Рішення

від 23.07.2021 по справі 922/2056/20

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2056/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ, в особі Філії бурове управління "Укрбургаз", м.Красноград Харківської області до Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування", м.Харків про стягнення 3 540 648,66грн. за участю представників:

від позивача: Бєлєвцова О.С., довіреність №2-562д від 28.12.2020

Горошко Т.М, довіреність № 2-603д від 11.01.2021

від відповідача: Селіванов М.В., довіреність від 14.02.2020

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі Філії бурове управління "Укрбургаз" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" про стягнення 3540648,66грн., з яких: 2444593,78грн. пені та 1096054,88грн. штрафу.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на допущення відповідачем порушення строків поставки товару, а саме - кранів консольно-поворотних стаціонарних КПС 5-10 в кількості 8 штук на загальну суму 15657926,40 грн. за договором поставки №УБГ904/015-18 від 27.11.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2020 (суддя Присяжнюк О.О.) дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

21 липня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що договір поставки було укладено за результатом проведення процедури закупівлі. Постачальник був визначений переможцем процедури закупівлі. Умови договору були запропоновані покупцем, шаблон договору з усіма додатками розроблений ним же. Зазначене покладає на покупця відповідальність за розроблення положень договору з дотриманням вимог чіткості та зрозумілості. Саме покупець, як сторона, що розробила проект договору, відповідальний за те, щоб умови договору були сформульовані без будь-якої невизначеності або непорозуміння та закріплені таким чином, щоб їх можна було виконати. Оскільки саме позивач включив нечітку (спірну) умову в договір, він має нести ризики, пов`язані з неясністю такої умови. Крім того, поведінка позивача свідчить про його погодження із порядком обчислення строків поставки, запропонованим відповідачем.

30 липня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти доводів відповідача заперечив. При цьому посилався на п. 3 Специфікації №1 від 27.11.2018, в якому сторони погодили строк поставки товару - відповідно до графіка поставки товару. Графіком поставки Товару від 27.11.2018 встановлено поставку: 2шт. кранів - 120 днів з дати підписання договору з можливістю дострокової поставки; 3шт. кранів - 180 днів з дати підписання договору з можливістю дострокової поставки; 3шт. кранів - 210 днів з дати підписання договору з можливістю дострокової поставки. Умови щодо направлення будь-якого іншого документа стосовно строку поставки - сторони не погоджували, у договорі не встановлювали. Отже, відсутні будь-які протиріччя щодо строку поставки товару, який визначений зазначенням на чіткий проміжок часу з граничним терміном - до спливу 120 днів, 180 днів та 210 днів з дати підписання Договору відповідно.

11 серпня 2020 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивачем не включено до умов договору положення про граничний термін поставки, що є додатковим підтвердженням того факту, що така умова для нього не є істотною, також представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено факту погодження сторонами конкретних граничних строків поставки у передбаченому договором порядку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2020 (суддя Присяжнюк О.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням від 03.10.2020 (суддя Присяжнюк О.О.) господарський суд Харківської області за клопотанням відповідача стягнув з позивача 84042,24грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 25.01.2021 рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2020 залишив без змін; додаткове рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2020 скасував; в задоволенні клопотання відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 84042,24 грн. відмовив; у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 48000,00 грн. відмовив.

Постановою Верховного Суду від 06.04.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2020 і додаткове рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2020 скасовано та справу №922/2056/20 передана на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.05.2021 справу передано судді Калантай М.В.

Ухвалою від 11.05.2021 справу №922/2056/20 прийнято до розгляду, визначено, що справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.06.2021.

31 травня 2021 року від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що постановою Верховного Суду від 06.04.2021 у даній справі фактично було підтверджено правомірність позовних вимог, а тому просив врахувати висновки касаційної інстанції щодо застосування норм права та задовольнити позов.

У підготовчому засіданні 01.06.2021 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 30.06.2021.

У судовому засіданні 30.06.2021 судом оголошено перерву до 23.07.2021.

21 липня 2021 року від відповідача надійшла заява, в якій він, заперечуючи проти позовних вимог по суті заявлених вимог, з підстав викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, просить зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України. При цьому, відповідач зазначає, що він виконав зобов`язання з поставки товарів в повному обсязі - товар поставлений належної якості та комплектності. Втім, якщо судом буде встановлено прострочення поставки товару, відповідач просить врахувати, що таке прострочення не призвело до будь-яких негативних наслідків для позивача. Крім того, відповідач вказує на те, що заявлений розмір штрафних санкцій складає більш ніж 22% від вартості товару, що є несумісним з принципом розумності, справедливості, а тому не має компенсаційного характеру для позивача. Також, відповідач у даній заяві вказує на пропуск позивачем строків позовної давності, та на підставі статті 267 ЦК України просить застосувати позовну давність та відмовити у позові.

