Постанова

від 10.11.2020 по справі 203/24/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 203/24/17

адміністративне провадження № К/9901/41812/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2017 (суддя - Колесниченко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді: Гімон М.М. Юрко І.В.) у справі № 203/24/17 (2-а/0203/30/2017).

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому просив скасувати визнати протиправною та скасувати постанову Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську) від 23.12.2016 про накладення стягнення за частиною першою статті 165-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. та закрити провадження у справі.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, позов задоволено частково. Постанову заступника голови комісії з реорганізації СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську заступника начальника інспекції Ханцель Д.М. від 23.12.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення з призначенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. - скасовано. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську зазначає, що порушення пункту 2.3 глави 2 Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 №210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою є триваючим правопорушенням, а тому позивача обґрунтовано притягнуто до відповідальності згідно оскаржуваної постанови.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ Дніпрометиз з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2010 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 02.12.2016 № 197/28-01-14-05393145.

Так, за наслідками проведеної перевірки встановлено, що ПАТ Дніпрометиз проводились готівкові розрахунки, які перевищували 10000,00 грн. в день з фізичними особами-підприємцями:

з ФОП ОСОБА_2 02.01.2014 на суму 44570,00 грн., 03.01.2014 на суму 50000,00 грн., 06.01.2014 на суму 50000,00 грн.;

з ФОП ОСОБА_3 08.01.2014 на суму 15292,02 грн., 7410,98 грн., 59555,40 грн., 7841,34 грн. та 6067,85 грн., 20.01.2014 на суму 18568,50 грн., 11 431,50 грн., 21.01.2014 на суму 30104,44 грн., 11061,64 грн. та 3503,92 грн., 23.01.2014 на суму 17677,66 грн., 35022,34 грн., 27.01.2014 на суму 50000,00 грн., 30.01.2014 на суму 10000,00 грн., 31.01.2014 на суму 38603,38 грн., 47817,36 грн., 43349,80 грн.

23.12.2016 відповідачем прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі якої накладено у виді стягнення штраф в сумі 1700,00 грн. на генерального директора ПАТ Дніпрометиз ОСОБА_1 , за нездійснення організації контролю за проведенням готівкових розрахунків протягом 2014 року у касі підприємства, а саме: допущення фактів перевищення граничної суми розрахунків готівкою 10000,00 грн. в день з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , чим порушено пункт 2.3 глави 2 Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та пункту 1 постанови Правління НБУ від 06.06.2013 №210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує, що спірним у даному випадку є питання віднесення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до триваючого правопорушення чи правопорушення, що носить разовий характер, для застосування статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з пунктом 2.3 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2014 № 637 підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України.

Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 № 210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою установлено граничну суму розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень.

Відповідно до частини першої статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому згідно з частиною першою статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Тобто приписами статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

Згідно з пунктом 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається зі змісту статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття триваюче правопорушення . Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Факти правопорушень, за які позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, мали місце у січні 2014 року.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за диспозицією частини першої статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення у виді перевищення граничних сум розрахунків готівкою є одноразовою дією, оскільки його склад є закінченим з моменту перевищення граничної суми такого розрахунку, тобто перевищення 10 тисяч гривень протягом одного дня.

Отже, враховуючи вимоги пункту 2.3 глави 2 Положення № 637 та п. 1 Постанови № 210 щодо організації проведення готівкових розрахунків і визначеної відповідно граничної суми розрахунку у такій формі, перевищення граничних сум розрахунків готівкою, яке утворює склад проступку за частиною першою статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може супроводжуватися перебуванням у незаконному стані певний час і, відповідно, мати триваючий характер.

Відтак, проступок з формальним складом за частиною першою статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення є закінченим з моменту, коли сума готівкового розрахунку через касу підприємства за день з фізичною особою-підприємцем стає більшою за 10000,00 грн.

Враховуючи те, що позивачу ставилися за вину дії з перевищення граничних сум розрахунків готівкою - більше 10000 грн. за день, вчинені 2, 3, 6, 8, 20, 21, 23, 30, 31 січня 2014 року, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем винесена лише 23.12.2016, тобто після спливу строку накладення адміністративного стягнення встановленого статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення у два місці з дня вчинення, у зв`язку з чим провадження у справі не могло бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю на підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 у справі № 203/24/17 (2-а/0203/30/2017) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова