Рішення від 12.06.2025 по справі 287/2387/24

Справа № 287/2387/24

провадження 2/287/472/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2025 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді: Русина М.Г.,

за участю

секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

представника позивача Зарицького М.А.

(в режимі відеоконференції)

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Олевської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка через свого представника звернулась до суду з позовомпро визнання права власності на спадкове майно зазначивши, що вона є спадкоємцем прав і обов`язків ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та до майна якої Олевською державною нотаріальною конторою заведено відповідну спадкову справу. Інші спадкоємці відсутні. До складу спадщини входить право на земельну частку (пай), розміром 2,73 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться на території колишньої Хочинської сільської ради Олевського району Житомирської області (на даний час територія Олевської міської ради Коростенського району Житомирської області). У листопаді 2024 року позивач через свого представника звернулась до Олевської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну частку (пай). Проте, 13 листопада 2024 року, розглянувши таку заяву, додані до неї документи, а також матеріали вищевказаної спадкової справи, завідуючий Олевської державної нотаріальної контори, державний нотаріус ОСОБА_4 відмовив у вчиненні нотаріальної дії шляхом винесення відповідної постанови. Така постанова мотивована тим, що заявником не було подано сертифікату на право на земельну частку (пай). Інших підстав які перешкоджають позивачу здійснити право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , державний нотаріус не зазначив. Разом з тим у Позивача відсутній сертифікат, який посвідчував право ОСОБА_3 на зазначену земельну частку (пай), а діюче законодавство не передбачає можливості повторного оформлення такого сертифікату, у тому числі шляхом видачі його дублікату.

Тому вона просить визнати за нею право власності на земельну частку (пай), розміром 2,73 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності КСП «Хочинське» Хочинської сільської ради Олевського району Житомирської області та знаходиться на території Олевської міської ради Коростенського району Житомирської області (раніше територія Хочинської сільської ради Олевського району Житомирської області), вартістю 3 140 грн, що згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0280037 від 10.12.1997, виданого на підставі розпорядження голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 29.09.1997 №185, належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також представник позивача клопотав про витребування у Олевської державної нотаріальної контори копію спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю у вказаній цивільній справі Русина М.Г.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

До суду надійшла належним чином завірена копія матеріалів спадкової справи № 27/2015, заведена до майна померлої ОСОБА_3 , яка помела ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.03.2025 року на адресу суду від представника відповідача Кравченка А.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до пункту 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та вдачі їм державних актів на право власності на землю. Зі змісту позовної заяви вбачається, що померла ОСОБА_3 мала право на земельний пай в розмірі 2,73 умовних кадастрових гектарів, а не саму земельну ділянку, яка їй у власність в натурі виділена не була. Таким чином, на дату відкриття спадщини, право ОСОБА_3 на частку (пай), було припинене.

Ухвалою суду підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

Під час проведення судового засідання представник позивача адвокат Зарицький М.А. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задоволити.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Від представника відповідача Олевської міської ради Житомирської області Кравченка А.О. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши учасників та дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне :

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ( а.с.17).

Після смерті ОСОБА_3 , державним нотаріусом Лугиною О.І. була заведена спадкова справа № 27/2015, відповідно до якої: 15.11.2010 було складено заповіт, згідно з яким все своє майно, де б воно не було із чого не складалось і взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_5 (а.с. 61-75).

Відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала шлюб з ОСОБА_6 та отримала прізвище після одруження " ОСОБА_7 ", про що в книзі реєстрації актів про одруження 16.11.2003 зроблено запис за № 99 (а.с. 13).

20.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Олевської державної нотаріальної контори про прийняття спадкового майна за заповітом (а.а. 62).

26.01.2015 року ОСОБА_8 подав заяву про відмову від спадкового майна, яке залишилось після смерті його матері ОСОБА_3 на користь своєї дочки ОСОБА_1 (а.с. 66).

14.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до Олевської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої баби ОСОБА_3 . Факт прийняття спадщини в шестимісячний термін перевірено (а.с. 73).

13.11.2024 завідуючим Олевською державною нотаріальною конторою Лугина О.І. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщинуна земельну частку (пай) в КСП "Хочинське", на території Хочинської сільської ради Коростенського району, після смерті баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для прийняття такого рішення указано відсутність правовстановлюючого документа, а саме сертифіката на право власності на земельну частку (пай) (а.с. 75).

Відповідно до листа Відділу № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 10.09.2024 № 3287/35-24, ОСОБА_3 за її життя було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0280037 від 10.12.1997, на підставі розпорядження голови Олевської РДА від 29.09.1997 №185, яке є складовою документації по паюванню земель, переданих у колективну власність КСП «Хочинське» Хочинської сільської ради Олевського району Житомирської області. Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0280037 станом на 01.01.2013 не видавався (а.с. 18-19).

Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) становила 2,73. Вартість земельної частки (паю) становила 3140 грн.

Згідно книги записів реєстрації державних актів на право на земельну частку (пай), що видаються Олевською райдержадміністрацією на території Хочинської сільської ради Олевського району Житомирської області, ОСОБА_3 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0280037 за № 183 від 10.12.1997 року згідно розпорядження голови Олевської РДА від 29.09.1997 року № 185.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 при житті отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), який є основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), тому вона є такою, що при житті набула право власності на земельну частку (пай), однак не оформила її документально.

Стаття 1225 ЦК України передбачає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У відповідності до п. г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Звернувшись до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) вона отримали відмову, оскільки не було подано сертифікату на право на земельну частку (пай).

За таких обставин відсутня можливість оформлення позивачами свого права на спадкове майно в позасудовому порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі і на земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України та частини другої статті 1 Земельного кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).

За вимогами ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Якщо спадкодавець за життя не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Спір у справі виник внаслідок того, що нотаріус відмовив спадкоємцям оформити спадщину і видати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, приватизацію якої не встиг провести спадкодавець.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до абзацу 2 п.1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

У пункті 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказано, що правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку розпочав за життя спадкодавець та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.

Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України, оформлення речових прав на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», потрібно враховувати вимогу, щодо виконання спадкодавцем за життя активних дій та вимог законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також неможливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за собою права власності на землю у зв`язку зі смертю, а тому така земельна ділянка входить до складу спадкового майна.

Системний аналіз вищевикладеного вказує на те, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства України, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати такої приватизації. Оскільки право власності в особи спадкодавця ще не виникло, вищезазначене унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті баби ОСОБА_3 , яка в свою чергу прийняла спадщину, то вважається, що позивач набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_3 , на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України.

Наведені обставини у їх системному зв`язку вказують на те, що позивач набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали її бабі та до складу спадщини також увійшло право на земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, ст. 1218-1220, 1225 ЦК України,суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ,представник позивача ОСОБА_2 ,до Олевськоїміської радипро визнанняправа власностіна спадковемайно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну частку (пай), розміром 2,73 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності КСП «Хочинське» Хочинської сільської ради Олевського району Житомирської області та знаходиться на території Олевської міської ради Коростенського району Житомирської області (раніше територія Хочинської сільської ради Олевського району Житомирської області), вартістю 3 140 грн, що згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0280037 від 10.12.1997, виданого на підставі розпорядження голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 29.09.1997 №185, належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 22.01.2008 Рожищенським РВ УМВС України в Волинській області, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: Зарицький Максим Аркадійович, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач Олевська міська рада, адреса: 11001, м. Олевськ, вул. Володимирська, буд. 2, Коростенського району, Житомирської області, ЄДРПОУ 04343470.

Суддя: М. Г. Русин