23 липня 2021 року від позивача надійшли заперечення на вищевказану заяву, в якій він зазначив про ненадання позивачем доказів наявності виняткових обставин, які можуть бути підставами для зменшення розміру штрафних санкцій. Також, позивач з посиланням на норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 заперечив доводи відповідача про сплив позовної давності.

Представники позивача в судовому засіданні 23.07.2021 підтримали доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти вимог позивача заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив, просив у задоволенні позову відмовити. Також, у випадку визнання вимог позивача обґрунтованими просив розглянути його заяви про зменшення розміру штрафних санкцій та застосування позовної давності.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

27 листопада 2018 року між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки №УБГ904/015-18 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві кран привишковий (товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є її невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікації та графіку поставки до цього договору.

Так, Специфікацією №1 від 27.11.2018 до договору поставки сторони узгодили поставку кранів консольно-поворотних стаціонарних КПС 5-10 (аналог привишкового крана типу КПБ-5) ТУ У 29.2-32868567-005:2006 УКТ ЗЕД 8426, у кількості 8 шт. на загальну суму 15657926,40грн. (з ПДВ). Строк поставки товару: відповідно до графіка поставки товару.

З наявного у справі графіку поставки товару від 27.11.2018 (додаток №3 до Договору) вбачається, що сторони визначили строки поставки кранів у загальній кількості 8 шт., а саме: 2 шт. - протягом 120 календарних днів, тобто до 27.03.2019 (включно); 3шт. - протягом 180 календарних днів, тобто до 26.05.2019 (включно); 3шт. - протягом 210 календарних днів, тобто до 25.06.2019 (включно).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №4 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (для нерезидентів), або видаткової накладної.

Згідно з абзацом другим пункту 5.3.1 договору за вимогою покупця, постачальник зобов`язаний забезпечити вільний доступ представникам покупця до виробничих потужностей, на яких відбувається процес виготовлення товару, що є предметом даного договору, для інспекції якості товару, що виробляється, на всіх етапах його виробництва.

У пункті 6.2.2 Договору сторони передбачили право покупця контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором. За умовами пункту 6.2.5 цього Договору покупець має право відмовитися від товару, який не поставлений в строк, вказаний у специфікації.

Відповідно до пункту 7.9 Договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до даного договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.

У пункті 7.11 договору поставки сторони передбачили, що до оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених розділом VII «Відповідальність сторін» зазначеного договору, покупець має право притримати оплату за товар на суму таких штрафних санкцій.

Під час виконання умов Договору відповідач своїм листом від 19.03.2019 №2042/03/19 повідомив позивача про виникнення неочікуваних складнощів із постачанням комплектуючих частин від зарубіжних постачальників, що спричинило вимушену затримку з виготовленням та поставкою першої партії кранів по договору поставки.

Листом від 03.06.2019 №129/06/19 відповідач звернувся до позивача щодо погодження конкретних дат поставки двох кранів (першої партії) у термін: до 11.06.2019 - кран №1; до 18.06.2019 - кран №2.

Позивач листом від 03.06.2019 №015-015-6097-1 погодив поставку першої партії кранів.

За видатковим накладним від 10.06.2019 №18 та від 12.06.2019 №19 відповідач здійснив поставку крану №1 та крану №2. Позивач прийняв першу партію товару без будь-яких претензій та зауважень, про що склав акти вхідного контролю №715 від 11.06.2019 та №726 від 13.06.2019.

Листом від 04.12.2019 №2288/12/19 відповідач звернувся до позивача щодо погодження конкретних термінів поставки трьох кранів (другої партії) у термін: до 17.12.2019 - кран №1; до 20.12.2019 - кран №2; до 24.12.2019 - кран №3.

Позивач листом від 05.12.2019 №015-015-13769-1 погодив поставку другої партії кранів.

За видатковим накладним від 16.12.2019 №39, від 17.12.2019 №40, від 19.12.2019 №42 відповідач здійснив поставку другої партії кранів. Позивач прийняв другу партію товару без будь-яких претензій та/або зауважень, про що склав акти вхідного контролю №1123 від 17.12.2019, №1126 від 18.12.2019 та №1129 від 20.12.2019.

