Постанова

від 01.08.2018 по справі 910/7912/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2018 р. Справа№ 910/7912/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від АТ "ВТБ Банк": Гафтонюк Є.В. довіреність № 203 від 14.06.18;

від ТОВ "Укравтозапчастина": Уперенко А.О. довіреність № 9595/1 від 28.02.18;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2018

у справі №910/7912/18 (головуючий суддя Щербакова С.О.)

щодо розгляду заяви Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про забезпечення позову

до подання позовної заяви Акціонерним товариством "ВТБ Банк"

до особи, яка отримає статус учасника справи - відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

про стягнення суми неповернутих кредитних коштів

ВСТАНОВИВ:

18.06.2018 Акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просило суд до пред'явлення позову Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 54 від 31.05.2013, яка станом на 07.06.2018 (включно) становить 179 172 670,01 грн., вжити заходи щодо його забезпечення шляхом:

- накладення арешту в межах суми позову у розмірі 179 172 670, 01 грн. на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" у фінансових установах, в тому числі, що знаходяться на рахунках відокремлених підрозділів (філій) товариства , які будуть виявлені державним або приватним виконавцем при виконанні ухвали;

- накладення арешту в межах суми позову у розмірі 179 172 670, 01 грн. на все рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", у тому числі на майно, яким наділені відокремлені підрозділи (філії) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі №910/7912/18 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Акціонерне товариство "ВТБ Банк" 04.07.2018 (згідно відмітки канцелярії Господарського суду міста Києва) подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву АТ "ВТБ Банк" про забезпечення позову до його пред'явлення.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ТОВ "Укравтозапчастина" (боржник) має заборгованість перед заявником по кредитному договору в сумі 179 172 670,01 грн., вказані зобов'язання забезпечені майно в грошовому еквіваленті в загальному розмірі 97382736,33 грн., що недостатньо для покриття всієї суми кредитної заборгованості за тілом кредиту, при цьому відповідачем заперечується наявність заборгованості, вчиняються дії щодо відчуження рухомого майна, наявні тенденції щодо погіршення фінансового стану, отже у заявника є достатньо обґрунтовані припущення про те, що боржник намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань перед банком та в подальшому буде створювати умови, за яких виконання законного рішення суду буде утруднено, або взагалі - неможливе.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію повного тексту оскаржуваної ухвали скаржник отримав лише 26.06.2018.

12.07.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Кропивної Л.В., Смірнової Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 31.07.2018.

24.07.2018 представник ТОВ "Укравтозапчастина" подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що твердження заявника про продаж майна, що перебуває в заставі є хибними та безпідставними, задоволення вимог заявника щодо застосування заходів забезпечення позову призведуть до повного зупинення господарської діяльності ТОВ "Укравтозапчастина", заявник подав до судів чотири заяви про забезпечення позову до його пред'явлення, однак позов про стягнення боргу не подавав.

Відповідно до ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 31.07 по 01.08.2018.

Представник АТ "ВТБ Банк" (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник ТОВ "Укравтозапчастина" у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.06.2018 Акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просило суд до пред'явлення позову Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 54 від 31.05.2013, яка станом на 07.06.2018 (включно) становить 179 172 670,01 грн., вжити заходи щодо його забезпечення шляхом:

- накладення арешту в межах суми позову у розмірі 179 172 670, 01 грн. на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" у фінансових установах, в тому числі, що знаходяться на рахунках відокремлених підрозділів (філій) товариства , які будуть виявлені державним або приватним виконавцем при виконанні ухвали;

- накладення арешту в межах суми позову у розмірі 179 172 670, 01 грн. на все рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", у тому числі на майно, яким наділені відокремлені підрозділи (філії) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина".

Заява обґрунтована тим, що 31.05.2013 між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" укладено кредитний договір № 54 від 31.05.2013 з наступними змінами та доповненнями, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 186 058 842, 44 грн., проте станом на 07.06.2018 позичальник зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконані. Тож, враховуючи що відповідач може вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, наявними на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" у банківських установах, майно тощо, заявник вважає, що зазначені матеріальні цінності, що є у боржника на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі №910/7912/18 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала мотивована тим, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно, що належать відповідачеві, в межах ціни позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Однак, Київський апеляційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 173 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Як вбачається з доказів, доданих до заяви про вжиття заходів забезпечення позову, 31.05.2013 між сторонами був укладений Кредитний договір №54, відповідно до якого ПАТ "ВТБ Банк", як банк, надає ТОВ "Укравтозапчастина", як позичальнику, кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії. До вказаного договору сторонами з червня 2013 року по грудень 2017 року укладався ряд договорів про внесення змін, якими змінювались умови кредитного договору та розмір кредитної лінії. Останніми змінами (Договір №13 про внесення змін від 20.12.2017) ліміт кредитування встановлений в розмірі 186 058 842,44 грн. (том 1 а.с.98-134).

На підставі заявок ТОВ "Укравтозапчастина" про надання кредиту у період з червня 2013 року по червень 2015 року (том 1 а.с.152-168) з метою "поповнення обігових коштів" та"сплати комісії банку за управління кредитною лінією" банк надав позичальнику кредит на загальну суму 186 058 842,44, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами (том 1 а.с.135-151).

Також, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами було укладено три іпотечні договори, два договори застави товарів в обороті та три договори застави майнових прав (том 1 а.с.15-93). Однак, на даний час строк дії договорів застави майнових прав закінчився, а зобов'язання боржника по кредитному договору забезпечені майном в грошовому еквіваленті в загальній сумі 97 382 736,33 грн.

При цьому, за доводами заявника, боржник не повернув банку кредитні кошти у строки, визначені умовами кредитного договору, до 05.06.2018, розмір заборгованості по тілу кредиту станом на 07.06.2018 (включно становить 179 172 670,01 грн. (розрахунок знаходиться у томі 1 а.с.95-97). Таким чином, вартість майна за договорами забезпечення менша, ніж розмір заборгованості за тілом кредиту.

Листом від 14.05.2018 за вих. №93/Б, за підписом заступника генерального директора - директора з економіки та фінансів ТОВ "Укравтозапчастина" було проінформовано голову правління ПАТ "ВТБ Банк" про тенденції щодо погіршення фінансового стану компанії у зв'язку з відсутністю оборотних коштів, які підприємство витратило на сплату відсотків та погашення кредитів банків у 2015-2017 роках, тому прогнозує погіршення фінансових показників діяльності підприємства у 2018-2019 роках, що ставить під загрозу виконання підприємством своїх кредитних зобов'язань перед кредиторами у повному обсязі, тому пропонує банку розглянути можливість продажу кредитної заборгованості рефінансуючому банку (або фінансовій компанії) за 60 000 000 грн. Також до листа доданий звіт про фінансові результати за І квартал 2018 року (а.с.12-14).

Заперечуючи проти заяви про забезпечення позову ТОВ "Укравтозапчастина" (том 1 а.с.230-262) посилалось на те, що ним було не лише сплачено банку повну суму заборгованості по кредитному договору, але й здійснено переплату в сумі 35 540 416,84 грн., у зв'язку із чим він звернувся з відповідним позовом до банку у господарський суд Дніпропетровської області. Крім цього, загальне забезпечення зобов'язань відповідача за кредитним договором складає 400 721 749,29 грн. Також вказав на те, що банк неодноразово подавав заяви про забезпечення позову, однак позовну заяву про стягнення заборгованості не подав. До заперечень на заяву про забезпечення позову боржником додано: копію заяви про забезпечення позову від 11.06.2018; копію ухвали господарського суду міста Києва від 14.06.2018 №910/7543/18, розрахунки за кредитним договором; реєстр руху грошових коштів; копію заяви про збільшення позовних вимог по справі №904/2404/18 (том 1 а.с.230-26)

Крім цього, до апеляційної скарги банком додана копія листа генерального директора ТОВ "Укрзапчастина" від 25.06.2018 №Вих-0020-85/18 щодо відсутності заборгованості і наявності переплати в сумі 35 млн.грн., а також роздруківки з інтернет-сайтів щодо продажу тракторів "Landini".

Позичальником до відзиву на апеляційну скаргу додані копії наказів про призначення інвентаризаційних комісій, інвентаризаційних описів, звіряльної відомості, протоколу засідання постійної інвентаризаційної комісії та бухгалтерські довідки.

Згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Сторони мотивують подання додаткових доказів суду апеляційної інстанції тим, що вони були отримані вже після прийняття оскаржуваної ухвали, що унеможливило їх подання суду першої інстанції. Колегія суддів вважає за можливе прийняти зазначені докази.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів виходить з наступного.

Як вже зазначалось вище, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.

Доказами, наявними у матеріалах справи (копіями меморіальних ордерів), підтверджується факт отримання позичальником кредитних коштів на загальну суму 186 058 842,44 грн. і вказаний факт отримання коштів позичальником не спростовано.

Проте, позичальником не надано належних доказів (первинних документів), які підтверджують факт повної сплати заборгованості за кредитним договором на що він посилається у запереченнях на заяву про забезпечення позову та відзиві на апеляційну скаргу, зазначені доводи він підтверджує лише власним контррозрахунком заборгованості за кредитом.

Також з вищенаведених доказів вбачається, що у листі від 14.05.2018 позичальник визнавав наявність заборгованості та просив розглянути можливість щодо її продажу іншому банку, а вже в заяві про збільшення позовних вимог від 11.06.2018, поданій до господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2404/18, позичальник вказує на відсутність заборгованості, наявність переплати та просить визнати недійсними пункти 3.2, 3.4 кредитного договору, визнати кредитний договір виконати та визнати припиненими забезпечувальні договори (застави, іпотеки).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з доводами заявника про те, що існує достатньо обґрунтоване припущення, щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.

З огляду на обґрунтування, наведені заявником, оскільки з наведених у заяві обставин вбачається ймовірність ускладнення виконання рішення у даній справі у разі задоволення позову, беручи до уваги, що обрані позивачем заходи до забезпечення позову відповідають предмету позовних вимог і в подальшому можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

При цьому, колегією суддів враховується, що одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 ГПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

З урахуванням наведеного, у даному випадку, за висновками суду, застосування обраних заявником заходів забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання.

Суд зазначає, що вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду та навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Також суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість майбутнього позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції безпідставно не було застосовано заходи до забезпечення позову, а тому оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню із прийняттям рішення про задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат повинен здійснюватись за результатами розгляду спору, тобто при прийнятті рішення по суті позовних вимог або при прийнятті ухвали, якою завершується розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі № 910/7912/18 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про вжиття заходів забезпечення позову.

4. З метою забезпечення позову у даній справі вжити наступні заходи забезпечення позову:

- накласти арешт в межах суми позову у розмірі 179 172 670 (сто сімдесят дев'ять мільйонів сто сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 01 коп. на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" у фінансових установах, в тому числі, що знаходяться на рахунках відокремлених підрозділів (філій) товариства , які будуть виявлені державним або приватним виконавцем при виконанні постанови;

- накласти арешт в межах суми позову у розмірі 179 172 670 (сто сімдесят дев'ять мільйонів сто сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 01 коп. на все рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", у тому числі на майно, яким наділені відокремлені підрозділи (філії) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина".

Стягувач: Акціонерне товариство "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка, будинок 8/26, ідентифікаційний код 1435931).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (02088, м.Київ, вул. Першого Травня, буд.1-А, ідентифікаційний код 30722204).

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" дана постанова є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.

Дана постанова дійсна для пред'явлення до виконання до 01.08.2021.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7912/18.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття - 01.08.2018.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.08.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова