Рішення

від 07.04.2014 по справі 910/14835/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14835/13 07.04.14

За позовом Виконувача обов'язків Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1) Київської міської ради

2) Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3) Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест»

про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення 36 270, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Янківський С.В.

від позивача 1: не з'явились

від позивача 2: не з'явились

від позивача 3: не з'явились

від відповідача: Биков Д.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконуючий обов'язки Прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» про розірвання договору № ДНП 2012-12/13 від 21.12.2012 р. про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркувань, укладеного між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, просп. П. Григоренка 22/20, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів, та повернути її Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс», а також стягнути на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» збитки за порушення умов вищезазначеного договору у розмірі 36 270,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані використанням відповідачем на 60 паркувальних місць більше, ніж передбачено умовами вищевказаного договору, що, на думку прокурора, є істотним порушенням умов договору № ДНП 2012-12/13 від 21.12.2012 р. та підставою для його розірвання та, відповідно, звільнення вищевказаної земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14835/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. призначено судову експертизу у даній справі, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у даній справі на час проведення експертизи.

29.01.2014 р. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз направив матеріали справи № 910/14835/13 та висновок судових експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 17.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 р. поновлено провадження у справі № 910/14835/13 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.02.2014 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. справу № 910/14835/13 передано судді Морозову С.М. у зв'язку з знаходженням судді Пригунової А.Б. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. справу № 910/14835/13 призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2014 р. за участю представників сторін та прокурора.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. із лікарняного, справу передано їй для подальшого розгляду.

У даному судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та подав клопотання про виклик у судове засідання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для надання пояснень стосовно висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 17.01.2014 р. № 10538/13-42/10539-41/10540/10541/13-45/12631-42.

Представник відповідача заперечив проти виклику судового експерта у судове засідання у зв'язку з відсутністю такої необхідності на його думку.

Відповідно до ст. 31 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі може брати участь судовий експерт.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. у разі необхідності господарський суд може зобов'язати судового експерта з'явитися в судове засідання на виклик суду, дати додаткові роз'яснення щодо поданого ним висновку, поставити йому усні питання, а також зобов'язати його відповісти на усні питання сторін у справі.

При цьому, суд вважає за доцільне відзначити, що необхідність викладку судового експерта у судове засідання зумовлена, зокрема, необхідністю роз'яснення висновків останнього за результатами проведення судової експертизи у разі неясності чи наявності певних питань.

В той же час, письмовий висновок судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17.01.2014 р. № 10538/13-42/10539-41/10540/10541/13-45/12631-42 викладено чітко та не викликає додаткових питань, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання прокурора.

У даному судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та зазначив що фактична кількість місць для паркування транспортних засобів по проспекту Григоренка, 22/20 у місті Києві облаштованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» відповідає кількості місць, встановлених судовим експертом. Позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Представники позивачів на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 07.04.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2012 р. між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» укладено договір № ДНП 2012-12/13 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, за умовами якого позивач 3 зобов'язався надати відповідачу за плату право на організацію та експлуатацію 171 місця для платного паркування транспортних засобів та 19 паркувальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику по проспекту Григоренка, 22/20 у Дарницькому районі міста Києва, в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами та паркування їхнього автотранспорту.

У відповідності до п. 1.3. договору відповідач набуває право на організацію та експлуатацію об'єкту з моменту набрання чинності даним договором.

Відповідно до п. 2.2.5. договору відповідач зобов'язаний облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3. договору вартість послуг позивача 3 становить 6, 50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу. Розрахунок за договором здійснюється шляхом оплати відповідачем у розмірі 100 % щомісячного платежу не пізніше 15-го числа поточного місяця.

Договір, відповідно до п. 6.1., вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2013 р. до 31.12.2013 р.

17.04.2013 р. Державною фінансовою інспекцією в місті Києві складено довідку спеціальної перевірки законності розміщення паркувальних майданчиків, повноти надходження платежів за паркування та дотримання бюджетного законодавства при використанні коштів на виконання робіт та закупку товарів Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», у якій зазначається, що проведеною перевіркою встановлено експлуатацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» 250 паркувальних місць, в той час як договором № ДНП 2012-12/13 від 21.12.2012 р. передбачено право позивача на організацію та експлуатацію 190 місць.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що внаслідок використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» паркувальних місць у більшій кількості, ніж передбачено договором № ДНП 2012-12/13 від 21.12.2012 р., відповідачем порушено договірні зобов'язання, у зв'язку з чим прокурор просить розірвати вищевказаний договір відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України.

Також прокурор зазначає, що у зв'язку з розірванням договору № ДНП 2012-12/13 від 21.12.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» зобов'язано звільнити земельну ділянку по проспекту Григоренка, 22/20 у Дарницькому районі міста Києва, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів та повернути її Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс».

Крім того, прокурор відзначає, що внаслідок порушення відповідачем умов договору № ДНП 2012-12/13 від 21.12.2012 р. Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» завдано збитки у вигляді неодержаного доходу у розмірі 36 270, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож, виходячи з аналізу вищенаведених норм цивільного законодавства України, розірвано може бути чинний договір за наявності визначених Цивільним кодексом України обставин та має наслідком припинення взаємних зобов'язань сторін.

При цьому, суд відзначає, що договір № ДНП 2012-12/13 від 21.12.2012 р. припинився 31.12.2013 р. через закінчення строку, на який його було укладено, що фактично унеможливлює його розірвання в судовому порядку відповідно до положень Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд відмовляє прокурору у задоволенні вимоги про розірвання спірного договору.

Стосовно вимоги прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» звільнити земельну ділянку, що розташована за адресою: проспект Григоренка, 22/20 у Дарницькому районі міста Києва, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів та повернути її Комунальному підприємства «Київтранспарксервіс», суд відзначає наступне.

Відповідно до ст.ст 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

За умовами № ДНП 2012-12/13 від 21.12.2012 р. позивач 3 зобов'язався передати відповідачу право на організацію та експлуатацію місць для паркування транспортних засобів.

Суд звертає увагу, що за умовами пункту 6.7. договору передбачено, що після припинення договору відповідач втрачає право на експлуатацію об'єкту та зобов'язаний звільнити земельну ділянку, на якій він розташований. При цьому, умовами договору не встановлено обов'язку щодо складання сторонами договору акту прийому-передачі об'єкту тощо.

В свою чергу, суд звертає увагу прокурора на те, що сам факт облаштування майданчика паркувальними місцями не підтверджує знаходження на ньому саме майна відповідача, а не інших осіб; у матеріалах справи відсутні належні докази того, що відповідач безпосередньо на момент прийняття рішення у даній справі займає спірну земельну ділянку, на якій був розташований паркувальний майданчик (наявне майно, що належить відповідачеві на праві власності/користування, перебувають його працівники тощо). При цьому, наведена обставина спростовується відповідачем.

Суд критично оцінює викладені у висновку КНДІСЕ обставини щодо здійснення господарської діяльності саме відповідачем під час проведення натурного обстеження, оскільки, як зазначено в самому висновку, судовим експертом було проведено лише візуальний огляд майданчика, та, крім того, таке питання на вирішення судового експерта судом не виносилось.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що вимога прокурора про повернення спірної земельної ділянки саме Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази того, що позивач 3 є власником або орендарем спірної земельної ділянки.

Щодо заявлених вимог про стягнення збитків з відповідача на користь позивача 3, суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, зокрема, підстави позову в частині стягнення збитків, судом встановлено, що прокурор просить стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, у вказаній статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому. відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.

Проте, жодних доказів щодо вжиття позивачем 3 заходів, суду не надано. Крім того, на думку суду, облаштування відповідачем меншої кількості паркувальних місць, ніж це передбачено договором, не призводить до понесення позивачем 3 збитків.

Також суд відзначає, що відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 17.01.2014 р. № 10538/13-42/10539-41/10540/10541/13-45/12631-42 дослідженням не встановлено недоотримання коштів територіальною громадою міста Києва в особі Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» внаслідок облаштування останнім на паркувальному майданчику по проспекту Григоренка, 22/20 у Дарницькому районі міста Києва меншої кількості місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено договором № ДНП 2012-12/13 від 21.12.2012 р.

Крім того, судові експерти відзначають, що недоотримання територіальною громадою міста Києва в особі Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест»за період з 01.01.2013 р. до 03.04.2013 р. плати за користування паркувальними місцями на паркувальному майданчику по проспекту Григоренка, 22/20 у Дарницькому районі міста Києва, кількість яких обумовлена договором № ДНП 2012-12/13 від 21.12.2012 р. у розмірі 36 270, 00 документально не підтверджується.

Тож, виходячи із заявлених прокурором вимог та наведених ним обставин, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи, що ані прокурором, ані позивачами не доведено наявності всіх необхідних елементів для відшкодування збитків, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог прокурора та відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з позивачів в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 382, 34 (триста вісімдесят дві грн. 33 коп.) грн.

3. Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації) (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 37405284) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 382, 33 (триста вісімдесят дві грн. 33 коп.) грн.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10, код ЄДРПОУ 35210739), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 382, 33 (триста вісімдесят дві грн. 33 коп.) грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.