Вінницький апеляційний адміністративний суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяП О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 824/920/16-а
Головуючий у 1-й інстанції:
Лелюк Олександр Петрович
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
30 травня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Білоуса О.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представників позивача: Григорчука В.Д., Софяк В.В.,
представника відповідача: Шеромова В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу приватного підприємства "Колос" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Колос" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватне підприємство Колос є юридичною особою, ідентифікаційний код якої 14257808, місце знаходження: 58000, м. Чернівці, пл. Театральна, 6, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25 серпня 1992 року. Станом на 17 жовтня 2016 року вказаний суб'єкт господарювання перебуває на обліку Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції, зокрема, як платник податку на додану вартість, податку на прибуток, податку на доходи найманих працівників, податку з доходів фізичних осіб.
На підставі направлень від 29 серпня 2016 року №№481, 482, 483, 3484, 485, 486 та від 20 вересня 2016 року №550, виданих Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_6 - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників, ОСОБА_7 - старшим державним ревізором-інспектором відділу координації звітності та аналізу, ОСОБА_8 - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих платників управління аудиту, ОСОБА_9 - головним державним ревізором-інспектором, ОСОБА_10 - головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції, ОСОБА_11 головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю готівкових розрахунків, ОСОБА_12 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок підприємств основних галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС у Чернівецькій області на підставі наказу про проведення документальної планової перевірки №309 від 26 серпня 2016 року, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведена документальна планова перевірка приватного підприємства Колос з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.
Отже, перевірка проводилась з 29 серпня 2016 року по 07 жовтня 2016 року, а її результати відображені в акті №34/24-13-14-02/14257808 від 17 жовтня 2016 року Про результати планової виїзної перевірки приватного підприємства Колос , код ЄДРПОУ 14257808 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року .
За змістом акту від 17 жовтня 2016 року перевіркою встановлені порушення приватним підприємством Колос :
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 9, 17, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, - в результаті завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування (рядок 04 декларації) всього в сумі 2 787 994,0 грн., в тому числі за І півріччя 2016 року на 2 787 994,0 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1.а), 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - в результаті заниження податку на додану вартість всього у сумі 694 845,0 грн., в тому числі за січень 2015 року в сумі 9690,0 грн., за лютий 2015 року в сумі 4867,0 грн., за березень 2015 року в сумі 24283,0 грн., за квітень 2015 року в сумі 31006,0 грн., за травень 2015 року в сумі 33755,0 грн., за червень 2015 року в сумі 18394,0 грн., за жовтень 2015 року в сумі 188999,0 грн., за листопад 2015 року в сумі 73398,0 грн., за грудень 2015 року в сумі 143830,0 грн., за січень 2016 року в сумі 31539,0 грн., за лютий 2016 року в сумі 4478,0 грн., за березень 2016 року в сумі 21861,0 грн., за квітень 2016 року в сумі 80545,0 грн., за червень 2016 року в сумі 28200,0 грн.;
- пунктів 2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, письмового документа), який був би підтвердним документом про витрачені кошти (підтверджував сплату покупцем готівкових коштів при проведенні розрахункової операції), - до звітів про використання коштів підзвітними особами не додані відповідні платіжні документи на загальну суму 128 174 грн.;
- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2.а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, - не нараховано та не утримано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок на загальну суму 19226,10 грн. в частині неутримання податку на доходи фізичних осіб та не перерахування його до бюджету із виплачених коштів громадянам; пункту 51.1 статті 51, підпункту 176.2.б) пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, - подання з недостовірними відомостями податкової звітності за 1, 2, 3 квартали 2015 року про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, які призвели до зменшення податкових зобов'язань платника податку;
- пункту 16 підрозділу 10 Розділу XX, пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2.а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом №71-ІІІ Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року, - утримання в повному обсязі та не перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 1922,61 грн.
За наслідками перевірки, з урахуванням висновків, викладених в акті перевірки №34/24-13-14-02/14257808, 28 жовтня 2016 року Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області прийняло щодо приватного підприємства Колос наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0057841301, яким за порушення пункту 51.1 статті 51, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 176.2 а), 176.2 б) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 33960,45 грн. (за основним платежем 19226,1 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14734,35 грн.);
-№0000891406, яким за порушення пунктів 2.11, 3.1 Постанови №637 від 15 грудня 2004 року Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 до підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 128 174,00 грн. на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і статті 1 абз.6 Указу Президента Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки №436/95 від 12 червня 1995 року;
- №0000871402, яким за порушення пунктів 44.1, пунктів 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 787 994,0 грн.;
- №0000861402, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1 а), 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 042 267,50 грн. (з них за основним платежем 694 845,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 347 422,50 грн.);
- №0057861301, яким за порушення пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ, пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 2 403, 26 грн. (з них за основним платежем 1922,61 грн., за штрафними санкціями 480,65 грн).
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 28 жовтня 2016 року №0000861402, №0000871402, №0057841301, №0000891406 №0057861301. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначається у Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід), який позначається як форма №2. Актуальна форма цього звіту для великих підприємств затверджена Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868 (надалі - Положення бухгалтерського обліку).
Так, згідно пункту 3 розділу 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Положення бухгалтерського обліку звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід.
У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (пункт 8 розділу 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Положення бухгалтерського обліку).
Згідно з пунктом 7 розділу 15 Дохід Положення бухгалтерського обліку визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Згідно з пунктами 5 та 7 розділу 16 Витрати Положення бухгалтерського обліку витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (пункт 17 розділу 16 Витрати Положення бухгалтерського обліку).
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статі 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому при розгляді тверджень контролюючого органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці сам факт, реальність здійснення господарської операції.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Безтоварні ж господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.
Як встановлено судом апеляційної інстанції реальність господарських операцій між ПП "Колос" та ТОВ "Міт Ідеал Груп" підтверджується наступними доказами, наявними у матеріалах справи.
10.06.2014р. - між ПП "Колос" та ТОВ "Міт Ідеал Груп" було укладено договір поставки товару №100614 від 10.06.2014р., за яких ТОВ "Міт Ідеал Груп" поставляло на користь ПП "Колос" петлі, кліпси для обв'язування ковбасних виробів.
Судом встановлено, і не заперечується сторонами, що для підтвердження дотримання податкового законодавства ПП "Колос" надало наступні документи:
- податкові накладні №3 від 03.07.2015p, №12 від 26.10.15р, №20 від 25.01.16р., №10 від 08.02.16р., №19 від 12.04.16р, №39 від 25.04.16р, №10 від 16.01.15р, №26 від 26.01.15р, №18 від 16.02.15р, №28 від 24.02.16р, №15 від 11.03.15р, №44 від 30.03.15р, №45 від 30.03.15р, №1 від 05.05.15р, №23 від 19.05.15р, №5 від 08.06.15р., №13 від 10.09.15р, №2 від 06.10.15р, №3 від 03.11.15р„ №4 від 04.12.15р., №12 від 18.01.16р., №38 від 25.04.16р.
- видаткові накладні: ВН №3001.1 від 30.01.2015р., ВН №0307.1 від 03.07.2015р., ВН №2610.1 від 26.10.2015р., ВН №2501.1 від 25.01.2016р., ВН №2901.3 від 29.01.2016р., ВН №0802.1 від 08.07.2016р., ВН №2803.8 від 28.03.2016р., ВН №1204.6 від 12.04.2016р., ВН №2504.3 від 25.04.2016р.
Визначальною ознакою реальності господарської оперції є те, що вона приводить до зміни майнового стану платників податків. Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платників податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 12.10.2015р. по справі № 826/661/14.
Судом встановлено, і не заперечувалося відповідачем, що ПП "Колос" дійсно сплатило на користь ТОВ "Міт Ідеал Груп" грошові кошти за поставлені товари у розмірі 977299,10 грн. включно з ПДВ, що підтверджується наявними у справі банківськими виписками про безготівковий банківський переказ коштів.
Відсутні будь-які докази, як то акти перевірки, податкова інформація, чи вироки суду у кримінальній справі, які би підтверджували, що ТОВ "Міт Ідеал Груп" вело фіктивну господарську діяльність, чи надало підприємству "Колос" неправомірну податкову вигоду у вигляді ухилення від сплати податків.
Також, відсутня підтверджуюча інформація, що ТОВ "Міт Ідеал Груп" не має достатній трудових та виробничих ресурсів для виконання договору поставки №100614 від 10.06.2014р.
Крім того, товар надходив від ТОВ "Міт Ідеал Груп" до ПП "Колос" шляхом перевезення товару особистим транспортом ТОВ "Міт Ідеал Груп" до м. Чернівці, де передавався ПП "Колос". Вантаж перевозився автомобілем директора ТОВ "Міт Ідеал Груп", який товариство використовувало на праві оренди згідно договору оренди автомобіля №1 від 07.08.2014р.. який наявний у матеріалах справи.
