Ухвала

від 17.04.2014 по справі 532/274/13-к

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/274/13-к

Номер провадження 11-кп/786/52/14

Категорія : ст.296 ч.2 КК України С.Т.

Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника потерпілих ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012180190000007 за апеляційними скаргами прокурора Полтавської транспортної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_12 , на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 4 листопада 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Білики, Кобеляцького р-ну, проживаючого АДРЕСА_1 ,

засуджено за:

- ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки;

- ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_12 визначено покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_12 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 рік не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кобеляки, Полтавської обл., проживаючого АДРЕСА_2 ,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_13 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 рік не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кобеляки, Полтавської обл., проживаючого АДРЕСА_3 ,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_14 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 рік не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на користь ОСОБА_7 78,91 грн. - витрат на придбання медичних препаратів.

Постановлено стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 5 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 1 000 грн. - витрат на правову допомогу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_7 2 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 1 000 грн. - витрат на правову допомогу.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на користь ОСОБА_8 283,79 грн. - витрат на придбання медичних препаратів.

Постановлено стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_8

2 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 1 000 грн. - витрат на правову допомогу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_8 3 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, та 1 000 грн. - витрат на правову допомогу.

Згідно вироку суду ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 засуджено за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю вчинене групою осіб, та ОСОБА_12 за умисне нанесення середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я за таких обставин.

17 листопада 2012 року приблизно 3 години ночі до приміщення залу очікування залізничного вокзалу ст. Ліщинівка в смт. Білики, Кобеляцького р-ну, Полтавської обл. зайшли ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , де у цей час знаходилися ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , які перебували у стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_13 умисно, з особливою зухвалістю, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи норми та правила поведінки, які встановлені в суспільстві, нахабно, принижуючи честь та гідність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , нецензурно висловлюючись, наніс удар своєю головою в обличчя ОСОБА_8 , який прийшовся останньому по носу. Потім, схопивши ОСОБА_8 за одяг, повалив його на підлогу та, вилізши на нього зверху, наніс 4 удари кулаками рук по його обличчю.

ОСОБА_7 , який знаходився поруч, з метою припинити дії ОСОБА_13 відтягнув останнього з ОСОБА_15 , після чого ОСОБА_13 наніс удар лобом своєї голови в область голови ОСОБА_7 , а потім один удар кулаком в обличчя, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я у вигляді синців на віках правого та лівого ока.

ОСОБА_8 з метою припинення дій ОСОБА_13 , почав звертатися до останнього та отримав ще один удар кулаком правої руки в область щоки, заподіявши ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я у вигляді закритого перелому кісток носу.

Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вийшли з вокзалу та попрямували до зупинки громадського транспорту, що знаходиться навпроти залізничної станції Ліщинівка.

Через кілька хвилин за ними вийшли ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , і направилися до зупинки громадського транспорту, де знаходилися ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , підійшли до них та, незважаючи, що знаходяться у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, ігноруючи елементарні правила поведінки прийняті в суспільстві, діючи нахабно та грубо, принижуючи честь та гідність ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , умисно, на заклик ОСОБА_14 щодо спільних, одночасних дій, спрямованих на побиття, почали наносити ОСОБА_8 та ОСОБА_7 тілесні ушкодження, а саме ОСОБА_12 наніс один удар правою ногою по правій руці ОСОБА_7 , чим заподіяв останньому середньої тяжкості тілесне ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я у вигляді підголовчатого перелому 5-ої п`ясної кістки правої кисті, а ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , звалили ОСОБА_8 на землю та нанесли кілька ударів ногами та руками по голові, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я у вигляді ЗЧМТ зі струсом головного мозку, набряку і синця на спинці носа, синців на віках обох очей, садна на волосяній частині голови в скроневій області зліва, крововиливу в слизову оболонку лівого ока.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та правильність кваліфікації дій обвинувачених, посилаючись на безпідставне застосування судом при призначенні покарання обвинуваченим ст. 75 КК України просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити:

- ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі та за ч.1 ст. 70 КК України остаточно визначити покарання у виді 2 років обмеження волі;

- ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі;

- ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі.

При цьому прокурор послався на те, що суд першої інстанції не врахував того, що обвинувачені вину у вчиненні злочину не визнали та думку потерпілих, які наполягали на призначенні обвинуваченим максимального покарання, передбаченого санкціями ч. 1 ст. 122 , ч. 2 ст. 296 КК України.

Потерпілий ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених через м`якість, безпідставне звільнення обвинувачених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України і безпідставне зменшення суми витрат на придбання ліків, просить призначити покарання:

- ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 296 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

- ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 122 КК України, ч. 2 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки . Стягнути солідарно з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 витрати понесені ним на придбання медичних препаратів у розмірі 424,10 грн..

Свої вимоги потерпілий ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що судом при призначенні покарання обвинуваченим не враховано того, що останні вину у вчиненні злочинів не визнали, не відшкодували завдану йому моральну та матеріальну шкоду, його позицію як потерпілого про призначення обвинуваченим максимальної міри покарання та не в повній мірі враховано обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ..

Вважає, що судом безпідставно не враховано того, що ним витрачено на придбання медичних препаратів 424,10 грн., що підтверджується листами лікарських призначень та товарними чеками (т.1 а. п. 87; т. 2 а. п. 19).

Потерпілий ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених через м`якість і безпідставне застосування ст. 75 КК України, просить призначити покарання:

- ОСОБА_16 за ч. 2 ст. 296 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

- ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 296 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Свої вимоги потерпілий ОСОБА_8 обґрунтовує тим, що судом при призначенні покарання обвинуваченим не враховано того, що останні вину у вчиненні злочинів не визнали, не відшкодували завдану йому моральну та матеріальну шкоду, його позицію як потерпілого про призначення обвинуваченим максимальної міри покарання та не в повній мірі враховано обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_16 та ОСОБА_13 ..

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 , просить скасувати вирок суду і закрити кримінальне провадження відносно нього, оскільки злочинів за які його засуджено він не вчиняв.

На його думку ОСОБА_7 сам собі заподіяв середньої тяжкості тілесне ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я у вигляді підголовчатого перелому 5-ої п`ясної кістки правої кисті, оскільки бив руками об стіни павільйону автобусної зупинки і кахельну підлогу у приміщенні залізничного вокзалу.

Також обвинувачений зазначає, що його дії помилково кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки у приміщенні вокзалу станції Ліщинівка він потерпілим ударів не наносив і нецензурно не висловлювався, а на автобусній зупинці при так званому нанесенні ним ударів потерпілому ОСОБА_7 сторонніх осіб не було.

У поданих запереченнях на апеляційні скарги потерпілих та прокурора ОСОБА_13 , посилаючись на те, що він наразі повністю визнає свою вину та розкаюється у вчиненому, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, займається суспільно - корисною працею, у добровільному порядку через поштовий зв`язок частково відшкодував потерпілим завдану шкоду і в подальшому відшкодує її в повному обсязі, просить оскаржуване судове рішення щодо нього залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді; пояснення :

- прокурора ОСОБА_6 , який просив апеляційну скаргу прокурора задовольнити у частині скасування вироку і ухвалення нового вироку щодо ОСОБА_12 , а в іншій частині, яка стосується скасування вироку щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_14 не підтримав;

- потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх представника ОСОБА_9 , які не підтримали та не наполягали на задоволенні принесених ними апеляційних скарг щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;

- потерпілого ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_9 , які просили задовольнити апеляційну скаргу у частині засудження ОСОБА_12 та призначення йому реальної міри покарання, з підстав у ній наведених;

- обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора і потерпілих та просили задовольнити скаргу ОСОБА_12 з підстав у ній наведених;

- обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які просили врахувати те, що вони в апеляційній інстанції визнали свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин встановлених судом першої інстанції, добровільно частково відшкодували заподіяну шкоду потерпілим, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення;

- захисника обвинувачених ОСОБА_11 , який посилаючись на те, що обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , в апеляційній інстанції визнали свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України за обставин встановлених судом першої інстанції, добровільно частково відшкодували заподіяну шкоду потерпілим і зобов`язалися в подальшому відшкодувати шкоду в повному обсязі рівними частинами, просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 122 КК України суд зробив на підставі досліджених у судовому засіданні та детально викладених у вироку доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Зокрема, вони підтверджуються:

- показаннями потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які у суді першої інстанції показали, що 17.11.2013 року приблизно 3 год. ночі вони разом зайшли до приміщення вокзалу ст. Ліщинівка в смт. Білики, Кобеляцького р-ну, Полтавської обл., де були обвинувачені. ОСОБА_13 нецензурно, висловлюючись, почав штовхати ОСОБА_8 , а потім наніс удар своєю головою в обличчя останнього, який прийшовся йому по носу, і повалив ОСОБА_8 на підлогу та наніс удари кулаками рук по його обличчю. ОСОБА_7 , який знаходився поруч, стягнув ОСОБА_13 з ОСОБА_15 , після чого ОСОБА_13 наніс удар головою та кулаками в обличчя ОСОБА_7 .. Потім вони - потерпілі пішли до зупинки громадського транспорту, де через кілька хвилин ОСОБА_8 почув заклик ОСОБА_14 «раз, два, три» і після цього обвинувачені - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 підбігли до них, поваливши ОСОБА_15 , на землю, почали його бити, а ОСОБА_12 наніс удар ногою по правій руці ОСОБА_7

- показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердили, що обвинувачені 17.11.2013 року приблизно 3 год. ночі в приміщенні вокзалу ст. Ліщинівка в смт. Білики, Кобеляцького р-ну, Полтавської обл., перебували у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_13 штовхав та наносив удари в обличчя потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ..

Також свідок ОСОБА_18 стверджувала про те, що, коли потерпілі зайшли до приміщення вокзалу ст. Ліщинівка обвинувачений ОСОБА_13 у підвищеному тоні почав говорити ОСОБА_7 , що він з`явився не втому місці та з скляною пляшкою бігав за ОСОБА_7 , намагаючись нанести нею удар останньому, але не влучив і розбив її об підлогу;

- даними висновку експерта № 265 від 8.01.2012 року, відповідно до яких ОСОБА_8 було нанесено не менше 4-х ударів ногами та руками в термін і за обставин вказаних ним. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа зі зміщенням, ЗЧМТ зі струсом головного мозку, набряку і синця на спині носа, синці на віках обох очей, садна на волосяній частині голови в скроневій області зліва, крововиливу в слизову оболонку лівого ока відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (т. 2 а.п.19-20);

- даними висновку експерта № 267 від 8.01.2012 року, відповідно до яких ОСОБА_7 було нанесено не менше трьох ударів ногами та руками в термін і при вказаних ним обставинах. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді підголовчатого перелому 5-ї пястної кістки правої кисті, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, синців на віках правого та лівого ока відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я (т. 2 а. п. 27-28);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.01.2013 року з фототаблицями, згідно якого потерпілий ОСОБА_7 показав, як йому було нанесено тілесні ушкодження ОСОБА_13 та ОСОБА_12 (т. 2 а. п. 51-55);

- даними висновку експерта № 12 від 17.01.2013 р., згідно яких показання дані ОСОБА_7 при проведенні слідчого експерименту від 12.01.2013 року відповідають об`єктивним даним судово-медичної експертизи ( т. 2 а. п. 58).

Крім того, обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 під час розгляду провадження у апеляційній інстанції визнали свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України за обставин встановлених у суді першої інстанції, які викладені у оскаржуваному судовому рішенні.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що він 17.11.2012 року на зупинці громадського транспорту ст. Ліщинівка в смт. Білики, Кобеляцького р-ну, Полтавської обл. не заподіював ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я у вигляді підголовчатого перелому 5-ої п`ясної кістки правої кисті шляхом нанесення одного удару правою ногою по правій руці ОСОБА_7 , спростовуються вищенаведеними взаємоузгодженими між собою доказами, а саме показаннями потерпілих, протоколом проведення слідчого експерименту від 12.01.2013 року з фототаблицями та даними висновку експерта № 12 від 17.01.2013 р..

Твердження ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_7 бив руками об стіни павільйону автобусної зупинки і кахельну підлогу у приміщенні залізничного вокзалу, у зв`язку з цим сам собі заподіяв середньої тяжкості тілесне ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я у вигляді підголовчатого перелому 5-ої п`ясної кістки правої кисті є безпідставними.

Так, експерт ОСОБА_19 у суді першої інстанції показала, що виявлені у ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я у вигляді підголовчатого перелому 5-ої п`ясної кістки правої кисті не можливо заподіяти об тверду поверхню, якою могла б бути підлога, стіна, тощо, оскільки при огляді ОСОБА_7 лікар встановив біль, набряк в області п`ятого пальця, порушення рухів, гематому м`яких тканин , набряк та відсутність будь-яких саден.

Доводи ОСОБА_12 про те, що 17.11.2013 року на зупинці громадського транспорту ст. Ліщинівка в смт. Білики, Кобеляцького р-ну, Полтавської обл. сторонніх осіб не було, що виключає його відповідальність за ч. 2 ст. 296 КК України, є необґрунтованими, у зв`язку з тим, що публічність не є обов`язковою ознакою хуліганства.

Таким чином посилання ОСОБА_12 в апеляційній скарзі на необґрунтованість засудження є неспроможним.

Отже, дії ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України і дії ОСОБА_13 , ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 296 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи прокурора та потерпілих щодо м`якості призначеного обвинуваченим покарання є непереконливими.

Як вбачається з вироку, при призначенні обвинуваченим покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості, їх наслідки, особу обвинувачених, щодо яких відсутні негативні характеристики, обвинувачений ОСОБА_12 позитивно характеризується, обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_13 мають на утриманні малолітніх дітей, позицію потерпілих, які наполягали на суворій мірі покарання, наявність судимості у ОСОБА_13 .. Разом із цим суд врахував обставини, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та ОСОБА_13 рецидив злочинів.

При апеляційному перегляді провадження обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_14 визнали свою вину у вчиненні злочину за який їх засуджено, висловили жаль з приводу вчиненого, добровільно частково відшкодували шкоду потерпілим ( ОСОБА_13 400 грн.; ОСОБА_14 -1200 грн.) та запевнили, що відшкодують шкоду у повному розмірі, що свідчить про їх щире каяття.

За таких обставин колегія суддів відповідно до ст. 66 КК України визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - щире каяття, добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди.

При обговоренні питання про призначення покарання обвинуваченим колегія суддів, відповідно до ст. 65 КК України враховує також і обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_13 та ОСОБА_14 і дані про осіб винуватих, які залишилися поза увагою місцевого суду при призначенні їм покарання, а саме те, що ОСОБА_13 , ОСОБА_14 працюють за угодами, ОСОБА_12 офіційно працює з 2006 року, нагороджений почесною грамотою «Кращий працівник 2010 року» за сумлінну працю, вперше притягається до кримінальної відповідальності, ОСОБА_14 раніше не судимий, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 мають постійне місце проживання і на відповідних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебувають. Разом з цим колегія суддів враховує, що на час апеляційного розгляду провадження між обвинуваченими ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і потерпілими досягнуто згоди щодо повного відшкодування заподіяної матеріальної і моральної шкоди та позиції потерпілих про залишення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на волі.

Місцевий суд правильно відмовив ОСОБА_7 у задоволені вимог про стягнення з обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 коштів на придбання ліків на суму 424,10 грн., оскільки потерпілим не надано доказів призначення їх останньому та, які саме ліки були придбані (т. 1 а.п.87,т.2 а.п.19, т. 1 а.п. 87 на звороті).

З урахуванням сукупності наведених даних колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченим покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст. 65,75 КК України, у зв`язку з чим вважати його надто м`яким за доводами апеляційних скарг прокурора підстав не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги прокурора Полтавської транспортної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_12 залишити без задоволення, а вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 4 листопада 2013 року - без змін.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4