Постанова

від 04.07.2012 по справі 2а-138/09/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 р. Справа № 24251/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Промбудсервіс-Косів» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Промбудсервіс-Косів» до державної податкової інспекції у Косівському районі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

приватне підприємство «Промбудсервіс-Косів» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Косівському районі в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000482301/0/9143, № 0000472301/0/9144. та № 0000492301/0/9142 від 12.07.2007 р.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено,

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції приватне підприємство «Промбудсервіс-Косів» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів(робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).

На підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів у контрагента ПП «Орхідея» при здійснені господарських операцій, за якими ним були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету саме ПП «Орхідея».

Судом першої інстанції не спростовано доводи ПП «Промбудсервіс-Косів», про те, що на момент здійснення господарських операцій обгрунтованість віднесення покупцем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин ПП «Промбудсервіс-Косів»(Покупець) не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 зазначеного вище Закону).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10 зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Тому апелянт вважає, що як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку ПП «Орхідея» (Продавець) (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. А відтак податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на ПП «Промбудсервіс-Косів» (Покупця) при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

У постанові суду зазначено, що посилання представника позивача на те, що МПП «Орхідея» не виключено з ЄДРПОУ суд до уваги не приймає, так як у спірних правовідносинах відповідно до норми юридичне значення має сам факт відсутності у контрагента дійсного свідоцтва платника ПДВ, а отже і права на видачу податкових накладних. На обґрунтування доказів суд у постанові зазначає, що згідно листа Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську статутні документи ПП «Орхідея» відповідно до рішення Артемівського районного суду Луганської області від 05.05.2003 року визнані недійсними з 28.01.2002 року. Рішенням суду також скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Орхідея» та згідно довідки Луганської міської ради за №19970/281-05-113 від 01.11.2004 року його знято з обліку платника податків.

З таким висновком суду апелянт не погоджується, бо воно суперечить вимогам ст. 72 КАС України, щодо доказування тих чи інших обставин справи. Суд не взяв до уваги той факт, що рішенням судової колегії палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області по справі № 2-6091/03 рішення Артемівського районного суду Луганської області від 05.05.2003 року змінено в частині визнання свідоцтва платника ПДВ видану у встановленому порядку МПП «Орхідея» - недійсним та постановлено в цій частині нове рішення про відмову в позові Ленінській міжрайонній податковій інспекції в місті Луганськ про скасування свідоцтва про реєстрацію МПП «Орхідея» платником ПДВ за недоведеністю вимог.

Таким чином Акт № 8327 від 12.05.2004 р. складений комісією Ленінської міжрайонної податкової інспекції в місті Луганську (на підставі рішення Артемівського районного суду міста Луганська) про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 17305119 виданого 21.02.2002 р. МПП «Орхідея» не відповідає вимогам закону, а саме, пункту 33 постанови Кабінету міністрів України № 740 від 25.05.1998 р. «Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності» (чинної на час виникнення правовідносин) та пункту 9,8 підпункту «б» ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Із акту перевірки неможливо дізнатися, які порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» допущено під час проведення ПП «Промбудсервіс-Косів» господарської діяльності. У акті не зазначено на підставі яких фінансових документів перевіряючі дійшли висновку про заниження ПП «Промбудсервіс-Косів» податку на прибуток в сумі 228 086 грн. 00 коп. Суд першої інстанції не спростовуючи доводи позивача (з посиланням на відповідні норми закону), погодився із позицією відповідача

Щодо порушень правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, то у акті перевірки тільки відображено витяги із Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Але не наведено які саме фінансово-господарські операції є предметом порушень зазначеного закону.

Відповідно до пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п. 9.10 ст. 9 вказаного Закону, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку і не відображається в його річній податковій декларації. Згідно з пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством терміни, розмір якої розраховується відповідно до п. 9.10 ст. 9 Закону, є об'єктом оподаткування і включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку.

Тому твердження відповідача про порушення вимог ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», з чим погодився суд, в результаті чого збільшено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 52 059 грн. 38 коп. - є безпідставним, таким що не відповідає вимогам закону.

Враховуючи викладене просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Згідно матеріалів справи, встановлено, що державною податковою інспекцією в Косівському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку діяльності ПП «Промбудсервіс-Косів» за період з 26.12.2005 року по 31.12.2006 року, за результатами якої складено акт за №350/23-1/33909174 від 03.07.2007 року згідно якого позивачем порушено вимоги пп. 7.2.1, 7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 1.2, 1.3, 1.6 ст. 1, п.п. 4.1, 4.2 ст. 4, п.п 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст. 8, пп. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 3.1 ст. 3, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і на підставі вказаного акту державною податковою інспекцією в Косівському районі прийнято податкові повідомлення-рішення за №0000492301/0/9142 від 12.07.2007 року яким донараховано позивачу податок на додану вартість в сумі 182 409,01 грн., за № 000047230 1/0/9144 від 12.07.2007 року яким збільшено податок з доходів фізичних осіб в сумі 51059,38 грн. та за №0000482301/0/9143 від 12.07.2007 року яким донараховано податок на прибуток в сумі 228 086 грн. Крім того судом першої інстанції встановлено, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності на суму 1 094 814,96 грн. у ПП «Орхідея» згідно договору № 45 Б/14 від 01.02.2006 року та згідно даних податкового обліку ПП «Промбудсервіс-Косів» включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість згідно податкових накладних отриманих від ПП «Орхідея».

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно вказав, що згідно п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до пп. 7.2.1. п.7.2 ст. 7 цього ж Закону податкова накладна має містити податковий номер платника податку (продавця та покупця), який згідно п.9.2 ст. 9 даного Закону присвоюється будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість та використовується для справляння цього податку. Реєстрація та відповідно і присвоєний індивідуальний податковий номер діє до дати анулювання реєстрації, яка у відповідності до п.9.8 вище вказаного Закону відбувається і за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

Згідно листа Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську статутні документи ПП «Орхідея» відповідно до рішення Артемівського районного суду Луганської області від 05.05.2003 року визнані недійсними з 28.01.2002 року, цим же рішенням суду також скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Орхідея» та згідно довідки Луганської міської ради за №19970/281-05-113 від 01.11.2004 року його знято з обліку платника податків.

Враховуючи вище викладене суд першої інстанції вважав, що позивачем було порушено вимоги пп. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно якої право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, тому і податок на додану вартість відображений у податкових накладних в сумі 182 409,01 грн. не підлягає включенню до складу податкового кредиту ПП «Промбудсервіс-Косів» у відповідних звітних періодах.

Щодо оскаржуваного рішення за №0000482301/0/9143 від 12.07.2007 року, то судом першої інстанції встановлено, що у ході проведення перевірки правильності нарахування та повноти сплати податку на прибуток ПП «Промбудсервіс-Косів» встановлено, що до складу валових витрат включено витрати з вартості придбаних товарів у ПП «Орхідея» на загальну суму 912 346 грн. Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. Не включається до складу валових витрат згідно пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 даного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що у перевіряємому періоді позивачем завищено валові витрати в результаті чого державною податковою інспекцією в Косівському районі правомірно донараховано податок на прибуток в сумі 228 086 грн.

Також перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб відповідачем встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб з 26.12.2006 року по 31.12.2006 року у розмірі 52 059,38 грн. При цьому суд першої інстанції зазначив, що згідно п.1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Пунктом 4.1. ст. 4 цього Закону встановлено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. А відповідно до пп. 4.2.1 п.4.2 ст. 4 даного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються також і доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Згідно пп 8.1.1., 8.1.2 п.8.1. ст. 8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Оскільки з каси підприємства виплачено директору ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 400 456,76 грн., то на підставі п.п. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 згадано вище Закону у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу. Тому суд першої інстанції вважав, що відповідачем правомірно згідно оскаржуваного рішення за №0000472301/0/9144 від 12.07.2007 року визначено податкове зобов'язання з податок з доходів фізичних осіб в сумі 52 059,38 грн. Крім того за вказані порушення згідно п. 17.1.2 пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача підставно застосовано штрафні санкції.

Проте колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів(робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг). В матеріалах справи наявні податкові накладні, які відповідають за формою чинному законодавству.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою ту обставину, що контрагент позивача - МПП «Орхідея» не виключено з ЄДРПОУ, крім того суд першої інстанції покликався на ту обставину, що згідно листа Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську статутні документи ПП «Орхідея» відповідно до рішення Артемівського районного суду Луганської області від 05.05.2003 року визнані недійсними з 28.01.2002 року і цим же рішенням суду також скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Орхідея» та згідно довідки Луганської міської ради за №19970/281-05-113 від 01.11.2004 року його знято з обліку платника податків. Однак суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що рішенням судової колегії палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області по справі № 2-6091/03 рішення Артемівського районного суду Луганської області від 05.05.2003 року змінено в частині визнання свідоцтва платника ПДВ виданого у встановленому порядку МПП «Орхідея» - недійсним та постановлено в цій частині нове рішення про відмову в позові Ленінській міжрайонній податковій інспекції в місті Луганськ про скасування свідоцтва про реєстрацію МПП «Орхідея» платником ПДВ за недоведеністю вимог.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 зазначеного вище Закону). Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10 зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За таких обставин помилковим є висновок суду першої інстанції та податкового органу про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів у контрагента ПП «Орхідея» при здійснені господарських операцій, за якими ним були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету саме ПП «Орхідея», бо на момент здійснення господарських операцій обгрунтованість віднесення покупцем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, а ПП «Промбудсервіс-Косів», як покупець, не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої. Отже, сама по собі несплата податку ПП «Орхідея» (Продавець) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця, позивача у справі, та суму бюджетного відшкодування. А відтак нараховування податку на додану вартість та накладення штрафних санкцій на ПП «Промбудсервіс-Косів», як покупця, при несплаті цього податку продавцем є безпідставним.

З врахуванням вище встановлених обставин ПП «Промбудсервіс-Косів» підставно включило до складу валових витрат витрати з вартості придбаних товарів у ПП «Орхідея» на загальну суму 912 346 грн., тому помилковим є висновок суду першої інстанції та відповідача про правомірність податкового повідомлення-рішення за №0000482301/0/9143 від 12.07.2007 року.

Крім того, оскільки з каси підприємства виплачено директору ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 400 456,76 грн. на погашення кредиторської заборгованості по господарських операціях з ПП. «Орхідея», то з урахуванням вище викладеного помилковим є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість рішення податкового органу №0000472301/0/9144 від 12.07.2007 року яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 52 059,38 грн.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та порушено норми матеріального і процесуального права, а позовні вимоги - задовольнити. ,

При цьому колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, як то просив апелянт, а спір судом першої інстанції взагалі розглянуто за відсутності акту перевірки за №350/23-1/33909174 від 03.07.2007 року на підставі якого податковим органом приймались спірні податкові повідомлення -рішення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Промбудсервіс-Косів» - задовольнити частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2010 року у справі № 2а-138/08/0970 - скасувати.

Позов приватного підприємства «Промбудсервіс-Косів» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Косівському районі № 0000482301/0/9143, № 0000472301/0/9144, № 0000492301/0/9142 від 12.07.2007 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 09.07.2012 року