Вказані поставки товару оформлені ТТН №1601.2 від 16.01.15р., ТТН №300.1 від 30.01.15р., ТТН №050515 від 05.05.15р., ТТН №0307 від 03.07.15р., ТТН №2610 від 26.10.15р., ТТН №612 від 05.11.15р., ТТН №2501.1 від 25.01.16р., ТТН від 29.01.16р., ТТН №2803.8 від 28.03.16р., ТТН №1204.6 від 12.04.16р., ТТН №2504.6 від 25.04.16р., ТТН №0802.1 від 08.02.16р.
Частина товару доставлялася силами ТОВ "Міт Ідеал Груп" на складські приміщення ПП "Колос", розташовані в с. Софіївська Борщагівка, вул. М.Кільцева, Києво - Святошинський район, м. Київ.
Також, позивач надав до матеріалів справи договір оренди зазначених складських приміщень від 01.01.2013р. Суд першої інстанції помилково не взяв до уваги даний договір, вказавши, що згідно накладних вбачається поставка товару до м.Києва, а тому розташування складу в с. Софіївська Борщагівка не підтверджує обставини поставки.
Таке твердження суду є невірним, оскільки відповідно до адміністративно - територіального поділу село Софіївська Борщагівка входить до складу Києво - Світошинського району, центром якого є місто Київ. Географічно с. Софіївська Борщагівка знаходиться у передмісті міста Київ.
Крім того, в судовому засіданні суді першої інстанції були допитані свідки, зокрема завідувач складського приміщення ПП "Колос" - ОСОБА_14, який підтвердив, що складське приміщення в м. Київ, мається на увазі приміщення в с. Софіївська Борщагівка.
Надалі товар забирався власним вантажним транспортом ПП "Колос" зі складу у м. Києві і доставлявся до м. Чернівці. Наявними у матеріалах справи наказами ПП "Колос" про працевлаштування водіїв та документами на право власності транспортних засобів підтверджено наявність у ПП "Колос" матеріальних та трудових ресурсів для здійснення поставок.
Такі поставки товару оформлені ТТН №54 від 31.01.2015р., ТТН №522 від 12.09.15р., ТТН №575 від 11.10.15р., ТТН №662 від 10.12.15р.
Згідно ТТН №135 від 29.04.2016р. товар забирався з с.Мархалівка, Київської області. Позивачем надано договір оренди від 21.03.2016р. про оренду складських приміщень в с. Мархалівка.
Суд помилково не взяв до уваги такий договір, оскільки, на думку суду, відносини між ПП "Колос" та контрагентами виникли ще в 2015 році.
Однак, ПП "Колос" дійсно у 2015 році отримувало товар на свої складські приміщення в с. Софіївська Борщагівка, але з березня 2016р. Підприємство "Колос" змінило орендодавця і уклало новий договір оренди складів в селі Мархалівка, а тому висновки місцевого суду ґрунтуються на неповному дослідженні обставин справи.
Також, товариство "Міт Ідеал Груп" відправляло вантаж через компанію перевізника ТОВ "Делівері". Такі поставки товару оформлені актами отримання вантажу та квитанцією про приймання вантажу: квитанція №0330106742 від 28.02.15р. та акт №А-23600000020561 від 03.03.15р.; квитанція №2660001747 від 27.02.15р. та акт №А-23700000012465 від 27.02.15р.; квитанція №2660001934 від 12.03.15р. та акт №А-23700000012830 від 12.03.15р., квитанція №2660002197 від 31.03.15р. та акт №А-23700000013427 від 31.03.15р.; квитанція №2660007730 від 20.04.16р.
Щодо твердження суду першої інстанції, що товарно-транспортні накладні та видаткові накладні не відповідають вимогам Закону, а саме, що у видатковій накладній №3001.1 від 30.01.2015р. не вказано місце складання такої суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, місце складання накладної не є обов'язковим реквізитом первинного документу згідно законодавства України.
Згідно з висновками суду першої інстанції у видаткових накладних №3001.1, №0307.1, №2610.1, №2501.1, №2901.3, №0802.1, №2803.8, №1204.6, 2504.3 відсутня інформація, яка дає змогу ідентифікувати особу, що отримала товар зі сторони підприємства "Колос".
Однак, зазначені накладні у графі "Отримав (ла)" містять підпис та штамп "ПП "Колос" Гераціївський район, с. Маморниця, Матеріальний склад".
Крім того, позивачем додано до матеріалів адміністративної справи наказ на призначення ОСОБА_14 завідувачем матеріального складу у с. Маморниця, Чернівецької області.
