Постанова

від 11.07.2017 по справі 802/1853/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 липня 2017 р. Справа № 802/1853/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Могиль Тетяни Олександрівни,

представників позивача: Томенка Р.В, Супруна М.І.,

представника відповідача: Островерха Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод"

до: Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" (далі - ТОВ "Гайсинський молокозавод", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Гайсинський молокозавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016. В зв'язку із виявленими під час перевірки порушеннями, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2016 №0003381401, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5081737,00 грн., в тому числі основного платежу - 4171409,00 грн. та фінансової санкції 910328,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0003421402, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 365400,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки, а відповідно і з винесеними податковими рішеннями, позивач звернувся до суду із вимогами визнати їх протиправними та скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові.

Представники відповідача не погодились з адміністративним позовом, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю висновків податкових ревізорів-інспекторів, що проводили перевірку, які знайшли відображення у акті перевірки від 12.10.2016 за №150/1401/34309918.

Ухвалою суду від 28.11.2016 за клопотанням представників позивача у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Зубрицькій І.Ю.

04.05.2017 на адресу суду направлено висновок експерта від 04.05.2017 №08/12/2016/02-03, який долучений до матеріалів справи (Т.3).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

ТОВ "Гайсинський молокозавод" зареєстровано як юридичну особу Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області 17.04.2006, є платником податку на прибуток приватних підприємств.

В період з 25.08.2016 по 05.10.2016 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, відповідно до наказу від 12.08.2016 за №501, проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Гайсинський молокозавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016.

Результати перевірки оформлено актом від 12.10.2016 за №150/1401/34309918 (Т. 3, а.с. 58-130).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем, які полягають в наступному.

- порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п. 137.10 ст.137 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134., пункту 138.2., пункту 138.4., підпункту 138.8.1 пункту 8 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), пункту 15 П(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" від 27.04.2000 року №92 (із змінами та доповненнями), пункту 24 П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" від 20.10.1999 №246 (із змінами та доповненнями), додатку 5 "Картка обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини" та пункту 7.1 Наказу Міністерства транспорту і зв'язку від 20.05.2006 №48 "Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, для особливих умов експлуатації", пунктів 8.4, 8.5 та додатка 12 до "Правил експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі", затверджених наказом Мінтранспорту та зв'язку України від 02.07.2008 №795 підприємством занижено доходи, завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та витрати, що впливають на формування фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) на загальну суму, в результаті чого занижено додаток на прибуток за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 всього в сумі 4 171 409 грн. в т.ч. за 2014 рік в сумі 3 617 637 грн., за 2015 рік в сумі 530 097 грн., за 1 квартал 2016 року в сумі 15779 грн., за 2 квартал 2016 року в сумі 7896 грн.;

- на порушення п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст.186, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI із змінами та доповненнями та пункту 6 розділу VІ наказу Мінфіну України №966 від 23.09.2014 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість зареєстрованого Мін'юстом 23.01.2015 за №13 (із змінами та доповненими) ТОВ Гайсинський молокозавод занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 100497 грн. в т.ч.: січень 2015 року в сумі 54550 грн.; лютий 2015 року в сумі 9394 грн.; березень 2015 року в сумі 4630 грн.; квітень 2015 року в сумі 17847 грн.; травень 2015 року в сумі 8100 грн.; червень 2015 року в сумі 5976 грн.;

- ст.1 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (зі змінами та доповненнями), п.1 Постанови Правління Національного Банку України від 20.11.2014 №734 Про врегулювання ситуації на валютному ринку України та п.1 Постанови Правління Національного Банку України від 03.03.2016 №140 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України , - в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки за розрахунками по контракту №080814 від 08.08.2014 із нерезидентом - "Madina Al-Salam Trade EST'", Хашимитское Королевство Иордания та по контракту №30 TR від 25.02.2015, із нерезидентом - RISOIL BULGARIA LTD , Болгарія.

- ст.1 Указу Президента України №319/94 від 18.06.1994 Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами ; п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю №15-93 від 19.02.1993 в частині порушення вимог щодо строків декларування валютних цінностей станом на 01.07.2016;

- п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині неподання Звіту про контрольовані операції за звітний період 2015 року;

- п. 3.5 та п. 7.24 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями) в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 4056,13 грн.;

- вимог ст. 51, абз. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI, а саме у Податковій звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податку - І-IV квартали 2014 року не відображено виплати громадянам за реалізацію власної продукції тваринництва за 179 ознакою доходу та у Податковому розрахунку за II квартал 2015 року відображено виплату за 101 ознакою доходу працівнику з РНОКПГІ НОМЕР_1, а фактичне достовірний РНОКПП НОМЕР_2;

- вимог пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI із наступними змінами та доповненнями та вимоги п.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року, а саме при граничному терміну подання звіту 22.06.2015 ТОВ Гайсинський молокозавод подано 23.06.2015.

З огляду на виявлені порушення ГУ ДФС у Вінницькій області 27 жовтня 2016 року прийнято, зокрема податкове повідомлення-рішення №0003381401, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5081737,00 грн., в тому числі основного платежу - 4171409,00 грн. та фінансової санкції 910328,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0003421402, яким до товариства застосовано штрафні санкції в розмірі 365400,00 грн.

Визначаючись щодо позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомленню-рішенню від 27 жовтня 2016 року №0003381401, суд зважає на наступне.

Відповідно до матеріалів перевірки, контролюючим органом установлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з фіктивними субєктами господарювання - покупцями. Зокрема, контрагентами ТОВ "Торглайнсенд", ТОВ "Дайнекс", ТОВ Стайл ЛТД", ТОВ "Рокдейл" та ТОВ "Ромаростар". На думку відповідача, ТОВ "Гайсинський молокозавод" не відгружало молочну продукцію, а лише надало податкову вигоду зазначеним контрагентам-покупцям у вигляді технічного податкового кредиту за рахунок відображення операцій по поставці молочної продукції, яка фактично здійснена іншими особам.

В зв"язу з вищевикладеним, кошти від вказаних контрагентів не є оплатою за поставлену продукцію, а підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги.

Крім того, згідно Акту вказано, що позивачем включено до витрат суми вартості нових акумуляторних батарей та суми нових автомобільних шин при установці їх на транспортні засоби. Натомість, на думку відповідача, шини та акумулятори списують з балансу внаслідок невідповідності визнання активом.

Так, в ході проведення перевірки перевіряючими встановлено, що ТОВ Гайсинський молокозавод в особі генерального директора Осадчого Т.В. уклало договір поставки продукції №43П від 27.11.2013 з ТОВ Торглайнсенд , код ЄДРПОУ 3872406, (Покупець) в особі директора Демчика О.М., юридична адреса вказана в договорі: 01135, м. Київ, вул. Золотоустовская, 30 (том. 3 зворотній бік а.с. 60, а.с. 61-65).

Відповідно до умов Договору №43П, які є ідентичними умовам договорів укладених позивачем з ТОВ "Дайнекс", ТОВ Стайл ЛТД" та ТОВ "Рокдейл", постачальник зобов'язується на умовах, які зазначені в даному Договорі, поставляти та передавати у власність Покупця, згідно окремих замовлень, згідно підписаних специфікацій продукцію, а Покупець зобов'язується оплачувати та приймати Товар на умовах даного договору (п.1.1 Договору).

В силу п. 1.2, 1.3 Договору, найменування, асортимент та ціна продукції узгоджуються Сторонами шляхом підписання Специфікацій чи інших доповнень, які є невід'ємними частинами даного Договору. Кількість продукції в кожній партії, базис поставки, а також строк поставки визначається по згоді Сторін в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що якість відвантаженої по даному Договору продукції повинна відповідати технічним умовам завода-виробника та діючим ГОСТам чи ГОСТам на даний вид продукції, що повинно підтверджуватись посвідченням якості.

Постачальник товару підтверджує якість кожної партії продукції якісним посвідченням, гігієнічним заключенням, протоколами випробувань на ГМО, сертифікатом відповідності чи іншими документами. Кінцевий строк придатності поставленої продукції повинен складати не менше 2/3 від загального строку придатності, зазначеного на упаковці і в товаросупровідних документах (п.п. 2.2 - 2.3 Договору).

За вказаним Договором покупець сплачує в національній валюті України вартість отриманої по Договору продукції протягом 30 календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахунку грошових гоштів на р/р Поставщика.

Розділом 5 Договору визначено, що поставка продукції здійснюється на умовах БСА (склад Поставщика - м. Гайсин, вул. Плеханова, 45) по правилам Інкотермс-2010.

Право власності на продукцію переходить до Покупця з моменту відгрузки продукції зі складу Поставщика і виписки видаткових накладних на отримання продукції при пред'явленні довіреності, виданої Покупцем.

Постачальник передає Покупцю всі необхідні оригінали грузових та супровідних документів на товар (п. 5.4 Договору), а саме: оригінали податкової накладної; оригінал видаткової накладної; декларацію виробника (посвідчення якості); протоколи випробувань на ГМО; сертифікат відповідності з протоколами випробувань; оригінал податкової накладної; копію сертифікату аналізу на Товар виданий виробником.

Як свідчить акт перевірки, позивачем до перевірки надано Специфікації на кожну партію поставки, в яких зазначено - найменування, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість поставленої продукції (відповідає податковим накладним). Також в кожній Специфікації зазначено місце поставки продукції. Водночас, не вказана конкретна адреса: назва вулиці, номер будинку, контактна особа.

Також, зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ Гайсинський молокозавод під час проведення перевірки перевіряючим були надані та досліджені належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, які підтверджують факт постачання ТОВ "Торглайнсенд" у період з січня по березень 2014 року молочної продукції загальною вагою 116,1 тонн на загальну вартість 4691907 грн. (в т.ч. ПДВ 781985 грн.), платіжні документи ТОВ "Торглайнсенд" видані на виконання договору поставки №43П від 27.11.2013, за якими позивачу пререраховано грошові кошти за молочну продукцію на загальну суму 5499331,90 грн., а також товаро-транспортні накладні, за якими відвантаження товару відбувалося за різними адресами: м.Харків, м.Тернопіль, м.Горлівка, м.Новомосковськ, Калуш, м.Івано-франківськ, м.Чернівці, м.Рогатин, м. Дніпропетровськ, м. Дніпродзержинськ, Краматорськ, м.Хмельницький, м.Біла Церква. Також в акті перевірки відображена інформація про відсутність заборгованості між сторонами договору поставки (том 3 а.с. 38, 64).

Водночас, незважаючи на наведений вище перелік первинної документації, сформованої за наслідком здійснення між позивачем та ТОВ "Торглайнсенд" господарських операцій, контролюючий орган дійшов висновку, що останні спрямовані на надання безповоротної вигоди, оскільки вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 11.08.2015 року по справі №760/908/15 визнано винним у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 205 КК України Демчика Олександра Миколайовича - директора ТОВ "Торглайнсенд".

Даним вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 22.07.2015 між старшим прокурором прокуратури Шевченківського району м. Києва та Демчиком О.М. по кримінальному провадженню №3201410010000150 від 30.09.2014.

