Рішення

від 21.07.2017 по справі 916/1491/17

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2017 р.Справа № 916/1491/17

за позовом : Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКОМ-ЛІЗИНГ

про зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №28 від 17.01.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю №03/07-17 від 03.07.2017р.

СУТЬ СПОРУ: Казенне підприємство Морська пошуково-рятувальна служба звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКОМ-ЛІЗИНГ про зобов'язання внести зміни до договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.2017 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 17.07.2017.

11.07.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКОМ-ЛІЗИНГ надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

21.07.2017р. від Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба надійшло заперечення на відзив.

У судовому засіданні 21.07.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

07.02.2017 між Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба та Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКОМ-ЛІЗИНГ було укладено Договір від № 5-В-17 (Договір).

Комісією з проведення позапланового аудиту (Комісія) складено Аудиторський звіт за результатами позапланового аудиту відповідності та фінансового аудиту окремих питань діяльності казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба за період з 01.04.2016 по 31.03.2017 від 16.05.2017 № 14-2-03/08 (далі - Аудиторський звіт).

У Аудиторському звіті Комісія відмітила, що згідно Графіку платежів за надання послуг лізингу протягом 2 днів лютого 2017 року Лізингоодержувач повинен перерахувати Лізингодавцю 4 515 631,77 грн. з урахуванням ПДВ, що складає 47% від вартості майна, зазначеного в п. 1.3 Договору. Сторони в Графіку платежів на свій розсуд встановили суми лізингових платежів по місяцях без врахування обсягів наданих послуг по кожному місяцю протягом строку лізингу.

Серед рекомендацій Аудиторського звіту для КП МПРС визначено:

З метою уникнення негативних наслідків, зокрема кредитування комерційної структурі у частині нерівномірного погашення лізингових платежів, а саме: протягом 1 року - в сумі 7 612 695,94 грн. або 46,6% від загальної вартості оперативного лізингу (що складає майже 50% вартості договору), протягом 2 року - в сумі 4 778 075,76 грн. або 29,2% та протягом 3 року - в сумі 3 945 493,19 грн. або 24,2%, комісія вважає за необхідне привести до відповідності графік погашення лізингових платежів, який є невід'ємною частиною договору від 07.02.2017 № 5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту, рівномірними частинами щорічно.

Під час опрацювання проекту аудиторського звіту Мінінфраструктури, з метою підготовки зауважень та пропозицій до нього, КП МПРС направлено лист від 28.04.2017 № 2/39/671-17 до ТОВ ТЕКОМ-ЛІЗИНГ з проханням надати пропозиції щодо рекомендацій Мінінфраструктури.

У відповідь, листом від 15.05.2017 № 12/05-17 ТОВ ТЕКОМ-ЛІЗИНГ повідомило про неможливість внесення змін до Договору щодо коригування його вартості в сторону зменшення за рахунок зменшення обсягу послуг, а також про відсутність підстав для перегляду графіку погашення лізингових платежів.

Після отримання фінального Аудиторського звіту, КП МПРС листом від 31.05.2017 № 1/39/906-17 вдруге звернулось до ТЕКОМ-ЛІЗИНГ з проханням розглянути можливість щодо внесення відповідних змін до договору.

Листом від 14.06.2017 № 05/06-17 ТОВ ТЕКОМ-ЛІЗИНГ повідомило про те, що не вбачає законних підстав для внесення до Договору змін за результатами рекомендацій, наданих Мінінфраструктури.

Згідно розділу 19 Договору Порядок зміни умов договору про закупівлю укладеного між позивачем та відповідачем встановлено наступний порядок внесення змін:

19.3. Відповідно до частини 4 статті 36 Закону умови цього Договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

19.3.1. Зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

19.3.2. Зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі;

19.3.3. Покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі;

19.3.4. Продовження строку дії цього Договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування втрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі;

19.3.5. Узгодження ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

19.3.6. Зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до зміни таких ставок;

19.3.7. Зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в цьому Договорі, у разі встановлення в цьому Договорі порядку зміни ціни;

19.3.8. Зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої статті 36 Закону

Отже, враховуючи викладені обставини позивач вважає, що був змушений звернутися до господарського суду Одеської області з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів а саме:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.3 та ст.627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 640 Цивільного кодексу України).

При укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами (ч.1 ст.184 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Так, ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що напряму стосується нашого випадку - порядок та строки оплати за договором оперативного лізингу, що відображається у Додатку №2 Графік оплати лізингових платежів не можна вважати інакше як істотною умовою, так як без його визначення виконання умов договору сторонами є неможливим, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При цьому порядок зміни умов договору про закупівлю визначається замовником самостійно та з дотриманням законодавства вцілому.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015р. №922-VIII (Закон) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від місту тендерної пропозиції за результатами аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 36 Закону.

Таким чином, Законом встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону.

Крім цього, виключний перелік підстав зміни умов договору визначений у розділі 19 Договору який повністю дублює ч. 4 ст. 36 Закону, а саме порядку внесення змін до укладеного договору про закупівлю, і як вбачається із даного переліку, позивач вимагаючи внесення змін до Договору порушує умови ч. 4 ст. 36 Закону, так як просить внести зміни на підставах не передбачених ч. 4 ст. 36 Закону, - рекомендації комісії аудиту та контролю Міністерства інфраструктури України.

Суд звертає увагу, що рекомендації комісії аудиту та контролю Міністерства інфраструктури України не є підставою для зміни умов договору, оскільки сторони в своїй діяльності керуються шляхом вільного волевиявлення відповідно до умов

Також суд зазначає, що спосіб захисту обраний позивачем по справі суперечить загальному принципу ст. 6 Господарського кодексу України щодо заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини .

Крім того, господарським кодексом України визначено загальний порядок укладання господарських договорів.

В силу чч.2, 3 ст.181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч.1ст.181 ГК України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. При цьому, згідно ч.4 цієї норми, у разі наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

За змістом ч.5 ст.181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. При цьому, за змістом ч.7 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

З врахуванням вищенаведеного, з підстав того, що відмова відповідача внести зміни до договору, з врахуванням приписів ст.627 ЦК України - жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, у суду відсутні правові підстави для зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКОМ-ЛІЗИНГ внести зміни до договору.

Отже, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба .

Інші наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін вищевикладених висновків суду не спростовують

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2017р.

Суддя О.Ю. Оборотова