він є пенсіонером, на його утриманні перебуває дружина, він не має закордонного паспорту, та він має незадовільний стан здоров`я, колегія суддів встановила наступне.

Наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі та усвідомлюючи передбачене законодавством за вчинення інкримінованого йому кримінальне правопорушення покарання,може переховуватисявідорганів досудового слідства та суду. Так, з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, а саме впроваджені відносно посадових осіб органів місцевого самоврядування, на що звертала увагу сторона захисту, не виключають такої можливості.

Окрім того, на підставі згідно рішення Слобідської селищної ради Кодимського району Одеської області № 2-VIII від 18.11.2020 року ОСОБА_8 приступив до виконання повноважень селищного голови Слобідської сільської ради Кодимського району Одеської області. Разом з тим, інкримінована підозрюваному діяльність прямо суперечить покладеним на нього посадовим обов`язкам селищного голови.

Таким чином,зазначений ризикпереховування відорганів досудовогорозслідування тасуду,підвищений специфікоюінкримінованого злочину,при цьомуслідчим суддею враховано що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину та у разі визнання його винним за ч.3 ст.368 КК України до нього неможливе буде застосування звільнення від реального відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Наявність міцних соціальних зв`язків суттєво не знижують встановлений ризик.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_8 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв`язків, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Так, слідчий суддя врахував, що підозрюваний був затриманий та повідомлений про підозру 01.05.2025 року, тобто досудове розслідування даного кримінального провадження перебуває на його початковому етапі, а тому у сторони обвинувачення ймовірно існує об`єктивна необхідність у відшуканні речей та документів, які можуть мати доказове значення для даного кримінального провадження та які станом на теперішній час органом досудового розслідування встановлені не були. З огляду на що, слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку, що ризик знищення, сховання або перетворення речей та документів наразі є актуальним (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Окрім того, слідчим суддею враховано те, що ОСОБА_8 є селищним головою Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області та може вжити заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, зважаючи на численні особисті, ділові та інші зв`язки з представниками правоохоронних органів, суб`єктами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування.

Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність обґрунтованої підозри та ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, ризиків незаконного впливу на свідків та можливого знищення доказів, а також особи підозрюваного, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваному ОСОБА_8 іншого більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.

В зв`язку з наведеним апеляційний вважає застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправданим, а доводи сторони захисту в цій частині необґрунтованими, оскільки підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_8 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.

Щодо доводів апеляційної скарги про непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави, апеляційний суд вважає частково обґрунтованими.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Задовольняючи частково клопотання слідчого, слідчий суддя виходив з того, що у клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просив у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі 660 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Апеляційний суд вважає, що оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого з використанням службового становища, розмір неправомірно отриманої вигоди, а також майновий стан підозрюваного, у зв`язку з чим встановлені обставини слугують такими виключними випадками, які на підставі вищевикладених вимог ч. 5 ст. 182 КПК України дозволяють при визначені застави вийти за межі її розміру, передбаченому законом для осіб, підозрюваних у вчинені тяжких злочинів.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому судом зазначено, що при встановленні суми застави, яка перевищує платоспроможність обвинуваченого, слід враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, а також його професійне становище. Розмір застави, встановлений виключно з урахуванням майнового стану підозрюваного, не є достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Крім того, слідчим суддею враховано дані про майновий стан підозрюваного, а саме наявність у нього в володінні земельних ділянок, житлового будинку та доходу.

Слідчий суддя, враховуючи викладені обставини, прийшов до висновку, що відносно підозрюваного є доцільним застосування запобіжного заходу з призначенням застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1514000 гривень, яка зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника про те, що слідчий суддя, порушивши вимоги діючого КПК України, не надав оцінки всім обставинам справи та не розглянув можливість застосування застави в меншому розмірі, апеляційний суд вважає їх частково обґрунтованими, адже, застосувавши запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного, слідчий суддя, встановивши наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не в повній мірі врахував дані про особу ОСОБА_8 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є пенсіонером, його дохід становлять заробітна плата, пенсія, орендна плата та благодійна допомога, які за 2024 рік становили 640000 гривень.

Так, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

Як встановлено вище, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зважаючи на тяжкість та характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , обставини кримінального правопорушення, розмір неправомірно отриманої вигоди, дані про його особу, беручи до уваги ймовірне збагачення за рахунок можливого вчинення злочину, тому апеляційний суд вважає, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання.

При цьому, на переконання апеляційного суду, щодо підозрюваного ОСОБА_8 можливо застосувати альтернативний захід у виді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для запобігання встановленим ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно доп.2ч.3ст.407КПК Україниза наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна ухвалуслідчого судді,суд апеляційноїінстанції маєправо скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Пункт 2ч.1ст.409КПК Українипередбачає,що підставоюдля скасуванняабо змінисудового рішенняпри розглядісправи всуді апеляційноїінстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.05.2025 року, відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025160000000275 від 19.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000275 від 19.03.2025 року відносно ОСОБА_8 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27.06.2025 року включно.

Визначити розмір застави - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA308201720355299001001086720, код отримувача (ЄДРПОУ) - 42268321, банк отримувача ДКСУ м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, з призначенням платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_8 , згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 20.05.2025 року по справі № 947/14582/25 (судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).

У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , строком до 27.06.2025 року включно наступні обов`язки: прибувати до слідчого у кримінальному провадженні із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_8 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 у виді тримання під вартою становить до 27.06.2025 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4