Листом від 27.01.2020 №2305/01/20 відповідач звернувся до позивача щодо погодження поставки трьох кранів (третьої партії) у термін з 30.01.2020 по 07.02.2020.

Позивач листом від 27.01.2020 №015-015-743-1 погодив поставку третьої партії кранів.

За видатковим накладним №16 від 30.01.2020, від 03.02.2020 №17, від 05.02.2020 №18 постачальник здійснив поставку третьої партії. Покупець прийняв третю партію товарів без претензій або зауважень, про що склав акти вхідного контролю №25 від 31.01.2020, №34 від 04.02.2020 та №38 від 06.02.2020.

Позивач здійснив оплату товару, поставленого відповідачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.08.2019 №187458, від 20.08.2019 №188978, від 22.01.2020 №251153, від 22.01.2020 №251152, від 24.01.2020 №252819, від 27.02.2020 №264246, від 05.03.2020 №265482, від 05.03.2020 №265481, без притримання оплати товару на суму штрафних санкцій згідно з пунктом 7.11 договору поставки.

Позивач зазначає, що відповідачем було допущено прострочення виконання своїх зобов`язання за Договором в частині поставки товару, що є порушенням пунктів 5.1 та 6.3.1 Договору. Так, позивач вказує, що:

- відповідно до видаткової накладної від 10.06.2019 №18 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 73 дні;

- відповідно до видаткової накладної від 12.06.2019 №19 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 75 днів;

- відповідно до видаткової накладної від 16.12.2019 №39 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 203 дні;

- відповідно до видаткової накладної від 17.12.2019 №40 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 204 дні;

- відповідно до видаткової накладної від 19.12.2019 №42 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 206 днів;

- відповідно до видаткової накладної від 30.01.2020 №16 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 218 днів;

- відповідно до видаткової накладної від 03.02.2020 №17 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 222 дні;

- відповідно до видаткової накладної від 05.01.2020 №18 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 224 дні.

19 лютого 2020 року позивач направив відповідачу претензію від 13.02.2020 №032-03-Т з вимогою щодо погашення штрафних санкцій в сумі 3540648,66 грн. (пеня в сумі 2444593,78 грн. та штраф в сумі 1096054,88 грн.)

Відповідач залишив дану претензію без задоволення, суму штрафних санкцій не сплатив.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 2444593,78грн. пені та 1096054,88грн. штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 2, 4 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Частинами 1, 4 статті 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).

Відповідно до статі 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, строк поставки є істотною умовою договору поставки. Строк поставки може погоджуватись сторонами у формі графіку, у якому строк може визначатись днями, а перебіг строку починається з наступного дня після, зокрема, відповідної календарної дати, з якою пов`язано його початок.

З матеріалів справи вбачається, що у спірних правовідносинах строк поставки товару було визначено сторонами у графіку поставки товару (додаток №3 до Договору).

Зі змісту даного Графіку поставки товару вбачається, що сторони зазначили строк поставки у календарних днях, а для цілей визначення з якого моменту вираховується строк поставки в календарних днях навели формулу "ТО - календарні дні", зі зноскою, що позначка "ТО" це є дата підписання договору.

Таким чином, крани у загальній кількості 8 шт. мали бути поставлені в наступні строки: 2 шт. - не пізніше 120 календарних днів з дати підписання договору; 3 шт. - не пізніше 180 календарних днів з дати підписання договору; 3 шт. - не пізніше 210 календарних днів з дати підписання договору.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що у даному випадку сторонами не було узгоджено строків поставки, оскільки відсутні умови щодо поставки кранів "протягом" певної кількості днів, або "до" певної дати, або "в період" тощо.

Як зазначалося вище, графіком поставки чітко визначена дата початку відліку строку - "ТО - дата підписання договору" та вказано конкретну тривалість відповідних строків з цієї дати для поставки кожної партії товару (120 календарних днів для поставки 2шт. кранів, 180 календарних днів для поставки 3шт. кранів, 210 календарних днів для поставки 3шт. кранів).

Саме таке тлумачення умов щодо визначення строку поставки ґрунтується на вищенаведених нормах ст.ст.251-253 ЦК України. При цьому, обов`язкове застосування умови договору поставки слів "протягом певної кількості днів", "до певної дати" тощо, на чому наполягає відповідач, не є обов`язковим та не впливає на однозначне розуміння сторонами вищевказаних умов договору.

До того ж, суд зауважує, що відповідачем не зазначено власної позиції щодо порядку обчислення строку поставки, не наведено контррозрахунку штрафних санкцій через невірне, на його думку, визначення тривалості прострочення позивачем.

Фактично відповідач наполягає на тому, що сторонами в Договорі не була узгоджена істотна умова щодо строку поставки, а відповідне узгодження таких строків відбувалося у листах сторін.

Суд відхиляє дане твердження відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з нормами статей 629 та 654 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а його зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина третя статті 639 ЦК України).

Отже, наведені норми свідчать, що сторони, які уклали договір у формі єдиного документа, підписаного сторонами, можуть вносити до нього зміни тільки у цій формі, у даному випадку у формі єдиного документа, підписаного уповноваженими представниками сторін.

У пункті 11.8 Договору сторони також узгодили, що всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід`ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (пункт 1.8. договору).

Однак, листування сторін, на яке посилається відповідач вказаним вимогам не відповідає, а тому не може бути визнано належним доказом визначення іншого строку здійснення поставки, порівняно з умовами Графіку поставки товару (додаток №3 до Договору).

Крім того, складення позивачем листів від 03.06.2019 №015-015-6097-1, від 05.12.2019 №015-015-13769-1, від 27.01.2020 №015-015-743-1 кореспондується з умовами пункту 5.3 Договору, згідно з якими відвантаження товару здійснюється після отримання постачальником погодження покупця.

Не може бути розцінено судом як згода покупця на зміну строків поставки вчинення позивачем фактичного приймання товару поза межами таких строків, оскільки пунктом 6.2.5 Договору передбачено лише право покупця відмовитися від товару, який не поставлений строк, вказаний у специфікації. Отже, позивач мав можливість на власний розсуд або скористатися даним правом та відмовитися від прийняття товару або прийняти його після закінчення строків поставки. Проте прийняття позивачем такого товару не є достатнім підтвердженням зміни встановлених Договором строків поставки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність доводів позивача про те, що відповідачем були порушені умови Договору щодо строків поставки товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як, зазначалося вище пунктом 7.9 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до даного договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач здійснив нарахування відповідачу 2444593,78грн. пені та 1096054,88грн. штрафу.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, при вирішенні судом питання про зменшення пені слід враховувати не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й "інші обставин, які мають істотне значення".

Зокрема, статтею 233 ГПК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, суду в обов`язковому порядку слід враховувати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Втім, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження існування вищевказаних обставин.

Зокрема, відповідачем не доведено факту знаходження підприємства у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені та штрафу в установленому Договором розмірі.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій.

Щодо посилань відповідача на надмірний розмір штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, уклавши Договір, відповідач тим самим погодився із усіма його умовами, у тому числі щодо відповідальності за прострочення строків поставки товару.

При цьому, відповідач не був позбавлений можливості врегулювати питання щодо розміру штрафних санкцій шляхом внесення змін до Договору, у тому числі в судовому порядку, однак цим правом не скористався.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено достатніх правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо доводів відповідача про пропуск позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік.

При цьому, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту:

"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року на усій території України введено карантин, дія якого до даного часу не припинена.

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що відповідачем розраховано штрафні санкції, починаючи з 29.03.2019 (прострочення поставки першої партії товару), з 27.05.2019 (прострочення поставки другої партії товару), з 26.06.2019 (прострочення поставки третьої партії товару). Отже, річний строк позовної давності спливав, відповідно, 29.03.2020, 27.05.2020 та 26.06.2020, однак з огляду на введення на території України карантину та норми вищевказаного Закону №540-IX від 30.03.2020, строк позовної давності був продовжений на час дії карантину.

Таким чином, відповідачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом (25.06.2020 згідно з конвертом), а тому підстави для застосування положень частини 4 статті 267 ЦК України відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (61082, м.Харків, пр.Московський, 144, кімната 704/2, код 32868567) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м.Київ, вул.Кудрявська 26/28, код 30019775) в особі Філії бурове управління "Укрбургаз" (63304, Харківська область, м.Красноград, вул. Полтавська, 86, код ВП 00156392) 2 444 593,78грн. пені, 1 096 054,88грн. штрафу, а також 53 109,73грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "02" серпня 2021 р.

Суддя М.В. Калантай