Постанова

від 28.01.2021 по справі 922/2056/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2021 р. Справа № 922/2056/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Пронози А.П.,

за участі представників:

позивача - адвоката Горошко Т.М., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2061 від 27.03.2018 та довіреності № 2-603д від 11.01.2021;

відповідача - адвоката Селіванова М.В., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1976 від 24.02.2016 та довіреності б/н від 14.02.2020;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - АТ "Укргазвидобування" в особі Філії бурове управління "Укрбургаз" (вх. № 3215Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2020 року (повний текст складено 26.10.2020) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03 листопада 2020 року (повний текст складено 04.11.2020) у справі № 922/2056/20

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ, в особі Філії бурове управління "Укрбургаз", м. Красноград Харківської області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування", м. Харків;

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2020 року АТ "Укргазвидобування" в особі Філії бурове управління "Укрбургаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування", в якій просить стягнути 2444593,78 грн пені та 1096054,88 грн штрафу у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18 щодо строків поставки товару (кранів консольно-поворотних стаціонарних КПС 5-10 в кількості 8 шт. на загальну суму 15657926,40 грн), та просить відшкодувати судовий збір в сумі 53109,73 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що між АТ "Укргазвидобування" в особі Філії бурове управління "Укрбургаз" (покупцем) та ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (постачальником) укладено договір поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18, згідно з умовами якого постачальник зобов`язаний поставити покупцеві кран привишковий, зазначений в Специфікації до договору, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар. Відповідо до пп. 1. 2, 5.1 договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в Специфікації та графіку поставки до цього договору. Специфікацією № 1 від 27.11.2018 (Додаток № 1 до договору поставки) сторони передбачили поставку кранів консольно-поворотних стаціонарних КПС 5-10 в кількості 8 шт. на загальну вартість 15657926,40 грн та в п. 3 Специфікації визначили строки поставки товару - відповідно до графіку поставки товару. У Графіку поставки товару (Додаток № 3 до договору) сторони визначили строки поставки кранів: 2 шт. - протягом 120 календарних днів; 3 шт. - протягом 180 календарних днів; 3 шт. - протягом 210 календарних днів. Позивач вважає, що відповідач поставив товар с прострочкою строків, визначених у Графіку поставки товару по видатковим накладним: № 18 від 10.06.2019 - 1 кран на суму 1957240,80 грн (на 73 дні); № 19 від 12.06.2019 - 1 кран на суму 1957240,80 грн (на 75 днів); № 39 від 16.12.2019 - 1 кран на суму 1957240,80 грн (на 203 дні); № 40 від 17.12.2019 - 1 кран на суму 1957240,80 грн (на 204 дні); № 42 від 19.12.2019 - 1 кран на суму 1957240,80 грн (на 206 днів); № 16 від 30.01.2020 - 1 кран на суму 1957240,80 грн (на 218 днів); № 17 від 03.02.2020 - 1 кран на суму 1957240,80 грн (на 222 дні); № 18 від 05.01.2020 - 1 кран на суму 1957240,80 грн (на 224 дні). Позивач 19.02.2020 направив відповідачу претензію № 032-03-Т від 13.02.2020 з вимогою про погашення штрафних санкцій на загальну суму 3540648,66 грн, з яких: 2444593,78 грн пені та 1096054,88 грн штрафу, нарахованих за порушення строків поставки на підставі п. 7.9 договору поставки, яка залишилася без задоволення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2020 у справі № 922/2056/20 (суддя Присяжнюк О.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що в умовах договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18 та графіку поставки товару до зазначеного договору (Додаток № 3до договору) строк поставки чітко не визначений. Відповідач (постачальник) звернувся до позивача (покупця) з листами від 03.06.2019 № 2129/06/19, від 04.12.2019 № 2288/12/19, від 27.01.2020 № 2305/01/20 щодо погодження конкретних строків поставки кранів. Позивач (покупець) погодив поставку кранів листами від 03.06.2019 № 015-015-6097-1, від 05.12.2019№ 015-015-13769-1 та від 27.01.2020 № 015-015-743-1. Відповідачем в узгоджені сторонами строки була здійснена поставка кранів по видатковим накладним: № 18 від 10.06.2019, № 19 від 12.06.2019, № 39 від 16.12.2019, № 40 від 17.12.2019 , № 42 від 19.12.2019, № 16 від 30.01.2020, № 17 від 03.02.2020 та № 18 від 05.01.2020. Позивач прийняв крани без будь-яких претензій та зауважень, що підтверджкється актами вхідного контролю № 715, № 726, № 1123, № 1126 та № 1129, № 25, № 34 та № 38 та здійснив оплату товару в повному обсязі без притримань по платіжним дорученням № 187458 від 14.08.2019, № 188978 від 20.08.2019, № 251153 від 22.01.2020, № 251152 від 22.01.2020, № 252819 від 24.01.2020, № 264246 від 27.02.2020, № 265482 від 05.03.2020, № 265481 від 05.03.2020 .

Повний текст зазначеного рішення складено 26.10.2020 та його копію отримано позивачем 29.10.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним поштовим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102253467591 (а.с. 206).

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/2056/20 за клопотанням відповідача стягнуто з позивача на користь відповідача 84042,24 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Повний текст додаткового рішення складено 04.11.2020 та його копію отримано позивачем 07.11.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним поштовим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102253622937 (а.с. 210).

Позивач - АТ "Укргазвидобування" в особі Філії бурове управління "Укрбургаз" 18.11.2020 звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21 . 10.2020 у справі № 922/2056/20 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03 . 11.2020 у справі № 922/2056/20 та відмовити в задоволенні клопотання відповідача про стягнення з позивача 84042,24 грн витрат на професійну правничу допомогу, судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що договір поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18 було укладено за результатами Тендерної закупівлі кранів. Протоколом визначення переможця процедури допорогової закупівлі від 06.11.2018 визначено строк поставки - протягом 210 днів з дати підписання договору. Тобто, як вважає скаржник, відповідач був обізнаний про встановлені строки поставки, що підтверджує листами генерального директора TOB «ХЕЗ ПТМ» Алексєєва В.В. від 19.03.2019 та від 11.04.2019, які не були надані суду першої інстанції . Зазначає, що постачальником договір поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18 виконано з порушенням визначених строків поставки, тому відповідно до умов п. 7.9 договору, відповідач має сплатити позивачу за порушення строків поставки пеню в сумі 2444593,78 грн та штраф в сумі 1096054,88 грн, всього 3540648,66 грн .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 922/2056/20 поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзивів, заяв та клопотань по апеляційній скарзі, призначено справу до розгляду на 12.01.2021 о 10:00 год. та зупинено дію оскаржуваного рішення і додаткового рішення.

На виконання зазначеної ухвали представник відповідача - ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" подав відзив на апеляційну скаргу позивача (вх. № 12307 від 09.12.2020), в якому не погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Зазначає, що позивачем не доведено порушення відповідачем строків поставки товару по договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18, оскільки графік поставки до зазначеного договору не містить чіткої граничної дати поставки кранів. Вважає, що в апеляційній скарзі позивач не навів обгрунтувань та не надав будь-яких доказів на підтвердження невірного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Також представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з позивача 48000,0 грн витрат за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції та 19.01.2021 за вх. №№ 628 та 643 подав заяву про розподіл витрат з надання правової (правничої) допомоги.

У судових засіданнях 12.01.2021 та 26.01.2021 оголошено перерви.

Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача та відзиві відповідача на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між АТ "Укргазвидобування" в особі Філії бурове управління "Укрбургаз" (покупцем) та ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (постачальником) укладено договір поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18, згідно з умовами якого постачальник зобов`язаний поставити покупцеві кран привишковий (товар) по Специфікації (Додатку № 1) до зазначеного договору, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар (том 1 а.с. 37-49) .

Відповідо до п. 1.2 договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у Спеціфікації (Додатку № 1) до договору. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару (Додатком № 3) до договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 5.1 зазначеного договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в Специфікації та графіку поставки до цього договору з правом дострокової поставки згідно з п. 6.4.2 договору.

У відповідності до пп. 10.1, 10.2 договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18 , договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення печаткам сторін, за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які здійснюють у формі надання банківської гарантії виконання зобов`язань по договору.

Згідно з п. 11.8 договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18, всі доповнення, специфікації і додатки до цього договору є його невід`ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими предстаниками сторін та скріплені печатками сторін.

Специфікацією № 1 від 27.11.2018 до договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18 (Додаток № 1 до договору) сторони передбачили поставку кранів консольно-поворотних стаціонарних КПС 5-10 (аналог привишкового крана типу КПБ-5) ТУ У 29.2-32868567-005:2006 УКТ ЗЕД 8426, у кількості 8 шт. на загальну суму 15657926,40 грн , в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3 Специфікації сторони встановили строк поставки: відповідно до Графіку поставки товару.

Пунктами 6, 7 Специфікації передбачено рік виготовлення товару: 2018-2019 роки, але не більше 12 місяців з дати поставки. Виробник товару: ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування".

У графіку поставки товару від 27.11.2018 до договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18 (Додаток № 3 до договору) сторони визначили строки поставки кранів у загальній кількості 8 шт., а саме: 2 шт. - протягом 120 календарних днів; 3 шт. - протягом 180 календарних днів; 3 шт. - протягом 210 календарних днів (т. 1 а.с. 52), що свідчить про відсутність погодження сторонами в договорі та графіку поставки товару до зазначеного договору чіткого строку виконання відповідачем зобов`язань по договору щодо поставки товару .

Судова колегія відхиляє твердження позивача щодо визначення строків поставки кранів в тендерних документах, оскільки за результатами торгів сторони уклали договір поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18, Специфікацію № 1 від 27.11.2018 та графік поставки товару від 27.11.2018 до зазначеного договору поставки.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією 13.02.2020 за № 032-03-1320, тому, керуючись положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. тобто штрафні санкції нараховані позивачем за період, коли зобов`язання були відсутні.

Згідно з абз. 2 п. 5.3.1 договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18, за вимогою покупця, постачальник зобов`язаний забезпечити вільний доступ представникам покупця до виробничих потужностей, на яких відбувається процес виготовлення товару, що є предметом даного договору, для інспекції якості товару, що виробляється, на всіх етапах його виробництва.

Пунктом 6.2.2 договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18 сторони передбачили право покупця контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором. За умовами п. 6.2.5 цього договору покупець має право відмовитися від товару, який не поставлений в строк, вказаний у Специфікації.

Відповідно до п. 7.9 договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару в строки, зазначені у специфікаціях до даного договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.

В пункті 7.11 договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18 сторони передбачили, що до оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених розділом VII Відповідальність сторін зазначеного договору, покупець має право притримати оплату за товар на суму таких штрафних санкцій.

Згідно з п. 7.12 договору, сплата господарських санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що під час виготовлення кранів постачальником - ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування", між ним та покупцем відбувалось листування щодо строків виготовлення кранів з урахуванням фактичних обставин, що склались під час виконання умов договору.

ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (постачальник) листом від 19.03.2019 за вих. № 2042/03/19 (том 1 а.с. 226) повідомив покупця - АТ "Укргазвидобування" в особі Філії бурове управління "Укрбургаз" про виникнення неочікуваних складнощів із постачанням комплектуючих частин від зарубіжних постачальників, що спричинило вимушену затримку з виготовленням та поставкою першої партії кранів по договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18 .

Тобто, АТ "Укргазвидобування" в особі Філії бурове управління "Укрбургаз" (покупець) було обізнане про виникнення затримки при виготовленні та поставці кранів в межах договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18, що було узгоджено сторонами .

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Тобто, у разі недотримання сторонами письмової форми правочину (за умови, що законом не вимагається обов`язкове укладення договору в письмовій формі) для з`ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України. При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад прийняття виконання, здійснення розрахунків тощо.

Сторонами шляхом листуванння, тобто шляхом здійснення конклюдентних дій, було узгоджено строки поставки товару по договору поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18.

ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (постачальник) звернулося до АТ "Укргазвидобування" в особі Філії бурове управління "Укрбургаз" (покупця) з листом від 03.06.2019 № 129/06/19 (том 1 а.с. 73) щодо погодження конкретних строків поставки 2-х кранів (першої партії) у термін:

- до 11.06.2019 - кран № 1;

- до 18.06.2019 - кран № 2 .

Покупець листом від 03.06.2019 № 015-015-6097-1 (том 1 а.с. 74) погодив поставку 1-ї партії кранів .

По видатковим накладним № 18 від 10.06.2019 та № 19 від 12.06.2019 постачальник здійснив поставку крану № 1 та крану № 2. Покупець прийняв першу партію товарів без будь-яких претензій та зауважень, про що склав акти вхідного контролю № 715 та № 726 (том 1 а.с. 75, 76).

ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (постачальник) звернулося до покупця з листом від 04 12.2019 № 2288/12/19 (том 1 а.с. 77) щодо погодження конкретних строків поставки 3-х кранів (другої партії) у термін:

- до 17.12.2019 - кран № 1;

- до 20.12.2019 - кран № 2;

- до 24.12.2019 - кран № 3 .

Покупець листом № 015-015-13769-1 від 05.12.2019 (том 1 а.с. 78) погодив поставку 2-ї партії кранів.

По видатковим накладним № 39 від 16.12.2019, № 40 від 17.12.2019, № 42 від 19.12.2019 постачальник здійснив поставку другої партії кранів. Покупець прийняв другу партію товару без будь-яких претензій та/або зауважень, про що склав акти вхідного контролю № 1123, № 1126 та № 1129 (том 1 а.с. 79, 80, 81) .

ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (постачальник) листом від 27.01.2020 № 2305/01/20 (том 1 а.с. 82) звернулося до покупця щодо погодження конкретних строків поставки трьох кранів (третьої партії) у термін:

- з 30.01.2020 по 07.02.2020.

Листом № 015-015-743-1 від 27.01.2020 (том 1 а.с. 83) покупець погодив поставку 3-ї партії кранів.

По видатковим накладним № 16 від 30.01.2020, № 17 від 03.02.2020, № 18 від 05.02.2020 постачальник здійснив поставку третьої партії. Покупець прийняв третю партію товарів без претензій або зауважень, про що склав акти вхідного контролю № 25, № 34 та № 38 (том 1 а.с. 84-92).

Отже, відповідач виконав договір поставки від 27.11.2018 № УБГ904/015-18 у повному обсязі та в межах строків поставки, погоджених з покупцем листами від 03.06.2019 № 015-015-6097-1, від 05.12.2019 № 015-015-13769-1 та від 27.01.2020 № 015-015-743-1.

Позивач здійснив оплату товару , поставленого відповідачем в повному обсязі по платіжним дорученням № 187458 від 14.08.2019, № 188978 від 20.08.2019, № 251153 від 22.01.2020, № 251152 від 22.01.2020, № 252819 від 24.01.2020, № 264246 від 27.02.2020, № 265482 від 05.03.2020, № 265481 від 05.03.2020 (т. 1 а.с. 93-96 з обох сторін аркушів), без притримання оплати товару на суму штрафних санкцій згідно з п. 7.11 договору.

Враховуючи відсутність однозначного розуміння строків поставки в умовах договору поставки, специфікації та графіку поставки товару до нього, та наявності конклюдентних дій сторін при виконанні зазначеного договору поставки, посилання позивача на порушення відповідачем строків поставки товару по договору від 27.11.2018 № УБГ904/015-18 є безпідставним.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарского суду про те, що позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язань щодо строків виконання умов договору поставки, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Таким чином, наведені позивачем в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення Господарського суду Харківської області від 21 . 10.2020 у справі № 922/2056/20, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга позивача в частині оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 21 . 10.2020 у справі № 922/2056/20 залишається без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишається без змін.

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в разі, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, яке ухвалюється в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ст. 244 ГПК України).

В процесі розгляду справи Господарським судом Харківської області в судовому засіданні 21.10.2020 до закінчення судових дебатів у справі представник відповідача - ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" заявив усне клопотання про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 84042,24 грн.

23.10.2020 за вх. № 24702 (том 1 а.с. 175) представник відповідача - ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" звернувся до Господарського суду Харківської області з клопотанням про стягнення з позивача 84042,24 грн судових витрат на професійну правничу допомогу на підставі ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надає копії наступних документів:

- договору про надання правничої (правової) допомоги від 16.07.2020 № 1/1/4 (том 1 а.с. 176-177);

- акту виконаних робіт від 22.10.2020 № 1/000065/4 до договору від 16.07.2020 № 1/1/4 (том 1 а.с. 178);

- платіжного доручення від 17.07.2020 № 411 про сплату за юридичні послуги на суму 28000,0 грн (том 1 а.с. 179);

- поштових фіскальних чеків від 21.07.2020 та від 10.08.2020 (том 1 а.с.180);

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1976 від 24.02.2016, адвокату Селіванову М.В. (том 1 а.с.181).

Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції усно заперечив проти задоволення клопотання відповідача про стягнення 84042,24 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/2056/20 задоволено клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з позивача на користь відповідача 84042,24 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши клопотання представника відповідача - ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" від 23.10.2020 за вх. № 24702 про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 84042,24 грн, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, зважаючи на таке.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат визначає ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні вимог позивача в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення строни проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

У разі, якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.09.2020 у справі № 922/3724/19, від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, відступати від яких колегія суддів правових підстав не має.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

До клопотання про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав договір про надання правничої (правової) допомоги від 16.07.2020 № 1/1/4 (том 1 а.с. 176-177), укладений між ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (клієнтом) та ТОВ "Юридична фірма "АРБІТІС" (виконавцем).

Згідно з умовами зазначеного договору відповідач доручає, а виконавець, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання надати клієнту правничу (правову) допомогу по справі № 922/2056/20 за позовом АТ "Укргазвидобування" до ТОВ"ХЕЗ ПТМ" про стягнення коштів.

Відповідно до п. 2.1 договору від 16.07.2020 № 1/1/4, за надання правової допомоги за цим договором Сторони встановили фіксовану оплату в розмірі 84000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції, 48000,00 грн за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції (при апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції).

Клієнт зобов`язався оплатити частину гонорару в розмірі 28000,0 грн протягом трьох днів з моменту укладення цього договору та залишок гонорару в розмірі 56000,0 грн, а при наданні правової допомоги в суді апеляційної інстанції 104000,0 грн протягом тридцяти календарних днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Також до клопотання про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав копії акту виконаних робіт № 1/000065/4 від 22.10.2020 (т. 1 а.с. 178) та платіжного доручення № 411 від 17.07.2020 про сплату 28000,0 грн за юридичні послуги згідно рахунку № 1/20/4 від 16.07.2020 (а.с. 179). Самого рахунку № 1/20/4 від 16.07.2020 заявником до клопотання не надано.

З акту виконаних робіт № 1/000065/4 від 22.10.2020 та договору про надання правничої (правової) допомоги від 16.07.2020 № 1/1/4 вбачається, що сторонами не узгоджувався розмір погодинної оплати, тобто розмір за кожну годину наданої правової допомоги.

В акті виконаних робіт № 1/000065/4 від 22.10.2020 сторони узгодили перелік робіт, тривалість часу (годин) витрачених адвокатом на виконання цих робіт, але не визначили розмір оплати, виходячи з зазначеного часу, витраченого на виконання.

В договорі про надання правничої (правової) допомоги від 16.07.2020 № 1/1/4 сторони физначили фіксовану оплату за договором в розмірі 132000,0 грн, з яких: 84000,0 грн за надання правничої допомоги в суді першої інстанції та 48000,0 грн за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат відповідачем не надано суду жодних документів, розрахунок витрат на надання правничої (правової) допомоги на суму 84000,0 грн в матеріалах справи відсутній.

Тобто відповідачем витрати на надання правничої (правової) допомоги в суді першої інстанції документально не підтверджені.

Крім того, представник відповідача в клопотанні про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції заявив про відшкодування фактичних (поштових) витрат, пов`язаних з виконанням доручень клієнта, на суму 42,24 грн. На підтвердження понесених поштових витрат заявник до клопотання надав поштові фіскальні чеки № 3000363430 від 21.07.2020 на суму 23,0 грн та № 50010151700049 від 10.08.2020 на суму 19,24 грн (том 1 а.с. 180). Втім, в наданих до справи поштових фіскальних чеках відсутні графи (інформація) щодо отримувача відправлення та його адреси. Опис вкладення до зазначених відправлень в матеріалах справи відсутній. Тобто відсутні докази, які доводять понесення поштових витрат з виконання доручень клієнта в межах правничого договору, що є предметом розгляду.

Зазначені обставини спростовують висновки суду першої інстанції про те, що понесення витрат на надання правничої (правової) допомоги та сума таких витрат підтверджені матеріалами справи.

Враховуючи, що витрати на правничу допомогу мають будти доведені документально, строною не надано доказів на підтвердження понесення цих витрат, відсутні підстави для відшкодування віповідачу витрат на професійну правничу допомогу.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду від 11.09.2020 у справі № 922/3724/19.

Враховуючи викладане, підстави для задоволення клопотання представника відповідача - ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" від 23.10.2020 за вх. № 24702 про стягнення з позивача 84042,24 грн судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

На підставі зазначеного, судова колегія дійшла висновку про скасування додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/2056/20 та залишення без задоволення клопотання відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 84042,24 грн.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з позивача 48000,0 грн витрат з надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції та 19.01.2021 за вх. №№ 628 та 643 подав заяву про розподіл витрат з надання правової (правничої) допомоги на суму 48000,0 грн.

До вказаної заяви представник відповідача надав копію акту виконаних робіт № 1/000134/4 від 12.01.2021 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 16.07.2020 № 1/1/4, в якому сторони узгодили перелік робіт, тривалість часу (годин) витрачених адвокатом на виконання цих робіт, але не визначили розмір оплати, виходячи з зазначеного часу, витраченого на виконання. Тобто в акті виконаних робіт № 1/000134/4 від 12.01.2021 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 16.07.2020 № 1/1/4 сторонами не було узгоджено розмір погодинної оплати (за кожну годину наданої правової допомоги).

На підтвердження понесених витрат відповідачем не надано суду жодних документів, розрахунок витрат на надання правничої (правової) допомоги на суму 48000,0 грн в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, відповідачем витрати на надання правничої (правової) допомоги в суді апеляційної інстанції документально не підтверджені, тому колегія суддів апеляційної інстанції залишає без задоволення заяву представника відповідача - ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" про стягнення з позивача 48000,0 грн витрат з надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст.ст. 123, 126, 129, 244, ч. 1 ст. 254, ст.ст. 269, 270, ч. 1 ст. 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, пп. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача - АТ "Укргазвидобування" в особі Філії бурове управління "Укрбургаз" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2020 року по справі № 922/2056/20 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03 листопада 2020 року по справі № 922/2056/20 скасувати. В задоволенні клопотання відповідача від 23.10.2020 за вх. № 24702 про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 84042,24 грн відмовити.

У задовленні заяви відповідача від 19.01.2021 за вх. №№ 628 та 643 про стягнення з позивача витрат на надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 48000,0 грн відмовити.

Повний текст постанови складено 05.02.2021 у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна