Ухвала

від 06.03.2013 по справі 927/91/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.03.13

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47

У Х В А Л А

06 березня 2013р. справа №927/91/13-г

За позовом: Чернігівської міської ради, вул. Магістратська,7, м. Чернігів, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради м. Чернігів, вул.Кирпоноса,9

До відповідача-1: Виконавчого комітету Чернігівської міської ради,

вул. Магістратська,7, м. Чернігів, 14000

До відповідача-2: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»,

проспект Перемоги,33, м. Чернігів

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Чернігівське міське управління юстиції (м. Чернігів, вул. Шевченка, 118) в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, вул. Любецька, 40-а, м. Чернігів

Про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Вовк П.І. начальник юридичного відділу довіреність №3-24/263 від 20.02.13р.

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: ОСОБА_3 адвокат, договір про надання правової допомоги від 30.01.13р.

Від третьої особи (КП ЧМБТІ): Журавкова А.В. юрист довіреність від 25.01.13р.

Від третьої особи (Реєстраційна служба): не з'явився

Від третьої особи (Управління архітектури та містобудування): Гаршин В.М. юрисконсульт довіреність №01-20/776 від 14.09.12р.

Позивачем подано позов про визнання недійсним п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №170 від 01.08.05р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_2 товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С»; визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р. видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10кв.м товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С»; визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 10кв.м по АДРЕСА_2 від 26.08.05р., укладеного між ТОВ «Альфа-С» та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Відповідно до ухвали суду від 18.01.13р. згідно ст. 27 Господарського процесуального кодексу України судом залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» (проспект Перемоги,33, м. Чернігів) та Чернігівське міське управління юстиції (м. Чернігів, вул. Шевченка, 118) в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції (вул. Любецька, 40-а, м. Чернігів).

Від КП Чернігівське МБТІ надійшло пояснення №157 від 30.01.13р., в якому зазначено, що згідно заяви від ТОВ «Альфа-С» від 11.07.05р. за №151 була проведена поточна інвентаризація автостоянки по АДРЕСА_2, 08.07.05р. ТОВ «Альфа-С» була подана заява на ім'я ОСОБА_7 з проханням надати свідоцтво про право власності на вказану автостоянку, що для оформлення свідоцтва про право власності ТОВ «Альфа-С» були надані документи, а саме: витяг з рішення виконкому Чернігівської міськради №3 від 23.01.01р. про надання дозволу на будівництво автостоянки, договір на право тимчасового користування земельною ділянкою від 23.01.01р., акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 16.09.02р., затверджений рішенням міськвиконкому №198 від 18.09.02р., витяг з рішення виконкому Чернігівської міської ради №157 від 18.07.02р. про присвоєння поштової адреси автомобільній стоянці ТОВ «Альфа-С» - АДРЕСА_2, що дане питання було винесено на розгляд комісії виконкому міської ради з питань оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та рішенням виконкому Чернігівської міськради №170 від 01.08.05р. вказане питання було затверджене. Третя особа пояснює, що 03.08.05р. ТОВ «Альфа-С» видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю - автостоянку, будівлю літ.А-1 площею 10,0кв.м та 08.08.05р. видано витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно для відчуження об'єкту. Третя особа повідомляє, що згідно заяви від ОСОБА_1 було проведено державну реєстрацію прав власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.05р. за №3626 на автостоянку: нежитлову будівлю літ.А-1 пл.10,0кв.м по АДРЕСА_2 за покупцем ОСОБА_1 та надано витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за №8316329.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.13р. надав письмові пояснення №291/1 від 14.02.13р., в яких зазначив, що відповідними нормативно-правовими актами, що були чинними на момент видачі свідоцтва серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р. було передбачено, що свідоцтво на об'єкт нерухомого майна оформлюється відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державні реєстрації прав власності на нерухоме майно, бюро технічної інвентаризації в межах визначених адміністративно-територіальних одиниць на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування (ст.30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»), який визначає об'єкт нерухомого майна, що визначений в акті комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, за наявності правовстановлюючого документа на землю, що передбачає можливість будівництва об'єкта нерухомого майна. Позивач вважає, що свідоцтво серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р. не відповідає положенням ст.181, 331 ЦК України, п.1.6, 6.1 Тимчасового положення. Крім того, позивач зазначив, що виникнення права власності на річ, що не є нерухомою, з підстав не передбачених законодавством та має пряму норму Цивільного кодексу України, що позбавляє відповідного суб'єкта на визнання за ним права власності на новостворену річ, є невідповідністю вимогам ст.203,655,656 ЦК України. Позивач зазначає, що позовна вимога щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.08.05р., укладеного між ТОВ «Альфа-С» та СПД ОСОБА_1 є вимога безпосередньо звернена до суду щодо реального захисту порушеного права Чернігівської міської ради як органу місцевого самоврядування, що здійснює свої повноваження в інтересах територіальної громади м. Чернігова та направлена на реальне відновлення порушеного права.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 14.02.13р. надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що твердження позивача про те, що про наявність рішення виконавчого комітету №179 від 01.08.05р. йому стало відомо лише в травні 2012р. спростовується ст.12, 26, 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», договором оренди земельних ділянок, укладеним ФОП ОСОБА_1 з Чернігівською міською радою 14.02.06р. та зареєстрований за №2712. Відповідач-2 зазначає, що з аналізу вказаних норм ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» слідує, що міський голова являється головною посадовою особою територіальної громади, одночасно очолює міську раду і її виконавчий орган, є представником цих органів місцевого самоврядування, підписує їх рішення, тобто Чернігівському міському голові як представнику одночасно Чернігівської міської ради та її виконавчого комітету у серпні 2005р. було відомо про існування оспорюваного по даній справі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, що з договору оренди земельних ділянок, укладеного ФОП ОСОБА_1 з Чернігівською міською радою 14.02.06р. та зареєстрованого за №2712, беззаперечно видно, що Чернігівській міській раді при передачі ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 в оренду для експлуатації автостоянки було відомо про існування останньої ще в грудні 2005р. (п.16 договору), за планом зовнішніх меж вказаної земельної ділянки - додаток №1 до договору оренди, значиться і будівля з приводу права власності на яку і виник спір, у зв'язку з цим відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, та на підставі ст.260, 267 ЦКУ у відзиві заявляється клопотання про його застосування. Крім того, відповідач-2 вважає, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів про порушення вимог законодавства при оформленні виконавчим комітетом Чернігівської міської ради права власності на будівлю автостоянки по АДРЕСА_2, прийнятті відповідного оскаржуваного рішення, а також при укладанні ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Альфа-С» договору купівлі-продажу від 26.08.05р. №3626 на придбання вказаної будівлі автостоянки, зокрема, позивачем належним чином не обґрунтовано, за якими ознаками вказаний вище договір купівлі-продажу відповідає ознакам недійсного правочину з урахуванням положень Параграфу 2 глави 16 ЦК України. На думку відповідача-3 будівлі літ.А-1 загальною площею 10кв.м по АДРЕСА_2 в повній мірі відповідає значенню нерухомої речі, визначення якої викладено в ст.1181 ЦК України. У відзиві на позов відповідач-2 просив застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити Чернігівській міській раді в задоволенні позову в повному обсязі. Суд прийняв до розгляду клопотання відповідача-2 про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.13р. заперечив проти доводів, викладених у відзиві, зазначивши, що Чернігівському міському голові не було відомо про існування оспорюваного по даній справі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, оскільки відповідно до ст.5 ЗУ «Про місцеве самоврядування» це є окрема посадова особа і не може відповідати за дії виконавчого комітету Чернігівської міської ради.

Представник реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції в судовому засіданні 14.02.13р. надав пояснення по справі, в якому зазначив, що позов не підлягає задоволенню. Так, він не погодився з твердженнями позивача, що оспорюване майно не належить до об'єктів нерухомого майна і через це неможливо зареєструвати на нього право власності, зазначивши, що відповідно до ст.181 ЦКУ та ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до нерухомих речей відносяться земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, ураховуючи вищевикладене та посилання позивачем в позовній заяві на постанову КМУ від 22.01.96р. №115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» можна безумовно дійти висновку, що нежитлова будівля автостоянки, розміщена в АДРЕСА_2 і є об'єктом нерухомого майна, оскільки згідно з п.6 вказаного нормативного акта, автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтоване, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в'їзні-виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів, при цьому Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.01р. №127 замощення, огорожі, ворота та ін. віднесено до господарських споруд, які в свою чергу є об'єктами нерухомості та відповідно, підлягають інвентаризації. Третя особа вважає, що досить суперечливим та незрозумілим є посилання позивача на норми ст.376 ЦКУ, яка розкриває суть самочинного будівництва нерухомого майна, поряд з його постійними висновками в тексті позовної заяви щодо віднесення спірного об'єкта до категорії рухомості. Крім того, з посиланням на ст.316, 328 ЦКУ, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні, Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно представник реєстраційної служби зазначив, що відповідачем-1 в межах визначених законом повноважень було прийнято повністю законне та обґрунтоване рішення від 01.08.05р. №170 на підставі п.1.2, якого третьою особою-1 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ№117431 від 03.08.05р., що згідно ч.1 ст.204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, що в позовній заяві позивачем не надано доказів визнання оспорюваного договору недійсним в судовому порядку, його розірвання, а відповідачі з зустрічним позовом з даними вимогами до суду не зверталися у встановленому законодавством порядку, що з тексту договору вбачається, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, а саме - додержана письмова форма договору, визначений його предмет та ціна, відбулося фактичне виконання його умов.

Від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що оспорюване рішення виконавчого комітету було прийнято виключно на підставі документів, що були надані КП «Чернігівське МБТІ» та вважає, що з врахуванням підстав заявлених позовних вимог, вимоги в частині визнання недійсним п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №170 від 01.08.05р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_2 товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» та недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ№117431 від 03.08.2005р., яке видане виконкомом на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10кв.м підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні 21.02.13р. надав письмові пояснення №731 від 21.02.13р., в яких зазначив, що з урахуванням відповідних положень ст.5 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішень Конституційного Суду України щодо тлумачень положень статей ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» можливо прийти до висновків, що кожний із органів місцевого самоврядування в системі цих органів наділений окремим обсягом функцій та відповідних повноважень на їх виконання, що кожний з органів місцевого самоврядування в системі цих органів наділений окремим обсягом повноважень, що не може бути делегований іншому органу, що принцип субординації органів місцевого самоврядування забезпечує підзвітність і підконтрольність кожного органу іншому в системі, що твердження відповідача-3, що міський голова є керівником відповідної міськради та виконавчого комітету не відповідають нормам чинного законодавства України. Також, позивач виклав свою позицію щодо застосування позовної давності, зазначивши, що відповідно до ст. 268 ЦКУ позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, що відповідно до роз'яснення ВАСУ від 12.03.99р. №02-5/111 недійсні угоди, як правило не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються, що міська рада не могла знати про укладання договору купівлі-продажу будівлі площею 10кв.м. по АДРЕСА_2 при укладанні договору оренди земельної ділянки від 14.02.06р., оскільки по договору оренди орендодавець передав орендарю земельні ділянки по АДРЕСА_2, а не будівлі загальною площею 10кв.м. Крім того, позивач зазначив, що Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна не містить посилань на те, що всі об'єкти відносно яких здійснюється технічна інвентаризація є об'єктами нерухомого майна, оскільки відповідно до п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти, не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Представник реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції в судовому засіданні 21.02.13р. надав додаткові пояснення, в яких з посиланням на ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначив, що оскільки до ухвали суду не додано запиту, форму та вимоги до заповнення якого встановлює Мін'юст, реєстраційна служба не має правових підстав для надання відомостей щодо реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості автостоянку, що знаходиться по АДРЕСА_2.

Відповідно до ухвали від 21.02.13р. суд припинив провадження у справі щодо відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» на підставі ч.1 п.6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України .

Ухвалою від 21.02.13р. суд відповідно до ст. 27 ГПК України залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради.

Від реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції надійшло клопотання від 04.03.13р., в якому підтримав позицію, викладену в поясненнях від 14.02.13р., від 21.02.13р. та просив суд розглядати справу без участі її представника.

Представники позивача, відповідача-2, КП ЧМБТІ, Управління архітектури та містобудування в судовому засіданні не заперечували проти розгляду справи без участі представника реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції. Суд задовольнив клопотання реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції про розгляд справи без участі її представника.

Представники позивача, відповідача-2, КП ЧМБТІ, Управління архітектури та містобудування в судовому засіданні надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Представник Управління архітектури та містобудування в судовому засіданні надав пояснення від 05.03.13р., в якому зазначив, що рішенням виконкому міської ради від 18.12.00р. №297 був наданий дозвіл на проектно-пошукові роботи ТОВ «Альфа-С» для улаштування автостоянки по вул.Котляревського, управлінням архітектури та містобудування було розроблено та надано замовнику архітектурно-планувальне завдання №5, затверджене начальником управління 05.01.00р., рішенням виконавчого комітету міської ради від 23.01.01р. №3 ТОВ «Альфа-С» був наданий дозвіл по будівництву автостоянки по вул.Котляревського, рішенням виконавчого комітету від 18.09.02р. №198 було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - стоянки для легкових автомобілів по вул.Котляревського, рішенням виконкому від 18.07.05р. №157 присвоєно поштову адресу автомобільній стоянці - АДРЕСА_2. Управління архітектури та містобудування зазначає, що інформації про отримання дозволу архітектурно-будівельної інспекції на виконання будівельних робіт, а також проектно-кошторисна документація з будівництва автостоянки по вул.Котляревського в управлінні не знайдено, що управління архітектури та містобудування не зберігає оригінали зазначених вище рішень виконавчого комітету і не є розпорядником такої документації, в зв'язку з чим відсутня можливість для надання копій таких рішень.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв'язку з необхідністю надати додаткові документи.

Представники відповідача-2, КП ЧМБТІ, Управління архітектури та містобудування в судовому засіданні проти продовження строку розгляду справи не заперечували.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В силу ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів.

При цьому, в силу ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Однак відповідно до ч.3 зазначеної статті, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи, наміри позивача надати додаткові документи, які мають значення для вирішення спору, приймаючи до уваги обставини справи і те, що строк розгляду справи закінчується 18.03.13р., з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд вважає за доцільне задовольнити заяву позивача та продовжити строк вирішення спору на 15 днів до 02.04.13р. включно.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-7, 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Продовжити строк вирішення спору у справі №927/91/13-г до 02 квітня 2013 року включно.

Суддя Н.Ю.Книш