Рішення від 25.08.2020 по справі 911/1035/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/1035/20

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Пушкінська, буд. 59-Б, офіс 127, код ЄДРПОУ 19408548)

про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних,

за участю представників:

позивача: Бернацька О.В. (дов. №14-203 від 17.05.2020);

відповідача : не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.04.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №14/4-2533-20 від 13.04.2020 Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Ухвалою від 29.04.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 01.06.2020. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву з моменту отримання даної ухвали.

22.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив вх. №9869/20 від 22.08.2020.

01.06.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання №14/4-3682-20 від 25.05.2020 про відкладення розгляду справи.

У підготовчому судовому засіданні 01.06.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання. Також, повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого судового засідання, яке відбудеться 14.07.2020.

22.06.2020 до суду позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог №14/4-4025-20 від 19.06.2020.

У підготовчому судовому засіданні 14.07.2020 судом задоволено заяву позивача №14/4-4025-20 від 19.06.2020 про зменшення позовних вимог, вирішено розглядати позовні вимоги в наступній редакції: Стягнути з Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Пушкінська, буд. 59-Б, офіс 127, код ЄДРПОУ 19408548) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720) борг у загальній сумі 396600,31 грн., у тому числі: пеня у сумі 352012,10 грн, три проценти річних у сумі 29163,21 грн.; інфляційні втрати у сумі 15425,00 грн. У тому ж судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 27.07.2020.

У підготовчому засіданні 27.07.2020 судом закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2020.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 25.08.2020 позивач підтримав позовні вимоги, відповідач у судове засідання не з`явився.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 21.12.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Приватним комунально-побутовим підприємством "Теплокомунсервіс" (споживач) укладено договір № 1159/16-ТЕ-17 постачання природного газу;

- відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період січень - березень 2016 року продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 7974629,04 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання;

- відповідач сплачував за газ з порушенням строків оплати, встановлених договором та не в повному обсязі (докази оплати містяться в матеріалах справи), а отже, неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання;

- у зв`язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу 542121,41 грн пені, 42280,99 грн 3% річних та 25681,72 грн втрат від інфляції.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» заборгованість за договором 2016 року сплачена відповідачем до набрання чинності вищезазначеним законом, а відтак пеня, 3 % річних та втрати від інфляції на таку заборгованість не нараховуються на підставі ч. 3 ст. 7 зазначеного закону.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Приватним комунально-побутовим підприємством "Теплокомунсервіс" (споживач, відповідач) укладено договір № 1159/16-ТЕ-17 (далі -Договір) постачання природного газу;

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим Договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі, імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезеного на митну територію України).

Постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом 4500,00 тис.куб.м. (чотири мільйони п`ятсот тисяч куб.м) у тому числі по місяцях січень - 1600,00 тис.куб.м.; лютий - 1500,00 тис.куб.м.; березень - 1400,00 тис.куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, викладених в п. 1.2. цього Договору (п. 2.1., 2.1.1 Договору).

Згідно п.п. 3.1. Договору Постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 5.1. Договору регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету міністрів України від 01.10.2015 №758. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1806,15 грн., крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн., всього з ПДВ - 2167,38 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім грн. 38 коп.)

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1. Договору).

Відповідно до п. 8.1., 8.2. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі не виконання споживачем умов п. 6.1. цього договору Постачальник має право не здійснювати поставку газу Споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання споживачем умов п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Також, між позивачем та відповідачем укладено ряд додаткових угод до Договору №1159/16-ТЕ-17 від 21.12.2016 про постачання природного газу.

Відтак, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період січень - березень 2016 року (копії актів містяться в матеріалах справи) продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 7974629,04 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання. Вказаний факт також підтверджується відсутністю скарг або заперечень відповідача щодо строків, якості тощо. А відтак, у відповідача виник обов`язок оплатити вартість прийнятого природного газу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачував за газ з порушенням строків оплати, встановлених договором (докази оплати містяться в матеріалах справи), остаточно розрахувався лише в жовтні 2016 року, а, отже, неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.2. Договору у разі не виконання споживачем умов п. 6.1. цього договору Постачальник має право не здійснювати поставку газу Споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання споживачем умов п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв`язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу 542121,41 грн пені, 42280,99 грн 3% річних та 25681,72 грн втрат від інфляції.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що він повністю розрахувався за поставлений природний газ до набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , яким врегульовано що, пеня, 3 % річних та втрати від інфляції на заборгованість, яка погашена до набрання чинності цим Законом не нараховуються на підставі ч. 3 ст. 7 зазначеного закону.

Суд погоджується з запереченнями відповідача, виходячи з наступного.

03.11.2016 прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон), який набрав чинності 30.11.2016.

Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст. 1, 2 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 1.2. Договору Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач повністю сплатив заборгованість за січень, лютий та березень 2016 року до набрання чинності вищезазначеним законом, отже, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти, згідно ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.

Крім того, позивачем не заперечується факт повної сплати відповідачем боргу до набрання чинності Закону ( до 30.11.2016).

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Зі змісту з ст.ст. 4, 5, 6 вказаного Закону вбачається, що до реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, у той час як ч. 3 ст. 7 вказаного Закону визначає, що на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відтак, до заборгованості, що виникла і погашена до набрання чинності відповідним Законом, не можуть бути застосовані передбачені таким Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Таким чином, виконання ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Отже, застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 22.02.18 у справі №922/4355/14, від 24.04.2018 у справі № 914/3118/16, від 26.04.2018 у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 914/102/17, від 16.04. 2018 у справі № 905/375/17, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи (банківськими виписками АТ Ощадбанк ), що відповідач повністю сплатив вартість природного газу спожитого у січні - березні 2016 року до набрання чинності відповідним Законом, а отже, вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, у зв`язку зі списанням останніх в силу вимог імперативної норми зазначеної у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» .

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 08.09.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз