Ухвала від 05.11.2024 по справі 496/7107/24

Справа № 496/7107/24

Провадження № 1-кп/496/642/24

У Х В А Л А

05 листопада 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

представника потерпілої - ОСОБА_4

потерпілої - ОСОБА_5

захисників - ОСОБА_6 та ОСОБА_7

обвинувачених - ОСОБА_8 та ОСОБА_9

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8

УСТАНОВИВ:

До Біляївського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт з додатками до нього у кримінальному провадженні № 12024162250000400 від 13.06.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

04.11.2024 року від прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на 60 днів. Визначений розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн, прокурор просить залишити без змін.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Обвинувачений не одружений, не працевлаштований, утриманців не має, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв`язки. Викладені обставини свідчать обґрунтованість та реальність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Органом досудового розслідування не встановлено місцезнаходження викраденого майна, що свідчить також про реальність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, адже у разі застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, останній може вчиняти спроби сховати речі, як мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. Обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних за способом вчинення умисних злочинів корисливої спрямованості, вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення, маючи незняту і непогашену судимість. Зазначені обставини свідчать про системність злочинної діяльності та дають підстави вважати реальним ризик вчинення інших злочинів, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані обставини в сукупності свідчать, що заявлені ризики не зменшились, а також про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки вони не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Враховуючи викладене, беручи до уваги тяжкість злочину, характер шкоди, завданої цим злочином, повноту та достатність зібраних доказів, прокурор вважає, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а раніше визначений розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн - залишити без змін.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні клопотання підтримав та просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а раніше визначений розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн - залишити без змін, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні.

Потерпіла ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 підтримали.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні просив відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , посилаючись на те, що обвинувачений на досудовому слідстві надав правдиві покази, вину визнає, а тому до нього можливо застосувати більш м`який запобіжний захід - домашній арешт або особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 ЦПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Із відомостей, які містяться у ЄДРСР судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 14.06.2024 року, яка ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.07.2024 року залишена без змін, відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком 60 днів, тобто з 13.06.2024 року до 11.08.2024 року включно, в межах строку досудового розслідування. Одночасно ОСОБА_8 обрано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України, розмір якої визначено у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242240 грн.

Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 08.08.2024 року відносно ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Встановлено строк дії ухвали в межах строку досудового розслідування - 37 днів, а саме: з 08 серпня 2024 року до 13 вересня 2024 року. Визначено ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України, розмір якої встановлено у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242240 грн.

Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 11.09.2024 року, яка ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.10.2024 року залишена без змін, продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Встановлено строк дії ухвали - 60 днів, а саме: з 11 вересня 2024 року до 09 листопада 2024 року включно, в межах строку досудового розслідування. Визначено ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України, розмір якої встановлено у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242240 грн.

Таким чином, строк дії обраного та неодноразово продовженого відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу спливає, проте судовий розгляд ще не розпочато, оскільки триває підготовче судове засідання, а тому слід вирішити питання щодо доцільності продовження вказаного запобіжного заходу.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року.

За змістом ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана із проникненням у житло, в умовах воєнного стану. Санкція інкримінованого кримінального правопорушення передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб із проникненням у житло, в умовах воєнного стану, враховуючи розмір спричиненої злочином майнової шкоди, його характеру, зухвалості та тяжкості, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років), суд вважає, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, суд вважає, що існує ризик, встановлений п. 2 ст. 1 ст. 177 КПК України - знищення або спотворення речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, адже відомостей про місцезнаходження викраденого у потерпілої майна наразі немає.

Обвинувачений ОСОБА_8 не має міцних соціальних зв`язків, відомостей про наявність родини або утриманців матеріали провадження не містять, будь-яких підтверджень про наявність місця працевлаштування суду не надано, що не виключає існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Більш того, відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий за вчинення корисних злочинів, є таким, що відбував реальне покарання у виді позбавлення волі. Зазначені обставини вказують на схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

Суд приймає до уваги посилання захисника на визнання ОСОБА_8 своєї вини, дачу ним на досудовому розслідуванні правдивих показів, позитивні характеристики за місцем проживання, проте наголошує на тому, що зазначені обставини не виключають та не зменшують зазначених вище доведених стороною обвинувачення ризиків.

Отже, доводи сторони захисту про наявність підстав для застосування відносно ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Визначаючи розмір застави, суд враховує вимоги п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до якого розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за корисні злочини, не працевлаштований, тобто постійного джерела прибутку не має, не має міцних соціальних зв`язків, а також зважаючи на існування зазначених вище ризиків, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_8 у якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн із покладенням на останнього у разі внесення застави обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 177, 178, 180, 183, 315, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з 05 листопада 2024 року до 04 січня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 грн. 00 коп. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок грн. 00 коп.), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.

Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він постійно проживає, без письмового дозволу, прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця перебування; не спілкуватися зі свідками та потерпілою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяця з дня внесення застави.

З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, визначені в цій ухвалі.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Вручити копію ухвали обвинуваченому, прокурору, захиснику негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1