Вирок від 20.12.2024 по справі 496/7107/24

Справа № 496/7107/24

Провадження № 1-кп/496/642/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

представника потерпілої ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Хуст Закарпатської області, громадянина України, без освіти, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 06.06.2018 року Київським районним судом міста Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

- 31.03.2020 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровськ за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України приєднана невідбута частина покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 06.06.2018 року, остаточно визначено до відбуття 4 роки 1 місяць позбавлення волі;

- 14.12.2020 року Київським районним судом міста Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі (звільнений 20.03.2024 року по відбуттю строку покарання);

та

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця

м.Синельникове Дніпропетровськоїобласті,громадянина України,не одруженого,без освіти,не працюючого,проживаючого заадресою: АДРЕСА_2 ,раніше несудимого,

- у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

12.06.2024 року о 12 год 30 хв. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 , який не був обізнаним про наміри останніх, прибули на вул. Зелену в с. Великий Дальник Одеського району Одеської області, діючи в умовах воєнного стану, що введений на території України 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та який продовжено на підставі Указів Президента України, ОСОБА_8 вступив у злочинну змову з ОСОБА_9 , метою якої було таємне викрадення чужого майна шляхом проникнення до житла, направились в напрямку будинку № 1 по вказаній вулиці, з метою визначення об`єкту злочинного посягання.

Так, 12.06.2024 року о 12 год 35 хв. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебуваючи поряд з будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_3 , остаточно визначили об`єктом злочинного посягання майно, яке, на їх думку, знаходилось у вказаному будинку.

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через незамкнену хвіртку, проникли на територію подвір`я за вказаною адресою.

У подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , керуючись корисливим мотивом,

діючи умисно, за попередньою змовою, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи про впровадження на території України правового режиму воєнного стану, переконавшись, що їхні дії залишаться непоміченими для оточуючих, через незамкнені вхідні двері, шляхом вільного доступу проникли до будинку АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали грошові кошти ОСОБА_4 в сумі 4500 доларів США (182295 грн за курсом НБУ) та 30000 грн, після чого залишили місце події, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 значну матеріальну шкоду на загальну суму 212295 грн.

Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав. При цьому пояснив, що 12.06.2024 року о 12 годині він, перебуваючи на вул. Зеленій в с. Великий Дальник разом з ОСОБА_9 , помітивши незачинену хвіртку та будинок, через хвіртку проникли на територію подвір`я, а потім в будинок, звідки викрали грошові кошти, та з місця вчинення злочину зникли. Грошові шкоти розподілили між собою. Цивільний позов потерпілої визнав та просив суд призначити йому покарання з іспитовим строком, оскільки він бажає проходити військову службу, а зароблені кошти повернути потерпілій. У скоєному каявся.

Обвинувачений ОСОБА_11 в судовому засіданні свою вину визнав. При цьому пояснив, що він разом з ОСОБА_8 , знаходячись в с. Великий Дальник, проникли до будинку з якого вчинили крадіжку грошових коштів, які розподілили між собою. Свою частину грошових коштів він витратив на лікування, оскільки хворіє на ряд тяжких захворювань. Цивільний позов потерпілої визнав та просив призначити йому покарання з іспитовим строком. У скоєному каявся.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що вона працює вчителем та разом з чоловіком збирала кошти на пенсію та лікування. 12.06.2024 року її чоловік поїхав з дому, а вона лишилась та перебувала на земельній ділянці біля будинку АДРЕСА_3 . О 12 год 30 хв. вона помітила обвинувачених, які виходили з веранди її будинку, та вона їх запитала: «що вони робили в її будинку», на що останні відповіли, що: «шукають власника будинку, так як купують акумулятори». Вона запитала: «чи не вкрали вони в неї нічого?», на що вони відповіли, що: «ні» та пішли. Зайшовши до будинку, вона помітила відсутність грошових коштів в сумі 4500 доларів США та 30000 грн, після чого вибігла на вулицю та почала кричати, проте обвинувачених ніхто не зупинив і вони поїхали на автомобілі. Після цього, вона подзвонила сину, а син повідомив поліцію. Вкрадені кошти обвинувачені не повернули, на цивільному позові про стягнення з обвинувачених на її користь матеріальних збитків наполягала.

Суд вважає недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежується допитом обвинувачених та потерпілою в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає ОСОБА_8 та ОСОБА_9 винними у скоєнні вказаного кримінального правопорушення і дії ОСОБА_8 кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що завдала значної шкоди потерпілому, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у житло, в умовах воєнного стану, дії ОСОБА_9 кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що завдала значної шкоди потерпілому, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у житло, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, осіб винних та обставини, що пом`якшують і обтяжують їх покарання.

Відповідно доч.ч.1,2ст.50КК Українипокарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно положень ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий і має три непогашених судимостей за вчинення корисних злочинів і знову вчинив навмисний корисний злочин, що говорить про стійкість його намірів на скоєння корисних злочинів, а тому суд вважає, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Суд вважає, що така обставина, як щире каяття обвинуваченого ОСОБА_8 , не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки саме по собі визнання обвинуваченим своєї вини під час судового розгляду не вказує, що його зізнання стало результатом тривалого роздуму й затятої внутрішньої боротьби та свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться в вину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність. Визнання своєї вини та відсутність будь-яких дій, в тому числі, на відшкодування завданих збитків не є щирим каяттям, а тому суд вважає, що визнання своєї вини ОСОБА_8 не є щирим каяттям та пом`якшуючою обставиною. Не знайшло свого підтвердження і активного сприяння у розкриттю кримінального правопорушення, на що зауважив захисник, оскільки відповідних доказів суду не надано.

Обтяжуючих обставин судом не встановлено.

Доводи захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_8 бажає проходити військову службу та боронити Україну нічим не підтверджені та не перешкоджали йому піти до Збройних Сил України з початку війни до його затримання.

Обвинувачений ОСОБА_9 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, хворіє на тяжкі хвороби, проте певних висновків для себе не зробив, оскільки не вчинив жодних дій направлених на відшкодування завданих збитків потерпілій, яка, незважаючи на свій вік, продовжує працювати, приносячи користь суспільству, вчиненим кримінальним правопорушенням позбавив її грошових коштів, які вона відкладала собі на старість та лікування, а тому суд вважає, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_9 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Наявність тяжких хвороб у обвинуваченого ОСОБА_9 жодним чином не перешкоджали йому вчинити вказане кримінальне правопорушення та не є пом`якшуючою обставиною.

Підстав для застосування ст. 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_9 , як того просив прокурор, захисник, обвинувачений та погодилась потерпіла, суд не вбачає, оскільки призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України нівелює задачі кримінального судочинства такі як захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що така обставина, як щире каяття, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки саме по собі визнання обвинуваченим ОСОБА_9 своєї вини під час судового розгляду не вказує, що його зізнання стало результатом тривалого роздуму й затятої внутрішньої боротьби та свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться в вину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність. Визнання своєї вини та відсутність будь-яких дій в тому числі на відшкодування завданих збитків не є щирим каяттям, а тому суд вважає, що визнання своєї вини не є щирим каяттям та пом`якшуючою обставиною.

Потерпілою ОСОБА_4 пред`явлено цивільний позов до обвинувачених про стягнення з них в солідарному порядку матеріальних збитків, завданих злочином, у розмірі 212295 грн, який ухвалою суду від 19.12.2024 року судом був прийнятий до одного провадження разом з кримінальним провадженням.

Вирішуючи вказаний позов, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачені вчинили крадіжку грошових коштів потерпілої ОСОБА_4 у розмірі 4500 доларів США, що за курсом НБУ складає 182295 грн та 30000 грн. Обвинувачені визнали позов у повному обсязі, а тому суд вважає можливим стягнути солідарно з обвинувачених на користь потерпілої спричинені збитки у зазначеному розмірі.

Обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою та утримувати їх в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили, оскільки підстав для зміни вказаного запобіжного заходу суд не вбачає.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинувачених слід стягнути в рівних частинах на користь держави витрати за проведення судової трасологічної експертизи, які складають 15145 грн 60 к., тобто по 7572 грн 80 к. з кожного обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 174, 369 - 371, 374 КПК України, ст. ст. 65, 66 ч. 4 ст. 185 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

ОСОБА_8 залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою та утримувати його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 відраховувати з 13 червня 2024 року, тобто з часу його затримання.

ОСОБА_12 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

ОСОБА_12 залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою та утримувати його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_12 відраховувати з 13 червня 2024 року, тобто з часу його затримання.

Стягнути в рівних частинах із засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_12 на користьдержави витратиза проведенняекспертизи,які складають 15145 грн 60 к. тобто по 7572 грн 80 к. з кожного.

Стягнути солідарно із засуджених ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь потерпілої ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , матеріальну шкоду у розмірі 212295 грн.

Скасувати арешти, застосовані ухвалами слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 18 червня 2024 року по справі № 496/4022/24.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Redmi Note 9 Рrо» чорного кольору в чорному чохлі, футболку білого кольору на передній частині якої з лівого боку мається емблема у вигляді букви «х», а також на задній частині вказаної футболки сірого кольору «under armour», саморобні шорти темно-синього кольору, краї яких обрізані не рівно, на лівій штанині мається напис «Adidas» голубого кольору повернути власнику ОСОБА_10 ; чорну футболку з принтом тигра, джинсові штани сірого кольору, спортивний чоловічий костюм чорного кольору, светр чорного кольору, який на рукавах має вставки білого кольору повернути власнику ОСОБА_8 ; автомобіль марки ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 повернути власнику; 12 відрізків прозоро-липкої стрічки типу «скотч» зі слідами папілярних візерунків пальців рук, 1 змив на марлевий тампон з поверхні жіночої сумки типу «клатч», виконаної зі шкіряного замісника білого кольору, 6 змивів на ватно-марлевому тампоні із автомобіля ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженими ОСОБА_8 та ОСОБА_12 з моменту вручення копії вироку.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області ОСОБА_1