Зокрема, обвинувачений Демчик О.М. повністю та добровільно визнав себе винним у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 5, 205 ч. 1 КК України та щиро розкаявся. Підтвердив, що дійсно в кінці 2013 року погодився на пропозицію малознайомої особи за грошову винагороду здійснити реєстрацію на своє ім'я юридичної особи - ТОВ Торглайсенд , при цьому не маючи наміру здійснювати фінансово-господарської діяльності.

Крім того, в Акті перевірки вказано, що згідно даних АІС "Податковий блок" встановлено, що ТОВ Торглайнсенд, зареєстрований 05.09.2013, знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУДФС у м. Києві, стан платника 7 - "до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей", основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, засновник, бухгалтер - одна особа.

Відповідно до проведеного аналізу податкової звітності, поданих ІС "Податковий блок" встановлено, що звіти на суми нарахованої заробітної плати не подавались. Дана обставина, як вказується в Акті, свідчить про відсутність працюючих на зазначеному підприємстві.

Податкові декларації з податку на прибуток та фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва, інша податкова звітність не подавалась, що свідчить про відсутність у підприємства основних засобів.

Підприємство ТОВ "Торглайнсенд" подавало до податкового органу, в якому воно знаходиться на обліку, лише декларації з ПДВ за листопад-грудень 2013 та січень-березень 2014.

ТОВ "Торглайнсенд" не задекларувало все податкове зобов'язання, яке контрагенти відобразили у складі податкового кредиту, та рахується розбіжність - заниження податкових зобов'язань в сумі 48 тис.грн.

Щодо господарських операцій з ТОВ "Дайнекс", то згідно Акту вказано, що сума розрахунків становить 6712592 грн., сума податкових зобов'язань - 1118765грн, (вересень-грудень 2014, січень 2015).

В ході перевірки встановлено, що позивачем з ТОВ "Торглайнсенд" було укладено договір поставки продукції №49П від 15.09.2014 в особі директора Шумського І.Л.

Загальні умови укладеного з ТОВ "Дайнекс" договору поставки продукції №49П від 15.09.2014 є ідентичними умовам договору поставки продукції №43П від 27.11.2013 укладеного з ТОВ "Торглайнсенд".

Як свідчить акт перевірки, позивачем до перевірки надано Специфікації на кожну партію поставки, в яких зазначено - найменування, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість поставленої продукції (відповідає податковим накладним). Також в кожній Специфікації зазначено місце поставки продукції. Водночас, не вказана конкретна адреса: назва вулиці, номер будинку, контактна особа.

Також зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ Гайсинський молокозавод під час проведення перевірки перевіряючим були надані та досліджені належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, які підтверджують факт постачання ТОВ "Дайнекс" у період з вересня по грудень 2014 року та січень 2015 року молочної продукції загальною вагою 171,7 тонн на загальну вартість 6712593 грн. (в т.ч. ПДВ 1118765 грн.), платіжні документи ТОВ "Дайнекс" видані на виконання договору поставки №49П від 15.09.2014 за якими позивачу пререраховано грошові кошти за молочну продукцію на загальну суму 6712592,90 грн., а також товаро-транспортні накладні, за якими відвантаження товару відбувалося за різними адресами: м. Харків, м. Тернопіль, м.Галич, м. Калуш, м. Івано-франківськ, м. Чернівці, м.Бердянськ, м. Дніпропетровськ, м. Дніпродзержинськ, м. Краматорськ, м. Хмельницький, м. Одеса. Також, в акті перевірки відображена інформація про відсутність заборгованості між сторонами договору поставки (том 3 а.с. 66-71).

В бухгалтерському обліку позивачем відображено реалізацію молочної продукції та рух коштів.

Водночас, як вказано в Акті, згідно даних АІС "Податковий блок" встановлено, що ТОВ "Дайнекс" знаходиться на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, стан платника "0", основний вид діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Керівник, головний бухгалтер, засновник - одна особа.

Відповідно до проведеного аналізу податкової звітності, поданих ІС "Податковий блок" встановлено, що звіти на суми нарахованої заробітної плати не подавались. Дана обставина, вказується в Акті, свідчить про відсутність працюючих на зазначеному підприємстві.

Податкові декларації з податку на прибуток та фінансові звіти субєкта малого підприємництва, інша податкова звітність не подавалась, що свідчить про відсутність у підприємства основних засобів.

Підприємство подавало до податкового органу, в якому воно знаходиться на обліку, лише декларації з ПДВ за вересень-грудень 2014, а за 2015-2016 - не звітувало.

Крім того, відповідач в Акті перевірки вказує, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2016 по справі №757/6722/16-к Шумського І.Л. - директора ТОВ "Дайнекс" визнано винним у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України.

Згідно вироку затверджено угоду про визнання винуватості від 15.02.2016 між прокурором Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва та обвинуваченим Шумським І.Л. по кримінальному провадженню № 32016100060000016 від 28.01.2016.

Зокрема, обвинувачений Шумський І.Л. беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України в обсязі підозри.

Також судом встановлено, що 13.08.2014 між ТОВ "Гайсинський молокозавод" в особі генерального директора Осадчого Т.В. та ТОВ Стайл ЛТД (Покупець) укладено договір поставки продукції №46П про поставку молочної продукції.

Загальні умови укладеного з ТОВ Стайл ЛТД договору поставки продукції №46П від 13.08.2014 є ідентичними умовам договору поставки продукції №43П від 27.11.2013 укладеному з ТОВ "Торглайнсенд".

Як свідчить акт перевірки, позивачем до перевірки надано Специфікації на кожну партію поставки, в яких зазначено - найменування, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість поставленої продукції (відповідає татковим накладним). Також в кожній Специфікації зазначено місце поставки продукції. Водночас, не вказана конкретна адреса: назва вулиці, номер будинку, контактна особа.

Також, зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ Гайсинський молокозавод під час проведення перевірки перевіряючим були надані та досліджені належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, які підтверджують факт постачання ТОВ Стайл ЛТД у період з серпня по вересень 2014 року молочної продукції загальною вагою 58,7 тонн на загальну вартість 2368033 грн. (в т.ч. ПДВ 394672 грн.), платіжні документи ТОВ Стайл ЛТД видані на виконання договору поставки "46П від 13.08.2014 за якими позивачу пререраховано грошові кошти за молочну продукцію на загальну суму 2368032,85 грн., а також товаро-транспортні накладні, за якими відвантаження товару відбувалося за різними адресами: м.Харків, м.Галич, м.Калуш, м.Івано-франківськ, м.Чернівці м.Рогатин, м. Дніпродзержинськ, м.Краматорськ. Також, в акті перевірки відображена інформація про відсутність заборгованості між сторонами договору поставки (том 3 а.с. 42, 73-74).

В бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ Стайл ЛТД відображені проводками за 2014 та відображені отримані кошти.

Крім того, як слідує з Акту перевірки, згідно даних АІС "Податковий блок" встановлено, що ТОВ Стайл ЛТД зареєстровано 30.09.2013 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника 8, внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, керівник, бухгалтер, засновник - одна особа.

Відповідно до проведеного аналізу податкової звітності, поданих ІС "Податковий блок" встановлено, що звіти на суми нарахованої заробітної плати не подавались. Дана обставина, вказується в Акті, свідчить про відсутність працюючих на зазначеному підприємстві.

Податкові декларації з податку на прибуток та фінансові звіти субєкта малого підприємництва, інша податкова звітність не подавалась, що свідчить про відсутність у підприємства основних засобів.

Підприємство подавало до податкового органу, в якому воно знаходиться на обліку, лише декларації з ПДВ з січня по травень - з нульовими показниками, а за 2015-2016 - не звітувало. По розрахункам із товариством-позивача контрагент не відобразив у складі податкового кредиту суму з ПДВ 394,7 тис.грн.

Згідно аналізу даних АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару ТОВ Стайл ЛТД .

25.03.2014 між ТОВ "Гайсинський молокозавод" в особі генерального директора та ТОВ Рокдейл (Покупець) укладено договір поставки продукції №26П про поставку молочної продукції.

Загальні умови укладеного з ТОВ Рокдейл договору поставки продукції №26П від 25.03.2014 є ідентичними умовам договору поставки продукції №43П від 27.11.2013 укладеного з ТОВ "Торглайнсенд".

Як свідчить акт перевірки, позивачем до перевірки надано Специфікації на кожну партію поставки, в яких зазначено - найменування, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість поставленої продукції (відповідає татковим накладним). Також в кожній Специфікації зазначено місце поставки продукції. Водночас, не вказана конкретна адреса: назва вулиці, номер будинку, контактна особа.

Також в Акті зазначено, що ТОВ Гайсинський молокозавод під час проведення перевірки перевіряючим були надані та досліджені належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, які підтверджують факт постачання ТОВ Рокдейл у період з березня по серпень 2014 року молочної продукції загальною вагою 222,2 тонн на загальну вартість 7659412,32 грн. (в т.ч. ПДВ 1276569 грн.), платіжні документи ТОВ Рокдейл видані на виконання договору поставки №26П від 25.03.2014, за якими позивачу перераховано грошові кошти за молочну продукцію на загальну суму 7659412,32 грн., а також товаро-транспортні накладні, за якими відвантаження товару відбувалося за різними адресами: м.Харків, м.Дніпропетровськ, м. Хмельницький, м.Одеса, м.Волочиськ, м.Івано-Франківськ, м.Чернівці, м.Хотин, м. Дніпродзержинськ, м.Краматорськ, м.Горлівка, м.Тернопіль.

Крім того, в акті перевірки відображена інформація про відсутність заборгованості між сторонами договору поставки (том 3 а.с. 75-80). В бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ Рокдейл відображені проводками за 2014 та відображені отримані кошти.

При цьому в Акті перевірки вказано, що згідно даних АІС "Податковий блок" встановлено, що ТОВ Рокдейл зареєстровано 01.11.2013 та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника 0 - платник податку за основним місцем обліку, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, керівник, бухгалтер, засновник - одна особа.

Відповідно до проведеного аналізу податкової звітності, поданих ІС "Податковий блок" встановлено, що звіти на суми нарахованої заробітної плати не подавались. Дана обставина, вказується в Акті, свідчить про відсутність працюючих на зазначеному підприємстві.

Податкові декларації з податку на прибуток та фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва, інша податкова звітність не подавалась, що свідчить про відсутність у підприємства основних засобів.

Підприємство подавало до податкового органу, в якому воно знаходиться на обліку, лише декларації з ПДВ з березня по жовтень 2014, а за 2015-2016 - не звітувало. Даний контрагент не задекларував все податкове зобов'язання, яке контрагенти відобразили у складі податкового кредиту. По розрахункам із товариством-позивача контрагент не відобразив у складі податкового кредиту суму з ПДВ 149,2 тис.грн.

По взаємовідносинам між ТОВ "Гайсинський молокозавод" та ТОВ Ромаростар (Покупець) 18.08.2014 укладено договір купівлі-продажу №19.08.14 про поставку молочної продукції.

Відповідно до умов Договору №19.08.14, постачальник зобов'язується на умовах, які зазначені в даному Договорі, продати/передати у власність покупця товар, а саме: термоусадочні пакети, а Покупець зобов'язується прийняти замовлений ним товар та своєчасно оплатити його (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Договору, найменування, асортимент та ціна продукції узгоджуються Сторонами шляхом підписання Специфікацій чи інших доповнень, які є невід'ємними частинами даного Договору. Кількість продукції в кожній партії, базис поставки, а також строк поставки визначається по згоді Сторін в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Пунктом 2.1 визначено, що ціна на товар по цьому Договору встановлюється по попередній домовленості Сторін, є договірна та вказується у письмово погоджених ними Специфікаціях та/або прайс-листах чи інших додатках до Договору, на підставі яких формується рахунок-фактура і видаткові накладні, які є невід'ємними частинами Договору.

Покупець по цьому сплачує в національній валюті України вартість отриманого за цим Договором товару оплати, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Форма розрахунків безготівкова. (п.п. 3.1 - 3.2 Договору).

Розділом 4 Договору визначено, що приймання товару за кількістю і якістю здійснюється Сторонами в порядку установленому чинним законодавством. Відгрузка товару проводиться після отримання коштів на розрахунковий рахунок. Усі витрати, пов'язані з транспортуванням товару покладаються на Покупця.

Як свідчить акт перевірки, на підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу №19.08.14 від 18.08.2014 ТОВ Гайсинський молокозавод надало перевіряючим належним чином оформлені видаткові накладні, перелік яких зазначений в акті перевірки. Також, в акті перевірки відображена інформація про відсутність заборгованості між сторонами договору поставки (том 3 а.с. 80-81).

Товариство-позивач відобразило реалізацію товару та отримані кошти в бухгалтерському обліку за 2014.

Крім того, в Акті перевірки вказано, що згідно даних АІС "Податковий блок" встановлено, що ТОВ Ромаростар зареєстровано 05.03.2014 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника 8 - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, керівник, бухгалтер, засновник - одна особа.

Відповідно до проведеного аналізу податкової звітності, поданих ІС "Податковий блок" встановлено, що звіти на суми нарахованої заробітної плати не подавались. Дана обставина, вказується в Акті, свідчить про відсутність працюючих на зазначеному підприємстві.

Податкові декларації з податку на прибуток та фінансові звіти субєкта малого підприємництва, інша податкова звітність не подавалась, що свідчить про відсутність у підприємства основних засобів.

Підприємство подавало до податкового органу, в якому воно знаходиться на обліку, лише декларації з ПДВ за квітень 2014 - з нульовими показниками, а за 2015-2016 - звітність не подавало. Даний контрагент не задекларував все податкове зобов'язання. По розрахункам із товариством-позивача контрагент не відобразив у складі податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 38 тис.грн.

Згідно аналізу даних АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару ТОВ "Ромаростар".

Разом з тим, в Акті перевірки зазначено, що до Єдиного реєстру судових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстровано за №32015060000000033 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 3 ст 212 КК України згідно якого встановлено, що на території Київської області діє група осіб, які займаються реєстрацією підприємств на підставних осіб, які в подальшому використовуються в схемах незаконного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, серед яких і ТОВ "Дайнекс", ТОВ "Стайл ЛТД", ТОВ "Рокдейл", ТОВ "Ромаростар". Крім того, дані контрагенти задіяні у схемі по конвертації грошових коштів згідно матеріалів досудового розслідування №1201400060007024 від 12.12.2014 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 191 КК України.

Як слідує з Акту, відповідно до товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, вказано лише місто, не вказано пункту розвантаження, що не дає можливість встановити місце розвантаження. Відсутній факт передачі товару від продавця до покупця, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують якість товару.

Наявність судових рішень про створення фіктивного підприємництва по ТОВ "Торглайнсенд" та ТОВ "Дайнекс" підтверджує дефектність всіх їх первинних документів.

Відтак, податковий орган в Акті зазначає про відсутність реальних господарських операцій із вищевказаними платниками податків, оскільки наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух товарів, а не задекларовані на папері, а тому у ТОВ "Гайсинський молокозавод" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій із даними контрагентами.

В зв'язку з вищевикладеним, кошти отримані від вказаних контрагентів не є оплатою за поставлену продукцію, а підпадають під визначення "безповоротна фінансова допомога". Таким чином, ТОВ "Гайсинський молокозавод" не включено до складу "Інших доходів" в рядок 03 Декларації та рядок 03.10 Додатку ІД суму безповоротної фінансової допомоги.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що кошти отримані від вказаних контрагентів не є оплатою за поставлену продукцію, а підпадають під визначення "безповоротна фінансова допомога", з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 4.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Відтак, визначальним критерієм безповоротної фінансової допомоги - це кошти, які передані платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Аналіз наведеної вище статті дає підстави для висновку, що для віднесення грошових коштів до сум безповоротної фінансової допомоги повинні бути наявні певні умови: укладені договори дарування, інші договори, за якими не передбачається грошова або інша компенсація такої допомоги чи її повернення, або без укладення таких договорів.

Матеріалами справи підтверджено, що кошти отримані від вказаних вище контрагентів надійшли на рахунки позивача за цільовим призначенням платежу - "за поставлений товар", що підтверджується виписками банків.

В ході судового розгляду судом не установлено, а відповідачем не доведено наявність укладених договорів дарування, інших договорів, на підставі яких позивач має віднести грошові кошти, отримані від покупців продукції до сум безповоротної фінансової допомоги.

Згідно з п 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В силу пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Крім того, відповідно до п. 135.3 ст 135 ПК, суми відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Відтак, на думку суду, у випадку, якщо контролюючий орган дійшов висновку про віднесення отриманих позивачем коштів до безповоротної фінансової допомоги, а не до доходу від реалізації товарів, й висновку про необхідність збільшення інших доходів платника податків за відповідний період, це повинно було б потягти за собою й зменшення доходу від операційної діяльності за відповідний період, що зроблено не було.

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз вказаних норм дає підстави висновку, що саме первинні документи підтверджують отримання платником податку доходів.

Судом за поясненнями представника відповідача установлено, що розмір фінансової допомоги в ході перевірки визначався на підставі первинних документів, що спростовує твердження представників останнього про дефектність первинної документації. При цьому, в Акті податковий орган вказав про відображення проводками в бухгалтерському обліку взаємовідносин з контрагентами-покупцями та про відображення отриманих коштів.

Разом з тим, виконання вимог договорів та рух активів відповідно до первинної документації, зокрема, договорів, видаткових і податкових накладних, виписки банків, регістри були предметом дослідження в рамках призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Надані позивачем документи є первинними документами в розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій, що відображено у Висновку судового експерта від 04.05.2017 №08/12/2016/02-03, який долучений до матеріалів справи (Т.3).

Так, відповідно до Висновку, проведеним дослідженням документально підтверджуються податкові зобов'язання ТОВ "Гайсинський молокозавод" за операціями з реалізації продукції (товарів) покупцям ТОВ "Торглайнсенд", ТОВ "Дай некс", ТОВ "Стайл ЛТД", ТОВ "Рокдейл", ТОВ "Ромаростар" за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 та їх повне відображення в податкових деклараціях на додану вартість та податку на прибуток за відповідні періоди.

Зокрема, за результатом проведення аналізу первинної документації позивача, сформованої під час здійснення господарських операцій з контрагентами, експертом встановлено, що ТОВ "Гайсинський молокозавод" повністю відобразило в складі оподатковуваних доходів за 2014, 2015 та І півріччя 2016 року доходи від реалізації продукції та товарів по рахунку 70 "Доходи від реалізації" в складі якого, поза іншими, відображені опера ції продажу Підприємством продукції товарів покупцям ТОВ "Торглайнсенд", ТОВ "Дайнекс", ТОВ "Стайл ЛТД", ТОВ Рокдейл", ТОВ "Ромаростар".

Податкові накладні виписані на адресу покупців ТОВ "Торглайнсенд", ТОВ "Дайнекс", ТОВ "Стайл ЛТД", ТОВ "Рокдейл", ТОВ "Ромаростар" відображені Підприємством в Декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Погашення дебіторської заборгованості перед Підприємством за отрима ну продукцію (товари) здійснювалось шляхом перерахування безготівкових коштів ТОВ "Торглайнсенд", ТОВ "Дайнекс", ТОВ "Стайл ЛТД", ТОВ "Рокдейл", ТОВ "Ромаростар", що документально підтверджується наданими на дослідження виписками з особових банківських рахунків Підприємства.

В наданих на дослідження документах відсутні будь-які документальні підтвердження зміни сторонами правочину правових підстав перерахування коштів.

Натомість, в розділі "Порядок розрахунків" договорів, укладених між Пі дприємством та ТОВ "Торглайнсенд", ТОВ "Дайнекс", ТОВ "Стайл ЛТД", ТОВ "Рокдейл", ТОВ "Ромаростар" передбачається безумовне зобов'язання покупця щодо повного розрахунку за отриману продукцію протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки.

Таким чином, наданими на дослідження документами не підтверджується отримання ТОВ "Гайсинський молокозавод" від ТОВ "Торглайнсенд", ТОВ "Дайнекс", ТОВ "Стайл ЛТД", ТОВ "Рокдейл", ТОВ "Ромаро стар" безповоротної фінансової допомоги.

Натомість, документально підтверджується операція з реалізації готової продукції та товарів, що повністю відображена складі оподатковуваних доходів за 2014, 2015 та І півріччя 2016 року в декларації з податку на прибуток та декларації з податку на додану вартість (податкове зобов'язання) за відповідні періоди.

Також, документально підтверджується операція отримання ко штів ТОВ "Гайсинський молокозавод" від ТОВ "Торглайнсенд", ТОВ "Дай некс", ТОВ "Стайл ЛТД", ТОВ "Рокдейл", ТОВ "Ромаростар" в оплату за реалізовану продукцію в сумі 22 471 813,07 грн. протягом 2014 - 2015років.

Натомість, відповідно до висновку експерта наданими документами та обліковими регістрами не підтверджуються висновки акту перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області щодо не включення до складу "Інших доходів" в рядок 03 Декларації та рядок 03.10 Додатку ІД суму безповоротної фінансової допомоги.

Суд, в ході судового дослідження не знайшов підстав для сумнівності даного висновку експерта, відтак залучає його як належний та допустимий доказ.

Відповідачем не заперечувалось наявність первинної документації у позивача, що відображено і в самому Акті перевірки. Підставою для висновку податкового органу про отримання безповоротної фінансової допомоги стало відсутність реальних господарських операцій із вищевказаними платниками податків-контрагентами.

Стверджуючи про фіктивний характер господарських операцій товариства-позивача з контрагентами-покупцями, податковий орган посилається на те, що відповідно до товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, вказано лише місто, не зазначено пункту розвантаження, що не дає можливість встановити місце розвантаження.

Оцінюючи вищезазначену аргументацію податкового органу, суд виходить із того, що товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання/продажу товару. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Посилання відповідача на те, що платник не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з названими контрагентами з огляду на відсутність працюючих на зазначених підприємствах не можуть слугувати достатнім свідченням сумнівності розглядуваних операцій та недобросовісності позивача як платника податків. Необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами. Крім того, неперебування контрагентів за місцем реєстрації не є свідченням неможливості провадження ними діяльності за іншою адресою. На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Щодо розбіжностей задекларованих показників податкового обліку, то суд зазначає, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У законодавстві України закріплено принцип персональної відповідальності, згідно якого особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг продати товар контрагентам.

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Перевіряючи доводи відповідача про наявність матеріалів кримінального провадження, що є підстави вважати, що контрагенти позивача ТОВ "Стайл ЛТД", ТОВ "Рокдейл", ТОВ "Ромаростар" є учасником тіньового сектору, то суд зазначає що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Судове рішення з даного питання відсутнє.

Більше того, наявність кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Разом з тим, вироками судів відносно посадових осіб контрагентів позивача ТОВ "Торглайнсенд" та ТОВ "Дайнекс" не установлено протиправної діяльності посадових осіб Позивача за спірними операціями. Добросовісний платник не може бути притягнутий до відповідальності за податкове правопорушення лише з тих підстав, що його контрагент має дефект правового статусу, в тому числі ознаки фіктивності.

Щодо посилань представників відповідача на позицію ВСУ, то суд зазначає що, Верховний Суд України висловлює правову позицію відповідно до якої, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Таким чином, для застосування даної позиції ВСУ мають бути наявними дві обставини: встановлена вироком суду фіктивність підприємства контрагента платника податків і факт формального складання первинних документів за відповідними господарськими операціями.

Згідно змісту вироку Печерського районного суду м. Києва та Солом'янського районного суду м. Києва, копія яких наявна в матеріалах справи, судом в межах цих справ не надавалась правова оцінка первинної документації, оформленої за наслідком господарських операцій з товариством-позивача.

В той же час, суд зауважує, що згідно вироку Печерського районного суду м. Києва затверджено угоду про визнання винуватості від 15.02.2016 між прокурором Київської місцевої прокуратури та обвинуваченим Шумським І.Л. по кримінальному провадженню №32016100060000016 від 28.01.2016. Вироком Солом'янського районного суду м. Києва затверджено угоду про визнання винуватості від 22.07.2015 між старшим прокурором прокуратури Шевченківського району та Демчиком О.М. по кримінальному провадженню №3201410010000150 від 30.09.2014.

Так, чинним законодавством розрізнюються вироки в кримінальних справах та вироки на підставі угоди. Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 11.12.2015 №13 визначено, що "вирок ухвалений на підставі угоди у такому випадку (стосовно однієї із декількох осіб) не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості першою не є доказом вини останніх". Тобто, фактично визначено, що вирок на підставі угоди не має преюдиційного значення для інших осіб, які не є учасниками такої угоди.

Також, згідно позиції ВАСУ при вирішенні адміністративної справи не може враховуватися вирок про визнання особи винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, коли таким вироком не було встановлено жодних обставин стосовно підприємства-платника податків, а встановлені вироком обставини не спростовують реальність спірних господарських операцій, оскільки фінансово-господарські правовідносини між платником - позивачем і контрагентом у кримінальній справі не досліджувалися (Ухвали ВАСУ від 01.03.2016 р. № в ЄДРСРУ 56423070, від 01.12.2015 р. № в ЄДРСРУ 54018242).

Відтак, судом не установлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цим підприємством було одержання позивачем податкової вигоди. Господарська діяльність суб'єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідність дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАСУ.

Щодо висновків податкового органу про завищення підприємством собівартості реалізованих товарів, робіт послуг за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну сум 188 358 грн., за період з 01.01.2015 по 30.06.20016 - в сумі 514 324, 00 грн., то суд зважає на таке.

За висновками перевіряючих, товариством включено до витрат суми вартості нових автомобільних шин пневматичних та суми вартості нових акумуляторних батарей при установці їх на транспортні засоби. На думку перевіряючих, вартість шин та акумуляторів списується на витрати в момент визнання їх непридатними.

Відтак, позивачем порушено п. 138.2, п. 138.4, до п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст 138 ПК. Крім того, позивачем допущено порушення пункту 15 П(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" від 27.04.2000 року №92 (із змінами та доповненнями), пункту 24 П(С)БО 9 "Запаси" затвердженого Наказом міністерств фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" від 20.10.1999 року №246 (із змінами та доповненнями), додатку 5 "Картка обліку пробігу (наробітку пневматичної шини" та пункту 7.1 Наказу Міністерства транспорту і зв'язку від 20.05.2006 року №488 "Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, для особливих умов експлуатації", пунктів 8.4, 8.5 та додатка 12 до "Правил експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі", затверджених наказом Мінтранспорту та зв'язку України від 02.07.2008 року №795.

Проте, суд не погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на те, що накази не встановлюють правила ведення податкового обліку платника податків. А в одночасному застосуванні з положеннями Податкового кодексу припускають неоднозначне (множинне) трактування.

В силу п. 138.1 ст. 138 ПК, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст 138 ПК, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст 138 ПК, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

TOB Гайсинський молокозавод за даними бухгалтерського обліку, що підтверджує і контролюючий орган, в момент установлення пневматичних шин колісних транспортних засобів спеціальних машин на автомобіль та акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин складено акт списання із відтворенням інформації установлення шин та акумуляторів із зазначенням автомобіля (ТЗ). При цьому, позивачем при передачі шин та акумуляторів в експлуатацію їх вартість списується на повну вартість придбання таких комплектуючих. В подальшому, підприємством ведеться їх аналітичний облік у кількісному вираженні за матеріально відповідальними особами. Такий порядок передбачений наказами підприємства про облікову політика та не суперечить вимогам п. 15 П(С)БО щодо обліку витрат, що здійснюються для підтримання транспортного засобу в робочому стані.

Крім того, правомірність такого обліку підтверджено висновками експерта за результатами проведення судового-економічної експертизи від 04.05.2017 №08/12/2016/02-03.

Так, відповідно до Висновку судового експерта від 04.05.2017 №08/12/2016/02-03 вказано, що проведеним дослідженням, із врахуванням прийнятих положень в Наказі про облікову політику, відповідно до положень пп.14, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та пункту 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, документально підтверджуються операції ТОВ "Гайсинський молокозавод" щодо обліку витрат, що здійснюються для підтримання транспортного засобу в робочому стані відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 (із доповненнями та змінами) за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 в сумі 514 324,00 грн.

В силу п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4.

Таким чином, суд вказує про безпідставність висновків податкового органу щодо завищення підприємством витрат по рахунку 235 Ремонти на загальну суму 514 323,55 грн.

Визначаючись щодо податковго повідомлення-рішення №0003421402, суд виходить з наступного.

Так, згідно з акту перевірки висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на таке.

TOB Гайсинський молокозавод здійснював господарські операції у 2015 році з TOB Шериф (Республіка Молдова) та RJNCOM-GRUP SRL (Республіка Молдова), які є нерезидентами, що відповідають критеріям, встановленим п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: вказані нерезиденти-контрагенти зареєстровані у Республіці Молдова, що входить до переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, який затверджено Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042-р, від 14.05.2015 №449-р та від 16.09.2015 №977-р.

Згідно поданої TОB Гайсинський молокозавод до Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області податкової Декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік (№9276428371 від 29.02.2016), дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, задекларований у сумі - 91 999 011 грн., тобто річний дохід платника податків перевищує 50 млн.грн.

За даними бухгалтерського обліку, обсяг здійснених господарських операцій TOB Гайсинський молокозавод протягом 2015 року з кожним контрагентом - нерезидентом перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за 2015 рік та становить:

- по контрагенту-нерезиденту TOB Шериф (Республіка Молдова) у сумі - 6 116 226.69 грн.

- по контрагенту-нерезиденту RINCOM-GRUP SRL (Республіка Молдова) у сумі - 5 728 700,09 грн.

Таким чином, вищезазначені господарські операції, здійснені товариством з нерезидентами TOB Шериф та RINCOM-GRUP SRL, Республіка Молдова, визнаються контрольованими згідно з п.п. 39.2.1.2, п.п 39.2.1.4, п.п. 39.2.1.7, п.п. 39.2.1, п. 39.2 ст.39, п.п. 39.4.2 п.39.2 ст.39 Податкового Кодексу України.

Факт проведення контрольованих операцій у 2015 році з TOB Шериф (Республіка Молдова) та RINCOM-GRUP SRL (Республіка Молдова) та неподання Звіту про контрольовані операції свідчить про невиконання платником податків вимог, установлених п. 39.4 ст. 39 ПК України, та вчинення податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена п. 120.3 ст. 120 ПК України.

Відповідно до п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік:

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

З урахуванням положень пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, для визнання господарських операцій платника податків з контрагентами-нерезидентами контрольованими, застосовується затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій), чинний на час здійснення таких господарських операцій, за умови дотримання вартісного критерію, встановленого пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

Разом з тим, засади визначення операцій контрольованими закріплені у нормі п. 39.2. ст. 39 ПК. (пункт 39.2 статті 39 в редакції Закону №609-VIII від 15.07.2015).

Так, згідно п.п. 39.2.1.1. пункту 39.2 статті 39 ПК, для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:

а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Відтак, основним критерієм визначення операцій контрольованими ґрунтується на аналізі контрагента. Отже, контрагент - нерезидент і для компанії він є пов'язаною особою, операція є контрольована.

В силу положень п.п. 39.2.1.6. пункту 39.2 статті 39 ПК, неконтрольовані операції - будь-які господарські операції, не передбачені підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.2 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, що здійснюються між непов'язаними особами.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що питання критерію віднесення операції до контрольованої має досліджуватись одночасно на відповідність всім умовам, передбаченими підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.2 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 пункту 39.2.

Натомість, відповідно до Акту не вбачається установлення позивача із його контрагентами як пов'язаними особами.

При цьому, заслуговують на увагу і посилання представників позивача про сплату у 2015 їхніми контрагентами TOB Шериф (Республіка Молдова) та RINCOM-GRUP SRL (Республіка Молдова) податку на прибуток у розмірі 14,28 та 18 відсотків відповідно, що підтверджується листами. Разом з тим, представниками відповідача не наведено мотивів щодо дослідження даних обставин. Натомість заявлено як неналежний доказ.

Належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд в сукупності з вище встановленими обставинами зауважує, що відсутність факту дослідження відповідачем (в тому числі під час перевірки) ставки податку на прибуток контрагентів ТОВ "Гайсинський молокозавод" у 2015 році жодним чином не спростовує факту, що наведена обставина має безпосереднє відношення до встановлення наявності чи відсутності порушення вимог пп. 39.4.2, пп.39.2.1.2 з боку позивача.

В свою чергу, надані представниками позивача листи від контрагентів TOB Шериф (Республіка Молдова) та RINCOM-GRUP SRL (Республіка Молдова), щодо ставки податку на прибуток вказаних юридичних осіб у 2015 році у розмірі 14,28 та 18 відсотків відповідно, в контексті раніше встановлених обставин, додатково спростовує викладені в Акті перевірки від 12.10.2016 за №150/1401/34309918 висновки податкового органу про віднесення операцій з наведеними контрагентами ТОВ "Гайсинський молокозавод" до категорії контрольованих.

Відтак, обов"язок щодо подання позивачем Звіту про контрольовані операції за 2015 рік є недоведеним, що спростовує висновок допущення товариством податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена п. 120.3 ст. 120 ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, суд вважає, що позов є обґрунтованим, відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись частиною 1 статті 94 КАС України, вважає, що з Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області від 27.10.2016 №0003381401 та №0003421402.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 81 707 (вісімдесят одна тисяча сімсот сім) грн. 06 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ Дмитришена Руслана Миколаївна

Згідно з оригіналом.

Суддя:

Секретар: