Постанова

від 02.07.2019 по справі 360/1734/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року справа №360/1734/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 360/1734/19 (головуючий І інстанції Т.В. Смішлива) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 6" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 78438,46 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив стягнути з Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 6" адміністративно-господарську санкцію за 2018 рік у сумі 78 344,44 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2019 року по 17.04.2019 року в розмірі 94,02 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем порушені вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» і постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31 січня 2007 року № 70, що полягає у не працевлаштуванні інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 27 осіб.

За вимогами статті 19 Закону, у відповідача у 2018 році повинно бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю. Фактично по звітам осіб з інвалідністю не працювало.

Згідно з розрахунком, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць у 2018 році становить 78 344,44 грн, і станом на 17 квітня 2019 року сума нарахованої пені складає 94,02 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильних висновків, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Відповідачем порушені вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» і постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31 січня 2007 року № 70, що полягає у не працевлаштуванні інвалідів, отже адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 звітному році підлягає стягненню.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

КП «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 6» , код ЄДРПОУ 31261491, є юридичною особою та зареєстроване як роботодавець Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 18.04.2012 за № 1682, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 18.04.2012 № 1682 (а.с. 16).

12.02.2019 року КП «ЛЖЕК № 6» подано до ЛОВ ФСЗІ 12.02.2019 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 27 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - відсутні; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 1; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 2115,30; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 78344,00; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 0 (а.с. 17).

18.02.2019 за вих. № 03-10/127 позивачем на адресу КП «ЛЖЕК № 6» направлено лист з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році до 15 квітня 2019 року. (а.с. 18).

21.02.2019 позивачем за вих. № 04-02/147 на адресу Лисичанського міського центру зайнятості населення направлено запит про те, чи надавалися КП «ЛЖЕК № 6» до Лисичанського міського центру зайнятості населення відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2018 року; чи здійснювалося КП «ЛЖЕК № 6» замовлення до Лисичанського міського центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (а.с. 19).

Листом від 12.03.2018 № 8/05 Лисичанський міський центр зайнятості населення підтвердив подання відповідачем протягом 2018 року звітів про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, випадків відмови в працевлаштуванні особам з інвалідністю протягом 2018 року не було. Всім особам з івалідністю, що перебували на обліку протягом 2018 року пропонувались вакансії КП «ЛЖЕК № 6» , однак жодного кандидата не виявлено. КП «ЛЖЕК № 6» у 2018 році не надало замовлень на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю за відповідними професіями для вирішення питання працевлаштування (а.с. 20).

Оцінка суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ).

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

За приписами частин 5, 11 статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості визначає Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Порядок № 70).

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 70 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (далі - Наказ № 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, затверджені форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» .

Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН (у редакції, що діяла до 7 лютого 2017 року) форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Пунктом 5 розділу І цього Порядку (у редакції, що діє з 7 лютого 2017 року) визначено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

При цьому у пункті 4 розділу І вказаного Порядку закріплено, що актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Як встановлено судом, кількість інвалідів, які мали працювати на відповідних робочих місцях на підприємстві відповідача, складає 1 особа, у той же час, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, склала 0 осіб.

Так, за твердженнями позивача, відповідачем не виконано норматив з працевлаштування інвалідів за 1 вакансією.

У відповідності із Порядком подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), відповідач подавав до Лисичанського міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , а саме: в січні, лютому, квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді , грудні (а.с. 36-47), в якій зазначав інформацію про наявність місць для працевлаштування особи з інвалідністю.

Судами встановлено, що КП «ЛЖЕК № 6» подавало у 2018 році до Лисичанського міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» щомісячно у період з січня 2018 року по грудень 2018 року, у яких роботодавцем визначено потребу робочій силі (вакансії) у кількості від 7 до 17 вакансій (а.с. 36-47).

Факт подачі вказаної звітності підтверджено листом Лисичанського міського центру зайнятості від 12.03.2019 № 8/05, у якому зазначено, що особи з інвалідністю, які відповідали вимогам вакансій, відмовлялись від направлення до КП «ЛЖЕК № 6» , причини відмови: стан здоров`я,відділиність підприємства та велика заборгованість зі сплати ЄСВ. Відмов підприємства у працевлаштуванні інвалідів за направленням центру зайнятості не було.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що протягом 2018 року уповноваженими органами працевлаштування направлялись до відповідача громадяни працездатного віку з інвалідністю для працевлаштування або останні самостійно звертались до відповідача та їм було відмовлено у такому працевлаштуванні.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що вакансії, створені відповідачем для працевлаштування інвалідів, та про наявність яких повідомлено державну службу зайнятості, заміщені не були з незалежних від відповідача обставин.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За правилами частини 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Статтею 53 Закону № 5067-VI визначається відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення, при цьому, за порушення правил здійснення господарської діяльності учасник господарських відносин відповідає, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

За системним аналізом наведених законів та нормативно-правових актів, за результатом вивчення фактичних обставин справи суд зазначає, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів тощо.

Аналогічна правова позиція також висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 819/674/17 та від 21 серпня 2018 року у справі № 817/650/17 (реєстраційні номери судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72505896 та 76033528 відповідно).

За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 360/1734/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 360/1734/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 02 липня 2019 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2019 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова