Рішення від 15.03.2021 по справі 917/1869/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail [email protected]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 Справа № 917/1869/20

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Бульвар", вул. Майора Борищака, б. 29, кв. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

до Приватного підприємства "Альфа ХТ", вул. Котляревського, 2, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754

про стягнення грошових коштів

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Бульвар" (далі - позивач/ ТОВ "Компанія Бульвар") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Приватного підприємства "Альфа ХТ" (далі - відповідач/ ПП "Альфа ХТ") 9880,93 грн., в тому числі 388,87 грн. пені та 9492,06 грн. штрафу. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 22/04-2 від 22.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.01.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Позивач у відповіді на відзив наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив просить суд врахувати неправильність нарахування позивачем пені та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафу.

Рішення приймається в порядку визначеному ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2020 між позивачем (Підрядник за договором) та відповідачем (Замовник за договором) було укладено договір поставки № 22/04-2 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

Згідно п. 1.1 Договору Підрядник за завданнями Замовника зобов`язується виготовляти та поставляти продукцію, у відповідності із затвердженими Замовником оригіналами-макетами, а Замовник зобов`язується приймати її та оплачувати на умовах даного Договору.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що сума договору складається із загальної суми видаткових накладних, по яких Замовнику передано виготовлену продукцію.

Відповідно до п. 2.2 Договору вартість переданої продукції зазначається у відповідному рахунку-фактурі, наданому Замовнику Підрядником, оплата здійснюється протягом 75 (сімдесяти п`яти) днів, з моменту поставки продукції на склад Замовника.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що платежі по даному Договору здійснюються Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Підрядника, зазначений у відповідному рахунку-фактурі та у строки, встановлені дійсним Договором.

Строк виготовлення продукції погоджується Сторонами на кожне замовлення та зазначається у відповідному Додатку (специфікації) (п. 3.7 Договору).

Якість Продукції, що виготовляється, повинна відповідати затвердженому Замовником оригінал-макету Продукції та вказаним у Специфікації параметрам (п. 3.8 Договору).

Пунктом 3.10 Договору встановлено, що передача Продукції здійснюється накладними на умовах DDP склад замовника, згідно Інкотермс - 2010 .

Відповідно до п. 3.11 Договору, після передачі продукції та підписання видаткової накладної, продукція вважається прийнятою Замовником по кількості та якості. Заявлені Замовником після підписання видаткової накладної претензії щодо кількості та/або якості переданої продукції Підрядником приймаються протягом 5 робочих днів з моменту підписання видаткової накладної.

Право власності на продукцію, ризики пошкодження, втрати продукції переходять до Замовника з моменту підписання Замовником видаткової накладної.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору ним було виготовлено та поставлено відповідачу продукцію по видатковій накладній № 25/06-1 від 25.06.2020 на суму 122120,18 грн. Копія вказаної видаткової накладної, підписаної обома сторонами, наявна в матеріалах справи.

Також позивачем надано копію виставленого ним відповідачу рахунку-фактури № 25/06-1 від 25.06.2020 на сплату 122120,18 грн.

Позивач стверджує, що відповідач вказаний рахунок сплатив не вчасно, а саме: 11.09.2020 відповідачем сплачено позивачу 15000,00 грн., 15.09.2020 - 40000,00 грн., 18.09.2020 - 40000,00 грн., 25.09.2020 - 27120,18 грн.

На підтвердження вказаних оплат позивачем надано копію банківської виписки про рух коштів на рахунку позивача з 22.04.2020 по 21.12.2020, а також копії платіжних доручень № 949 від 11.09.2020, № 950 від 15.09.2020, № 954 від 18.09.2020, № 970 від 25.09.2020.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що при порушенні строків здійснення платежів, визначених відповідним рахунком-фактурою, Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. У разі прострочення платежу більше ніж на 10 (десять) днів, Замовник додатково сплачує Підряднику штраф у розмірі 5 (п`ять) відсотків від суми платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вказаний пункт Договору позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 08.09.2020 по 24.09.2020 на суму 388,87 грн. та штраф за період з 18.09.2020 по 24.09.2020 у розмірі 9492,06 грн.

Також позивачем надано копію претензії № 3 від 21.09.2020 виставленої відповідачу на сплату 27120,18 грн. основного боргу, 397,76 грн. пені та 10848,00 грн. штрафу, і копію відповіді відповідача на претензію, у якій відповідач повідомляє про відсутність заборгованості по договору.

Вважаючи свої права порушеними позивач просить суд стягнути з відповідача 388,87 грн. пені та 9492,06 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві вказує, що основні зобов`язання по Договору ним виконані в повному обсязі, а затримка з оплатами відбулася не з його вини, а внаслідок введення на всій території України карантину.

Відносно нарахованої позивачем суми пені відповідач вказує, що граничний строк оплати продукції по видатковій накладній № 25/06-01 від 25.06.2020 є 08.09.2020. Отже, позивач неправомірно нараховує суму пені за 08.09.2020.

Також відповідач заперечує проти нарахування позивачем штрафу у розмірі 5% від суми платежу за кожен день прострочення платежу, посилаючись на те, що погоджений сторонами у Договорі розмір штрафної санкції у відсотковому розмірі за кожен день прострочення відповідає поняттю "пеня".

Позивач у відповіді на відзив наполягає на повному задоволенні позову та вказує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив просить суд врахувати, що сума пені за період з 09.09.2020 по 24.09.2020 складає 348,83 грн. та просить відмовити позивачу у стягненні штрафу в повному обсязі.

При ухваленні рішення суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Згідно ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом встановлено, що відповідач поставив позивачу товар на суму 122120,18 грн. по видатковій накладній № 25/06-1 від 25.06.2020.

Відповідно до п. 2.2. Договору вартість переданої продукції зазначається у відповідному рахунку-фактурі, наданому Замовнику Підрядником, оплата здійснюється протягом 75 (сімдесяти п`яти) днів, з моменту поставки продукції на склад Замовника.

Враховуючи вказаний пункт Договору, відповідач повинен був оплатити отриману партію товару по 08.09.2020 включно. Прострочення оплати розпочинається з 09.09.2020.

Судом встановлено, що відповідачем виставлений позивачем рахунок на оплату товару оплачено не вчасно, а саме: 11.09.2020 відповідачем сплачено позивачу 15000,00 грн., 15.09.2020 - 40000,00 грн., 18.09.2020 - 40000,00 грн., 25.09.2020 - 27120,18 грн.

Враховуючи прострочення відповідачем зобов`язання з оплати товару позивач просить суд стягнути з відповідача 388,87 грн. пені та 9492,06 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві вказує, що затримка з оплатою за поставлений товар відбулася не з його вини, а внаслідок введення на всій території України карантину.

На вказані заперечення суд зазначає, що відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" до форс-мажорних обставин відноситься, зокрема, також введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020, який триває до цього часу.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, даний факт необхідно засвідчити сертифікатом Торгово-промислової палати України. Сторона може бути звільнена від відповідальності тільки у випадку, якщо вона надасть відповідний сертифікат своєму контрагенту.

Враховуючи вказану норму, сам по собі факт введення на території України карантину, без засвідчення такої обставини Торгово-промисловою палатою України за зверненням суб`єкта господарської діяльності, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань.

Відповідачем не надано суду сертифікат Торгово-промислової палати України на засвідчення форс-мажорних обставин пов`язаних із введенням карантину. В зв`язку з цим, вказані заперечення відповідача судом до уваги не беруться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, за ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище норм, розмір пені за порушення зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що при порушенні строків здійснення платежів, визначених відповідним рахунком-фактурою, Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. У разі прострочення платежу більше ніж на 10 (десять) днів, Замовник додатково сплачує Підряднику штраф у розмірі 5 (п`ять) відсотків від суми платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вказаний пункт Договору позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Разом з тим, суд погоджується із запереченням відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем пені за 08.09.2020, адже, як встановлено вище, прострочення оплати розпочалося з 09.09.2020 і саме з цієї дати у позивача виникає право нарахування пені.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що за період з 09.09.2020 по 24.09.2020 стягненню підлягає сума пені в розмірі 348,83 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Щодо правомірності нарахування позивачем штрафу у розмірі 5 % від суми платежу за кожен день прострочення платежу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (разове стягнення).

Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Однак, пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що у разі прострочення платежу більше ніж на 10 (десять) днів, Замовник додатково сплачує Підряднику штраф у розмірі 5 (п`ять) відсотків від суми платежу за кожен день прострочення платежу .

Отже, штраф погоджений сторонами в п. 4.3 Договору нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд погоджується із запереченням відповідача стосовно того, що погоджений сторонами в п. 4.3 Договору штраф, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб його обчислення за кожен день прострочення, підпадає під визначення пені.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості простроченого платежу за кожен календарний день прострочення, за період з 08.09.2020 по 24.09.2020, то підстави для стягнення штрафу у розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочення з 18.09.2020 по 24.09.2020, який по суті теж є пенею, у позивача відсутні.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 9492,06 грн. не підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення врахована правова позиція викладена в постанові ВС від 25.07.18 № 922/4400/17.

Крім цього, позивач у позові просить суд стягнути понесені у зв`язку із розглядом справи витрати позивача з відповідача.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також до попереднього розрахунку суми судових витрат позивачем, крім суми судового збору, включено суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн., з них: 3000,00 грн. - вартість послуг з надання правової допомоги при підготовці та складанні претензії та позовної заяви; 4500,00 грн. - за участь представника позивача в судових засіданнях (1500,00 грн. за 1 засідання, орієнтовна кількість судових засідань - 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду:

- копію договору № 10/20 про надання правових послуг від 18.02.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Пінчук Юлією Віталіївною;

- копію свідоцтва адвоката Пінчук Ю.В. про право на заняття адвокатською діяльністю № 856 від 28.12.2010;

- ордер серії ПТ № 216673, виданий адвокатом Пінчук Ю.В. 18.11.2020 на представництво інтересів ТОВ "Компанія Бульвар" у Господарському суді Полтавської області.

Судом встановлено, що позивачем не дотримано вимоги ч. 3 ст. 126 ГПК України, а саме, не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Подана до суду позовна заява підписана саме представником позивача Пінчук Ю.В., проте, згідно п. 4.1 договору № 10/20 про надання правових послуг від 18.02.2020, послуги за цим Договором надаються безоплатно .

Таким чином, позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката. В зв`язку з цим, заявлена позивачем сума витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката з відповідача не стягується.

Крім цього, судом встановлено, що при поданні позову до суду позивачем надлишково сплачено судовий збір в сумі 49,08 грн.

Так, згідно ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про державний бюджет на 2020 рік , у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2020 року становить 2102,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову платіжним дорученням № 355 від 11.11.2020 сплачено судовий збір у розмірі 2151,08 грн. З врахуванням ціни позову 9880,93 грн., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви складає 2102,00 грн. Тобто, за подання позову позивачем надлишково сплачено судовий збір у розмірі 49,08 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір в розмірі 49 грн. 08 коп., надлишково сплачений платіжним дорученням № 355 від 11.11.2020, буде повернено позивачу з державного бюджету у разі надходження до суду відповідного клопотання позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Альфа ХТ" (вул. Котляревького, 2, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754; код ЄДРПОУ 39050923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Бульвар" (вул. Майора Борищака, б. 29, кв. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; код ЄДРПОУ 37468936) 348 грн. 83 коп. пені, 74 грн. 21 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук