Постанова від 29.09.2020 по справі 280/2224/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2224/20 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Василівської районної державної адміністрації Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2020р. у справі №280/2224/20 за позовом:ОСОБА_1 до: третя особа: про:Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Дементьєв Олександр Леонідович визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

30.03.2020р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Василівська РДА) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, судом першої інстанції позов зареєстровано 01.04.2020р. / а.с. 1-4,27 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2020р. за вищезазначеним адміністративним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі №280/2224/20 та справу призначено до судового розгляду, а також до участі у розгляді справи у якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 /а.с. 32 том 1/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що вона з 01.07.2015р. по 28.02.2020р. проходила державну службу на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу апарату Василівської РДА, а 28.02.2020р. її було звільнено з державної служби наказом відповідача №41-К від 24.02.2020р. в зв`язку із скороченням посади, на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу . Так з витягу з протоколу засідання комісії відповідача по вирішенню питання щодо переважного права залишення на роботі працівників структурних підрозділів Василівської РДА №1 від 27.01.2020р. (сторінка 5) при вирішенні щодо переважного права залишення на роботі її або головного спеціаліста юридичного відділу апарату райдержадміністрації ОСОБА_2 , начальником відділу управління персоналом апарату Василівської РДА ОСОБА_3 було повідомлено про переважне право залишення на роботі саме її - ... оскільки як спеціалісти юридичного відділу апарату ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали за результатами щорічної оціночної співбесіди оцінку добре , що свідчить про однакову продуктивність праці та рівні умови для залишення на роботі, але ОСОБА_1 користується перевагою залишення на роботі, відповідно до ч.2 ст.42 КЗпП України, оскільки має двох малолітніх дітей … , натомість зважаючи на надане позивачу законом право переважного залишення на роботі в зв`язку скороченням чисельності штату державних службовців комісія, керуючись повідомленням заступника голови Василівської РДА Зайцева В.І., який проаналізувавши законодавчі акти та прийнявши до уваги продуктивне та відповідальне виконання ОСОБА_4 завдань з питань мобілізаційної роботи в райдержадміністрації запропонував залишити на роботі ОСОБА_2 , запропонувавши останньому посаду головного спеціаліста з питань мобілізаційної роботи, і як наслідок комісія прийняла рішення про її наступне звільнення. Позивач вважає її звільнення необґрунтованим та безпідставним, прийнятим з порушенням ч.2 ст.42 КЗпП України, оскільки вона має на утриманні двох малолітніх дітей 2011р.н. та 2013р.н., відповідач при прийнятті рішення про її звільнення не прийняв до уваги результати оцінювання її діяльності при виконанні посадових обов`язків, які зазначені у Висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В від 16.10.2018р., як і не було прийнято до уваги відповідачем її більш тривалий безперервний стаж роботи в Василівській РДА ніж у ОСОБА_2 , поза увагою також залишився факт неодноразового виконання нею обов`язків керівника юридичного відділу Василівської РДА, що підтверджується копіями відповідних наказів. Тому позивач просила суд: - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №41-К від 24.02.2020р.; - зобов`язати Василівську РДА поновити її на посаді на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу апарату Василівської РДА з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2020р. у справі №280/2224/20 адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Василівської РДА №41-К від 24.02.2020р., яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу апарату Василівської РДА; - зобов`язано Василівську РДА поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу апарату Василівської РДА з виплатою ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 24684 грн. 87 коп. /а.с. 177-181 том 1/.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2020р. у справі №280/2224/20 допущено до негайного виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2020р. у справі №280/2224/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу апарату Василівської РДА з виплатою ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 24684 грн. 87 коп. / а.с. 228-229 том 1/.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом під час розгляду справи встановлено звільнення працівника з посади з порушенням положень п. 1 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, що у свою чергу свідчить про незаконність наказу відповідача про звільнення, який підлягає скасуванню, а порушене право працівника - позивача у цій справі, підлягає захисту шляхом поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач - Василівська РДА, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 30.06.2020р., подав апеляційну скаргу /а.с. 2-8 том 2/, у якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 30.06.2020р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі..

12.08.2020р. адміністративна справа №280/2224/20, разом з апеляційною скаргою відповідача, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду / а.с. 1 том 2/ та були передані судді доповідачу / а.с. 17 том 2/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020р. у справі №280/2224/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Василівської РДА на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2020р. у справі №280/2224/20 / а.с. 18 том 2/ та апеляційний розгляд цієї справи у судовому засіданні призначено на16-00 годин 29.09.2020р. / а.с. 19 том 2/, про що судом було повідомлено учасників справи / а.с. 20-25 том 2/.

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 26-28 том 2/, у якому заперечувала проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції було об`єктивно та повно з`ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення, і постановлено у справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 30.06.2020р. у цій справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні:

- представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 30.06.2020р. у цій справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі;

- позивача, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та підтримала доводи викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, і просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 30.06.2020р. у цій справі залишити без змін;

- третю особу ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги відповідача та заперечував проти доводів письмового відзиву позивача на апеляційну скаргу, і просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 30.06.2020р. у цій справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі

перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали цієї адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач у цій адміністративній справі, з 01.07.2015р. по 28.02.2020р. проходила державну службу на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу апарату Василівської РДА / а.с. 3-7/.

ОСОБА_1 має двох малолітніх дітей - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 25/ та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 / а.с. 26/.

Відповідно до наданої відповідачем суду під час розгляду справи довідки №53 від 17.04.2020р. загальна сума доходу позивача за період з 01.01.2020р. по 28.02.2020р. становить 11640,04 грн., а середньоденна заробітна плата за період з 01.01.2020р. по 28.02.2020р. - 200,69 грн. /а.с.169,/.

28.02.2020р. позивача у справі було звільнено з державної служби наказом Василівської РДА, відповідача у справі, №41-К від 24.02.2020р. в зв`язку із скороченням посади, на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу / а.с. 8/, і саме цей наказ є предметом оскарження у цій справі.

Так під час розгляду цієї справи судом встановлено, що прийняттю вищезазначеного наказу відповідача передувала певна процедура пов`язана з зміною граничної чисельності працівників районних державних адміністрації відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації №18 від 17.01.2020р., одним з етапів якої було вирішення питання щодо переважного права залишення на роботі працівників структурних підрозділів Василівської РДА, яке вирішувалось на засідання відповідної комісії.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії відповідача по вирішенню питання щодо переважного права залишення на роботі працівників структурних підрозділів Василівської РДА №1 від 27.01.2020р. (сторінка 5) / а.с. 9-15/ при вирішенні щодо переважного права залишення на роботі позивача у справі - ОСОБА_1 , або головного спеціаліста юридичного відділу апарату райдержадміністрації ОСОБА_2 , начальником відділу управління персоналом апарату Василівської РДА ОСОБА_3 було повідомлено про переважне право залишення на роботі саме її - ... оскільки як спеціалісти юридичного відділу апарату ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали за результатами щорічної оціночної співбесіди оцінку добре , що свідчить про однакову продуктивність праці та рівні умови для залишення на роботі, але ОСОБА_1 користується перевагою залишення на роботі, відповідно до ч.2 ст.42 КЗпП України, оскільки має двох малолітніх дітей … , натомість зважаючи на надане позивачу законом право переважного залишення на роботі в зв`язку скороченням, чисельності штату, державних службовців, комісія, керуючись повідомленням заступника голови Василівської РДА Зайцева В.І., який проаналізувавши законодавчі акти та прийнявши до уваги продуктивне та відповідальне виконання ОСОБА_7 завдань з питань мобілізаційної роботи в райдержадміністрації запропонував залишити на роботі ОСОБА_2 , запропонувавши останньому посаду головного спеціаліста з питань мобілізаційної роботи, і прийняла рішення про наступне звільнення ОСОБА_1 , яке у подальшому було реалізовано шляхом прийняття відповідачем у справі відповідного наказу №41-к від 24.02.2020р. / а.с. 8/.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно з ч.3 ст.5 Закону України Про державну службу дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Положеннями ч. 1 ст. 42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ч.2 ст.42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років , із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Згідно з ч.3 ст. 42 КЗпП України перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Аналіз положень ч. 2 ст. 42 КЗпП України дає можливість зробити висновок що для визначення питання кому з працівників надається перевага в залишенні на роботі необхідно визначитись, що у таких працівників рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, у зв`язку з чим судом було досліджено певні документи, які визначають кваліфікацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В /а.с.16-17/, накази Василівської РДА про покладення виконання певних службових (посадових) обов`язків на позивача /а.с.18-24, 139-149/; копії трудових книжок позивача та ОСОБА_2 /а.с.7, 45-48/ , розпорядження голови Василівської РДА /а.с.49-60, 66-71, 78, 81, 88-110, 118/; посадову інструкцію головного спеціаліста юридичного відділу апарату Василівської районної державної адміністрації Запорізької області /а.с.72-75/; посадову інструкцію головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу апарату Василівської районної державної адміністрації Запорізької області /а.с.76-77/; накази Василівської РДА та від 16.04.2020р. за №01-41/0327 /а.с.79, 80, 119, 122/; накази Василівської РДА про покладення обов`язків на ОСОБА_2 /а.с.81-82, 120-121/; сертифікати про підвищення кваліфікації ОСОБА_1 /а.с.134-136/, сукупний аналіз яких свідчить про рівні умови продуктивності праці і кваліфікації цих працівників.

При цьому ОСОБА_1 , перебуває у шлюбі / а.с. 5 зворотна сторона/ і є матір`ю двох малолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 25/ та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 / а.с. 26/, та відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України має обов`язок щодо їх утримання до досягнення ними повноліття, що свідчить про те, що вона є сімейною та має двох утриманців, тобто підпадає під визначення наведене у п. 1 ч. 2 ст. 42 КЗпП України

Тоді як досліджені під час розгляду справи докази, а саме довідка від 16.04.2020р. про те, що ОСОБА_8 знаходиться на обліку в УСЗН Василівської РДА і отримує компенсаційну виплату працездатній особі, що не працює (не вчиться) і здійснює догляд за особою похилого віку, що досягла 80-річного віку, за період 2019-2020 роки /а.с.61-62/; пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 про отримання пенсії за віком /а.с.63/; свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_2 /а.с.64/; свідоцтво про народження НОМЕР_3 /а.с.65/, дають можливість зробити висновок про те, що третя особа у справі ОСОБА_2 , фактично є особою, в сім`ї якого немає інших працівників з самостійним заробітком, і підпадає під визначення наведене у п. 2 ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Отже приймаючи до уваги, що під час розгляду цієї справи встановлено, що позивач та ОСОБА_2 мають рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, то під час визначення питання щодо переважного права залишення на роботі працівників структурних підрозділів Василівської РДА положення ч. 2 ст. 42 КЗпП України, які є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають, повинні застосовуватись у тій ієрархічній послідовності як визначено у самій нормі закону, і у даному випадку переважне право в залишенні на роботі надається саме позивачу , яка є сімейною і має двох утриманців, тому колегія суддів вважає що суд першої інстанції під час розгляду справи зробив правильний висновок про те, що звільнення позивача з посади відбулось з порушенням норм чинного законодавства, а тому з урахуванням положень ч. 1 с. 235 КЗпП України обґрунтовано, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, скасував наказ відповідача №41-К від 24.02.2020р. про звільнення ОСОБА_1 та зобов`язав відповідача відновити порушене право позивача шляхом поновлення її на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу 123 дні з 28.02.2020р. (дата звільнення) по 30.06.2020р. (дата прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі) у розмірі 24684,87 грн. виходячи з середньоденного заробітку позивача у розмірі 200,69 грн. відповідно до наданої відповідачем довідки, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справи позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 30.06.2020р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Василівської районної державної адміністрації Запорізької області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2020р. у справі №280/2224/20 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Повний текст складено та підписано - 13.10.2020р..

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя В.Є. Чередниченко

суддя О.М. Панченко