Постанова

від 22.06.2011 по справі 2а/0270/2391/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ А ДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2391/11

Вінницький окружний ад міністративний суд в складі

Головуючого судді Дончика Віталія Володимировича,

при секретарі судового зас ідання: Павліченко А.В.,

за участю:представника поз ивача -Баранюка І. Г.,предс тавника відповідача -ОСОБА _2,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні адміністр ативну справу за позовом Хмі льницької об' єднаної держа вної податкової інспекції Ві нницької області (далі - Хмі льницька ОДПІ) до Фермерсько го господарства “Фаворит ВГВ ” (далі - ФГ “Фаворит ВГВ”), тр етя особа на стороні відпові дача Закрите акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі - ЗАТ КБ “ ПриватБанк”) про визнання до говору купівлі-продажу недій сним та стягнення майна

в с т а н о в и в :

У жовтні 2009 року Хмільн ицька ОДПІ звернулась в суд з позовом до ФГ «Фаворит ВГВ», В АТ "Племзавод "Україна", третя особа на стороні відповідача ЗАТ КБ «ПриватБанк»про визн ання договору купівлі-продаж у недійсним та стягнення май на.

Позов мотивовано тим, що поз ивачем було проведено планов у документальну перевірку ФГ «Фавор ВГВ», під час якої вияв лено, що між ЗАТ КБ «ПриватБа нк»який діяв від імені ВАТ Пл емзавод «Україна»та ФГ «Фаво рит ВГВ»було укладено догові р купівлі-продажу віт 22.11.2006 року на суму 200 000 грн. Відповідно до вказаного договору ВАТ Племз авод «Україна»продало ФГ «Фа ворит ВГВ»майно на загальну суму 200 000 грн., що підтверджуєть ся Актом прийому-передачі ві д 23.11.2006 року.

На думку Хмільницької ОДПІ даний договір купівлі-прода жу укладений з метою, що завід омо суперечить інтересам дер жави і суспільства, оскільки згідно кредитного договору № 11/05-739 ВАТ Племзавод «Україна» отримало кредит від ЗАТ КБ «П риватБанк»в сумі 500 000 грн., в сво ю чергу ВАТ Племзавод «Украї на»за договором застави авто транспорту від 25.11.2005 року надав в заставу банку транспорт в к ількості 18 одиниць. Через навм исне невиконання кредитного договору ВАТ Племзавод «Укр аїна», ЗАТ КБ «ПриватБанк»бу ло продано заставне майно ФГ «Фавор ВГВ»за «смішною»ціно ю. Крім того, вказували, що у ві дповідачів один керівник О СОБА_2, який є також засновни ком ФГ "Фаворіт ВГВ".

Враховуючи викладене, пози вач вважає, що ВАТ Племзавод « Україна»та ФГ «Фавор ВГВ»як сторони в правочинні, уклали угоду з метою, що завідомо суп еречить інтересам держави, т обто порушує основні принцип и суспільного ладу, що є підст авою для визнання договору н едійсним у відповідності до вимог статті 207 Господарськог о Кодексу України (далі - ГК Ук раїни) із застосуванням насл ідків, передбачених статтею 208 ГК України, а саме - стягнут и з ФГ «Фавор ВГВ»на користь д ержави отримане ним по догов ору купівлі-продажу.

За таких підстав, позивач вв ажає, що договір купівлі-прод ажу від 22.11.2006 року, відповідачам и укладений з метою, яка завід омо суперечить інтересам дер жави або суспільства.

Ухвалою суду від 22.06.2011 року пр овадження у справі в частині позовних вимог Хмільницької ОДПІ Вінницької області до В АТ "Племзавод "Україна", - закри то.

В судовому засіданні предс тавник позивача підтримав по зовні вимоги та просив суд за довольнити позов, посилаючис ь на обставини викладені в по зовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, аргументуючи наведе ним у письмових запереченнях , окремо суду пояснивши, що ЗАТ КБ «ПриватБанк», який володі в заставним майном ВАТ Племз аводу «Україна», у зв' язку з непогашенням останнім креди ту, реалізував заставне майн о, а ФГ «Фавор ВГВ»придбало да не майно та провело розрахун ок за нього, що підтверджуєть ся платіжними дорученнями на загальну суму 438445,81 грн., тобто, в иконало свої договірні зобов ' язання перед продавцем.

ФГ «Фавор ВГВ»придбало май но для вироблення сільського сподарської продукції, і на д аний час підприємство являєт ься роботодавцем і належним платником податків, а тому пр осить суд відмовити в задово ленні позову.

Представник третьої особи , яка не заявляє самостійних в имог на предмет спору на стор оні відповідача, у судове зас ідання не з' явився з невідо мих суду причин, проте про дат у, час та місце розгляду справ и був повідомлений завчасно та належним чином, про що свід чать повідомлення про вручен ня поштового відправлення (а .с. 125, 133) та акт не вручення судов ої повістки - у зв' язку з ві дмовою отримання, що містять ся в матеріалах справи (а.с.140-142). Заперечень на позовну заяву та заяв-клопотань щодо немож ливості розгляду справи за ї хньої відсутності чи відклад ення розгляду справи, в зв' я зку із неможливістю прибуття в судове засідання, до суду не надходило.

Дослідивши матеріали спра ви, вислухавши пояснення пре дставників позивача та відпо відача, оцінивши докази в їх с укупності, суд приходить до в исновку, що позов задоволенн ю не підлягає, з огляду на наст упне.

Судом встановлено, що згідн о Реєстраційної заяви ВАТ Пл емзавод «Україна»04.04.1997 року за реєстроване Літинською райо нною державною адміністраці єю платником податку на дода ну вартість (а.с. 8).

Згідно довідки з Єдиного де ржавного реєстру юридичних о сіб та фізичних осіб-підприє мців станом на 25.11.2009 року ВАТ Пл емзавод «Україна»зареєстро ване Літинською районною де ржавною адміністрацію у Вінн ицькій області, 23.02.2009 року внесе но запис №15 про наявність судо вого рішення про визнання юр идичної особи банкрутом і ві дкриття ліквідаційної проце дури (а.с. 54-58).

Так, згідно ухвали Господар ського суду Вінницької облас ті від 05.10.2010 року по справі №5/48-09 « про визнання банкрутом ВАТ п лемзавод «Україна»(код ЄДРПО У 00846197)»- товариство ліквідован е.

Фермерське господарство « Фавор ВГВ»згідно Свідоцтва п ро державну реєстрацію юриди чної особи серії А00 № 160469 зареєс троване 16.08.2005 року Літинською р айонною державною адміністр ацією Вінницької області, мі сце знаходження: вул. Радянсь ка, 71-А/4, Літинський район, Вінн ицька область, код 33618995 (зворотн ій бік а.с 9).

Згідно довідки від 22.08.2005 року за № 2223/19-11 ФГ «Фавор ВГВ»взяте н а облік, як платник податків 22 .08.2005 року за № 261 у Літинському ві дділенні Хмільницької ОДПІ ( а.с 9).

Судом з' ясовано, що 24 листо пада 2005 року між ЗАТ КБ «Приват Банк»та ВАТ Племзавод «Украї на»укладено кредитний догов ір № 11/05-739 про надання кредиту у розмірі 500 000 грн. (а.с. 18-20).

Крім того, ЗАТ КБ «ПриватБан к»укладено з ВАТ Племзавод « Україна»договір застави авт отранспорту від 25 листопада 20 05 року, посвідчений приватним нотаріусом Літинського райо нного нотаріального округу ОСОБА_4 25 листопада 2005 року з а реєстром № 1158 та правочин № 1 д о даного договору від від 23 сі чня 2006 року посвідченого держ авним нотаріусом Літинської державної нотаріальної конт ори Гуменюк Н.П. та зареєс трованого в реєстрі за № 170, в си лу якого, на виконання кредит ного договору від 24.11.2005 року № 11/0 5-739 ВАТ Племзавод «Україна»на дано в заставу ЗАТ КБ «Приват Банк»майно загальною застав ною вартістю 183 687 грн. (а.с. 21-25).

Пунктом 1.3 кредитного догов ору № 11/05-739 встановлено термін п овернення кредиту позичальн иком - 16 листопада 2006 року, про те, ВАТ «Племзавод «Україна» не виконало умови кредитного договору, у зв' язку з чим кре дитор вчинив дії щодо реаліз ації заставного майна (а.с 18).

Так, 22 листопада 2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», від імені ВАТ Племзавод «Україна»укладен о з ФГ «Фвор ВГВ»договір купі влі-продажу майна - у тому чи слі транспорту, який належит ь продавцю на підставі догов ору застави транспорту від 25 л истопада 2005 року посвідчений, приватним нотаріусом Літинс ького районного нотаріально го округу ОСОБА_4 25 листопа да 2005 року за реєстром № 1158 (а.с. 26) т а правочин № 1 до даного догово ру від 23 січня 2006 року посвідче ного державним нотаріусом Лі тинської державної нотаріал ьної контори Гуменюк Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 170 (а.с. 24-25). За даним договоро м купівлі-продажу покупець з обов' язується сплатити за м айно 200 000 грн. Кошти сплачені за майно йдуть на погашення зоб ов' язань ВАТ Племзавод «Укр аїна»перед ЗАТ КБ «Приват Ба нк»по кредитному договору № 11/05-739 від 24 листопада 2005 року та 01/0 6-020 від 23 січня 2006 року.

Відповідно до акту прийому -передачі від 23 листопада 2006 ро ку та платіжного доручення № 238 від 24.11.2006 року умови договору сторонами були виконані (а.с. 2 7).

Згідно статті 19 Конституці ї України правовий порядок в Україні ґрунтується на заса дах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роби ти те, що не передбачено закон одавством. Органи державної влади та органи місцевого са моврядування, їх посадові ос оби зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважен ь та у спосіб, що передбачені К онституцією та законами Укра їни.

Статус державної податков ої служби в Україні, її функц ії та правові основи діяльно сті визначені Законом Україн и "Про державну податкову слу жбу в Україні" (в редакції чинн ій на момент звернення до суд у). Як випливає зі статті 2 Зако ну України "Про державну пода ткову службу в Україні" завда ннями органів державної пода ткової служби, зокрема, є здій снення контролю за додержанн ям податкового законодавств а, правильністю обчислення, п овнотою і своєчасністю сплат и до бюджетів, державних ціль ових фондів податків і зборі в (обов'язкових платежів), а та кож неподаткових доходів, ус тановлених законодавством. В ідповідно до п. 11 ст. 10 Закону Ук раїни "Про державну податков у службу в Україні" державні п одаткові інспекції в района х, містах без районного поді лу, районах у містах, міжрай онні та об'єднані державні п одаткові інспекції виконую ть такі функції: подають до с удів позови до підприємств, у станов, організацій та грома дян про визнання угод недій сними і стягнення в доход де ржави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших в ипадках - коштів, одержаних бе з установлених законом підст ав, а також про стягнення забо ргованості перед бюджетом і державними цільовими фонда ми за рахунок їх майна. Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону випливає, що на відпов ідні органи державної податк ової служби покладено функці ї щодо подачі до судів позові в про визнання угод недійсни ми і стягнення в дохід держав и коштів, одержаних за такими угодами у разі порушення сто ронами таких угод податковог о законодавства.

Згідно статті 207 Господарсь кого Кодексу України господа рське зобов'язання, що не відп овідає вимогам закону, або вч инено з метою, яка завідомо су перечить інтересам держави і суспільства, або укладено уч асниками господарських відн осин з порушенням хоча б одни м з них господарської компет енції (спеціальної правосуб' єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відпові дного органу державної влади визнано судом недійсним пов ністю або в частині. Недійсно ю може бути визнано також нік чемну умову господарського з обов'язання, яка самостійно а бо в поєднанні з іншими умова ми зобов'язання порушує прав а та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікч емними визнаються, зокрема, т акі умови типових договорів і договорів приєднання, що: ви ключають або обмежують відпо відальність виробника проду кції, виконавця робіт (послуг ) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних о бов'язків; допускають одност оронню відмову від зобов'яза ння з боку виконавця або одно сторонню зміну виконавцем йо го умов; вимагають від одержу вача товару (послуги) сплати н епропорційно великого розмі ру санкцій у разі відмови йог о від договору і не встановлю ють аналогічної санкції для виконавця.

Відповідно до статті 173 ГК Ук раїни господарським визнає ться зобов'язання, що виника є між суб'єктом господарюва ння та іншим учасником (учасн иками) відносин у сфері госпо дарювання з підстав, передба чених цим Кодексом, в силу я кого один суб'єкт (зобов'язан а сторона, у тому числі борж ник) зобов'язаний вчинити пе вну дію господарського чи у правлінсько-господарського характеру на користь іншог о суб'єкта (виконати роботу, п ередати майно, сплатити г роші, надати інформацію тощ о), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнен а сторона, у тому числі креди тор) має право вимагати від зо бов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видам и господарських зобов'язань є майново-господарські зобов 'язання та організаційно-гос подарські зобов'язання.

Згідно статті 175 ГК України м айново-господарськими визна ються цивільно-правові зобов 'язання, що виникають між уча сниками господарських відн осин при здійсненні господа рської діяльності, в силу яки х зобов'язана сторона повинн а вчинити певну господарську дію на користь другої сторо ни або утриматися від певно ї дії, а управнена сторона ма є право вимагати від зобов'яз аної сторони виконання її об ов'язку. Майнові зобов'язання , які виникають між учасникам и господарських відносин, ре гулюються Цивільним кодекс ом України з урахуванням осо бливостей, передбачених Госп одарським Кодексом.

Майново-господарські зобо в'язання, які виникають між су б'єктами господарювання або між суб'єктами господарюванн я і не господарюючими суб'єкт ами - юридичними особами на пі дставі господарських догово рів, є господарсько-договірн ими зобов'язаннями. При уклад енні господарських договорі в сторони можуть визначати з міст договору на основі: віль ного волевиявлення, коли сто рони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать за конодавству; примірного дого вору, рекомендованого органо м управління суб'єктам госпо дарювання для використання п ри укладенні ними договорів, коли сторони мають право за в заємною згодою змінювати окр емі умови, передбачені примі рним договором, або доповнюв ати його зміст; типового дого вору, затвердженого Кабінето м Міністрів України, чи у випа дках, передбачених законом, і ншим органом державної влади , коли сторони не можуть відс тупати від змісту типового д оговору, але мають право конк ретизувати його умови; догов ору приєднання, запропонован ого однією стороною для інши х можливих суб'єктів, коли ці с уб'єкти у разі вступу в догові р не мають права наполягати н а зміні його змісту. Господар ські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особл ивостей, передбачених ГК Укр аїни, іншими нормативно-прав овими актами щодо окремих ви дів договорів (стаття 179 ГК Укр аїни).

Згідно статті 181 ГК України г осподарський договір за зага льним правилом викладається у формі єдиного документа, п ідписаного сторонами та скр іпленого печатками.

Відповідно до статті 202 Циві льного Кодексу (далі - ЦК Укр аїни) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних пр ав та обов'язків.

Відповідно до статті 215 ЦК Ук раїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами пе ршою - третьою, п'ятою та шост ою статті 203 ЦК України.

Так, загальними вимогами, до держання яких є необхідним д ля чинності правочину є те, що зміст правочину не може суп еречити ЦК України, іншим акт ам цивільного законодавств а, а також моральним засад ам суспільства; особа, яка вч иняє правочин, повинна мати н еобхідний обсяг цивільної ді єздатності; волевиявлення у часника правочину має бути вільним і відповідати його в нутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усин овлювачами), не може суперечи ти правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх ч и непрацездатних дітей.

З огляду на вищевикладене, Ц К України містить загальні п равила про недійсні правочин и - правочини, які не створюю ть тих наслідків, на які вони н аправлені, при цьому поділяє їх на два види: нікчемні та ос порювані, принципова відмінн ість між якими полягає в тому , що нікчемний правочин є неді йсним в силу закону, а оспорюв аний стає недійсним внаслідо к прийняття судового рішення , яке має зворотну силу у часі.

Згідно статті 80 ГК України з міст господарського догово ру становлять умови договору , визначені угодою його сторі н, спрямованою на встановлен ня, зміну або припинення госп одарських зобов'язань, як пог оджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'я зкові умови договору відпов ідно до законодавства. Госпо дарський договір вважаєть ся укладеним, якщо між сторо нами у передбачених законом порядку та формі досягнуто з годи щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визна ні такими за законом чи необх ідні для договорів даного ви ду, а також умови, щодо яких н а вимогу однієї із сторін пов инна бути досягнута згода.

З матеріалів справи судом в становлено, що на момент укла дення договору купівлі-прода жу від 22.11.2006 року ФГ «Фавор ВГВ» було належним чином зареєст рованим суб' єктом господар ювання, укладений договір пе редбачений відповідними нор мами ЦК та ГК України, під час укладення договору сторони н е порушили вимог закону. Пове дінка сторін засвідчила їх в олю до настання відповідних правових наслідків за укладе ним між ними договором, умови якого виконані в повному обс язі.

Крім цього, даний договір бу ло укладено сторонами на умо вах та відповідно до ст.ст. 203, 207 та ст.ст.626-697 Цивільного Кодекс у України та ст.ст.42, 179-188 Господа рського Кодексу України, а са ме: зміст договору (правочину ) не суперечить ЦК України, інш им актам цивільного законода вства, а також моральним заса дам суспільства, особи, які вч иняли правочин, мали необхід ний обсяг цивільної дієздатн ості, волевиявлення учасникі в правочину було вільним і ві дповідали їх внутрішній волі , правочин вчинений у формі, вс тановленій законом, спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним. Договір купівлі-продаж у від 22.11.2006 року, вчинений юриди чними особами, підписаний ос обами, уповноваженими на це ї ї установчими документами, т а скріплений печатками сторі н.

При обґрунтуванні позовни х вимог, позивач просить суд, н а підставі статті 207 ГК Україн и, визнати правочин укладени й між сторонами недійсним із застосуванням наслідків пер едбачених статтею 208 ГК Україн и.

Так, згідно статті Згідно ст атті 207 ГК України господарськ е зобов'язання, що не відповід ає вимогам закону, або вчинен о з метою, яка завідомо супере чить інтересам держави і сус пільства, або укладено учасн иками господарських відноси н з порушенням хоча б одним з н их господарської компетенці ї (спеціальної правосуб'єктн ості), може бути на вимогу одні єї із сторін, або відповідног о органу державної влади виз нано судом недійсним повніст ю або в частині.

Статтею 208 ГК України встано влено, якщо господарське зоб ов' язання визнано недійсни м як таке, що вчинено з метою, я ка завідомо суперечить інтер есам держави і суспільства, т о за наявності наміру в обох с торін - у разі виконання зоб ов' язання обома сторонами - в доход держави за рішенням с уду стягується все одержане ними за зобов' язанням, а у ра зі виконання зобов' язання о днією стороною з другої стор они стягується в доход держа ви все одержане нею, а також вс е належне з неї першій сторон і на відшкодування одержаног о. У разі наявності наміру лиш е у однієї із сторін усе одерж ане нею повинно бути поверне но другій стороні, а одержане останньою або належне їй на в ідшкодування виконаного стя гується за рішенням суду в до ход держави.

Позивачем не надано доказі в того, що оспорюваний догові р купівлі-продажу укладався сторонами з метою, яка завідо мо суперечить інтересам держ ави і суспільства. Для цього, н еобхідно щоб така мета харак теризувалась суб' єктивним наміром сторін (чи однієї) пор ушити вимоги закону, а тому дл я визнання недійсною такої у годи необхідно встановити ви ну сторони у формі умислу. Так ий факт повинен бути підтвер джений компетентним державн им органом і законодавчо виз наченими засобами доказуван ня. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що в они (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або по винні були усвідомлювати пр отиправність угоди, яка ук ладалася, і суперечність її мети інтересам держави та су спільства і прагнули або сві домо допускали настання прот иправних наслідків.

Згідно пункту 7.3 постанови П ленуму Вищого господарськог о суду України №1056 від 25.07.2002 року «Про заходи щодо забезпечен ня однакового і правильного застосування законодавства про податки», доказами спрям ованості умислу суб'єкта осп орюваних угод на приховуванн я від оподаткування прибуткі в та доходів можуть бути, зокр ема, надані податковими орга нами відомості про відсутніс ть підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною т а фактичною адресою, про визн ання недійсними в установлен ому чинним законодавством по рядку установчих (статутних) документів, про неподання по даткової звітності до органі в державної податкової служб и, про скасування державної р еєстрації суб'єкта підприємн ицької діяльності та інше.

Позивачем не надано доказі в, які б свідчили про факти про ведення відповідачами госпо дарських операцій з суб' єкт ами господарювання, які мают ь ознаки фіктивності, по яких установчі документи, свідоц тва про державну реєстрацію, угоди та (або) первинні докуме нти визнано судовими органам и недійсними; інформації, що с відчить про причетність відп овідачів, як платників подат ків, до схем ухилення від опод аткування, здійснення “псевд оекспортних” операцій, незак онного отримання сум ПДВ з бю джету не встановлено; поруше них та таких, що знаходяться в провадженні кримінальних сп рав немає.

Отже, заявлена позивачем ви мога про застосування наслід ків визнання недійсним догов ору купівлі-продажу викладен а без урахування приписів за значених вище норм, а також на лежним чином не обґрунтована , що підтверджується обстави нами, які встановлені судом. В раховуючи викладене, відсутн і підстави для задоволення п озову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодекс у адміністративного судочин ства України суд при вирішен ні справи керується принципо м законності, відповідно до я кого органи державної влади, органи місцевого самоврядув ання, їхні посадові і службов і особи зобов'язані діяти лиш е на підставі, в межах повнова жень та у спосіб, що передбаче ні Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 86 Коде ксу адміністративного судоч инства (далі - КАС) України су д оцінює докази, які є у спра ві, за своїм внутрішнім перек онанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічном у, повному та об'єктивному дос лідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодекс у адміністративного судочин ства України кожна сторона п овинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог и та заперечення, крім випадк ів, встановлених статтею 72 цьо го Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність р ішень, дій чи бездіяльності с уб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування п равомірності свого рішення, дії чи бездіяльності поклад ається на відповідача, якщ о він заперечує проти адмін істративного позову.

Позивач, як суб' єкт владни х повноважень, обов' язку що до доказування не виконав.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справ ах, в яких позивачем є суб' єк т владних повноважень, а відп овідачем - фізична чи юридичн а особа, судові витрати, здійс нені позивачем, з відповідач а не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163 , 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволені позову від мовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної с или в порядку, визначеному ст . 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС Укра їни, апеляційна скарга на пос танову суду першої інстанції подається протягом десяти д нів з дня її проголошення. У ра зі застосування судом частин и третьої статті 160 цього Коде ксу, а також прийняття постан ови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня от римання копії постанови. Якщ о суб'єкта владних повноваже нь у випадках та порядку, пере дбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було п овідомлено про можливість от римання копії постанови суду безпосередньо в суді, то деся тиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду о бчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденно го строку з моменту отриманн я суб'єктом владних повноваж ень повідомлення про можливі сть отримання копії постанов и суду.

Суддя Дончик Віта лій Володимирович