Також, допитаний у суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_14, визнав, що він дійсно отримував товар від ТОВ "Міт Ідеал Груп" на складі та підписував видаткові накладні.
За таких обставин, висновок суду, що неможливо ідентифікувати особу, яка отримала товар, - не відповідає дійсності та являється необґрунтованим.
Щодо висновку податкового органу, що у товарно - транспортних накладних №1601.2 від 16.01.15р., ТТН №300.1 від 30.01.15р., ТТН №050515 від 05.05.15р., ТТН №0307 від 03.07.15р., ТТН №2610 від 26.10.15р., ТТН №612 від 05.11.15р., ТТН №2501.1 від 25.01.16р., ТТН від 29.01.16р., ТТН №2803.8 від 28.03.16р., ТТН №1204.6 від 12.04.16р., ТТН №2504.6 від 25.04.16р., ТТН №0802.1 від 08.02.16р. вказано водієм - ОСОБА_15, вантажоутримувачем - ПП "Колос", але не вказаний перевізник суд зазначає слідуюче.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у вищезазначених товарно - транспортних накладних вказано автомобіль НОМЕР_1. В матеріалах справи наявний договір оренди автомобіля №1 Фольцваген Туарег державний номер НОМЕР_2 від 07.08.2014р., згідно якого товариство "Міт Ідеал Груп" використовувало на праві оренди зазначений автомобіль.
Зазначений документ підтверджує, що поставка за вищенаведеними накладними здійснювалася власними силами та транспортом ТОВ "Міт Ідеал Груп", що виключає потребу зазначати автомобільного перевізника, оскільки таку інформацію можна визначити зі змісту накладної.
Також, необґрунтованими є висновки суду про невідповідність товарно - транспортних накладних та видаткових накладних вимогам Закону на тій підставі, що у накладних міститься підпис головного бухгалтера ОСОБА_16, або директора ОСОБА_15 у звязку з наступним.
Зі змісту видаткових накладних вбачається, що вони містяться підпис та зазначено посаду особи від постачальника, як відповідальний за здійснення господарської операції і правильності її оформлення.
В той час, як товарно-транспортні накладні підписуються тією відповідальною особою, яка фактично передає товар. Складання первинної бухгалтерської документації та відвантаження товару є двома різними операціями, а тому підписання документів двома різними особами не є порушенням Закону України.
Зокрема, судом першої інстанції приймаючи до уваги доводи відповідача, не звернуто уваги на відсутність правової норми, яка би зобов'язувала платника податку підписувати товарно-транспортні накладні та видаткові накладні однією і тією ж самою особою.
Щодо посилання судом першої інстанції на відсутність відомостей про довіреність уповноваженої особи ПП "Колос" на отримання товару від контрагента та відсутність специфікацій, - такі твердження є безпідставними та не обґрунтовані які не ґрунтуються на законодавстві України.
Абзацом 3 пункту 2.5 Положення №88 передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Наказ на прийняття відповідального складу та штатний розпис, які подав позивач до суду, підтверджує наявність у ОСОБА_14 права приймати вантаж, що перевозився від ТОВ "Міт Ідеал Груп".
Крім того, стаття 181 ГК України передбачає можливість укладення господарських документів шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Також, законодавство України не відносить специфікації до переліку документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку, а тому наявність чи відсутність таких документів не впливає на реальність господарських операцій між юридичними особами.
Щодо твердження суду першої інстанції про відсутність ТОВ "Міт Ідеал Груп " за місцезнаходженням, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявна довідка від ГУ ДФС у Донецькій області, яке знаходиться тимчасово в м. Северодонецьк. що ТОВ "Міт Ідеал Груп" перереєстровано, як платник податків і знаходиться на обліку у м. Северодонецьк.
TOB "Міт Ідеал Груп" має офіс у місті Чернівці по вулиці Руській, 245, і відібрані пояснення працівниками ГУ ДФС у Чернівецькій області від бухгалтера 1111 "Бізнес Центр Квадрат" за адресою м. Чернівці, вул. Головна, 122-А, не мають жодного відношення до місцезнаходження ТОВ "Міт Ідеал Груп". Крім того, в судовому засіданні представник позивача повідомив, що всю продукцію ПП "Колос" отримував невеликими партіями від виробника, який знаходиться у Дніпропетровській області.
Щодо твердження суду про нереальність господарських операцій із закупівлі ПП "Колос" великої рогатої худоби у фізичних осіб, суд апеляційної інстанції не погоджується у зв'язку з наступним.
Судом першої інстанції помилково взято до уваги Лист від 26.09.2016р. №445/вн/24- 13-2019 ОУ ГУ ДФС у Чернівецькій області повідомило, що серед здавачів корів (ОСОБА_17, ОСОБА_18) є особи, які померли, або інформація про Реєстраційний номер облікової картки платника податку (РНОКПП) відсутня.
Згідно п.1.3. Положення про паспорт великої рогатої худоби, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України №342 від 17.09.2003р., Паспорт видається на кожну тварину, яку було ідентифіковано шляхом прикріплення бирок на обидва вуха та в установленому порядку зареєстровано в Реєстрі тварин, у тому числі якщо її імпортовано і вона ідентифікована двома вушними бирками з нанесеними індивідуальними ідентифікаційними номерами згідно з існуючою в країні походження офіційною системою ідентифікації та реєстрації даного виду тварин. Власник/утримувач має право переміщення тварин за умови наявності відомості переміщення тварин, паспорта тварини.
Пунктом 2.4 цього Положення передбачено, що обмін паспортів проводиться у разі, якщо: власником/утримувачем були встановлені розбіжності в записах паспорта із записами книги обліку тварин; паспорт став непридатним для користування. При зміні епізоотичної ситуації в господарстві та в зоні походження тварини рішення про обмін паспорта тварини приймається державною установою ветеринарної медицини, під контролем якої перебуває господарство.
Отже, смерть власника тварини не є підставою для заміни паспорта.
Так, згідно паспорту на ВРХ ОСОБА_17 отримав 20.09.2012 р. паспорт на ВРХ по кличці "Вася" робочий номер №0022. Помер ОСОБА_17, згідно даних відповідача, 23.07.2013р.
Згідно паспорту на ВРХ ОСОБА_19 отримав 07.08.2012 р. паспорт на ВРХ по кличці "Кардеболіна" робочий номер №8205. Помер ОСОБА_18, згідно даних відповідача, 11.03.2013р.
Відповідно, ПП "Колос" вважає, що кошти на худобу отримали особи, які успадкували сільське господарство померлих осіб.
Відповідно до п.3.3 Положення про паспорт великої рогатої худоби, Лицьовий бік паспорта містить поля з такими реквізитами: дані про власника тварини - ідентифікаційний код (для суб'єктів господарювання - юридичних осіб - код ЄДРПОУ, для не господарюючих суб'єктів - ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів), назва власника (для не господарюючих суб'єктів - прізвище, ім'я, по батькові), реєстраційний номер, назва та адреса господарства.
Відповідно, паспорти на ВРХ містять прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційний номер фізичної особи ОСОБА_20 - НОМЕР_3, ОСОБА_21 - НОМЕР_4, ОСОБА_22 НОМЕР_5.
Саме за цими реквізитами ПП "Колос" оформляло первинні бухгалтерські документи, за якими обліковувалися готівкові кошти, що передавалися підприємством "Колос" на користь власників ВРХ у якості плати за худобу.
Підприємство "Колос" зобов'язано перераховувати гроші за купівлю худоби лише тим особам, які вказані власниками худоби згідно паспорту ВРХ.
Відповідно до Положення про паспорт великої рогатої худоби, пункту 1.3. Паспорт видається на кожну тварину, яку було ідентифіковано шляхом прикріплення бирок на обидва вуха та в установленому порядку зареєстровано в Реєстрі тварин, у тому числі якщо її імпортовано і вона ідентифікована двома вушними бирками з нанесеними індивідуальними ідентифікаційними номерами згідно з існуючою в країні походження офіційною системою ідентифікації та реєстрації даного виду тварин. Власник/утримувач має право переміщення тварин за умови наявності відомості переміщення тварин, паспорта тварини.
Пунктом 2.2 цього Положення передбачено, що видача паспорта здійснюється особисто власнику/утримувачу тварини або його представникові Агентством через агента з ідентифікації в 14-денний термін після отримання від власника/утримувача реєстраційної картки великої рогатої худоби.
Згідно п.3.3 положення, Записи лицьового боку паспорта засвідчуються підписом керівника Агентства та його печаткою.
Для податкової перевірки позивач надав всі паспорти на ВРХ вищеперелічених осіб, які нібито заявили, що не продавали худоби Підприємству "Колос". Ці паспорти містять всі необхідні реквізити про дані власника та худобу, а також підпис та печатку Державної ветеринарної та фотосанітарної служби України.
Згідно п.1.1 Постанови Правління центральної спілки споживчих товариств України №118 від 29.05.2000р. "Про затвердження форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів і сировини та Порядку їх застосування", Закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини від їх товаровиробників - сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та громадян, продуктів переробки (цукру, олії, круп, борошна тощо) від переробних підприємств і громадян оформлюється приймальними квитанціями, затвердженими правлінням Укоопспілки від 29.05.2000 р. N 118, за погодженням з Держкомстатом України, зокрема Формою N ПК-1 УКС "Приймальна квитанція на закупівлю худоби, птиці та кролів".
Пунктом 2.1 цієї Постанови №118 встановлено, що Приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо.
На підтвердження факту купівлі великої рогатої худоби ПП "Колос" надало до перевірки приймальні квитанції ("приємная квитанция") №000859 та паспорти великої рогатої худоби, видані державною фітосанітарною службою України.
Позивач також надав звіт про використання коштів, виданих на закупівлі худоби та видаткові касові ордери, якими підтверджується факт сплати підприємством "Колос" вартості худоби на користь її власників.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково застосовано правову позицію Верховного Суду України викладені у постанові від 14.03.2017р. у справі №21-2239а16 до цієї справи, тому що зі змісту постанови ВСУ від 14.03.2017р. вбачається, що в справі був наявний вирок суду про визнання особи винною у вчинені злочину за статтею 205 КК України - фіктивне підприємництво.
Застосування судом першої інстанції постанови ВСУ від 22.11.2016р. №826/11397/14 також є помилковим, тому що Верховним Судом України під час винесення постанови по справі бралося до уваги наявність вироку Подільського районного суду щодо посадової особи контрагента про визнання винним у вчинені злочину за статтею 205 КК України.
Аналогічно, застосування судом постанови ВСУ від 19.04.2016р. у справі №21-4985а15 є помилковим з огляду на наявність кримінальної справи щодо контрагента та пояснень директора, в яких директор стверджував, що жодних податкових та бухгалтерських документів не підписував.
З огляду на вищевикладене, застосування судом першої інстанції таких правових позицій ВСУ є помилковим та необгрунтованим. Згідно ч.4 статті 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
В даній справі відсутній вирок суду або постанова суду про адміністративний проступок щодо ПП "Колос", ТОВ "СТФ Стіл-Трейд", або ТОВ "Міт Ідеал Груп", чи їхніх посадових осіб за фактом вчинення протиправних діянь з ухилення від сплати податків або ведення фіктивної діяльності.
Про помилковість застосування судом першої інстанції практики ВСУ також свідчить наявні у матеріалах судової справи листи ТОВ "Міт Ідеал Груп" та ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" за підписом відповідальних осіб товариств, в яких контрагенти визнають, що поставляли товари на користь ПП "Колос" та отримували від позивача плату за поставку товарів.
Крім того, визначальною ознакою реальності господарської операції є те, що вона приводить до зміни майнового стану платників податків. Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК. Аналогічна правова позиція ВСУ згідно постанови від 12.10.2015р. по справі № 826/661/14.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП "Колос" та ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" уклали договір поставки товару 24.09.2012р. №01, відповідно до якого ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" продавало, а ПП "Колос" придбавало м'ясну продукцію за період перевірки з 01.04.2015р. - по 30.06.2016р.
Під час розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, і податковим органом не заперечується, що за результатами господарських відносин між ПП "Колос" та ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" позивачем реально було сплачено вартість поставлених товарів на суму 2281768,71 грн. на користь ТОВ "СТФ Стіл-Трейд", що підтверджується банківськими виписками про переказ коштів на банківські рахунки контрагента.
Крім того, постачальник - ТОВ "СТФ Стіл-Трейд", включило кошти, отримані від ПП "Колос" до своїх податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток підприємств, як це підтверджується наявними у матеріалах адміністративної справи Додатку №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" до податкової декларації ТОВ "СТФ Стіл-Трейд".
Отже, матеріалами справи підтверджується зміна майнового стану ПП "Колос", яке насправді сплатило кошти за поставку м'яса на користь ТОВ "СТФ Стіл-Трейд", а також зміна майнового стану ТОВ "СТФ Стіл-Трейд", яке насправді включило кошти, отримані від ПП "Колос" до суми своїх податкових зобов'язань перед бюджетом України, - що є визначальної ознакою реальності господарської операції згідно правової позиції Верховного Суду України.
Відхиляючи, як доказ Додаток №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" до податкової декларації ТОВ "СТФ Стіл- Трейд" - суд першої інстанції не навів жодного аргументу в обґрунтування своїх міркувань. За таких обставин, рішення суду першої інстанції не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України.
Реальність господарських операцій між ПП "Колос" та ТОВ "СТФ Стіл- Трейд" також підтверджена наявними у матеріалах справи податковими і видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.
За результатами господарських відносин було складено податкові накладні: ПН №1 від 03.06.16р., ПН №1 від 06.04.16р., ПН №1 від 02.3.16р., ПН №1 від 13.01.16р., ПН №8 від 26.12.15р., ПН№3 від 16.12.15р., ПН №1 від 09.12.15р., ПН №2 від 06.11.15р., ПН №1 від 04.11.15р., ПН №3 від 30.09.15р., ПН №2 від 23.09.15р., ПН №5 від 26.08.15р., ПН №4 від 21.08.15р., ПН №5 від 27.05.15р., ПН №2 від 20.05.15р., ПН №2 від 22.04.15р.; та видаткові накладні: ВН №1 від 03.06.16р., ВН №1 від 06.04.16р., ВН №1 від 02.03.16р., ВН №1 від 13.01.16р., ВН №8 від 26.12.15р., ВН №3 від 16.12.15р., ВН №1 від 09.12.15р., ВН №2 від 06.11.15р., ВН №1 від 04.11.15р., ВН №3 від 30.09.15р., ВН №2 від 23.09.15р., ВН №5 від 26.08.15р., ВН №4 від 21.08.15р., ВН №5 від 27.05.15р., ВН №2 від 20.05.15р., ВН №2 від 22.04.15р..
ПП "Колос" для податкової перевірки надало товарно-транспортні накладні форми 1- ТН надалі по тексту ТТН): ТТН №2 від 22.04.2015р., ТТН №5 від 27.05.2015р., ТТН №2 від 20.05.2015р., ТТН №492 від 27.08.2015р., №485 від 23.08.2015р., №555 від 30.09.2015р., №544 від 24.09.2015р., №621 від 09.11.2015р., №615 від 05.11.2015р., №693 від 27.12.2015р., №675 від 16.12.2015р., №664 від 09.12.2015р., №11 від 13.01.2016р., №73 від 03.03.2016р., №1 від 06.04.2016р., №164 від 05.06.2016р.
Згідно вищенаведених документів, ПП "Колос" власними транспортними засобами перевозило товар від ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" до холодильних складів Підприємства "Колос" в с. Маморниця, Чернівецької області.
Також, позивач надано до матеріалів справи докази працевлаштування водіїв та належність транспортних засобів на праві приватної власності. Відповідно до змісту видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, м'ясну продукцію позивач отримував с. Усатове, Одеської області, або біля складів "Нової Пошти" в м. Одеса.
Твердження відповідача, що товар був отриманий в Одеській області і в подальшому перевозився до м. Києва, а лише згодом у Чернівецьку області - не відповідає дійсності.
В матеріалах справи міститься акт від 05.12.2016р. №406/15- 24-14/37484649 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.09.2016р. Даний акт підтверджує, що зазначена адреса пункту навантаження - це місцезнаходження складських приміщень ТОВ "СТФ Стіл-Трейд". що означає село Усатове, траса Київ - Санкт-Петербург, восьмий кілометр траси + 100 метрів від траси (склад розміщений на боковій вулиці, що знаходиться 100 м, від траси).
В матеріалах справи також наявний договір оренди від 01.01.2013р., відповідно до якого ПП "Колос" орендує складські приміщення з холодильником в с. Усатове, Одеської області.
Крім того, в матеріалах справи міститься Додаток №4 "Узагальнений перелік документів, які були використані при перевірці ПП "Колос", з якого вбачається, що відомості про основні засоби та амортизаційні відрахування, а також витрат на ведення господарської діяльності досліджувалися інспекторами податкового органу під час проведення перевірки.
Згідно П(С)БО №14 "Оренда", підприємство відносить до основних засобі орендовані приміщення та веде облік витрат на оренду у разі їх здійснення з метою забезпечення господарської діяльності.
Твердження суду першої інстанції про відсутність печатки ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" на деяких документах ґрунтуються на невірному застосуванні законодавства у зв'язку з слідуючим.
Всі без виключення документи, які були складені Товариством "СТФ Стіл- Трейд" містять підпис відповідальних осіб та печатку товариства. Податкові накладні не містять печатку контрагента, оскільки вони складалися електронним способом згідно вимог Податкового кодексу України Реальність таких накладних може бути перевірена на офіційному сайті Єдиного реєстру податкових накладних.
Крім того, судом першої інстанції не звернуто увагу, що печатка юридичної особи не є обов'язковим реквізитом згідно законодавства України.
Правила складання та заповнення реквізитів первинних документів регулюються нормами Положення №88 "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88.
Згідно п.2.5 Положення №88, первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Законом України № 1206-V1I від 15.04.2014 внесено зміни до Господарського кодексу України і скасовано печатку юридичної особи, як обов'язковий реквізит документів господарської операції між юридичними особами.
Не відповідає дійсності твердження суду першої інстанції, що в товарно-транспортних накладних біля підпису особи, що відвантажила товар, відсутня інформація про особу, оскільки товарно - транспортні накладні містять в графі "Здав (відповідальна особа вантажовідправника)" інформацію "директор ОСОБА_23.", в графі "відпуск вантажу дозволив" інформацію "директор ОСОБА_23." та підпис ОСОБА_23
Щодо інформації про відповідальну особу вантажоодержувача в товарно - транспортних накладних міститься підпис особи та штамп "М'ясопереробний завод приватне підприємство "Колос", Холодильник, с.Маморниця, Герцаївського р-ну, Чернівецької обл".
Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції
Позивачем було надано докази наявності в с.Маморниця виробничих потужностей м'ясопереробного заводу, який належать позивачу на праві приватної власності. Також, позивачем було надано наказ на прийняття та штатний розпис відповідальної особи холодильного складу в с. Маморниця. Такі документи дають змогу ідентифікувати особу вантажоотримувача.
Також, висновки суду про відсутність відомостей про довіреність уповноваженої особи ПП "Колос" на отримання товару від ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" не узгоджуються з абзацом 3 пункту 2.5 Положення №88, згідно якого повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Вищевказані документи (наказ на прийняття відповідального холодильного складу та штатний розпис) підтверджує наявність у ОСОБА_24 права приймати вантаж, що перевозився від ТОВ "СТФ Стіл-Трейд".
Згідно 4.2 статті 266 ГК України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 181 ГК України передбачає можливість укладення господарських документів шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Представником позивача надавалися пояснення суду, що специфікація на поставку товару від ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" укладалася шляхом обміну електронним листами та телефонограмами між сторонами, а тому немає можливості надати суду письмові документи з печатками та підписами.
Крім того, відповідно до пояснення директора ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" ОСОБА_25, яке міститься в матеріалах зазначено що ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" з 2012 року постійно співпрацює з ПП "Колос". Усю продукцію ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" поставляло ПП "Колос" відповідно до договорів поставки та товарно - транспортних накладних. (т.3а.с. 235).
Також, відповідно до службової записки №138/вн/24-13-14-02-15 від 20.02.2017 року зазначено що при написанні акту було використану податкову інформацію від 15.07.2016 року №68/15-24-14/37484649 отриманої від Роздільнянської ОДПІ "Про результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ "СТФ Стіл-Трейд"". Однак, акти перевірки стосовно господарських операцій між ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" та ПП "Колос" відсутні.
Також, законодавство України не відносить специфікації до переліку документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку, а тому наявність чи відсутність таких документів не впливає на реальність господарських операцій між юридичними особами.
Суперечить принципу індивідуальної відповідальності платника податку твердження суду першої інстанції, що позивачем не було надано суду документів на підтвердження фактичної наявності у контрагента товару, наприклад, договір купівлі-продажу. поставки, міни, укладені між ТОВ "СТФ Стіл-Трейд" та його контрагентами, податкові накладні, банківські виписки, акти прийому-передачі. складські документи.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу національних судів, що платник податку не має компетенції контролювати, наглядати та забезпечувати виконання контрагентами своїх зобов'язань у відносинах з третіми особами. Вимога національного суду про підтвердження обставин, що стосуються господарських відносин третіх осіб носить дискримінаційний характер (Справа Бульвес АД (BULVES AD) проти Болгарії (Заява №3991/03), рішення від 22.01.2009р., остаточне рішення від 22.04.2009р.).
Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняті податкові повідомлення - рішення є неправомірними та прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем доведено та надано суду належні та допустимі докази щодо протиправності та необґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу приватного підприємства "Колос" задовольнити повністю.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Колос" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000861402, №0000871402, №0057841301, №0000891406, №0057861301 від 28.10.2016 року, прийнятих Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 02 червня 2017 року.
Головуючий Совгира Д. І. Судді Курко О. П. Білоус О.В.
Суд | Вінницький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.05.2017 |
Оприлюднено | 08.06.2017 |
Номер документу | 66901437 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Лелюк Олександр Петрович
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Лелюк Олександр Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні